Погляд батьків київських школярів на булінг як соціальну проблему в українській школі

Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Києво-Могилянська академія» Факультет соціальних наук та соціальних технологій Кафедра соціології
Кваліфікаційна робота освітній ступінь – бакалавр на тему «ПОГЛЯД БАТЬКІВ КИЇВСЬКИХ ШКОЛЯРІВ НА
БУЛІНГ ЯК СОЦІАЛЬНУ ПРОБЛЕМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ»
Виконала: студентка го року навчання,
Спеціальності
054 Соціологія
Кисельова Юлія Вікторівна
Керівник Саніна ТО. Старший викладач Рецензент Максьом КВ. Ст. викладач кафедри соціальної роботи ЧНТУ
Кваліфікаційна робота захищена з оцінкою
Секретар ЕК
«___» ___________________ р.
Київ – 2020

3
Зміст ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕОРЕТИЧНИХ
АСПЕКТІВ
ДОСЛІДЖЕННЯ
ПРОБЛЕМИ
БУЛІНГУ…………………………………………………………………………...6 1.1. Загальна характеристика та історія виникнення поняття булінгу…...7 1.2. Соціально-психологічні причини булінгової поведінки …………...13 1.3. Вікові та статеві особливості прояву булінгу у дітей………………..18 1.4. Поширення булінгу в Україні та світі…………………………………23
Висновки до першого розділу………………………………………………30
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЙМОВІРНИХ ПРИЧИН
БУЛІНГУ В СЕРЕДНІХ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ ПОГЛЯД БАТЬКІВ
РІЗНИХ СТОРІН КОНФЛІКТУ НА ПРОБЛЕМУ 2.1. Характеристика методичного інструментарію дослідження………...32 2.2. Процедура проведення дослідження…………………………………..37 2.3. Методологічні обмеження у дослідженні булінгу……………………39 2.4. Аналіз результатів дослідження проблеми шкільного булінгу з позиції батьків учнів……………………………………………………………….41
Висновки до другого розділу ……………………………………………....45
РОЗДІЛ 3. ПРОФІЛАКТИКА ТА ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ В
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ 3.1
Діяльність педагогічного колективу в профілактиці булінгу………………………………………………………………………………48 3.2. Проведення позашкільних заходів для профілактики та протидії булінгу……………………………………………………………………………. .52
Висновки третього розділу…………………………………………………55
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...56 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..59
ДОДАТКИ …………………………………………………………………..63

4 ВСТУП Проблема булінгу сьогодні викликає все більшу стурбованість громадськості і вимагає вивчення в тому числі в рамках соціологічних досліджень в зв'язку з поширеністю даного явища і його небезпекою для фізичного і психічного здоров'я людей, та створює негативну тенденцію у всьому суспільстві. При цьому багато жертв цькування просто замовчують про те, що відбувається, навчальні заклади не надають розголосу подібні конфлікти, прагнучи зберегти свою репутацію, і випадки булінгу замовчуються, а особи, які не отримують опору в своїх агресивних діяннях починають відчувати більшу силу в собі і безкарність.
Дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених та дослідників [24, 28, 22,
7, 16] звертають увагу нате, що сучасні підлітки в більшості не використовують конструктивні комунікативні форми взаємодії, вони перестали відстоювати свою позицію соціально схвалюваними способами. І, як наслідок, стали частішати жорстокість по відношенню до однолітків, приниження, глузування, бійки, плітки, нав'язування кличок, злочинні дії. Все це є показником аномії як суспільного стану, в якому для його членів втрачена значимість соціальних норм та приписів.
Булінг в освітньому середовищі виступає складним, багатофакторним явищем, яке вимагає поглибленого вивчення. Однією з актуальних проблем останніх десятиліть є зростання числа актів насильства, скоєних неповнолітніми. У сучасній освіті все частіше спостерігається жорстокість у взаєминах дітей, приниження і глузування, які стають причиною особистісних деструкцій, депресивних станів, соматичних і аутоімунних захворювань, спроб суїциду.
Безперечно, такі стани дітей турбують батьків: якщо з дитиною трапляється цькування батьки готові за будь-яку ціну припинити це і покарати винних.
Вказана поведінка властива батькам жертв насилля. Проте на вирішення конфлікту та припинення булінгу значно впливає позиція та поведінка батьків агресорів і спостерігачів та реакція соціальних інститутів (школи, сім’ї, поліції, соціальних служб. Велика варіативність розвитку подій ускладнює дослідження та підвищує актуальність проблеми.

5 З урахуванням зазначеної актуальності проблеми в роботі визначено мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження.
Об’єкт дослідження – булінг (цькування), як соціальна проблема в освітньому середовищі. Предмет дослідження – батьки учасників цькування, які будь-яким чином присутні в структурі булінгу, відносно шкільного цькування.
Визначити ймовірні на думку батьків учасників булінгу причини виникнення булінгу у школі, визначити найбільш сприятливі на думку батьків способи профілактики та вирішення ситуацій з булінгом у школі, а також сформувати рекомендації для батьків учасників булінгу для попередження повтору таких ситуацій– є метою дослідження. Поставлена мета конкретизується у таких завданнях:
1. Концептуалізувати поняття «булінг» та охарактеризувати типи та причини булінгової поведінки;
2. Визначити вікові та статеві особливості прояву булінгу серед дітей;
3. Виявити ступінь поширення булінгу в Україні та світі.
4. Визначити методи дослідження думки батьків щодо цькування у школі;
5. Проаналізувати ситуації булінгу в школах міста Києва та визначити ймовірні причини та способи профілактики;
6. Розробити рекомендації для колективу шкіл, які можна використовувати для профілактики ситуацій булінгу для комплексної роботи в школі таз батьками дітей учасників булінгу.
Методи дослідження використані при написанні дипломної роботи: загальнонаукові (аналіз, синтез, класифікація, порівняння); емпіричні
(анкетування, спостереження, метод експертів).
Методологія дослідження. Дослідження базується на використанні якісної методології: було проведено 9 напівструктурованих інтерв’ю з батьками, діти яких стали учасниками булінг-структури (жертва, агресор, спостерігач), проведено анкетування та отримано коментарі вчителів, психологів та адміністрації шкіл з приводу випадків булінгу (всього 10 респондентів). Цей метод дозволяє визначити загальну логічну послідовність дій батьків дітей, що

7
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ БУЛІНГУ
1.
Загальна характеристика та історія виникнення поняття булінгу
Булінг – англійський аналог слова «цькування». У це поняття входить навмисне, постійне цькування, за якого явно простежується нерівність сил кривдника і агресора; терор будь-якого виду психологічний, фізичний, сексуальний, відкритий і непомітний.
Спочатку для позначення систематичної цькування однієї людини групою людей виник термін «мобінг», і лише потім з'явився термін «булінг». Вперше слово «мобінг» вжив в 1958 р відомий зоопсихолог Конрад Лоренц, позначивши
їм специфічну поведінку звірів і птахів, що попереджають інших особин про наближення ворога і спільними зусиллями відганяють противника (наприклад, гуси так відганяють лисицю, а ворони - яструба). На сферу людських відносин термін був перенесений шведським лікарем Петером Паулем Хайнеманом. Він проводив свої дослідження в х рр. описуючи і систематизуючи групову поведінку дітей в школі, яка часто набирала грубих форм. Часто агресія заходила настільки далеко, що постраждалі діти і підлітки кардинально змінювали поведінку. Нерідко у жертв агресії спостерігали спроби самогубства . У 1969 р в шведському журналі «Liberal Debatt» вийшла стаття Хайнемана, де він вперше використав термін «мобінг» для позначення групового цькування в учнівському середовищі. У 1972 р була опублікована книга Хайнемана «Мобінг.
Групове насильство серед дітей і дорослих ». Приблизно в цей же час шведський психолог Ден Олвеус почав проводити дослідження агресії в підлітковому середовищі, за результатами якого в 1973 р вийшла його книга Хлопчики для биття і шкільні хулігани» (Olweus, 1978). Одним з піонерів вивчення мобінга є також шведський психолог і лікар Хайнц Леман. Якщо Хайнеманн і Олвеус займалися вивченням шкільного мобінга, то Леман в кінці х рр. зайнявся вивченням прямих і непрямих форм цькування на робочому місці, в кінці 1990- х опублікував свої роботи, де узагальнив науковий досвід що накопичився на

8 той час (Leymann, 1993, 1995). Леманом був також розроблений опитувальник для дорослих «LIPT» ( «Leymann Inventory of Psychological Terror») для вивчення мобінга на робочому місці. Завдяки роботам Хайнеманн, Олвеуса і Лемана
інтерес до проблеми мобінга вийшов на міжнародний рівень, вони стали поштовхом для проведення досліджень в інших країнах. Аж дох рр. такі дослідження проводилися в основному в країнах Північної Європи. У
Скандинавських країнах, де почалося вивчення цього явища, німецькомовний термін «мобінг» залишився більш поширеним, в той час як в англомовній та російськомовній професійних спільнотах стали вживати переважно термін
«булінг». Перша міжнародна конференція з проблеми булінгу відбулася в норвезькому Ставангері влітку 1987 г. Вона була організована Радою Європи і зібрала науковців та педагогів з більшості західноєвропейських країн. За підсумками конференції була випущена книга «Булінг в різних країнах: огляд проблеми» (Roland, Munthe, 1989). На початку х рр. дослідження булінгу почали проводитися також у Великобританії, Австралії, Канаді, Японії,
Німеччини та інших країнах. З моменту опублікування в 1969 р статті Хайнеманн і до сьогоднішнього дня вивчення булінг пройшло шлях розвитку від локального дослідження до діяльності міжнародного масштабу, постійно зміцнюються співробітництво і обмін досвідом між науковими спільнотами різних країн.
Дослідження вчених привернули увагу до проблеми і підвищили загальний рівень обізнаності про це явище працівників сфери освіти, медиків, політиків і найширших верств населення.
Булінг з боку однолітків відноситься до значних негативних переживань в житті дітей, впливаючи на специфіку їх подальшого розвитку і функціонування у суспільстві серед уже дорослих.
Булінг – соціально-педагогічна проблема сучасності. Це соціальне явище, властиве переважно організованим колективам.
Булінг визначають як 1) соціальну взаємодію через яку одна людина (іноді декілька) зазнають нападів іншої людини (іноді декількох, але, зазвичай, не більше чотирьох) майже щодня впродовж тривалого періоду (декількох місяців), що викликає в жертви стан безпомічності й виключення з групи [19, с. 168]; 2)

9 сукупність соціальних, психологічних і педагогічних проблем, які охоплюють процес тривалого фізичного чи психологічного насилля з боку індивіда або групи стосовно індивіда, що не може захистити себе в певній ситуації [4]; 3) поведінка, що може бути визначена як неодноразовий напад (фізичний, психологічний, соціальний або вербальний) тими, чия влада формально або ситуативно вища затих, хто не має можливості захиститися, з наміром заподіяти страждання для досягнення власного задоволення [14].
Вперше шкільне цькування було описане в 1905 р. К. Дьюксом, проте систематичні дослідження цькування (булінгу) як проблеми в середовищі дітей і підлітків належать скандинавським вченим Д. Ольвеус, А. Пікасо, П. П. Хайнеманн і ін.) [4]. Д. Ольвеус під поняттям булінг розуміє умисну агресивну поведінку, яка систематично повторюється та включає нерівність соціальної влади або фізичної сили. Е. Роланд розуміє булінг як соціальну систему, що включає переслідувача, жертву, а також сторонніх спостерігачів [7, с. 8]. У подальших дослідженнях цієї проблеми різними дослідниками [6; 9; 11;
17] висувалися свої визначення цього явища, але всі вони відображали наявність великої групи соціальних, психологічних і педагогічних проблем, які супроводжують фізичне, психічне насильство по відношенню до людини або групи людей, яке відрізняється тривалістю, і нездатністю людини захиститися перед агресором.
Виходячи з цього бачення проблеми, можна відзначити, що булінг не є поведінкою в класичному розумінні, а являє собою особливу форму групового деструктивного впливу, що включає в себе безліч специфічних типів і підтипів агресивної поведінки.
Булінг характеризується кількома особливостями: агресивною, деструктивною поведінкою, що відрізняється регулярністю та відбувається у відносинах між людьми, які володіють неоднаковим рівнем влади; така поведінка завжди є умисною.
Деякі дослідники пропонують систематизувати всі прояви булінгу в дві групи:

10 1 група – прояви, пов'язані переважно з активними формами приниження;
2 група – прояви, пов'язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією постраждалих. Справа в тому, що в переважній більшості випадків діти не зізнаються, що у них в школі є конфлікт. Ситуації, які замовчує дитина, можуть бути різними: її кривдять, дражнять, задирають, ображають або залякують, змушують робити щось неприємне, відбирають або псують речі, загрожують або принижують.
Ситуації непрямого цькування виявити досить складно, оскільки і переслідувачі
– ініціатори цькування, і жертви, і свідки часто прагнуть залишити її в секреті.
Дослідження показують, що ні для кого з тих, хто стикається з ситуаціями цькування, цене проходить безслідно [19, с. 172].
Згідно зі статистичними даними, наведеними зарубіжними вченими
(Великобританія, Канада, Швеція), булінгу в тій чи іншій формі піддається від 4 до 50 відсотків дітей. У деяких випадках знущання носять ситуативний характер, але іноді систематичне цькування з боку однокласників призводить до фатального результату. Такі дані говорять про прямий зв'язок освітніх закладів з явищем булінгу.
Отже, в нашому дослідженні ми будемо дотримуватися визначення булінгу як регулярного, цілеспрямованого заподіяння фізичної й душевної шкоди людині, дитині [7]. В контексті дослідження слід розглянути соціологічні теорії виникнення насилля.
Унікальною перспективою соціології є сприйняття насильства як функції соціальної структури, а не індивідуальної патології (Lawson, 2012). Соціологи зробили великий внесок у знання про насильство, яке розглядається як соціальні процеси та інститути (Walby, 2012). З соціологічної точки зору, знущання спричиняються не лише факторами мікросистемного рівня, але й факторами макросистемного рівня, які є в центрі уваги багатьох соціологічних теорій
(Jeralds, 2011). Соціологія знущань вказує нате, що агресивні обміни між підлітками та серед них функціонують як інтеракційне відтворення структурних нерівностей, властивих нашому суспільству. Існують загальні соціологічні теорії

11 та перспективи знущань та віктимізації, які прагнуть описати знущання як функцію соціальних структур та систем (Lawson, 2012). Соціологічні теорії включають загальну теорію деформацій, теорію соціального контролю, теорію рутинної діяльності та теорію соціалізації гендерної ролі [23].
Загальна теорія деформації стверджує, що підлітки, які зазнають перенапруження, можуть відчувати злість або розлад, і, як наслідок, вони мають підвищений ризик злочинної чи девіантної поведінки. Іншими словами, молодь
ідентифікує жорстокі стосунки з однолітками як напругу, що, швидше за все, спричинить образливу поведінку. Як результат, знущання були визначені в кількох дослідженнях (Cullen et al, 2008; Hinduja & Patchin, 2007; Wallace, Patchin
& May, 2005). І навпаки, Agnew (2001) стверджував, що знущання також є наслідковими, оскільки вони задовольняють чотири умови, що характеризують наслідкові навантаження: 1) воно сприймається як несправедливе, оскільки хуліганство порушує основні норми справедливості; 2) знущання сприймається як велике за розмірами (оскільки відносини однолітків є критичними для підлітків); 3) знущання не пов’язані із звичайним соціальним контролем, оскільки воно часто відбувається поза авторитетом дорослих; та 4) знущання видають напружену людину. Підсумовуючи, дослідники відзначили, що знущання та віктимізація є результатами тиску, спричиненого деструктивними соціальними відносинами чи деструктивним досвідом, який підтримується великою кількістю результатів емпіричних досліджень (Hay, Medrum & Mann,
2010; Patchin & Hinduja, 2011). Водному з досліджень було встановлено, що молодь, яка повідомила, що переживає напругу, наражається на підвищений ризик участі яку знущаннях віч-на-віч, так і в кібер-залякуванні (Patchin &
Hinduja, 2011) [22].
Теорія соціального контролю Hirschi’s (1969 р) заснована назв язуванні людей та звичайних соціальних інститутів, щоб зрозуміти злочинну поведінку підлітків. Передумовою теорії соціального контролю є те, що девіантна та делінквентна поведінка, ймовірно, розвивається, коли людина має слабкі зв’язки
із суспільством та соціальними інститутами. Крім того, знущання можуть виникнути, коли зв’язки підлітка з соціальними установами (тобто школою,

12 сім’єю, громадою) є незначними, що робить підлітка сприйнятливішим до такої поведінки. На відміну від здорових зв'язків з батьками, вчителями та школами гіпотезується, що вони можуть передбачити, чи будуть підлітки займатися знущаннями чи ні. Чотири компоненти соціального контролю були запропоновані, щоб пояснити, чому деякі діти та підлітки, ймовірно, вступають у знущання: а) емоційна прихильність до батьків, однолітків та звичайних установ; б) прихильність до довгострокових навчальних, професійних чи інших звичайних цілей; в) залучення до звичайних видів діяльності (наприклад, домашніх завдань, хобі); г) віра в соціальні правила та закони. Будь-який із цих чотирьох компонентів соціального контролю може самостійно гальмувати знущання; однак комбінований вплив цих компонентів на знущання майже повністю виключає можливість знущання [25].
Теорія звичайної діяльності (RAT) виникла як ключовий теоретичний підхід у галузі кримінології наприкінці х (Wikstrom, 2009). Теоретики звичайної діяльності зазначають, що коли підліток проводить час далеко від дому, збільшуються можливості для знущань та віктимізації (Groff, 2007).
Науковці також застосували RAT, щоб дослідити, де і з ким жертва проводить свій час (Navarro & Jasinski, 2012; Popp & Peguero, 2011). Можливості для знущань створюються рутинними діями інших людей у місцях, де часто перебувають мотивовані правопорушники. RAT також включає три фактори, що сходяться до віктимізації: а) наявність мотивованого злочинця (хулігани), б) приваблива ціль (жертва) та в) відсутність дієздатного опікуна (Schreck, Wright