Памфлет
Гілка влади чи гілка маніпулювання народом
Кожний другий українець хоча б раз у своєму житті чув вислів «Журналістика – четверта гілка влади». Що стосується студентів-журналістів, які чи не на кожній фаховій дисципліні розглядають це значення я взагалі промовчу.
Але для тих, хто «не в курсі» поясню: словосполучення «четверта влада», яким досить часто характеризують пресу, означає її вплив на соціум та формування суспільної думки. Також стверджується, що журналісти володіють великою владою в суспільстві і усвідомлення цієї влади повинно поєднуватися з скромністю і почуттям обов’язку перед читачем. Але наскільки дане твердження є дійсним, беручи до уваги сучасні реалії та політичні ситуації?
Відповідальність журналістів має окреслюватися чотирма основними завданнями, які складають базис функціонування ЗМІ у якості четвертої влади, але чи забезпечені на сьогодні необхідні для цього умови?
До першого завдання слід віднести об’єктивне донесення інформації до суспільства. Серед українських журналістів є справжні професіонали своєї справи, а є ті, хто навіть не до кінця розуміє поняття «справжня інформація». Насамперед, це точка зору незалежного, незаангажованого і цілком об’єктивного журналіста. І я вам з впевненістю можу сказати, що у час, коли більша частина українських телеканалів перебуває у приватній власності, говорити про абсолютну незалежність та незаангажованість журналіста просто смішно.
Наступним завданням преси, як однієї з гілок влади є контроль за діяльністю і рішеннями державних органів. Тут же знову повертаємося до вищесказаного – до приватизації каналів транслювання інформації. І повірте, журналісти далеко не святі люди – не кожен може встояти перед цифрою з чималою кількістю нуликів наприкінці.
Існують також завдання виховання громадської культури й активної громадської позиції та консолідації суспільства навколо об’єднуючих соціальних та політичних тем. Справді? Преса відповідає за такі речі? Чому ж тоді на думку спадає безліч випадків, коли ЗМІ виступали роз’єднуючим механізмом для українського суспільства, транслюючи абсолютно різноманітні факти. Тут же варто згадати й вислів «Чорний піар – це також піар» і замовні матеріали, які набувають чималої популярності, особливо під час виборів.
Загалом, хочу сказати, що на сьогоднішній день засоби масової інформації в Україні далекі від того формату ЗМІ, які повинні виступати в ролі четвертої гілки влади в державі. Але варто розуміти, що відповідальність за якість інформаційного простору лежить на кожному його учасникові – і на політиках, і на журналістах, і на громадському суспільстві. Адже справжня свобода слова починається з відповідального і поважного ставлення до цього слова.
Катерина Черній