Ім'я файлу: Скульбіда ММ Функціональна діагностика захворювань сечовидільної
Розширення: pptx
Розмір: 1199кб.
Дата: 07.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
ЗАТВЕРДЖУЮ.docx
Лабораторна робота № 4.docx
Розширення: pptx
Розмір: 1199кб.
Дата: 07.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
ЗАТВЕРДЖУЮ.docx
Лабораторна робота № 4.docx
Функціональна діагностика захворювань сечовидільної системи
Виконав: Скульбіда М.М.
Правила взяття проби по Зимницькому:
Першу сечу (зазвичай о 6.00) – виливають;
Протягом доби сечу збирають кожні 3 години в окремі ємності: всього 8 порцій (9.00; 12.00; 15.00; 18.00; 21.00; 24.00; 3.00; 6.00); на протязі дня звичайний водний режим та харчування;
Якщо за якийсь проміжок часу немає сечі, посуд залишається порожнім;
Ємності доставляються до лабораторії після збирання всіх 8 порцій;
У кожній порції визначається кількість сечі, її щільність, обсяг сечі, виділеної за 3 години.
1) Видільна функція нирок оцінюється за кількістю виділеної за добу сечі (добовий діурез). При оцінці добового діурезу має бути прийнята до уваги втрата води з диханням та випаровуванням (20% - 30%). У нормі виділяється 70-80% кількості прийнятої рідини. 2) Адаптаційна функція нирок - співвідношення денного (кількість сечі в перших 4-х порціях (9,12, 15, 18 год.) і нічного діурезу (наступні 4 порції - 21, 24, 3, 6 год). Денний діурез - 2/3 або навіть добового (останні 4 порції) діурезу; у здорових осіб денний діурез (з 9 до 21 год) становить не менше 2/3 від добового. Нормальне співвідношення денного та нічного діурезу - 2: 1. При порушенні функції нирок або за недостатності ССС нічний діурез починає превалювати над денним - ніктурія. 4) Фільтраційна функція нирок – дослідження білка у кожній порції. Підсумовуючи кількість білка у кожній порції, отримують добову втрату білка. У здорової людини добова протеїнурія становить не більше 40 – 60 мг. Якщо на добу виділяється від 60 до 1000 мг білка, протеїнурія вважається помірною, при виділенні більше 1000 мг – виражена протеїнурія. Кліренс (англ. clear – очищатися) – коефіцієнт очищення – це кількість мілілітрів плазми, що повністю очищається від визначеної речовини за 1 хв. Розрізняють кліренс за ендогенними та екзогенними речовинами. Кліренс визначається за ендогенним креатиніном. Концентрація креатиніну в крові протягом доби змінюється незначно, оскільки вона не пов'язана з їжею і залежить в основному від м'язової маси. Тому по ньому можна об'єктивно судити про клубочкову фільтрацію. Величина клубочкової фільтрації у фізіологічних умовах коливається в залежності від віку, психічного і фізичного навантаження, характеру харчування, кількості води, що вживається, в різний час доби та ін. Найменші значення відзначаються вранці і вночі, найбільші - вдень.Визначають:
- Клубочкову фільтрацію
- Канальцеву реабсорбцію;
- Зміст креатиніну в крові та сечі
о 8 годині ранку спорожняється сечовий міхур
о 8.30 дається водне навантаження
о 9.00 береться кров із вени,визначається рівень креатиніну в крові, випорожнюється сечовий міхур;
в 10 годин повинен знову максимально спорожнити сечовий міхур;
Визначається діурез за 1 хвилину (кількість сечі за 1 годину ділимо на 60 хвилин), а також креатинін у сечі і потім за формулою визначається клубочкова фільтрація та канальцева реабсорбція.
У дітей старше 1 року та дорослих швидкість клубочкової фільтрації – 90-120 мл/хв; канальцева реабсорбція дорівнює 97-99%.
Більш точні значення кліренсу креатиніна можливо отримати у пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження СКФ після прийому циметидину (H2-гістаміноблокатора), оскільки циметидин блокує канальцеву секрецію креатиніну. Інулін не зв'язується з білками плазми, а розмір його молекул менше розміру пори клубочкового фільтра, що дозволяє інуліну безперешкодно проникати через нього. Вода, що надійшла в нефрон, піддається наступній канальцевої реабсорбції, і концентрація в ній інуліну різко росте.Як ендогенний маркер функціонального стану нирок.
Цистатин С характеризується вільною клубочковою фільтрацією,не піддається канальцевій секреції.
Однак більш висока варіабельність його сироваткового рівня порівняно з креатиніном(75% проти 7%), брак інформації про калібрування наборів для визначення цистатину С та суперечливі результати досліджень роблять доступні дані недостатніми, щоб рекомендувати з вимірювання цистатину для широкого клінічного застосування.Одна з методологічно найбільш коректних формул, отримана за даними вимірювань, виконаних у 236 пацієнтів, була запропонована у 1976 р. Кокрофтом та Голтом:
Навантажувальні проби
Навантажувальні проби
Для виявлення порушення функції нирок також застосовуються функціональні навантажувальні проби, найпоширенішим з яких є визначення функціонального ниркового резерву (ФНР) шляхом використання білкового навантаження. Суть методу полягає в пероральному або парентеральному застосуванні білка, або амінокислот (зазвичай як навантаження використовують відварену несолону яловичину з розрахунку 5 г на 1 кг маси тіла) з подальшим порівнянням стимульованої СКФ (або кліренсу креатиніну) зі стимульованим білком (через 2 години після навантаження в умовах адекватного водного режиму).Збереженим вважається ФНР >10%, зниженим - 5-10%, ФНР <5% і за негативних його значеннях — відсутнім.
ФНР розраховують за формулою:
Для оцінки стану клубочків та виявлення внутрішньоклубочкової гіпертензії використовується визначення ниркового кровотоку. Визначення ниркового кровотоку виконується за допомогою прямих і непрямих методів. Прямий, або інвазивний метод (ниркова флоуметрія) використовується рідко, оскільки є дуже трудомістким. До непрямих методів реєстрації ниркового кровотоку належать: метод кліренсу речовин, що секретуються нирковими канальцями (парааміногіппурова кислота (ПАГ), гіппуран, діодраст); радіонуклідні кліренс-тести з використанням 131I-гіппурану; доплерографія.за формулою:
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю спостерігається зниження швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, що призводить до збільшення фракції фільтрації та підвищеного опору ниркових судин у виносящій артеріолі.
Найважливішою функцією нирок є підтримання гомеостазу натрію, калію та інших електролітів. Як згадувалося вище, ряд дослідників вважає, що першими знайденими змінами нирок при АГ є ураження тубулоінтерстиціального апарату, зокрема, порушення натрійуреза.