ТЕМА 1. МЕТА, ЗМІСТ І ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКАУНТИНГУ
Перелік питань
1.1. Поняття екаунтингу, його значення в управлінні та місце в системі облікової інформації
1.2. Взаємозв’язок та відмінності фінансового обліку та екаунтингу
1.3. Мета, сутність екаунтингу та його функції
1.4. Організація екаунтингу
1.5. Професійні організації та етичні норми фахівців з екаунтингу
1.1. Поняття екаунтингу, його значення в управлінні та місце в системі облікової інформації
Бухгалтери у процесі своєї професійної діяльності покликані створювати інформацію, враховуючи, що в інформаційному середовищі на кожного менеджера тисне значний інформаційний потік. Для їх узгодженої роботи, націленої на реалізацію конкретних завдань, поставлених адміністрацією та засновниками, необхідна лише «корисна» інформація. Ту частину інформаційної системи, що забезпечує потреби
менеджерів називають екаунтингом. Він є складовою системи управління, забезпечує надання інформації для визначення стратегії, планування, контролю поточної діяльності, оптимізації використання ресурсів, оцінки ефективності діяльності. Отже система управління і облік взаємопов’язані. Бухгалтер-аналітик відіграє суттєву роль в реалізації усіх функцій управління (організації, плануванні, мотивації, контролі). Функції бухгалтера-аналітика значно ширші, ніж бухгалтера, що здійснює традиційний облік операцій, забезпечуючи інформацію лише для підготовки фінансової та податкової звітності зовнішнім користувачам. Його діяльність має сприяти підвищенню ефективності управління, що потребує відповідної інформації. Тому ним створюється фінансова і не фінансова, кількісна і якісна інформація за усіма рівнями управління рис. 1.1.
Рис. 1.1. Види економічної інформації
Екаунтинг є складовою системи інформаційної підтримки управління підприємством. Завдяки йому у сукупності та взаємозумовленості реалізуються три елементи:
ведення рахунків, які забезпечують можливість здійснювати калькулювання за цільовим призначенням (наприклад, для оцінки запасів, ціноутворення тощо);
акцентування уваги – через звітність за ключовими аспектами діяльності (про виконання бюджетів) у розрізі центів відповідальності;
вирішення проблем – в результаті аналізу з метою оцінки сприятливих та несприятливих наслідків можливих варіантів дій.
Екаунтинг значно розширює інформаційну базу для прийняття рішень менеджерами.
Рис. 1.2. Місце обліку в інформаційній системі управління підприємствами
1.2. Взаємозв’язок та відмінності фінансового обліку та екаунтингу
Важливою характерною рисою бухгалтерського обліку зарубіжних країн є його поділ на два види: фінансовий і екаунтинг. Необхідність такого поділу зумовлена потребою інформаційного забезпечення зовнішніх і внутрішніх користувачів із збереженням в таємниці (для зовнішніх користувачів) технології і секретів виробництва, формування собівартості та прибутковості окремих видів продукції. Крім цього вимоги внутрішніх користувачів до інформації набагато конкретніші, ніж зовнішніх, тому немає потреби обтяжувати останніх зайвою інформацією.
Фінансовий облік збирає і систематизує дані про засоби підприємства за їх видами і джерелами, поточні витрати і доходи, розрахунки підприємства, які необхідні для складання фінансової звітності. Його метою є забезпечення зовнішніх користувачів інформацією про діяльність підприємства у формі фінансових звітів, які не є комерційною таємницею. Ці звіти використовуються також і внутрішніми користувачами (фінансистами, аналітиками, маркетологами тощо). У більшості випадків фінансові звіти публікуються в спеціальних економічних виданнях і завіряються аудиторами.
Витрати у фінансовому обліку обліковуються за елементами визначеної номенклатури в цілому без обчислення собівартості окремих видів продукції. Доходи обліковуються за видами. У кінці звітного періоду шляхом співставлення доходів із витратами визначається фінансовий результат за видами діяльності.
Таким чином, для фінансового обліку характерні такі ознаки:
- підготовка інформації про діяльність підприємства в цілому;
- облік активів, зобов'язань та джерел власних засобів;
- облік витрат і доходів та контроль за правильністю закриття номінальних рахунків;
- визначення фінансового результату діяльності (прибутків чи збитків) підприємства і контроль за станом власного капіталу;
- складання, подання для аудиторської перевірки і публікація всіх видів фінансової звітності.
Екаунтинг поглиблює фінансовий облік та виконує завдання забезпечення необхідною і корисною інформацією, в першу чергу, всіх підрозділів підприємства для прийняття своєчасних і ефективних рішень. Надається така інформація у формі внутрішньої звітності та інших розрахунково-аналітичних документів, обсяг, структура і терміни подання яких визначаються самим підприємством. Він організовується, виходячи із потреб підприємства, і не регламентується державою, але повинен вестися з врахуванням загальноприйнятих принципів обліку. Дані екаунтингу і звітності є комерційною таємницею підприємства, вони не підлягають публікації та зовнішньому аудиту.
Основним призначенням екаунтинг у є своєчасне надання деталізованої і достовірної інформації про доходи і витрати як по підприємству в цілому, так і в розрізі центрів відповідальності. В управлінській бухгалтерії здійснюється детальний облік витрат і калькулювання собівартості окремих видів продукції, виявляються та відображаються на рахунках відхилення виробничих витрат від стандартних норм і кошторисів, визначаються результати від реалізації продукції за видами виробів, здійснюється облік і контроль залишків та руху товарно-матеріальних запасів у натуральних і вартісних вимірниках.
Екаунтинг виконує також функції планування, оперативного управління, аналізу, прогнозування діяльності підприємства та спрямований на вибір оптимальних управлінських рішень. Використовуються для цього різні економіко математичні методи та комп'ютерна техніка.
Отже, для екаунтингу характерні такі ознаки:
> підготовка необхідної інформації для внутрішнього використання підприємством;
> детальний облік і контроль доходів і витрат як по підприємству в цілому, так і в розрізі центрів відповідальності;
> калькулювання собівартості та визначення рентабельності окремих видів продукції;
> висвітлення діяльності структурних підрозділів підприємства;
- вибір необхідних методів оцінки, обліку і контролю товарно-матеріальних запасів;
> аналіз діяльності підприємства, спрямований на вибір оптимальних управлінських рішень;
> вивчення перспектив та прогнозування розвитку підприємства.
Фінансовий і екаунтинг мають ознаки відмінності і подібності.
Відмінності між фінансовим обліком і екаунтингом можна подати наступним чином (табл. 7).
Таблиця 7. Відмінності між фінансовим обліком і екаунтингом
| 1ft з/п | Оиінкн порівняння | Фінансовий облік | Екаунтинг |
| 1 | 2 | JI | І |
| t | Мета обліку | Забезпечення зовнішніх користувачів інформацією про діяльнісгь підприємства у формі фінансових звітів, які не с комерційною таємницею | Забезпечення необхідною і корисною інформацією, в першу чергу, всіх підрозділів підприємства для прийняття своєчасних і ефективних рішень |
| 2 | Користувачі інформації | Зовнішні користувачі (акціонери, інвестори, кредитори, податкові органи, профспілкові органи, громадські організації тощо) | Внутрішні користувачі (керівники підприємства, менеджери різних ріьиів, контролери тощо), які здійснюю ь щоденне керівництво діяльністю підпру ємства |
| 3 | Обов’язковість ведення | С обов’язковим, оскільки існує потреба постійного та повноцінного інформаційного забезпечення користувачів (зовнішніх і внутрішніх) необхідними даними | Не є обов'язковим. Рішення про його ведення приймається керівницгвом підприємства з врахуванням можливого ефекту від запровадження управлінського обліку і втрат, пов’язаних із його веденням |
| 4 | Обмеження щодо свободи вибору технології | Для забезпечення впевненості зовнішніх користувачів у тому, що надані їм документи складені згідно з єдиними правилами - ведеться у суворііі відповідності де» загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку | Дозволяється застосовувати будь-які правила обліку залежно від корисності їх для ефективного управління, с скільки методика прийняття управлінських рішень визначається керівництвом підприємства |
| 5 | Використання вимірників | Єдиний грошовий вимірник | Різні вимірники - натуральні, трудові, і ротові |
| 6 | Основний об’єкт аналізу | Господарська одиниця в цілому, яка розглядається як підсистема, що функціонує в рамках національного економічного простору | Як господарська одиниця в цілому так і окремі її сегменти (структурні підрозділи, ВИДИ продукції, ринки збуту та ін.) |
Спільними ознаками, які притаманні екаунтингу та фінансовому обліку, є:
- базування на єдиній системі збору і первинної обробки облікової інформації, яку ще називають первинним обліком. Дані, зареєстровані на стадії первинного обліку, надалі обробляються, систематизуються і узагальнюються відповідно до потреб та інформаційного призначення екаунтингу і фінансового обліку;
- дотримання основоположних загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Наприклад, достовірність облікових даних у фінансовому обліку забезпечується шляхом дотримання жорстких вимог щодо точності та перевіреності його даних. У той же час, незважаючи на відносне поняття точності в екаунтингу, менеджери у процесі прийняття рішень не можуть керуватися виключно не перевіреними і суб'єктивними даними та оцінками;
- належність до відповідних сфер відповідальності та прийняття рішень. Концепція відповідальності в управлінні для фінансового обліку в основному існує у вигляді "власники - вищий менеджмент ", а дані цього обліку використовуються для прийнят тя рішень зовнішніми користувачами (акціонерами, інвесторами, кредиторами, профспілковими органами тощо), які опосередковано впливають на діяльність підприємства. Екаунтинг є інформаційною базою прийняття рішень менеджерами підприємства, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства, а ієрархія відповідальності в ньому охоплює всі рівні від вищого менеджменту до окремого працівника, що відповідає за здійснені ним витрати;
- входження в єдине професійне середовище, де як окремі сектори виділяють також бюджетний облік та бухгалтерську освіту.
Таким чином, екаунтинг суттєво поглиблює фінансовий облік і за інформаційним навантаженням і характером завдань, він вирішує, значно різноманітніший, детальніший і глобальніший за фінансовий. Об'єктивна необхідність поділу бухгалтерського обліку на фінансовий і екаунтинг пов'язана з прагненням збереження в таємниці конфіденційних даних та необхідністю задоволення різних інформаційних потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.
1.3. Мета, сутність екаунтингу та його функції
Екаунтинг охоплює всі види інформації для внутрішнього використання на всі рівнях управління, тому основна його мета полягає у створенні корисної інформації для надання допомоги керівництву в плануванні, контролі (через бюджетування, нормативні витрати, аналіз відхилень), прийнятті рішень (оцінка альтернатив). Тому створювана у його межах інформація повинна мати такі характеристики:
- доречність;
- доступність (зрозумілість);
- своєчасність;
- зі ставність;
- об’єктивність;
- надійність;
- повнота.
Сутність екаунтингу полягає у створенні інформації для здійснення ефективного управління за відповідними рівнями: оперативним, стратегічним, тактичним.
Екаунтинг - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, Інтеграції та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів (МФБ (міжнародна федерація бухгалтерів))
Це ключове визначення важливо знати саме у поданій редакції, щоб полегшити на практиці виконання конкретних процедур!
Сутність і функції екаунтингу реалізуються в системі генерації інформації, необхідної для усіх циклів управління, планування, контролю, оцінки, організації, мотивації, внутрішніх інформаційних зв’язків.
Рис. 1.4. Місце бухгалтера-аналітика в інформаційному середовищі
Оскільки фігура бухгалтера-аналітика є центральною, то це повинно спонукати Вас до свідомого опанування методик, що розкриватимуться далі.
Принципи екаунтингу повинні узгоджуватися з принципами управління витратами, які вже виробила практика:
- системний підхід;
- єдність методів, які використовуються на різних рівнях управління витратами;
- управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу (від створення до утилізації);
- органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);
- недопущення зайвих витрат;
- широке застосування ефективних методів зниження витрат;
- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;
- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до оптимізації витрат.
Оскільки має зберігатися методична єдність управління витратами взагалі і екаунтингу зокрема, то принципами екаунтингу мають бути такі:
- системність – означає, що дослідження витрат і доходів проводиться у взаємозв’язку між собою та з іншими як показниками діяльності, так і самою діяльністю, управлінням нею;
- комплексність та релевантність – використання всіх корисних, релевантних, суттєвих видів економічної інформації незалежно від джерел її створення та характеристик;
- принцип «різна собівартість для різних цілей» – передбачає створення системної інформації про витрати в залежності від цілей калькулювання;
- методологічний плюралізм, який означає можливість використання інструментарію будь-яких наук задля досягнення цілей екаунтингу, а отже управління;
- єдність методологічних підходів при дослідженні об’єктів на різних рівнях управління;
- проведення розрахунків через призму ефективності і результативності, зіставлення витрат і вигід (доходів);
- стратегічна орієнтація – означає, що при підготовці інформації для прийняття рішень та контролю в першу чергу до уваги беруться стратегічні бізнес-плани;
- принцип ефективності облікової системи, яка повинна забезпечити вигоду більшу, ніж витрати на її створення, запровадження та функціонування;
- конфіденційності, що означає обмеження доступу до відповідної інформації;
- відповідальності за створену інформацію;
- орієнтації на безперервне вдосконалення – означає підготовку і використання аналітичної інформації, необхідної для постійної оцінки якості діяльності та використання відповідних методик для попроцесно-орієнтованого управління витратами та доходами.
Дотримання цих принципів дозволить створити якісну інформаційну основу для утримання підприємством стійких позицій на ринку.
Система підтримки та прийняття рішень включає:
- організаційні процедури прийняття рішень, котрі визначають хто, коли і на якому рівні може і повинен приймати рішення (в тому числі і фінансові);
- інформаційну систему;
- всебічну інформацію про поточний стан підприємства;
- інформацію про діяльність підприємства в історичному ракурсі;
- зовнішню інформацію;
- ефективні методики екаунтингу, в тому числі ситуаційного моделювання, прогнозування, які можливо опанувати.
Пам’ятайте, що для успішної реалізації мети екаунтингу необхідно володіти його методом.
Метод екаунтингу включає різноманітні прийоми та способи, якими традиційно користуються в бухгалтерському обліку, при проведенні економічного аналізу для дослідженнях будь-якого об’єкта, у математиці, при нормуванні, плануванні, калькуляційних розрахунках.
Розвиток науки та комп’ютерних технологій постійно розширюють арсенал методу екаунтингу. Зупинимося на основних з них.
1. Загальнометодологічні методи дослідження об’єкта (спостереження, порівняння, аналіз, синтез):
- метод спостереження, наприклад, передбачає систематичний збір інформації, необхідної для всебічної характеристики витрат, калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) та доходів, для отримання яких вони були понесені тощо.
- порівняння передбачає виявлення тенденцій і закономірностей в розвитку об’єкта, за яким здійснюється спостереження. Аналіз передбачає виділення окремих складових частин об’єкта, детальне їх вивчення, а на основі отриманої інформації узагальнення – синтез отриманих даних.
2. Загальнонаукові способи методу бухгалтерського обліку. Їх використання зумовлене взаємозв’язком фінансового та екаунтингу. До них відносяться:
- способи первинного спостереження – документація та інвентаризація;
- способи вартісного вимірювання – оцінка і калькулювання;
- способи групування та реєстрації – система рахунків та подвійний запис;
- способи узагальнення – підготовка звітності.
3. Специфічні методи: прийоми групування і перегрупування витрат відповідно до мети управління, нормативний метод обліку витрат.
4. Прийоми економічного аналізу та математичні методи дослідження (з метою виявлення залежностей витрат та доходів від виробничих чинників, моделювання витрат тощо).
Характерним є те, що доцільність використання прийомів визначає особа, яка створює та обробляє інформацію. Їх комбінація має сприяти реалізації основних функцій екаунтингу на підприємстві, орієнтованого на цілі управління.
Після ознайомлення з їх змістом, пам’ятайте про них при вивченні кожної з наступних тем, оскільки можливо саме Ви на практиці повинні будете забезпечити їх виконання.
Таблиця 1.1
Зміст функцій екаунтингу
| Функція | Зміст |
| Прогнозна | Обліково-інформаційне забезпечення перспективного планування та спрямування розвитку на досягнення стратегічних цілей. Формування прогнозів за основними об’єктами обліку – доходами, витратами, фінансовими результатами |
| Інформа ційна | Забезпечення керівників усіх рівнів інформацією для поточної статутної діяльності з виконання планів на основі обліку доходів, витрат та калькулювання собівартості, контролю за ними, оптимізації розрахунків з партнерами, одержаних даних за різними сегментами |
| Аналітична | Інформаційне забезпечення аналізу відхилень фактичних показників від запланованих у розрізі центрів відповідальності на основі аналітичного обліку та звітів менеджерів структурних підрозділів |
| Контрольна | Контроль (регулювання) виконання планів та оцінка діяльності менеджерів та співробітників прийнятих рішень |
| Комуніка ційна | Забезпечення прямого та зворотнього зв’язків між рівнями управління, функціональними та структурними підрозділами, внутрішнім та зовнішнім середовищем для узгодженості дій |
1.4. Організація екаунтингу
Відповідно до чинного законодавства підприємства самостійно організовують систему обліку, оскільки кожне з них має низку галузевих, технологічних та інших особливостей, включаючи різні запити користувачів щодо диференціації інформації. Отже для всіх підприємств неможливо визначити єдиний порядок організації екаунтингу. Тому можна зупинитися тільки на загальних принципах його організації. Основними з них є такі:
- задоволення потреб користувачів різних рівнів управління;
- обґрунтованість по відношенню до кожного виробничого підрозділу, де виникають відносини типу «обсяг діяльності – витрати – прибуток»;
- узагальнення інформації за центрами відповідальності, місцями виникнення витрат;
- контроль діяльності кожного центру відповідальності з використанням системи бюджетів.
Раціональна організація обліку доходів і витрат надасть можливість:
- достовірно визначати собівартість (продукції, товарів, робіт, послуг) для різних цілей;
- здійснювати дієвий контроль за формуванням витрат та доходів за ієрархічними рівнями, зберіганням і рухом товарно-матеріальних цінностей, використанням будь-яких ресурсів у процесі господарської діяльності;
- своєчасно виявляти конкретних винуватців відхилень від запланованого, винуватців шкоди, заподіяної нестачею, крадіжкою, перевитратами (збитками), втратою економічної вигоди;
- аналізувати причини зростання витрат та зниження рентабельності;
- застосовувати більш гнучку політику ціноутворення;
- якісно планувати обсяги реалізації, асортиментну політику, розмір витрат тощо.
Служба екаунтингу найчастіше підпорядковується фінансовому директору. Важливо забезпечити:
- розуміння її проектантами стратегічних цілей бізнесу, місця екаунтингу в системі управління, особливостей організації та технології виробництва та їх впливу на побудову системи обліку, сучасної позиції підприємства у бізнес-середовищі;
- усвідомлення того, що бухгалтерія повинна мати відповідні поля взаємодії з іншими структурними підрозділами підприємства;
- проектування впливу організації системи підготовки інформації на показники-індикатори діяльності підприємства (сприятливі та несприятливі економічні та фінансові наслідки застосовуваних способів ведення обліку);
- вибір варіанту назви структурного підрозділу,його керівника, та співробітників.
Рис. 1.5. Варіанти організації служби екаунтингу. Найраціональнішим є третій варіант. Поміркуйте чому і для яких бізнес-структур?
Незалежно від підходу до організації екаунтингу частина інформації про витрати і доходи формується в системі рахунків бухгалтерського обліку, тому важливим методологічним питанням організації екаунтингу є його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.
У різних країнах цю проблему розв’язують по-різному. Аналіз рахунків зарубіжних країн свідчить про те, що екаунтинг в системі рахунків здійснюється за двома принципами:
• двоколовий принцип: виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового й екаунтингу (Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Іспанія, Португалія та інші країни, члени ЄС);
• інтегрований принцип: рахунки екаунтингу кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків (США, Велика Британія, Австралія, Канада).
Системи рахунків обираються компаніями цих країн самостійно, виходячи з масштабів і характеру їхньої діяльності. В процесі історичного розвитку сформувалися і розвивалися три основні системи рахунків:
- загальна система обліку;
- інтегрована система обліку;
- переплетена система обліку.
Загальна система
В Україні її можуть застосовувати лише суб’єкти малого підприємництва.
Облік витрат здійснюється за елементами, які в наприкінці року разом із доходами, відображеними на рахунках 7 класу «Доходи», списують безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати».
Інтегрована система
• Система, яка забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль на її виробництво («вмонтування» рахунків «виробничого» обліку в загальну систему рахунків, які кореспондуватимуть з рахунками фінансового обліку).
Переплетена система пердбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують між собою.
Рівні деталізації інформації при організації аналітичного обліку витрат та доходів можуть бути різними, зокрема:
- за об’єктами витрат, доходів (за видами продукції, замовленнями тощо), за статтями витрат, доходів);
- за центрами відповідальності (структурними підрозділами, наділеними правом впливу на певні показники діяльності) тощо.
Особа, яка очолить відділ екаунтингу, повинна бути готовою до:
- розробки організаційно-розпорядчих документів (Положення про підрозділ, посадові інструкції співробітників, посадовий розпис);
- упорядкування графіка документообігу;
- створення номенклатури справ і організації збереження документів із дотриманням принципу конфіденційності інформації;
- створення технології обробки отриманої інформації (формування системи сегментних звітів, розробка плану рахунків, вибору методів оцінки запасів та калькулювання собівартості тощо);
- формування кадрової політики служби (система добору персоналу, вимоги до спеціалістів, системи підвищення кваліфікації);
- визначення кола носіїв інформації;
- визначення «критичних точок» контролю, вибору типів і варіантів дій;
- постійного самовдосконалення.
Пропонуємо можливі вимоги до претендентів на посади відділу екаунтингу. Кандидат на посаду повинен:
- знати сучасну методологію екаунтингу, тактичні та стратегічні цілі підприємства, організаційну структуру виробництва, технологічні особливості виробництва, цілі та завдання управління витратами, основи фінансового обліку, інформаційних технологій, кадрової політики, моделювання процесів;
- володіти методикою раціонального групування та аналізу витрат, доходів, фінансових розрахунків, функціонально-вартісного аналізу;
- вміти оцінювати у грошовому вимірі ідеї менеджерів, конкурен- тоздатність нового проекту (виробу тощо), кінцеві результати (попередньо), оцінювати витрати на всіх стадіях життєвого циклу проекту (виробу тощо); планувати і вишукувати внутрішні резерви економії витрат і зростання прибутковості; читати креслення, рисунки, схеми, підготовлені конструкторами; швидко відбирати релевантну інформацію, відхиляти збиткові проекти та пропозиції, опиратися на допомогу інших професіоналів фірми, бути лідером у міждисциплінарних командах;
- мати бажання співпрацювати з інженерами, технологами, керівниками відділу маркетингу, майстрами та іншими співробітниками, бути обізнаними у IT-технологіях.
Запровадження системи екаунтингу є непростим процесом, який вимагає обміркованих та взаємопов’язаних дій керівників та професіоналів підприємства, згуртованих навколо спільної мети.
Після запровадження такої системи необхідним є координація та коригування її функціонування, що зумовлює необхідність володіння методологічними засадами екаунтингу.
1.5. Професійні організації та етичні норми фахівців з екаунтингу
У багатьох країнах (США, Велика Британія, Канада, Австралія, Японія тощо) діють професійні організації бухгалтерів-аналітиків. Найбільшими є організації бухгалтерів-аналітиків США та Великої Британії, які за своїм складом, власне, міжнародні.
Американський інститут управлінських бухгалтерів (ІМА). З 1972 р. ІМА розпочав програму підготовки сертифікованих управлінських бухгалтерів СМА (щороку по 11000 претендентів). Сертифікат не є обов’язковим, але компанії заохочують у таких програмах рівнем зарплати. ІМА здійснює також дослідницьку діяльність.
Привілейований інститут управлінських бухгалтерів (Великобританія) – СІМА (З 1919 р.).
ФПБАУ (1996 спільно з Методрадою сертифікованих бухгалтерів і аудиторів пропонують навчальні програми з наданням відповідного сертифікату:
1. Свідоцтво «Бухгалтер базового рівня»
2. Сертифікат «Міжнародний бухгалтер-практик» та «Бухгалтер-практик»
3. Сертифікат «Міжнародний професійний бухгалтер», Сертифікат «Професійний бухгалтер» з 2002р Україна є членом Міжнародної роди сертифікованих бухгалтерів та аудиторів.
Фахівці-практики з екаунтингу та фінансового менеджменту несуть відповідальність перед суспільством, своєю професією, організацією, на яку вони працюють, та перед собою за дотримання найвищих норм етичної поведінки.
Дотримання цих норм як у межах країни, так і на міжнародному рівні є складовою досягнення цілей екаунтингу. Фахівці- практики з екаунтингу та фінансового менеджменту не мають чинити дії, що суперечать цим нормам, і потурати вчиненню таких дій іншими особами всередині організації.
Компетентність. Фахівцям-практикам з екаунтингу та фінансового менеджменту слід:
- підтримувати відповідний рівень професійної компетентності шляхом підвищення кваліфікації;
- виконувати свої професійні обов’язки згідно з чинними законами, правилами й технічними нормами;
- складати повні й достовірні звіти та рекомендації після відповідного аналізу релевантної та доступної інформації.
Конфіденційність. Фахівцям-практикам з екаунтингу та фінансового менеджменту слід:
- утримуватися від розголошення конфіденційної інформації, пов’язаної з їхньою роботою, крім випадків, коли вони уповноважені або юридично зобов’язані це робити;
- інформувати підлеглих про конфіденційність відповідної інформації, яку вони отримують у процесі роботи, та перевіряти їхні дії стосовно забезпечення конфіденційності;
- утримуватися від використання інформації, отриманої у зв’язку з роботою, з метою набуття неетичних або незаконних переваг особисто або через третіх осіб.
Чесність. Фахівцям-практикам з екаунтингу та фінансового менеджменту слід:
- уникати фактичних або ймовірних конфліктів та інформувати відповідні сторони про будь-які можливі конфлікти;
- утримуватися від участі в будь-яких діях, що заважають їхній здатності етично виконувати свої обов’язки;
- відмовлятися від будь-яких подарунків, прихильності або гостинності, які можуть вплинути або явно впливають на їхні дії;
- утримуватися від дій або бездіяльності, що суперечать законним або етичним цілям організації;
- визнавати й повідомляти про професійні або інші обмеження, що заважають відповідальному судженню або успішному виконанню діяльності;
- надавати як позитивну, так і несприятливу інформацію, висловлювати професійне судження або думку;
- утримуватися від участі або підтримки будь-яких дій, що дискредитують професію.
Термінологічний словник
Виробничий облік – складова частина системи бухгалтерського обліку, в межах якої акумулюються та систематизуються витрати та визначається собівартість.
Інститут обліку – сукупність формальних і неформальних правил, норм та положень, котрі формують як нормативну, так і реальну модель обліку.
Контроллінг – система управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності підприємства, тобто в економічному сенсі з певною умовністю, система управління прибутком підпри ємства – система управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності підприємства, тобто в економічному сенсі з певною умовністю, система управління прибутком підпри- ємства,орієнтована на життєздатність підприємства.
Облік витрат – складова системи обліку, яка дозволяє акумулювати й систематизувати інформацію про витрати для оцінки запасів, визначення фінансового результату, прийняття рішень, контролю.
Компетентність, конфіденційність, чесність, об’єктивність – це етичні норми поведінки бухгалтера з екаунтингу.
Сегмент – структурний підрозділ, вид продукції, канал збуту; інше, у розрізі чого потрібна інформація керівництву.
Екаунтинг – процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.
Завдання для виконання практичної роботи
Завдання 1.1. Головний бухгалтер підприємства повинен мати якості керівника. Ви згодні з цим?
У древній Греції вважалося, що ідеальний керівник повинен бути мудрим, справедливим, хитрим, енергійним. Які на Вашу думку якості повинен мати бухгалтер-аналітик: фізичні – здоров’я, активність, фізична сила, витривалість; особисті – впевненість у собі, автори тет ність, потяг до досягнення власного успіху, компетентність, конфіденційність, чесність, далекоглядність, уважність, ініціативність, справедливість, талановитість, демократичність, об’єктивність, пунктуальність, неупередженість; інтелектуальні – розум, інтуїція, об’єктивність, професіоналізм, досвідченість, здатність до самовдосконалення, мудрість, нестандартність мислення; психологічні – тактовність, дипломатичність, контактність, витривалість, оптимізм.
Завдання 1.2. Підготувати письмову консультацію для свого колеги.
Здібному інженеру – електроннику повідомили про переведення на посаду помічника керівника заводу з питань підготовки інформації для менеджерів. Він мав недостатні знання з фінансового обліку, хоча вивчав його підчас підвищення кваліфікації, а курс екаунтингу не вивчав взагалі. Інженер звернувся з проханням до головного бухгалтера щодо пояснення основних відмінностей між фінансовим і екаунтингом, який переадресував цю консультацію Вам, дипломованому магістру з обліку і аудиту в управлінні.
Завдання 1.3. Вибрати з переліку джерела інформації, з якими працює бухгалтер-аналітик: звіт відділу маркетингу про попит на товари у регіоні; виробничий звіт завідуючого виробництвом, лист непрацездатності, аналітичні таблиці про показники рентабельності, товарно-транспортні накладні, прайси, калькуляції, баланси.
Питання для самостійного поглибленого вивчення
1. Удосконалення управління підприємством та його вплив на побудову системи обліку.
2. Концепція екаунтингу на сучасному етапі його розвитку.
3. Етичні норми фахівців з екаунтингу.
4. Позитивні та негативні сторони різних варіантів організації екаунтингу.
5. Екаунтинг у системі рахунків.
Рекомендуємо працювати, використовуючи можливості вашої моторної пам’яті. Створюйте (доповнюйте запропонований) термінологічний словник основних та нових для вас термінів.
Теми рефератів
1. Впровадження та перспективи розвитку екаунтингу в Україні.
2. Дослідження еволюції розвитку системи обліку в Україні.
3. Огляд публікацій, присвячених екаунтингу у фахових журналах за останній рік.
4. Наукові статті присвячені управлінню витратами в економічній літературі.
5. Публікації, присвячені сутності та практичній реалізації проекту СІРА.
6. Удосконалення професійної підготовки екаунтингу.