| Ім'я файлу: Казкова фізкультура. Хицу.pptx Розширення: pptxРозмір: 586кб.Дата: 02.12.2022скачатиМаріупольський державний університет ПАРЦІАЛЬНА ПРОГРАМА «КАЗКОВА ФІЗКУЛЬТУРА»
Студентки групи ДО-М-21
Хицу Валентини
Київ
2022
Зміст - Мета фізичного виховання
- Завдання фізичного виховання
- Концептуальні засади
- Методи фізичного виховання
- Організація загального рухового режиму
- Безпека у фізичному вихованні (не нашкодь!)
- Вікові особливості фізичного розвитку та рухової підготованості дітей
- Зміст фізкультурно-оздоровчої роботи
- Використана література
Метою фізичного виховання є використання значних можливостей фізичної культури для сприяння розвитку здорової, всебічно розвинутої та гармонійної особистості, успішно адаптованої до навколишнього середовища, яке матиме змогу ефективно і плідно реалізуватися у суспільстві. Завдання фізичного виховання: 1. Оздоровчі – підвищення захисних сил організму та збільшення адаптивних можливостей до негативних змін внутрішнього і зовнішнього середовища (емоційних стресів, віпусних інфекцій і т.п.); - стимулювання діяльності провідних функціональних систем організму (опорно-рухової, сердцево-судинної, дихальної тощо). 2. Профілактичні – профілактика порушень опорно-рухового апарату завдяки еволюційній послідовності опанування основних рухових режимів та дотриманню інших біологічних закономірностей фізичного розвитку дітей. 3. Виховні – формування моделі здорового способу життя як головної лінії особистісного розвитку; формування свідомої потреби у регулярних заняттях фізичною культурою; - прищеплення навичок гігієнічної культури у повсякденному житті; - виховання особистісних якостей людини майбутнього, орієнтованих на ідеї гуманізму: активна громадська позиція, свобода вибору, плюралізм, толерантність, екологія душі і тіла, гендерне партнерство та ін. 4. Розвивальні – розвиток фізичних якостей, сили, гнучкості, швидкості, спритності, витривалості та окремих їхніх складників; - розвиток необхідних комплексівфізичних якостей: швидкісно-силових здібностей, силової витривалості, швидкісної витривалості, координаційної сили, гнучкої сили і тощо. 5. Навчальні – оволодіння основними руховими режимами ( плавальним, «лежачим», режимом повзання, «сидячим», стоячим, режимами ходіння, лазіння, біговим і стрибковим) відповідно до вікових можливостей та особливостей індивідуального розвитку; - формування навичок безпеки життєдіяльності, профілактики травматизму під час занять з фізичної культури або самостійної рухово-ігрової діяльності; - формування у дітей знань про основні складові чинники здоровя, здорового способу життя. Концептуальні засади програми ґрунтуються на таких основних науково-методологічних положеннях: 1. Принцип природовідповідності – передбачає, що процес фізиччного розвитку дітей повинен ґрунтуватися на філогенетичний послідовності формування стато-локомоторних функцій дітей, що віддзеркалений у засвоєнні основних рухів немовляти у період раннього онтогенгезу (0-2 роки): основні рухи мають засвоюватися від положень лежачи до положень стоячи і далі до ходьби, лазіння, бігу та стрибків; у кожному вихідному положенні вправи треба виконувати від низьких до високих поз; на початку заняття треба робити згинальні пози та рухові діх, а потім розгинальні; тіло дитини потрібно розвивати і тренувати у послідовності згори – вниз, «від тім'ячка – до п'ят»; кінцівки тренують у напрямку від тулуба (хребта) – до пальців; у лежачи-горизонтальних положеннях треба виконувати повільні рухи, а у вертикальних – швидкі тощо. 3. Принцип дуалізму (єдності) – передбачає бачення завжди двох крайніх полюсів проблеми, стану чи процесу і вміле методичне варіювання залежно від проблеми, стану чи процесу і вміле методичне варіювання залежно від педагогічної ситуації між цими полюсами. Наприклад, це може бути стан психофізичної релаксації (розслаблення) у дитини або діаметрально протилежний йому стан збудження (напруження). 4. Принцип корекційно-профілактичної спрямованості фізичного виховання – віддзеркалює сучасний тривожний стан здоров'я дітей дошкільного віку. 5. Гендерний принцип – дає змогу відійти від традиційного «середньостатевого» фізичного виховання дітей конкретної виховної групи та максимально використати можливості фізичної культури для розвитку мужності у хлопчиків та жіночності у дівчаток, тобто відокремлення видів руху для дівчат і хлопчиків. 6. Принцип особистнісно орієнтованої педагогіки – передбачає індивідуалізацію та диференціацію методичних підходів залежно від віку дитини, її статі, рівня фізичного розвитку, а також особливостей рухових порушень. Це робить актуальним перехід від фронтальних занять з фізичної культури до підгрупових, малогрупових та індивідуальних. Особистісно орієнтований підхід до дітей дає змогу адаптувати завдання та зміст занять до особливостей кожної дитини, її психофізичного статусу і досягти максимального педагогічного ефекту. До основних методів фізичного виховання належать: 1. Еволюційний метод – в основі лежить еволюційна послідовність засвоєння дітьми основних рухових режимів. 2. Метод первинності розслаблення (релаксації, медитації, вивільнення енергії) – передбачає, що на початку заняття необхідно досягти у дітей загального психофізичного розслаблення,. Що дасть змогу життєвій енергії вільно рухатися по організму і забезпечувати ефективну рухово-ігрову діяльність. 3. Метод повторно-кільцевої побудови заняття дає змогу кожне заняття з фізичної культури проводити за зразком «еволюції в мініатюрі», повторюючи етапність розвитку тваринного світу і людини. 4. Метод індивідуального диференціювання навантажень – передбачає вікову диференціацію вікової групи на типологічні підгрупи залежно від ознак ІДН, що переважають, та подальшу індивідуалізацію освітньої діяльності. 5. Тотальний ігровий метод – передбачає гру від самого початку заняття до кінця, бо гра є провідним видом діяльності дітей дошкільного віку. 6. Метод предметно-маніпулятивної діяльності дає змогу реалізувати у практику фізичного виховання велике розмаїття маніпулятивних дій дитини з предметом. 7. Метод максимального сенсорного збагачення – передбачає необхідність комплексного впливу на відповідні структури головного мозку дитини за допомогою аферентної маніпуляції. 8. Метод генерування архетипної енергії підсвідомого – дає змогу використовувати великий потенціал енергії колективного підсвідомого (несвідомого) завдяки конструюванню архетипних ігрових образів на заняттях з фізичної культури. Організація загального рухового режиму Структура заняття: І – підготовча частина (3-5 хв) ІІ –основна частина (10-25 хв) ІІІ – заключна частина (2-4 хв)
Орієнтовна тривалість заняття з
фізичної культури у різних вікових
групах:
Ранній вік – 15-20 хв;
Молодша – 20-25 хв;
Середня – 25-30 хв;
Старша 30-35 хв.
Ефективність заняття з фізичної культури залежить від таких складників:
- Моторна щільність
- Функціональна «вартість»
- Ступінь підзарядки дітей енергією радості та психофізичного задоволення
Безпека у фізичному вихованні дошкільників (не нашкодь!) - Конструктивна безпека фізкультурного обладнання (конструкції).
- Кріпильна (особливо підвісного обладнання) та опорна безпека тренажера.
- Безпека вихідного положення дитини на опорі чи у висі
- Стахувальна безпека дорослим (особливо відносно високому положенні дитини над опорою чи нестійкому положенні на опорі).
- Безпека рухово-ігрової діяльності дитини (враховуючи самостійну, без контролю з боку дорослого).
Вікові особливості фізичного розвитку та рухової підготованості дітей Молодший дошкільний вік (4-й рік життя) Малюк повинен - багато стрибати і бігати
- ходити впевненим кроком, при цьому не човгаючи;
- під час бігу змінювати темп і прискорення, зберігаючи рівновагу;
- витримувати біг на відстань від 10 до 20 метрів;
- бігати протягом 1 хвилини;
- протягом 3-4 секунд стояти на одній нозі;
- виробляти стрибки вперед від 2 до 3 метрів;
- стрибати на одній нозі;
- зістрибувати з 20 сантиметрової висоти;
- переступати через маленькі перешкоди;
- проповзати через низькі предмети;
- лазити по драбинках на шведській стінці;
- кидати і ловити м’яч;
- кататися на велосипеді;
- не панікувати перед водою;
- катати м’яч;
- тримати рівновагу на низькій лавці.
Середній дошкільний вік (5-й рік життя) - Поліпшення координаційних можливостей рук (кистей) викли- кає потребу підсилення ручних предметно-маніпулятивних дій у всіх основних рухових режимах. - Хребетний стовбур дитини продовжує адаптуватися до вертикаль- них гравітаційних навантажень – збільшується актуальність форму- вання фізіологічного поперекового лордозу. - Збільшення довжини та маси тіла стає інтенсивнішим, ніж у попе- редньому віковому періоді, – це потребує адекватного стимулювання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. - Фізіологічна плоскостопість зникає і поступається формуванню двох повздовжніх та поперечного зводів, які підвищують амортиза- ційні властивості стоп. Саме у цей період формується регіональний принцип кровороз- поділу, коли більша кількість крові подається саме до м’язів, які пра- цюють, – ось чому тепер треба виконувати рухи не тільки ведучими кінцівками (частіше – правими), а й протилежними (лівими). Зростає важливість дворучних та двоніжних рухових дій. Старший дошкільний вік ( 6-7-й рік життя) Збільшується роль вертикальних основних рухових режимів (ходіння, лазіння, біг і стрибки), коли основні навантаження припадають уже на поперек, таз та нижні кінцівки. У хребцевому стовбурі поступово завершується формування фізіологічних викривлень (лордозів та кіфозів), особливо у поперековому відділі хребта та тазовому поясі. У стопах формуються повноцінні повздовжні та поперечне склепіння – з’являється необхідна ресорна функція стоп, яка допомагає пом’якшувати взаємодію дитини з опорою під час виконання різних гравітаційних струшувальних рухів (бігу, бігу з перешкодами, підскоків, багатоскоків, стрибків, зістрибувань). Обсяг рухової активності дітей значно збільшується, що стимулює подальший розвиток основних функціональних систем організму: дихальної, серцево-судинної тощо. Посилюється вагомість застосування матеріально-технічного забезпечення у фізичному вихованні дітей старшої вікової групи. Насамперед це стосується використання на заняттях великогабаритного фізкультурного обладнання, тренажерів та інвентарю, включаючи нестандартні й авторські конструкції. У фізичному вихованні дітей треба частіше використовувати верхній простір зали, другий і третій умовні рівні (від 1 до 3 м), забезпечуючи достатній рівень безпеки. Сюжетно-рольові прояви дітей досягають піку саме у цьому віці –заняття у формі фізкультурної казки є найбільш ефективною формою фізичного виховання старших дошкільнят. Зростає актуальність проведення фізичного виховання на свіжомуповітрі, на природі (ландшафтна фізична культура). 4. Зміст фізкультурно-оздоровчої роботи Програмою передбачено засвоєння дітьми, починаючи з ранньоговіку і до старшого, одного водного (плавального) та восьми сухопутних основних рухових режимів (ОРР), до яких належать: I. “Лежачий”; II. Режим повзання; III. “Сидячий”; IV. Стоячий; V. Режим ходьби; VI. Режим лазіння; VII. Біговий; VIII. Стрибковий. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / наук. кер. : А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук;авт. кол-в : А. М. Богуш, Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н. В. Гавриш, О. П. Долинна, Т. С. Ільченко, О. В. Коваленко, Г. М. Лисенко, М. А. Машовець, О. В. Низковська, Т. В. Панасюк, Т. О.Пироженко , Т. І. Поніманська, О. Д. Сидельникова, А. С. Шевчук, Л. Ю. Якименко. ― К., 2012. — Спецвип. журн. “Вихователь-методист дошкільного закладу”. — 30 с. 2. Єфименко М. М. Казкова гімнастика / М. М. Єфименко. — Харків : Ранок, 2007. ‒ 64 с. :іл. 3. Єфименко М. М. Фізкультура в дитсадку : час змін / М. М. Єфименко // Дошкільне виховання. — 2013. — No 8. — С. 18‒19. 4. Ефименко Н. Н. Новые подходы к физическому воспитанию иоздоровлению детей / Н. Н. Ефименко // Инструктор по физкультуре — 2011. — No 2. — С. 4–14.
скачати
|