ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДЯНИНА-ПІДПРИЄМЦЯ. ОБОВЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА-ПІДПРИЄМЦЯ
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1 ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДЯНИНА-ПІДПРИЄМЦЯ………………………………………………………………......…5
1.1. Сутність та класифікація принципів діяльності громадянина-підприємця …………………………………………………………..........................5
РОЗДІЛ 2 ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА-ПІДПРИЄМЦЯ…………...8
2.1. Сутність та класифікація обов’язків громадянина-підприємця ….......8
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………..….16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………......19
ДОДАТКИ ………………………………………………………………......20
ВСТУП
Актуальність теми. Для багатьох громадян України підприємництво стає основним видом трудової діяльності. Особливо відчуває потяг до ведення власного бізнесу молоде покоління. Молодим людям може здаватися, що стати успішним підприємцем без знань і спеціальної підготовки не складно. Проте основні знання та навички про принципи діяльності та обов’язки громадянина-підприємця потрібні як тим, хто має власний бізнес, так і тим, хто наймається на роботу, хто продає товар, і хто його купує.
Стан дослідження. При дослідженні даної теми курсової роботи використовувалася наукова література, різні монографії та статті. Дану тематику досліджували такі вчені – Карпюк Г., Яценко О., Лігоненко Л., Віник О., Грудзевич Ю. та інші.
Мета даної роботи полягає у вивченні й дослідженні принципів діяльності громадянина-підприємця та його обов’язків.
Для досягення мети необхідно вирішити ряд завдань:
дослідитисутність та класифікацію принципів діяльності громадянина-підприємця та обов’язків фізичної особи підприємця;
вивчити особливості класифікації принципів та обов’язків діяльності громадянина-підприємця згідно законодавства України;
вказати проблемні питання принципів діяльності громадянина-підприємця та його обов’язків.
Об’єктом дослідження реферату є суспільні відносини, які виникають в процесі підприємницької діяльності громадянина-підприємця.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення комерційної діяльності, соціології, економічної теорії, бухгалтерського обліку, оподаткування, міжнародного права й інших економічних та правових наук.
Повний обсяг рефератної роботи становить 33 сторінки.
РОЗДІЛ 1
ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДЯНИНА-ПІДПРИЄМЦЯ
1.1. Сутність та класифікація принципів діяльності громадянина-підприємця
Принципи підприємництва – це вихідні (первісні) засади, норми, правила, через які реалізується свобода підприємницької діяльності.
Підприємець – суб’єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаційні здібності для пошуку та розвитку нових видів, методів виробництва, нових сфер застосування капіталу.
Громадянин України визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Підприємницьку діяльність можна здійснювати із залученням або без залучення найманої праці.
Фізична особа-підприємець (ФОП) – це громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, зареєстрований у державних органах і сплачує відповідні податки.
Принципи підприємництва – це правила, через які реалізується свобода підприємницької діяльності. З визначення поняття «підприємництво» та особливостей підприємницької діяльності можна сформулювати такі основні її принципи: [ 10, с. 45].
– вільний вибір видів діяльності, які не заборонені чинним законодавством (окремі види діяльності можуть здійснюватись тільки державними підприємствами, а деякі на підставі спеціального дозволу – ліцензії);
– залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і фізичних осіб;
– самостійного формування програми виробничої та інших видів діяльності;
– самостійного вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється;
– встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до чинного законодавства України;
– вільного найму працівників для здійснення підприємницької діяльності;
– залучення і використання природних, трудових, матеріально- технічних, фінансових та інших видів ресурсів, якщо це не заборонено або не обмежено чинним законодавством;
– вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством;
– самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Рис 1. Принципи діяльності громадянина-підприємця
Ринок через різні механізми функціонування забезпечує реальні умови для економічної свободи підприємця. Принципами економічної свободи є економічна самостійність, економічна відповідальність, економічна рівноправність.
Економічна самостійність полягає в наявності у підприємців права на власність, права на самостійний вибір форми власності та форми господарювання, самостійний вибір ресурсів, постачальників та споживачів продукції, що виробляється, встановленні різних форм, систем та розмірів оплати праці. [ 10, с. 76].
Економічна відповідальність полягає у відповідальності підприємця своїм майном за результати господарювання. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Економічна рівноправність означає рівні (однакові) економічні умови для будь-якої господарської діяльності незалежно від форми власності та форми господарювання.
Отже, саме через ці принципи і реалізується в повному обсязі свобода, прибутковість і ефективність господарської діяльності громадянина-підприємця, яка є основною передумовою розвитку підприємництва.
РОЗДІЛ 2
ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА-ПІДПРИЄМЦЯ
2.1 Сутність та класифікація обов’язків громадянина-підприємця
В Україні для забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування законодавчо визначено права, обов’язки та відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.
Обовязки підприємця:
дотримуватися чинного законодавства;
здійснювати обов’язкові платежі;
укладати трудові договори з громадянами, яких прийнято на роботу за наймом; забезпечувати належні та безпечні умови праці, оплату праці, не нижчу від визначеної законом, та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії;
дотримуватися прав споживачів, щоб реалізувати їх законні інтереси, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);
не завдавати шкоди довкіллю;
отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства;
повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;
не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;
вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом [4, с. 195];
відшкодувати завдані ним шкоду і збитки (ч. 2 ст. 128 ГК України та ч. 1 ст. 52 ЦК України прямо встановлюють, що громадянин-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення). Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦК України). За рішенням суду за відповідними зобов’язаннями може бути звернено стягнення на все належне приватному підприємцеві майно, в тому числі і те, яке він не використовував для зайняття підприємницькою діяльністю (приватна квартира, дача, меблі, автомашина тощо). Зважаючи на наявність повної відповідальності за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, громадянин-підприємець провадить підприємницьку діяльність без формування статутного, резервного та інших фондів);
виконувати інші обов’язки, передбачені статтями 46 і 49 ГК України та іншими законодавчими актами.
Права:
створювати будь-які види підприємництва;
купувати майно та набувати майнових прав;
самостійно організовувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни та тарифи;
вільно розпоряджатися прибутком;
укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці;
самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці;
отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход;
брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції;
користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.
Відповідальність − це правові та етичні відносини між підприємцями та суспільством (господарюючими суб’єктами, споживачами, найманими працівниками та ін.) [ 10, с. 176].
Підприємець відповідає:
за зобов’язаннями, пов’язаними з його діяльністю, усім своїм майном (за винятком того, на яке, відповідно до законодавчих актів, не може бути накладене стягнення);
за охорону навколишнього середовища, дотримання техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії. За завдану шкоду та збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Важливою складовою підприємництва є економічна свобода суб'єктів господарювання. Це свобода господарської діяльності, яка передбачає вільний вибір, самостійне формування програми діяльності, вільне наймання працівників. Економічна свобода на практиці означає право розпочинати або припиняти власну справу, купувати будь-які ресурси, використовувати будь-яку технологію, виробляти продукцію і пропонувати її для продажу, вкладати кошти на свій розсуд і під власну фінансову і майнову відповідальність. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами [12, с. 156].
Сучасній моделі бізнесу притаманна соціальна відповідальність. В Україні в сучасній ситуації (зважаючи на економічні, політичні проблеми) держава не в змозі розв’язати навіть половину реально наявних соціальних проблем та покращити суспільне життя самостійно. Підприємці, які проявляють небайдужість, нехай навіть формальну, обов’язково отримають зацікавленість з боку споживачів. Якщо підприємства надають свою допомогу винятково з прагматичної позиції, (а це, частіше за все так і буває), для створення позитивного іміджу, розкрутки тощо, а не виходячи із морально-етичних засад - то це вже не є важливим, оскільки допомога надається, популярність і репутація фірми зростає.
Основні аргументи на користь соціальної відповідальності:
1) соціальні дії фірм поліпшують життя місцевого співтовариства або усувають необхідність державної участі, тому в перспективі вони можуть стимулювати прибуток, оскільки у споживачів, постачальників і місцевого співтовариства формується більш привабливий імідж компанії;
2) оскільки бізнес має у своєму розпорядженні значні людські та фінансові ресурси, то може передавати їхню частину на соціальні потреби;
3) підприємець є членом суспільства, тому норми моралі також повинні управляти його поведінкою.
Висока соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній, а нехтування нею звужує можливості їх успіху. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу з користю для суспільства, ризикують втратити її. Втім, деякі українські бізнесмени, не знаючи цього закону, доходять до аналогічних висновків.
Громадянин-підприємець є самодостатнім суб’єктом і не потребує для здійснення діяльності додаткових організаційно-правових форм. Зважаючи на визначення господарської діяльності, що наводиться у ст. 3 ГК України, у широкому значенні вони можуть виготовляти та реалізовувати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги вартісного характеру, що мають цінову визначеність [3, с. 8].
Таким чином за предметом діяльності фізична особа може здійснювати:
1) виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція;
2) невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяють: - діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконання ремонтних робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних перевезень); - діяльність із зайняття торгівлею; - іншу невиробничу діяльність, зокрема, діяльність на фінансовому ринку.
Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК України, зокрема він може здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження фізичними особами певних видів підприємницької діяльності [3, с. 123].
По-перше, підприємницька діяльність, що її бажає провадити фізична особа, не має належати до тих видів діяльності, які забороняє закон. Під це обмеження підпадають і незаконні види діяльності, і види діяльності, що не можуть стати об’єктом підприємництва через підвищені вимоги до безпеки роботи та потребу централізації функцій управління (наприклад, виробництво атомної енергії).
По-друге, обмеження права особи на підприємницьку діяльність встановлено в Конституції та деяких законах. Наприклад, здійснювати банківську, страхову, туроператорську діяльність дозволено лише юридичним особам; певні обмеження накладено також на підприємницьку діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування (зокрема ст. 103 Конституції України забороняє Президентові України здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність). Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії суб’єктів. Так, індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності:
1) що становлять монополію держави (діяльність, пов’язана з обігом наркотичних речовин, прекурсорів, психотропних речовин, виготовлення та реалізація військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин та інші подібні види діяльності);
2) здійснювати які передбачається законом у певній організаційній формі: ломбардні операції (державні підприємства чи повні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю чи кооперативного банку) та ін. [9, с. 138];
3) надавати фінансові послуги (випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків, діяльність з обміну валют, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, торгівля цінними паперами та деякі інші операції, встановлені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-III;
4) займатися діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення (Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ); 5) займатися космічною діяльністю (Закон України «Про космічну діяльність» від 15 листопада 1996 р. № 502/96-ВР).
Право здійснювати підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Але досягнення певного віку (реєстрація шлюбу, народження дитини тощо) не є безумовним свідченням наявності у особи повної цивільної дієздатності [8, с. 50].
Якщо вирішено започаткувати підприємницьку діяльність, необхідно вчитися знаходити, накопичувати й аналізувати інформацію про:
ринок свого товару чи послуги (споживачів, конкурентів);
сучасні технології виробництва товару чи послуги;
постачальників ресурсів (сировини чи напівфабрикатів, енергоносіїв, інструментів, обладнання тощо);
методи управління таким бізнесом;
організаційну структуру подібного бізнесу;
структуру персоналу і способи мотивації до праці;
систему відносин свого бізнесу зі споживачами товару (замовниками), конкурентами на ринку сировини, енергетичних ресурсів, банками, підприємствами, фірмами, інспекціями (податковою , охорони праці, екологічною, санітарною, пожежною, митною, профспілковою), громадськими організаціями.
Разом з тим важливо постійно оцінювати та удосконалювати уміння:
ставити реальні цілі та завдання;
аналізувати ситуації;
планувати, передбачати;
ризикувати;
приймати рішення;
співпрацювати, керувати;
йти на компроміс.
Отже, повноцінна організація підприємницької діяльності неможлива без визначення прав, обов'язків та відповідальності її учасників. Першочергового значення в цих умовах набуває розробка відповідної законодавчої бази. У нашій державі ухвалено законодавчі акти, в яких визначено права та обов'язки підприємств. Ці права, будучи нормативною формою вираження формальної рівності суб'єктів підприємницької діяльності, визначають за допомогою системи встановлених державою загальнообов'язкових правил поведінки громадян-підприємців.
ВИСНОВКИ
Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється з дотриманням певного набору принципів, тобто основних, найсуттєвіших правил, тверджень та вимог. На мою думку, усі принципи, яких дотримуються суб’єкти підприємництва, потрібно виокремити у три групи: зумовлені законодавством, економічні та соціальні.
Ці принципи не є вичерпними і не можуть абсолютизуватись. Вони розвиваються, взаємодіють між собою і відображають відносини, що склалися у суспільстві на певний період.
Отже, механізм реалізації підприємництва є складною системою, що потребує розроблення чітких та ефективних регулятивних принципів діяльності громадянина-підприємця. Їх регулювання забезпечується державою та включає в себе комплекс фінансово бюджетних, організаційних та правових заходів, спрямованих на збалансування, рівномірний розвиток підприємницької діяльності в регіонах та галузях, узгодження інтересів різноманітних соціальних груп, стимулювання високого технологічного та інноваційного розвитку, інвестиційної активності.
Оскільки підприємницька діяльність здійснюється в певному суспільному середовищі, то поряд з правами підприємці мають і певні обов'язки. Під останніми розуміють правові норми, які підлягають обов'язковому виконанню.
Підприємство має здійснюватись суворо згідно з чинним законодавством. За порушення його передбачається персональна економічна й адміністративна відповідальність підприємця. Підприємництво несумісне з некомпетентністю, крадіжками. Водночас воно створює умови для якомога повнішого розкриття комерційного таланту людини, задоволення її честолюбства. Особливе місце в партнерських відносинах належить чесності, порядності, дотриманню слова, зберіганню комерційної таємниці.
Практикою світового господарювання вироблено необхідні умови для розвитку цивілізованого підприємництва, а саме:
стабільність державної економічної і соціальної політики, що є джерелом формування у підприємців та інвесторів впевненості в тому, що вони не стануть жертвами кон’юнктурних політичних рішень або кампаній;
система пільгового оподаткування, що стимулює відкриття нових підприємств та інвестиційну діяльність наявних;
наявність розвиненої інфраструктури підприємництва (інноваційних і впроваджувальних центрів, що фінансуються на частковій основі державою і приватним бізнесом, "інкубаторів" нового малого бізнесу, консультативних центрів і центрів з підготовки підприємців);
позитивний суспільний клімат (домінування в суспільній свідомості ініціативних, творчих мотивацій, престижність підприємницької діяльності);
ефективна система захисту інтелектуальної власності, що охоплює не тільки винаходи, а й всю продукцію, у тому числі нові ідеї, концепції і методи ділової активності;
дебюрократизація регулювання господарської діяльності з боку державних органів, зокрема скорочення форм звітності, спрощення правил реєстрації нових фірм тощо.
Відповідно до закону України "Про підприємництво" держава повинна створювати сприятливі організаційні та економічні умови для розвитку і функціонування підприємницької діяльності на основі гарантій та всебічної підтримки. З цією метою вона законодавче забезпечує гарантії для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм діяльності та власності, рівні права і можливості доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Водночас держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між суб'єктами господарювання, захист споживачів від виявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності, у дотриманні прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема забезпечує охорону відомостей, які становлять комерційну таємницю. Взаємовідносини між підприємцями і державними структурами будуються на використанні економічних важелів, шляхом формування і реалізації фінансово-кредитної та податкової політики, розробки і впровадження окремих нормативів, науково-технічних, економічних та соціальних програм.
Розвиток підприємництва, посилення його всебічного впливу на соціально-економічний поступ суспільства потребує з боку держави не тільки правового регулювання, а й економічної, матеріально-технічної та організаційної підтримки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бубeнeц І.Г. Фaктopи, щo мaють вплив нa poзвитoк пiдпpиємницькoї дiяльнocтi в тopгiвлi - 26 Жoвтeнь 2014.
Вiник O.М. Гocпoдapcькe пpaвo: куpc лeкцiй. – К., 2005. – 624 c.
Гocпoдapcький кoдeкc Укpaїни вiд 16 ciчня 2003 p.
Податковий кодекс України.
Гpудзeвич Ю. I. Cутнicть мeхaнiзму peaлiзaцiї пiдпpиємницькoї дiяльнocтi тa йoгo cклaдoвих. Ocтpoг: Видaвництвo Нaцioнaльнoгo унiвepcитeту «Ocтpoзькa aкaдeмiя», 2014. – Випуcк 25. – C. 9–14.
Зaкoн Укpaїни «Пpo внeceння змiн тa визнaння тaкими, щo втpaтили чиннicть, дeяких зaкoнoдaвчих aктiв Укpaїни у зв’язку з пpийняттям Цивiльнoгo кoдeкcу Укpaїни»
Зaкoн Укpaїни «Пpo зaгaльнi зacaди cтвopeння i функцioнувaння cпeцiaльних (вiльних) eкoнoмiчних зoн.
Кoмapницький I., Oфiк М. Пpoблeми poзвитку мaлoгo i cepeдньoгo пiдпpиємництвa. - 2005. - №4. - C. 50-58.
Кoнcтитуцiя Укpaїни: пpийнятa нa п’ятiй ceciї Вepхoвнoї Paди Укpaїни 28 чepвня 1996 p.
Карпюк Г. І, Основи підприємництва: Навчальний посібник для здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти.
Лiгoнeнкo Л. Cвiтoвi тeндeнцiї poзвитку пiдпpиємницькoї aктивнocтi. Вicник КНТEУ - 2009. -№5.
Пpaвoвi ocнoви пiдпpиємницькoї дiяльнocтi / Зa peд. В. I. Шaкунa, В. П. Мeльникa, В. М. Пoпoвичa.- К., 2001.- 461 c.
Яцeнкo O.Т. Гocпoдapcькe пpaвo Укpaїни. – К, 2012.-285 с.
ДОДАТКИ
ТЕСТ НА СПРОМОЖНІСТЬ ЗАЙМАТИСЯ БІЗНЕСОМ
Запитання:
1. Чи поводитеся наодинці так само, як тоді, коли за Вами спостерігають?
2. Чи вважаєте Ви себе здатним бути лідером у родині, в колі друзів?
3. Чи вважаєте Ви хитрість гарною та корисною рисою?
4. Чи можете Ви розпочати розмову з незнайомою людиною?
5. Чи любите робити те, що вам до вподоби, не хвилюючись про те, що подумають інші?
6. Чи поїдете у транспорті без квитка, якщо забули гроші чи проїзний квиток?
7. Чи заздрите успіху Ваших знайомих?
8. Чи звертаєтесь на «Ви» до Ваших старших за віком родичів?
9. Чи можете усно швидко обчислити скільки буде 3% від 3 %?
10. Чи приходите на кілька хвилин раніше зазначено часу (на лекцію, на прийом до лікаря, на ділову зустріч тощо)?
11. Чи приходите вчасно на побачення?
12. Чи вважаєте за потрібне давати невелику суму офіціанту понад зазначену в рахунку?
13. Чи засмучуєтесь, якщо вас обрахував продавець на ринку або в магазині?
14. Чи швидко ви зважуєте всі «за» і «проти», щоб прийняти рішення?
15. Чи сідаєте у міському транспорті на будьяке вільне місце?
16. Чи часто ви робите не те, що від вас очікують, дієте без інструкцій?
17. Чи любите скаржитись на неякісне обслуговування?
18. Чи вважаєте, що те, до чого ми звикли, краще, ніж щось невідоме?
19. Чи позичили б ви гроші, щоб втілити свою ідею?
20. Чи зможете залишити валізу на вокзалі під наглядом зовсім незнайомої людини?
Дії: за кожну позитивну відповідь проставте 1 бал і підсумуйте результат.
Ключ до тесту: 13-20 балів – Ви маєте підприємницький хист; якщо Ви отримали ці бали у результаті підглядання у відповіді, вирахуйте 8 балів та орієнтуйтесь на новий результат. 10-12 балів – Ви володієте не всіма потрібними якостями підприємця, але у Вас є реальні шанси досягти успіху в бізнесі. 5-9 балів – Ви чесна, порядна людина, у вас непоганий характер, так що не все втрачено в житті, спробувати себе в бізнесі можна.