Практичне заняття №1
Господарське право
Юридичний диктант
Дайте визначення таких понять:
Конституція України - основний Закон України. Ухвалений 28 червня 1996 року.
Конституція – це Основний Закон держави, який регулює у відповідності з волею та інтересами пануючого класу (класів, народу) суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення основоположних засад організації суспільства й держави.
Конституція – політико-правовий документ, в якому знаходять свій концентрований, офіційний вираз і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою: належність державної влади, характер
власності, права і свободи громадян, національне – державний і адміністративне – територіальний устрій, а також система і принципи діяльності механізму здійснення повновладдя народу.
Конституція – це особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів. Це не просто закон, а особливий закон країни
Закон - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом.
Відповідно до усталеної світової практики закони (як і інші нормативно-правові акти) в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй.
Закони регулюють приватну і публічну сфери суспільних відносин: найважливіші питання суспільного устрою, права і свободи громадян, структуру і організацію державної влади, закріплюють правове становище фізичних і юридичних осіб, відносини між ними.
Підзаконні нормативно-правові акти — акти, які видаються відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.
Підзаконність нормативно-правових актів не означає їх меншої юридичної обов'язковості. Вони мають необхідну юридичну чинність. Правда, їх юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як це властиво законам. Проте вони посідають важливе місце в усій системі нормативного регулювання, оскільки забезпечують виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, ухвалений уповноваженими на це суб’єктами правотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт — це документ, ухвалений у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права.
У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Господарське законодавство - це система нормативних актів, які регулюють правовідносини у народному господарстві. Основними джерелами господарського права є закони та інші нормативні акти.
Правова норма (норма права) - загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), що його встановила або санкціонувала держава як регулятора суспільних відносин, забезпечуючи всіма заходами державного впливу (аж до примусу), а також таке, що офіційно закріплює міру свободи й справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни.
Правоздатність (правоздатність людини) — передбачена нормами права, здатність (можливість) людини мати суб'єктивні юридичні права та виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність людини виникає з моменту народження та припиняється із смертю людини.
Дієздатність (цивільна дієздатність фізичної особи) - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Власність - матеріальне чи інтелектуальне майно, яке перебуває у володінні особи.
Розрізняють власність приватну, комунальну і державну залежно від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.
Підприємництво - форма діяльності у сфері виробництва і обміну товарів та надання послуг з метою отримання прибутку.
Підприємницька діяльність (підприємництво) — це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємств (фірм), націлена на отримання прибутку, або особистого доходу, і яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відповідальність.
Ліцензія (дозвіл) — у загальному значенні — це документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
2.Практичні завдання
1.Чи можна назвати підприємницькою таку діяльність:
А) громадянин будує будинок сусіду за винагороду;
Б) громадянин купив акції акціонерного товариства;
В) некомерційне підприємство продає надлишки майна, що знаходиться у нього на балансі?
Дайте правову оцінку такої ситуації.
А) Для зайняття підприємницькою діяльністю потрібні дозвільні документи, зокрема зареєструватись як суб’єкт підприємницької діяльності, наприклад по наданню послуг по будівництву (КВЕД 41.20 "Будівництво житлових і нежитлових будівель"), для такого виду діяльності потрібна ліцензія і багато інших вимог. Поки громадянин будує сусіду будинок за винагороду і не сплачує податки, за це має місце інша відповідальність згідно законодавства. Тому будівництво будинку сусіду за винагороду не є підприємницькою діяльністю, поки не оформлені відповідні документи.
Б) Підприємницька діяльність (підприємництво) — це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємств (фірм), націлена на отримання прибутку, або особистого доходу, і яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відповідальність.
Підприємництво дозволяється у будь-якій галузі господарської діяльності, яка не забороняється законом: у промисловості, сільському господарстві, торгівлі, побутовому обслуговуванні, у сфері операції з цінними паперами, банківській, юридичній, видавничій та інформаційно-консультативній діяльності. Основними сферами підприємницької діяльності є виробництво (продукції, послуг), комерція (торгівля), фінансове та комерційне посередництво. Отже, підприємництво-це організація корисної виробничої діяльності, спрямованої на випуск товарів і надання послуг.
Якщо громадянин купив акції АТ, це не є підприємницькою діяльністю.
В) Некомерційне підприємство має право продавати майно і це не є підприємницька діяльність, але це підприємство має укласти договір про продаж свого майна і оплатити всі належні податки у зв’язку із продажем.
2. Які із вказаних суспільних відносин регулюються нормами підприємницького права і, відповідно, складають його предмет. Обґрунтуйте.
відносини між комерційним банком та громадянином П., який вніс вклад;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
відносини між ТОВ і громадянином, який придбав товари в кредит у цього господарського товариства;
Так, бо організаційно - господарські відносини, що складають між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень в процесі управління господарською діяльністю.
відносини між виконавчим комітетом місцевої ради та громадянином В. у зв’язку із видючою йому торгового патенту;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
відносини між двома державними підприємствами, які уклали договір поставки;
Так, внутрішньогосподарські відносини, виникають між структурними підрозділами суб’єкта господарювання.
відносини між комерційним банком та організацією, що має розрахунковий рахунок в цьому банку;
Так, бо організаційно - господарські відносини, що складають між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень в процесі управління господарською діяльністю.
відносини між громадянином К., який володіє акціями цього товариства, та АТ з приводу звільнення громадянина К. і виходу його із числа акціонерів;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
укладення міністерством освіти договору про співпрацю з університетом;
Так, внутрішньогосподарські відносини, виникають між структурними
підрозділами суб’єкта господарювання.
сплата відсотків за користування кредитом у банку;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
укладення договору про пошиття костюма;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
відносини між податковою інспекцією і фізичною особою-підприємцем, що виникають у зв’язку із сплатою останнім податку із доходів фізичних осіб.
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
відносини між ТОВ і громадянином, який придбав товари в кредит у цього
господарського товариства;
Так, бо організаційно-господарські відносини, що складаються між
суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських
повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
відносини між виконавчим комітетом місцевої ради та громадянином В. у
зв’язку із видачею йому торгового патенту;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
відносини між двома державними підприємствами, які уклали договір
поставки;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
відносини між ТОВ і громадянином, який придбав товари в кредит у цього
господарського товариства;
Так, бо організаційно-господарські відносини, що складаються між
суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських
повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
відносини між виконавчим комітетом місцевої ради та громадянином В. у
зв’язку із видачею йому торгового патенту;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
відносини між двома державними підприємствами, які уклали договір
поставки;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
відносини між ТОВ і громадянином, який придбав товари в кредит у цього
господарського товариства;
Так, бо організаційно-господарські відносини, що складаються між
суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських
повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
відносини між виконавчим комітетом місцевої ради та громадянином В. у
зв’язку із видачею йому торгового патенту;
Так, бо господарсько-виробничі відносини, тобто майнові та інші відносини,
що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
відносини між двома державними підприємствами, які уклали договір
поставки;
3.Завдання на вибір:
Пенсіонерка Бубнова, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, маючи досвід у моделюванні та пошиву одягу за невелику плату виконувала закази з пошиву верхнього одягу, весільного вбрання. Окрім цього у вільний час Бубнова періодично підробляла надаючи послуги тамади на весіллях, масажистки та перукаря. Для кваліфікованого надання зазначених послуг, вона закінчила відповідні курси, про що мала відповідні свідоцтва.
Посилаючись на свій похилий вік (62 роки), та нерегулярність надання зазначених послуг, Б. не збирається легалізувати свою діяльність.
Дайте правову оцінку такої ситуації. Чи є потреба у легалізації надання зазначених послуг? У якому разі діяльність Б. можливо розглядати як законну? Чи є вікове обмеження для заняття підприємництвом?
Господарський кодекс України регулює відносини, що виникають при наданні послуг за плату, тобто господарську діяльність.
Відповідно до ст. 42 ГК підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою отримання прибутку. В нашому випадку присутня мета заняття підприємництвом — отримання прибутку; діяльність здійснюється на власний ризик (здатність відповідати майном за результати). Оскільки Бубнова отримала відповідні свідоцтва на надання послуг, то її діяльність має професійний характер і відноситься до підприємницької.
У відповідності до ст. 58 ГК України суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації, отже, Бубнова має бути зареєстрована як фізична особа – підприємець – та отримати необхідні дозволи на здійснення своєї діяльності.
Чинне законодавство не містить прямого критерію встановлення систематичності, проте методом “від супротивного” із ст. 1 Декрету КМУ “Про податок на промисел ” можна вивести, що систематично – це більше 4-х разів на рік вчинення певних дій.
Відносно вікових обмежень, то Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією та законом.
Відповідно до статті 35 ЦКУ повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.
Інших вікових обмежень для заняття підприємницькою діяльністю законодавством не встановлено.
| Згідно, ст. 43 ГК України передбачена свобода підприємницької діяльності: підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом |
Оскільки в діяльності пенсіонерки є всі ознаки підприємницької діяльності, то її необхідно легалізувати, тобто здійснити державну реєстрацію. Лише в разі реєстрації таку діяльність можна розглядати як закону, ст. 42 ГК
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому Законом № 755-IV.
Відповідно до статті 42 Закону № 755 для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має ідентифікаційний номер, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
- нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.