Ім'я файлу: Профілактика асоціальних проявів у поведінці здобувачів освіти.d
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 29.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Комерційний Банк.docx
Страховий ринок.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 29.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Комерційний Банк.docx
Страховий ринок.docx
Головинське вище професійне училище нерудних технологій
Виступ на тему:
Профілактика асоціальних проявів у поведінці здобувачів освіти.
Ключовий пріоритет: стимулювання до здорового способу життя
(з досвіду роботи)
Підготувала
Класний керівник
Пилькевич Інна Леонідівна
Головине 2021 р
Соціалізація в педагогіці розглядається як безперервний процес. Вона охоплює всі етапи життєвого шляху людини. Через соціальну активність реалізуються діяльнісні потенції суб'єкта, його культура, уміння, знання, потреби, інтереси, прагнення. Вона є також особливим способом реагування індивідів та соціальних груп на запити, що постійно посилаються суспільством
Для здобувачів освіти провідним центром розвитку стає особистісне самовизначення, а центром життєвої ситуації, навколо якого починає обертатись вся їх діяльність та інтереси, вибір життєвого шляху. Особливої уваги вони надають самоосвіті та самовихованню. Саме в ці роки розгортається активний процес набуття досвіду спілкування, становлення світогляду, завершується формування соціальних установок. Агентами первинної соціалізації є батьки, близькі й далекі родичі, однолітки, лікарі, лідери молодіжних угрупувань. Агенти вторинної соціалізації — представники адміністрації училища, педагогічний склад (працівники психологічної служби, викладачі, вихователі), представники держави, ЗМІ.
Соціальна поведінка, яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буває трьох видів:
аморальна – порушення норм моралі і правил людського співжиття;
протиправна – правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;
злочинна – порушення кримінально-правових норм.
Асоціальна поведінка поділяється на девіантну та делінквентну.
Девіантна поведінка – система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями.
Делінквентна поведінка (англ. “провинність”) – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів.
Виділяють девіації:
- за направленістю: позитивні (героїзм), нейтральні (колекціонування), негативні;
- за мотивацією: корисні і агресивні;
- за суб’єктом: індивіди, соціальні групи, соціальні організації;
- за масштабністю прояву: індивідуальні, групові; - за орієнтацією: екстраверти (спрямовані на інших людей: сімейні чвари, насильство), інтроверти (спрямовані на себе: п’янство, суїцид, наркоманія);
- за формою прояву: хуліганство, агресія, злодійство, алкоголізм.
Рівні девіації – вираженість відхилень у поведінці. Виділяють:
- докримінальний рівень – рівень поведінки, коли людина ще не стала суб’єктом злочинів і соціальні відхилення проявляються у вигляді дрібних правопорушень, недотримання норм моралі, правил поведінки в громадських місцях, ухилення від суспільно корисної праці, зловживання алкоголем, немедичного вживання наркотичних, токсичних засобів, які негативно впливають на психіку;
- кримінальний рівень – рівень поведінки людини, коли соціальні відхилення виражаються в злочинних діях, які підлягають кримінальній відповідальності та розглядаються органами слідства і суду.
Асоціальна поведінка не виникає відразу і несподівано, а формується поетапно. На першому етапі доасоціальної поведінки характеристика порушення включає незгоду, неслухняність, заперечення, невиконання деяких соціальних вимог. Достовірно асоціальна поведінка ще відсутня. Дитина сприймає свою поведінку як нормальну, таку, що відповідає власним соціальним цінностям і установкам. Причини відхилення криються, передусім, в неправильній виховній спрямованності. Допомога тут має два виховні аспекти: спрямована на коригування виховної дії або спрямована на особу дитини, маючи характер зміненої виховної діяльності . На цьому етапі можуть мати місце елементи негативної громадської думки про особу дитини; зауваження, дисциплінарні заходи з боку батьків, вихователів та ін. Можлива допомога консультаційних кабінетів при школах, клініках, закладах соціальної роботи. При успішній роботі прогноз може бути позитивним.
За відсутністю або при невдалій допомозі можливі два результати: або особа сама впорається з проблемами або порушення в поведінку заглибляться.
У другому етапі асоціальної поведінки характеристика включає порушення соціальних вимог, норм, відбуваються протизаконні дії (дрібні крадіжки, обман, хуліганство). Можливе включення в групи з вираженим асоціальним характером поведінки. Відношення особи до громадських норм тут може бути різним:
- особа сприймає свою поведінку як норму;
- особа схвалює свою поведінку, вважає, що вона відповідає нормам і цінностям людей з близького оточення;
- особа оцінює негативно свою поведінку, вважає, що вона не відповідає її власним цінностям і установкам.
Допомога і санкції суспільства тут можуть мати, також, два аспекти. Якщо найближче оточення, мають асоціальну систему норм і цінностей, то необхідно, щоб допомога була спрямована на це оточення. Можна додати спеціальні ради, сімейну терапію, роботу соціального педагога, психолога з сім'єю. Допомога дитині має характер корекційної діяльності. Її мета є руйнування елементів готовності до асоціальної поведінки і формування стійкої системи норм і цінностей, що відповідають нормам і цінностям суспільства. Потрібна індивідуальна і групова робота в школі і центрах позашкільної діяльності, робота з дитячими об'єднаннями. У разі своєчасної уваги і успішної допомоги прогноз буде позитивним. Інакше, вірогідніше, відбудиться поглиблення в порушення в поведінці.
На третьому етапі асоціальної поведінки характеристика включає: рецидиви протизаконних дій і накопичення досвіду в цьому відношенні (крадіжки, насильство, грубе хуліганство), включення в групи з асоціальним характером поведінки. Відношення особи до громадських норм:
- особа приймає свою поведінку як нормальну, таку, що відповідає її власним цінностям і установкам;
- наступає криза в уявленні особи про себе і оцінку громадської думки про неї, що веде до конфлікту.
Допомога повинна носити характер інтенсивної корекційно-виховної діяльності з метою руйнування соціально-негативних і формування соціально-релевантних диспозицій. Цього можна добитися за допомогою індивідуальної і групової виховної роботи, індивідуальної і групової терапії, праці і придбання професійної кваліфікації, за допомогою створення умов для розвитку інтересів. Санкції на цьому етапі можуть носити характер примусового перебування в спеціалізованих виховних установах відкритого типу за рішенням суду, за пропозицією батьків, учителів, соціальних працівників з метою відриву від шкідливого впливу довкілля. На цьому етапі мінімальна вірогідність, що особа сама впорається з проблемами. Вірогідніше формування стійкої готовності до асоціальної поведінки і збагачення засвоєного асоціального досвіду.
Четвертий етап - стійка асоціальна поведінка: рецидив і важкість протизаконних дій, прояв небезпечних злочинів, включення в групи з вираженим асоціальним характером.
Допомога з боку суспільства повинна полягати в створенні учбово-виховних закладів відкритого типу і спеціалізованої підготовки учителів і вихователів для них.
П'ятий етап - стійка, особливо небезпечна асоціальна поведінка. Характеризується стійкими протизаконними діями і важкими злочинами. Санкції: примусове перебування в закладі закритого типу. На цьому етапі існує незначна вірогідність сприятливого результату; відчуження особи від суспільства стабільне. Дуже незначна можливість успішного рішення проблем, можлива відмова від злочинних дій, але сприятливий результат ускладнений обставиною, що процеси "нав'язування ярлика" вже стійкі.
Профілактика асоціальної поведінки - це науково-обґрунтована, своєчасна діяльність, спрямована на відвертання можливих відхилень підлітків, максимальне забезпечення соціальної справедливості, створення умов для включення неповнолітніх в соціально-економічне і культурне життя суспільства, сприяюче процесу розвитку особистості, здобування освіти, попередженню правопорушень. Завданнями профілактичної роботи є:
- надання допомоги дітям, що опинилися у важкій життєвій ситуації;
- виявлення і припинення випадків жорстокого поводження з дітьми;
- забезпечення і захист конституційних прав неповнолітніх;
- надання допомоги щодо попередження правопорушень;
- профілактична, роз'яснювальна робота з сім'ями.
Типи, підходи і етапи профілактичної діяльності.
Профілактичну роботу необхідно здійснюватися за трьома напрямками, це інформаційне, забороняюче, особистісно-орієнтоване. Серед типів профілактичних заходів треба виділити застережливі виникнення обставин, сприяючих соціальним відхиленням; усуваючі подібні обставини; контролюючі роботу, що проводиться, і її ефективність. При профілактичній роботі треба враховувати підходи:
- інформаційний (інформування підлітків про права і обов'язки, про вимоги до виконання встановлених соціальних норм через ЗМІ, кіно, літературу, твори культури, систему правового навчання);
- соціально-профілактичний (виявлення і усунення причин і умов виникнення негативних явищ);
- медико-біологічний (цілеспрямовані заходи лікувально-профілактичного характеру);
- соціально-педагогічний (відновлення і корекція якостей особи підлітка з девіантною поведінкою).
До етапів роботи треба віднести:
- раннє виявлення дітей "групи ризику" (Соціальний паспорт, діагностика і так далі);
- соціально - педагогічний патронаж дезадаптованих неповнолітніх;
- робота з референтною групою дитини;
-консультативно - роз'яснювальна робота з батьками і педагогами;
- залучення необхідних фахівців;
- мобілізація виховного потенціалу сім'ї і довкілля.
В процесі профілактичної роботи педагог може використати три основні групи прийомів. До першої групи відносяться прийоми індивідуальної дії :
- прохання про допомогу - вихователь звертається до вихованця за порадою, розповідаючи про свої проблеми і просить знайти спосіб їх рішення;
- оціни вчинок - педагог розповідає історію і просить оцінити різні вчинки учасників цієї історії;
- обговорення статті - підбирається ряд статей, в яких описуються різні злочини та ін. асоціальні вчинки; педагог просить дати оцінку цим вчинкам;
- оголення протиріч - розмежування позицій вихователя і вихованця з того або іншого питання в процесі виконання творчого завдання з подальшим зіткненням різних точок зору;
- стратегія життя - педагог з'ясовує життєві плани вихованця, потім намагається з'ясувати разом з ним, що допоможе, а що завадить реалізації цих планів;
- мій ідеал - з'ясовуються ідеали вихованця, і робиться спроба оцінити ідеал, виявивши позитивні моральні якості;
- казка для вихованця - вихователем вигадується казка, герої якої дуже схожі на вихованця і осіб, що оточують його, закінчення казки придумують разом педагогом і учням;
- рольова маска - учневі пропонується увійти до якоїсь ролі і виступити від імені відповідного персонажа.
- мобілізації внутрішніх сил учня на виконання завдання - перед учнем розкриваються їх можливості, уміння, необхідність майбутньої роботи особисто для них;
- активізації (створення) цільової установки - з учнем розробляються правила повсякденної діяльності (почата справа доводиться до кінця, не братися за декілька справ відразу, якісно виконувати будь-яку роботу, оцінювати її результативність, аналізувати помилки);
- заохочення - похвала - підтримка, похвала - спонукання до виконання прийнятих рішень, добра участь.
Друга група прийомів пов'язана з організацією групової діяльності :
- безперервна естафета думок - учні по ланцюжку висловлюються на задану тему;
-самостимулирование - учні, розділені на групи, готують один одному зустрічні питання; питання і відповіді колективно обговорюють;
- імпровизація на вільну тему - учні вибирають цікаву для них тему; переносять події в нові умови, по-своєму їх інтерпретують.
Третя група прийомів пов'язана з організацією діяльності учителя, спрямованій на зміну ситуації навколо учня:
- інструктаж - на період виконання якого-небудь творчого завдання встановлюються правила, регламентують спілкування і поведінку учнів;
- розподіл ролей - чіткий розподіл функцій і ролей учнів відповідно до рівня володіння тими знаннями, умінь і навичок, які потрібно для виконання завдання;
- самоуникнення учителя - після того, як визначені цілі і зміст роботи, встановлені правила і форми спілкування в ході його виконання, учитель, як би, усувається від прямого керівництва або бере на себе зобов'язання рядового учня;
- розподіл ініціативи - створюються рівні умови для прояву ініціативи усіма учнями;
Профілактичний процес передбачає і механізм:
Щоденного контролю - це контроль успішності і відвідуваності з боку класного керівника.
Щотижня:
- контроль успішності і відвідування з боку соціального педагога (певну категорію);
- відвідування уроків (якщо в цьому виникає необхідність, мета відвідування може бути різною) класним керівником, соціальним педагогом.
За необхідністю:
- індивідуальні бесіди класного керівника з батьками;
- індивідуальні бесіди класного керівника з учнями;
-бесіди з учнями і їх батьками у присутності адміністрації.
Працюючи в училищі мною накопичено певний досвід роботи з стимулювання до здорового способу життя. Із реалізації цієї мети використовую різні форми роз’яснювальної роботи: бесіди та лекції на виховних годинах, класні збори, диспути із конкретними прикладами шкідливості нікотину, алкоголю, наркотиків, їх шкідливого впливу на здоров’я, життя наступних поколінь.
Проводжу наполегливу пропаганду здорового способу життя, щоб попередити виникнення в учнів шкідливих звичок. Цю роботу проводжу під час морального, правового виховання здобувачів освіти, під час проведення бесід про правила поведінки на вулиці, в сім’ї, в суспільстві, під час обговорення тем: «Твій вільний час», «Твій режим дня», «Улюблені заняття у вільний час»,
«Що таке добре і що таке погано». На кожній виховній годині розкриваю коло питань, що відіграють важливу роль у здійсненні антиалкогольного виховання учнів:
- пияцтво як соціальне явище значною мірою породжувалося й підтримувалося експлуататорськими класами всіх антагоністичних суспільств для одурманювання та прихованої експлуатації народу;
- народ у своєму фольклорі, звичаях, традиціях завжди виступав із засудженням нетверезого способу життя в усіх його проявах;
- пияцтва та алкоголізм в усі віки були несумісні із трудовою та пізнавальною діяльністю людей;
- пияцтво в багатьох конкретних ситуаціях призводило до трагічних і руйнівних наслідків для цілих народів;
- алкоголізм несумісний із рухом людства вперед по шляху економічного прогресу.
У грудні місяці мною була проведена відкрита виховна година з теми «Твоє життя – твій вибір», головним питанням даної виховної години було здоров’я учнів та визначення цінності людського життя через призму неповторності кожної людини, активної життєвої позиції в їх реалізації.
Оскільки учні значну частину свого часу проводять в училищі , то допомога саме педагогів у розв’язанні проблем із початком уживання здобувачем освіти будь-якої речовини може бути значною. Сьогоднішні підлітки мають підвищену цікавість до всього незвичайного, зокрема, до різноманітної інформації про куріння, алкоголь та наркотики. Цю інформацію вони одержують не тільки в училищі, але й удома, на вулиці. У підлітковому віці часті випадки, коли вплив друзів більший за вплив батьків. От чому дитина може потрапити в таке оточення, де курять, уживають алкоголь чи наркотики.
Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямків сімейного виховання. Адже кожен з батьків бажає, щоб дитина виросла фізично й психічно здоровою, без шкідливих звичок. Багато в чому формування здорового способу життя залежить від традиційної складової цього впливу: стилю життя сім’ї, способу організації життя, характеру взаємостосунків між подружжям, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу сім’ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, куріння, застосування наркотичних речовин. Отже, спосіб життя сім’ї в основному обумовлює й спосіб життя дітей. Але на жаль, сьогодні не всі батьки є прикладом для дітей у веденні здорового способу життя.
Отже, профілактика і попередження девіантної поведінки неповнолітніх стає не лише соціально значимим, але і психологічно необхідним. Профілактична діяльність не може обмежуватися лише заходами індивідуальної дії і корекції, що застосовуються безпосередньо до неповнолітнього. Проблема підвищення ефективності ранньої профілактики повинна вирішуватися за напрямками:
- виявлення несприятливих чинників і десоціалогічних дій з боку найближчого оточення, які обумовлюють відхилення в розвитку особистості неповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих несприятливих дій, що дезадаптують;
- сучасна діагностика асоціальних відхилень в поведінці неповнолітніх і здійснення диференційованого підходу у виборі профілактичних засобів психолого-педагогічній корекції відхилень у поведінці.
В завершенні хочу відмітити, що девіації зникнуть, здається, тільки разом з людиною. Тому наше завдання полягає в систематичній, планомірній профілактичній дії спрямованій на попередження не конкретних форм девіацій (наркоспоживання, злочинність, бродяження), а на попередження асоціальних проявів в цілому.