Ім'я файлу: iraKursovaya_rabota_Obschaya_psikhologia_2 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 93кб.
Дата: 02.05.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 93кб.
Дата: 02.05.2020
скачати
Маріупольський державний університет_________
(повне найменування вищого навчального закладу)
_______________Кафедра практичної психології______________
(повна назва кафедри, циклової комісії)
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Загальна психологія»
(назва дисципліни)
на тему: «Особливості переживання стану стресу як реакції на критичні ситуації життя та діяльності»
студентки _ІІ_ курсу
денної форми навчання
спеціальності 053 – Психологія (Практична психологія)
Керівник: кандидат психологічних наук, доцент Стуліка О.Б.
Національна шкала_____________
Кількість балів: _______Оцінка: ECTS _____
Члени комісії: ___________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
___________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
___________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Маріуполь – 2019
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. СТРЕС ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН………..………….….5
1.1. Психологічна характеристика стресу………………………….……..……..5
1.2. Причини і ознаки виникнення стресу……………………………………...10
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...14
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТРЕС ЯК ОСОБИСТИЙ ПСИХІЧНИЙ СТАН……………………………………………………………...……………...15
2.1. Емоційний стрес та його характеристика……………................................15
2.2. Особливості професійного стресу…………………………………………17
2.3. Індивідуальні відмінності в реагуванні на стрес………………………….19
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...22
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...23
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...26
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку проблема стресу має не тільки наукове значення, але стала популярним життєвим поняттям, що об’єднує широке коло проявів зміненого психічного стану, що виникає під впливом надзвичайних зовнішніх обставин. Стрес як особливий психічний стан виражається не лише в труднощах проявів емоцій і зводиться не лише до емоційних феноменів, а детермінується і відбивається в мотиваційних, вольових, характерологічних і інших компонентах людини.
Накопичення в організмі продуктів діяльності стресових механізмів призводять до руйнування механізмів саморегуляції, збиваючи біологічні ритми людей, змінюються гормональні та імунні функції організму. Стикаючись з будь-якою ситуацією, людина буде реагувати на неї. У разі, коли в індивіда не виникає відчуття неможливості вирішення проблеми , і він справляється з певним завданням, він буде відчувати позитивні емоції, у нього посилиться віра в себе.
Негативно впливають на людину ситуації, які викликають у нього труднощі у визначенні відповідної моделі поведінки, або її підсумок виявляється негативним, індивід може відчути незадоволеність, смуток. І чим довше затягується проблемна ситуація, тим більше вона обтяжує людину. І це може призвести до стресу. Однак враховуючи ці негативні сторони, в пам’яті цього індивіда залишиться інформація про ситуацію, яка ускладнила йому життя.
Вся ця інформація говорить про те, що тема стресу дуже об’ємна. Вона як певний підсумок взаємодії життєвих процесів, які відрізняються своєю нестандартністю і різноманітними емоційними проявами. Саме тому феномен стресу вимагає спеціального психологічного вивчення та тема дослідження «Особливості переживання стану стресу як реакції на критичні ситуації життя та діяльності» є актуальною.
Мета: дослідити вплив стану стресу на реакцію особистості у критичних ситуаціях, пов’язаних з професійною діяльністю.
Об’єкт: емоційний стан особистості.
Предмет: індивідуальні відмінності переживання стресу у професійній діяльності та сучасному житті.
Відповідно до мети, об’єкту і предмета дослідження були визначенні наступні завдання:
1.Проаналізувати поняття стресу і основні характеристики стресу.
2.Охарактеризувати форми прояву стресових станів.
3.Визначити особливості переживання стресового стану у критичній ситуації життя та діяльності.
4.Розглянути оптимальні методи подолання стресу.
Теоретико – методологічна база дослідження: дослідження професійного стресу (Бодров В.А., Кокс К., Маккей, Марковець О.Л., Кітаев-Смик Л.А., Грінберг Дж.); дослідження емоційного стресу (Г.Сель’є, Лазарус Р., З.Фрейд, Судаков К.В., Леві Л.); методи боротися зі стресом (Абабков В.А., Наугольник Л.Б., Щербатих Ю.В.).
Методи дослідження: дослідження і аналіз наукової теоретичної літератури за темою дослідження; систематизація; узагальнення; класифікація.
Структура: робота складається з вступу, 2 розділів, висновків і списку літератури. Загальний об’єм складає 27 сторінок.
РОЗДІЛ 1. СТРЕС ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН
1.1. Психологічна характеристика стресу
Стрес присутній у житті кожної людині, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна. Саме слово «стрес» у перекладі з англійською означає «напруга». Під стресом Г.Сель’є розумів систему реакцій організму у відповідь на будь – яку вимогу до нього, як спрямована на створення адаптації чи пристосування організму до труднощів. Вона може бути викликана зовнішнім (наприклад, холод, перегрівання) чи внутрішнім (конфлікти) чинниками [14].
Термін «стрес» використовується принаймні в трьох значеннях:
· поняття стрес може визначатися як будь – які зовнішні стимули чи події, які викликають у людини напругу або збудження. У теперішній час в цьому значенні частіше вживаються терміни «стресор», «стрес-фактор».
· стрес може відноситися до суб’єктивної реакції і в цьому значенні він відображає внутрішній психічний стан напруги і збудження. Такі процеси можуть сприяти розвитку і вдосконаленню функціональних систем, а також викликати психічну напругу.
· стрес може бути фізичною реакцією організму на вимогу або шкідливий вплив. Функцією цих фізичних (фізіологічних) реакцій, імовірно, є підтримка поведінкових дій і психічних процесів з подолання цього стану.
Відповідно до цих уявлень, стрес розглядається як фізіологічний синдром, що складається з сукупності неспецифічно викликаних змін, як неспецифічна реакція організму на вимоги. Характер цього синдрому відносно не залежний від чинників (стресорів), що викликали його, що Г.Сель’є дозволило говорити про загальний адаптаційний синдром [15].
Г.Сель’є виділив два види стресу: дистрес, пов’язаний з негативними емоційними реакціями; еустрес, пов’язаний з позитивними емоційними реакціями. Це привело до того, що в сферу цих понять увійшли всі фізіологічні явища, включаючи і сон [10]. Стреси бувають гострими й хронічними, що накопичуються поступово. Як відомо, навіть одиничний супергострий стрес, викликаний, приміром, трагічною подією, може стати причиною серйозної хвороби й навіть смерті. Набагато типовішою є ситуація, коли людина занедужує в результаті одночасного впливу кількох стресових подій «середнього ступеня ваги».
Існують різні ступені стресу. Розрізняють три таких ступені:
Слабкий ступінь стресу вказує практично на його відсутність. Психічний стан при цьому майже не змінюється, фізичних та фізіологічних змін не відзначається.
При середньому ступені картина суттєво змінюється. Відбуваються відчутні зрушення у соматичному і психічному станах, характер цих змін приємний, позитивний. Спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність.
Що стосується сильного або надмірного стресу, то тут картина зворотна. Людина у такому стані демонструє порушення та розлад основних фізичних, фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам’ятовуванні [13].
Коли людина потрапляє у стресову ситуацію і намагається адаптуватися до впливу стресу, то цей процес проходить три фази:
1. Фаза тривоги. Організм мобілізується для зустрічі із загрозою. Відбуваються біологічні реакції, які обумовлюють боротьбу або втечу. З погляду фізіології це певні зрушення: згущення крові, підвищення тиску. Опір організму спочатку знижується («фаза шоку»), а потім включаються захисні механізми («фаза протишоку»).
2. Фаза опору (резистентності, стійкості, адаптації). Організм намагається опиратися загрозі або справлятися з нею, якщо загроза продовжує діяти і її не можна уникнути. Фізіологічні реакції перевищують норму, і це робить тіло вразливішим для інших стресорів. Наприклад, коли ви захворіли, то гостріше реагуєте на неприємності. Врешті – решт тіло адаптується до стресу і повертається до нормального стану. За рахунок напруги систем, що функціонують, досягається пристосування організму до нових умов.
3. Фаза виснаження характеризується вразливістю до втоми. Фізичні проблеми призводять до хвороб і навіть до загибелі організму. Ті самі реакції, які дозволяють опиратися короткочасним стресорам, – підсилення енергії напруження м’язів, недопускання ознак болю, припинення травлення. Виявляється неспроможність 20 захисних механізмів і наростає порушення погодженості життєвих функцій [1].
Стрес – звичайне і часто зустрічається явище. Всі ми часом відчуваємо його – може бути коли встаємо, представляючись в класі, або як підвищену дратівливість або безсоння під час екзаменаційної сесії. Незначні стреси неминучі і нешкідливі. Саме надмірний стрес створює проблеми для індивідуумів і організацій. Стрес є невід’ємною частиною людського існування, треба тільки навчитися розрізняти допустиму ступінь стресу і занадто великий стрес. Нульовий стрес неможливий.
До числа основних теорій і моделей стресу можна віднести такі:
1. Генетично – конституціональна теорія (Ернст Кречмер). Суть якої зводиться до положення, що здатність організму протистояти стресу залежить від визначених захисних стратегій функціонування незалежно від поточних обставин.
2. Теорії конфліктів (Георг Зіммель). Кілька моделей стресу відображають взаємозв’язок поведінки суб’єктів у суспільстві та стану напруги у відносинах, які супроводжують групові процеси. Основні причини напруги пов’язані з необхідністю членів суспільства підкорятися його соціальним нормативам.. Теорії конфліктів розглядають також як причини стресу фактори стійкості соціальних відносин, розподілу економічних благ і послуг у суспільстві, міжособистісна взаємодія у владних структурах .
3. Модель схильності до стресу (Дженкінсон). Заснована на ефектах взаємодії спадкових і зовнішніх факторів середовища. Вона допускає взаємний вплив передумовлюючих факторів і несподіваних, сильних впливів у розвитку реакцій напруги.
4. Психодинамічна модель (Зигмунд Фрейд). У своїй теорії він описав два типи зародження і прояву тривоги, занепокоєння: сигналізуюча тривога виникає як реакція передчуття реальної зовнішньої небезпек; травматична тривога розвивається під впливом несвідомого, внутрішнього джерела.
5. Модель (Нarold George Wolff). Згідно з цією моделлю, автор розглядав стрес як фізіологічну реакцію на соціально – психологічні стимули і встановив залежність цих реакцій від природи атитюдів (позицій, відносин), мотивів поведінки індивіда, визначеності ситуації і ставлення до неї.
6. Міждисциплінарна модель стресу (В.Л.Зливков). На думку авторів, стрес виникає під впливом стимулів, які викликають тривогу у більшості індивідів або окремих їх представників і призводить до ряду фізіологічних, психологічних і поведінкових реакцій, у ряді випадків патологічних, але можливо і приводять до вищих рівнів функціонування і нових можливостей регулювання.
7. Модель (D.Mechanik). Центральним елементом у цій моделі, є поняття і механізми адаптації, яка визначена автором як спосіб, яким індивід бореться з ситуацією, зі своїми почуттями, викликаними цією ситуацією, і яка має два прояви: подолання боротьба з ситуацією; захист боротьба з відчуттями, викликаними ситуацією.
8. Системна модель стресу (Ганс Сель’є). Відображає розуміння процесів управління (поведінки, адаптації) на рівні системної саморегуляції і здійснюється шляхом зіставлення поточного стану системи з його відносно стабільними нормативними значеннями.
9. Інтеграційна модель стресу (К.Кокс, Макей). Центральне місце в моделі займає проблема, що вимагає від людини прийняття рішення. Поняття такої проблеми вони визначають як прояв, вплив на людину стимулів або умов, що вимагають від неї перевищення або обмеження звичайного рівня діяльності. Виникнення проблеми супроводжується напругою функцій організму. На думку авторів здібності людини у вирішенні проблем, що виникають перед нею залежать від ряду факторів:
ресурсів людини – її загальних можливостей з вирішення різних проблем.
особистого енергетичного потенціалу, необхідного для вирішення конкретної проблеми.
походження проблеми, ступеня несподіванки її виникнення.
наявності й адекватності психологічної і фізіологічної установки на конкретну проблему.
вибраного типу реагування – захисного або агресивного. Значення і врахування цих факторів визначає вибір стратегії поведінки для запобігання стресу.
10. Біологічна концепція пошукової активності (Вадим Роттенберга). Це біологічна концепція. Суть її в тому, що пошукова активність, яка широко розуміється, підвищує стійкість організму до стресу і до різноманітних шкідливих впливів, тоді як відмова від пошуку є важливою неспецифічною передумовою до розвитку багатьох захворювань. Відповідно до цієї концепції, активна поведінка в умовах невизначеності (пошукова поведінка) є найважливішим фактором соматичного здоров’я, запобігає виникненню психосоматичних захворювань і підвищує стійкість організму до стресу [16].
Отже, у сучасній науковій літературі немає однозначного визначення стресу, – всіх їх можна розділити на три групи. Згідно першої групи терміни «стресор», «стрес-фактор» ототожнюються. Згідно другої – стрес інтерпретується як емоції, оборонні реакції і процеси подолання. Згідно третьої – стрес – це фізична реакція організму на вимогу або шкідливий вплив. Г.Сель’є запровадив терміни для позначення хорошого стресу і поганого стресу, а саме: еустрес і дистрес. Вчені розрізняють три ступені стресу: слабкий, середній і сильний. Подальший розвиток вчення про стрес супроводжувався формуванням нових концепцій, теорій і моделей.
1.2. Причини і ознаки виникнення стресу
Виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки від суб’єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається. Будь яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором, за термінологією Г.Сель’є. При цьому не мають значення зміст самої ситуації та ступінь її об’єктивної загрози. Важливим є саме суб’єктивне ставлення до неї. Тому певна ситуація одними може сприйматися як стресова, а у інших вона не викличе жодного стресу. Матимуть значення внутрішні психологічні особливості людини.
Г.Сель’є виділитв дві групи суб’єктивних причин, які викликають стрес: перша група пов’язана з відносно постійною складовою особистості людини; друга група причин стресу несе динамічний характер. В обох випадках стрес може викликатись різноманіттями між очікуваними подіями та реальністю, хоча програми поведінки людини можуть бути довготривалими чи короткотривалими, жорсткими чи динамічними [1].
Розглянемо окремо кожну причину виникнення стресу.
1. Стрес від реалізації негативних батьківських програм. Частина програм поведінки вкладається в голову дитини її батьками, вчителями та іншими особами, поки її свідомість ще відрізняється підвищеною навіюваністю. Ці програми називають «неусвідомленими настановами», «життєвими принципами» і «батьківським сценарієм», і вони можуть виявляти досить суттєву роль на подальше життя людини. Ці установки можуть бути досить корисними для маленької дитини, але по мірі її дорослішання та зміни умов життя вони починають ускладнювати життя, роблячи поведінку неадекватною та викликати стреси.
2. Стрес, пов’язаний з неадекватними настановами і переконаннями особистості. Одним із досить загальних настанов свідомості є оптимізм і песимізм – тобто тенденція бачити в явищах навколишнього світу хороші чи погані моменти. Насправді різко виражених оптимістів або песимістів досить мало, а більша частина людей сходиться поблизу якоїсь середньої точки. Значне відхилення від неї відповідає акцентуаціям особистості, які власне кажучи, позначаються людьми як «оптимізм» і «песимізм», а крайні значення вже відносяться до сфери психопатології (маніакально – депресивний синдром). Обидві ці стратегії мають свої переваги і недоліки, і кожна людина підсвідомо чи свідомо вибирає свій тип ставлення до життя, виходячи з власного досвіду, прикладів батьків та особливостей вищої нервової діяльності.
3. Неможливість реалізації актуальної потреби. В даний час найбільш відомою і в той же час простою схемою, що описує організацію людських потреб, є «піраміда» А.Маслоу. (див.рис.1.1.2)
Рис.1.1.2. Піраміда потреб А.Маслоу
Відповідно до «піраміди Маслоу» виділяють основні стреси:
· Фізіологічні потреби. Стрес, викликаний голодом, спрагою, нестачею сну, неадекватною температурою.
· Потреби в безпеці. Стрес, пов’язаний зі страхами й тривогами. Стрес від моральної або фізичної самотності, стрес при втраті близьких людей або їх хвороби. Стрес від краху кар’єри, від неможливості реалізувати свої амбіції.
· Самореалізації. Стрес від неможливості реалізувати своє покликання, стрес від заняття нелюбою справою. Нерідко людина відмовляється від улюбленої справи тому що на цьому наполягають її батьки, або під впливом громадської думки, яка завжди відрізняється консерватизмом. На думку К.Віль’ямса, значна частина стресів викликається страхом почути глузування або осуд інших людей про вас самих і про ваші вчинки. Визначіться які ви насправді і якими ви хочете стати. Поставте перед собою чітку мету і розробіть життєву програму. Неможливість реалізації існуючої потреби призводить до фрустрації, причому численні клінічні спостереження показали, що фрустрації можуть призводити до різних психосоматичних захворювань.
· Потреба у любові. На ній знаходяться громадські потреби, які проявляються в тому, що люди прагнуть увійти в будь – який колектив, знайти друзів. Вони хочуть бути коханими і любити. Соціальне середовище надає прекрасну можливість відчути свою значимість і принести користь оточуючим. Ось чому більшість людей прагне налагодити відносини зі знайомими, знайти собі партнера не тільки для створення сім’ї, але і для ведення бізнесу, і навіть для обговорення цікавих для них питань.
· Потреба в повазі. У разі повного задоволення попередньої потреби вплив оточуючих на індивіда мінімізується. На перший план виходить прагнення до поваги, престижу, визнання власних можливостей і талантів. Індивід стає впевненим у своїх силах тільки після того як отримає визнання від близьких, колег [10].
4. Об’єктивні причини стресів сучасної людини можна розбити на чотири групи:
· умови її життя та роботи (житлові умови, виробничі фактори, екологія);
· люди, з якими вона взаємодіє (суворий начальник, погані сусіди, недбайливі підлеглі);
· соціальні фактори середовища – політичні та економічні чинники (високі ціни, умови кредиту, погана влада, податки);
· Взаємодія з іншими людьми. Їх можуть викликати: діти (які погано вчаться і не слухають батьків); батьки (які надмірно повчають і опікують дітей); дружини (які недостатньо демонструють свою любов). Джерела стресів від взаємодії можна поділити на дві групи: відносини з близькими людьми (емоційні) та ділові відносини (раціональні), які дотикаються з ще одним джерелом: конфлікти з незнайомими людьми. Джерела стресу «відносини з близькими людьми» викликаються у свою чергу через взаємодію між членами сім’ї (чоловік чи дружина, діти, батьки, секс, кохання поза шлюбом.). Джерела стресу «ділові відносини» – рівностатусні відносини (колеги, клієнти) та ієрархічні відносини (керівники, підлеглі).
· Надзвичайні обставини. Будь – які надзвичайні обставини є джерелами стресів. Багато природніх явищ і катаклізмів відчуваються людьми як стрес. Під надзвичайними обставинами розуміється: природні, соціальні, надзвичайні, кримінал; Захворювання: гострі захворювання, хронічні захворювання. Термін «об’єктивні причини» досить умовний, так як людина може в тій чи іншій мірі впливати майже на будь – який «об’єктивний» стресор [18].
Отже з’ясовано об’єктивні причини виникнення стресу: умови життя та роботи (житлові умови); люди, з якими людина взаємодіє; соціальні фактори середовища; надзвичайні ситуації. Саме ці причини, найчастіше, стають основою для появи стресу. Визначивши їх, можна починати роботу з подолання перешкод. Якщо ви відчуваєте, що робота забирає останні сили, емоційне і фізичне здоров’я, кращим варіантом стане пошук нового місця. Боячись вжити радикальних заходів, можна спробувати сформулювати, що саме викликає роздратування і неприязнь на робочому місці. Тільки так, чітко сформулювавши свої претензії, можна почати діяти. Якщо вирішення питання в організації заходить в тупик, можна змінювати місце роботи, знаючи, що ви зробили все можливе.
Висновки до розділу 1
Ми розглянули поняття стрес як психологічний феномен. Існує неспецифічна (тобто не пов’язану з конкретною причиною), універсальна, або загальна, реакція організму на зовнішні впливи (зокрема й патологічні), що потребують змін. Виділяють три стадії стресу: стадія тривоги (виникає при першій появі стресора), стадія резистентності (настає у разі тривалого впливу стресора і необхідності підтримання захисних реакцій організму), стадія виснаження (відображає порушення механізмів регуляції захисно –пристосувальних механізмів).
Всі визначення поняття «стрес» можна згрупувати у три групи. Згідно першої групи терміни «стресор», «стрес-фактор» ототожнюються. Згідно другої – стрес інтерпретується як емоції, оборонні реакції і процеси подолання. Згідно третьої – стрес це фізична реакція організму на вимогу або шкідливий вплив. Вчений запровадив терміни для позначення хорошого стресу і поганого стресу, а саме: еустрес і дистрес.
Розрізняють три ступені стресу: слабкий, середній і сильний. Також розглянуто дев’ять теорій та моделей стресу: генетично – конституціональна теорія (Ернст Кречмер); модель схильності (diathesis) до стрессу (Дженкінсон); психодинамічна модель (Зигмунд Фрейд); модель (Нarold George Wolff); теорії конфліктів (Георг Зіммель); модель (D. Mechanik); системна модель стресу; інтеграційна модель стресу (К.Кокс, Макей); біологічна концепція пошукової активності (В.Роттенберга), міждисциплінарна модель стресу (В.Л.Зливков).
Причини виникнення стресу можна умовно поділити на дві групи: суб’єктивні та об’єктивні причини. До суб’єктивних причини виникнення стресу відносять: реалізація негативних батьківських програм; когнітивний дисонанс; неадекватні установки та переконання особистості; неможливість реалізації актуальної потреби.
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТРЕС ЯК ОСОБИСТИЙ ПСИХІЧНИЙ СТАН.
2.1. Емоційний стрес та його характеристика
До емоційних процесів відноситься широкий клас процесів, внутрішньої регуляції діяльності. Цю функцію вони виконують, відбиваючи той зміст, що мають об’єкти й ситуації, що впливають на суб’єкта, їхнього значення для здійснення його життя. У людини емоції породжують переживання задоволення, незадоволення, які відіграють роль суб’єктивних сигналів, що орієнтують. Найпростіші емоційні процеси виражаються в органічних, рухових і секреторних змінах і належать до числа вроджених реакцій. Однак, у ході розвитку емоції втрачають свою пряму інстинктивну основу, здобувають важкообумовлений характер, диференціюються й утворять різноманітні види так званих вищих емоційних процесів.
Будучи одночасно самостійним фізіологічним, психічним і соціальним явищем, стрес по своїй суті являє собою ще один вид емоційного стану. Цей стан характеризується підвищеною фізіологічною й психічною активністю. При цьому одною з головних характеристик стресу є його крайня нестійкість. При сприятливих умовах цей стан може трансформуватися в оптимальний стан, а при несприятливих – у стан нервово – емоційної напруженості, для якого характерне зниження працездатності й ефективності функціонування систем й органів, виснаження енергетичних ресурсів. Поняття емоційного стресу ввів Г.Сель’є. Він дає наступне визначення стресу – це неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред’явлену йому вимогу [14].
Емоційний стрес, з точки зору теорії функціональних систем, формується в умовах тривалих і безперервних конфліктних ситуацій, в яких суб’єкти трудової діяльності позбавлені можливості задовольняти свої провідні потреби, тобто досягати корисних для них пристосувальних результатів. У конфліктних ситуаціях наростають і сумуються негативні емоції, різко редукуються антистресові позитивні емоції і на основі зміни хімічних властивостей мозкових структур створюються умови переходу негативних емоцій в стійке стаціонарне збудження мозку [12].
Емоційний стрес порушує гармонію внутрішніх і міжсистемних інформаційних відносин, яка є найбільш чутливою до різних пошкоджуючих впливів. Внаслідок цього при емоційних стресах насамперед порушуються основні біоритми організму: неспання і сну. Одним з ранніх показників дисфункцій при емоційному стресі є порушення синхронізації ритму дихання і серцебиття. Одним із проявів емоційного стресу може бути синдром емоційного вигорання. Синдром емоційного вигорання являє собою сукупність симптомів, що негативно позначаються па працездатності, самопочутті та інтерперсональних відносинах суб’єкта професійної діяльності [17].
Слід зазначити, що не всякий вплив викликає стрес. Слабкі впливи не приводять до стресу, він виникає лише тоді, коли вплив стресора (незвичного для людини об’єкта, явища або яких – небудь інших факторів зовнішнього середовища) перевершує звичайні пристосувальні можливості індивіда. Виникнення емоційного стресу пов’язують із ситуаціями погрози, небезпеки, образи. Із цього погляду прийнято виділяти три форми емоційного стресу: імпульсивний, гальмовий і генералізований [8].
При емоційному стресі відзначаються певні зміни в психічній сфері, у тому числі зміни протікання психічних процесів, емоційні зрушення, трансформація мотиваційної структури діяльності, порушення рухового й мовного поводження. Подібний розподіл психічного стресу на інформаційний й емоційний досить умовний. Дана класифікація виходить із основних характеристик факторів, що викликають стрес. Найчастіше в стресовій ситуації інформаційні й емоційні стресори нероздільні, оскільки формування почуттів завжди пов’язане з переробкою інформації. Дуже часто в результаті помилкової оцінки ситуації в людини виникає почуття образи або гніву.
2.2. Особливості професійного стресу
Стрес пов’язаний з роботою – це можлива реакція організму, коли до людей пред’являються вимоги, що не відповідають рівню їх знань і навичок. Фахівці в області стресу вважають, що тривалий стрес, пов’язаний з хронічним впливом негативних факторів, навіть якщо їх інтенсивність невелика, переноситься людиною значно важче, ніж сильні, але одноразові стресори. Професійний стрес – це багатовимірний феномен, що виражається у психічних і фізичних реакціях на напружені ситуації в трудовій діяльності людини. У професійному стресі виділяють певного роду стрес – синдроми, під якими розуміють сукупність відносно стійких проявів стресового реагування у професійно важких ситуаціях [9].
Стрес – синдроми – це негативні наслідки, що виникають в результаті взаємодії суб’єкта праці з професійною діяльністю, що виконується в певних організаційних умовах при впливі різноманітних стрес – факторів [4].
Визначають кілька рівнів синдромів стресу професійної діяльності:
1. Опис суб’єктивних репрезентацій окремих стресів – факторів або стресових ситуацій, сприйманих суб’єктом як обтяжливі або утрудняють успішне виконання професійної діяльності, що негативно позначаються на якості життя і душевному комфорті.
2. Опис синдромів професійного стресу – симптоми переживань стресу у вигляді гострих короткочасних, хронічних, домінуючих стресових чи постстрессових станів. Прикладами таких станів – є стани зниженої працездатності (психічне пересичення, напруженість, стрес, стомлення).
3. Опис синдромів стресу професійної діяльності – симптоми стійких особистісних і поведінкових деструкції і деформацій. Професійні деструкції – це поступово накопичилися негативні наслідки робочих стресів у вигляді стійких змін структури та змісту професійної діяльності, а також структури особистості суб’єкта. Професійні деструкції негативно позначаються на продуктивності, задоволеності працею, на розвитку особистості суб’єкта праці [3].
Несприятливий стан, екстремальні значення факторів (компонентів) організації, змісту, засобів та умов діяльності, їх надмірний вплив на конкретного індивіда, невідповідність його функціональних і професійних можливостей, уявлень і установок долати ці несподівані, інтенсивні, тривалі впливи може стати причиною розвитку професійного стресу. Ці причини поділяються на безпосередні та головні:
· безпосередньою причиною можна вважати подію, прямим наслідком якої є розвиток психічної напруженості і стресу: наприклад, виникнення проблемної ситуації, пов’язаної із загрозою для здоров’я і життя, конфлікт з керівництвом. Найчастіше безпосередні причини стресу бувають пов’язані з екстремальним змістом та умовами трудової діяльності.
· головною причиною виникнення стресу є індивідуальні (психологічні, фізіологічні, професійні) особливості суб’єкта праці [3].
Виникнення професійного стресу не зумовлюється однозначно у взаємозв’язку особистості й умов праці, навіть хороша їх відповідність не гарантує стійкості до стресу, тому що є безліч інших факторів, що детермінують цей процес, та до того ж і умови роботи й деякі характеристики особистості досить мінливі, що порушує вихідну їх відповідність. Психологічний стрес і його шкідливий вплив є дуже індивідуальним процесом і значення тих чи інших робочих обставин на людину суттєво відрізняється навіть у відносно однорідної професійної групи. Розвиток психологічного стресу у людини конкретної професії пов’язаний не тільки з особливостями її робочого процесу, але і з різними подіями в її житті, з різними сферами її діяльності, спілкування, пізнання навколишнього світу.
2.3. Індивідуальні відмінності в реагуванні на стрес
Психологи пильну увагу приділяють тому, як люди переносять стрес і як реагують на стресори. У значній мірі цей інтерес базується на загальному переконанні, що деякі люди більш схильні до стресу і більш вразливі, ніж інші. Робиться висновок, що якісь люди схильні до стресу, а інші – рідко відчувають напругу, навіть у важких умовах.
Різним людям властиві різні ступені стресу: один і той же рівень стресового навантаження може видатися тренуючим і сприятливим для одного і згубним для іншого. Багато залежить від того, наскільки людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму. Індивідуальні відмінності емоційного сприйняття подібних ситуацій створюють «різний баланс збудливості систем позитивної мотивації і систем негативної мотивації». Особи, які мають внутрішній «локус»контролю за своєю діяльністю – «інтернали» (впевнені в собі, ті, що надіються тільки на себе і не потребують зовнішньої підтримки), менш схильні до дистресу в екстремальних умовах ніж «екстернали» із зовнішнім «локусом» контролю (невпевнені в собі). У інтернала, який втратив віру в себе, під впливом критичних факторів можуть виявитися якості екстернала. Відсутність можливості контролювати стресогенну ситуацію викликає дистрес переважно у інтерналів. Проте виявлено, що тренування можуть змінити місце локуса [11].
Риси характеру, які сприяють впливові дистресу на організм: тривожність як риса характеру, схильність до недооцінки складності завдань i часу, необхідного для вирішення завдань, схильність неадекватно оцінювати здібності, необхідні для рішення завдань, реальних ситуацій. Риси характеру які запобігають впливові дистресу на організм: тривожність виникає лише в небезпечних ситуаціях, упевненість у co6i, схильність реально оцінювати свої потенціальні можливості у вирішенні поставленого завдання, життєвих ситуацій [6].
Способи подолання стресу . Для життя людини, її психічного здоров’я та фізичного здоров’я, її щастя важливим є уміння долати стрес. Подолання – це мінливі психічні та поведінкові зусилля, якими людина відповідає на вимоги, що висуваються стресом. Люди долають стрес по – різному. Неможливо думати, що можна повністю уникнути стресу. Окрім того, стрес сам по собі не обов’язково щось погане. Певний обсяг чи рівень стресів в нашому житті є природним. Стрес часто є природним наслідком того, що ми живемо в реальному світі. Лише застосування неефективних способів боротьби зі стресами може виснажувати, приносити нещастя.
Способи подолання стресу: активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему; зміна погляду на проблему; приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу; комплексні способи подолання стресу [2].
Активний вплив на проблему. Спочатку потрібно визначити проблему. Конфлікти, стреси часто відбуваються тому, що люди не вміють коректно визначити проблему. Необ’єктивна оцінка проблеми і спроби боротися зі стресом, звинувачуючи інших, ведуть до зростання стресу. Визначивши проблему, потрібнобільше про неї дізнатися. Визначення проблеми та наявність інформації про неї дасть можливість віднайти способи розв’язання труднощів. Багато людей в стресі не бачать можливостей його позбутися. Вони зводять все лише до двох альтернатив: залишитися і страждати або втекти і все втратити. Зосередженість на роботі з проблемою має великі психологічні переваги: сприяє підвищенню самоповаги людини, ефективності її дій [7].
Зміна поглядів на проблему:
Соціальне порівняння базується на установці: «Мені краще ніж іншим».
Уникання.Базується на установках – «Це не проблема».
Гумор.Базується на установках – «Це смішно».
Людина, яка здатна перетворити «жахливі новини» на абсурдні, кумедні, менш схильна до депресії, напруження, гніву, ніж та, яка все сприймає дуже серйозно і піддається поганому настрою. Важливим є пізнавальний компонент гумору. Коли ви глузуєте з проблеми, то вміщуєте її в нову перспективу: починаєте бачити її безглузді, анекдотичні аспекти і набуваєте тим самим контролю над нею. Окрім того, потрібно зазначити, що гумор ворожий, брутальний, який принижує інших, не зменшує стрес. Він нерідко викликає ще більше напруження і гнів.
Приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу:
· Вживання ліків є відомим способом зменшення шкідливого стресу.
· Релаксація або розслаблення – найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу.
· Фізичні вправи і прояви – біг, танці, (фізичні вправи), плач, сміх (фізичні прояви) дуже важливі для підтримування здоров’я і зменшення стресу.
· Свіже повітря і водасприяють ефективнішій боротьбі зі стресом [5].
Комплексні способи подолання стресу. Допомога інших та надання допомоги іншим. Людина в стані стресу може звернутися за допомогою і підтримкою до інших. Вона не повинна долати стрес самотньо. Підтримка друзів та близьких може дуже допомогти. Але, не менш дієвим способом подолання стресу є також надання допомоги іншим. Люди набувають сили, коли надають допомогу іншим. Через такі складові, як терпимість, прощення, відчуття зв’язку з людьми приходить допомога і полегшення. Різновидом психологічної допомоги єконсультативна допомога або психотерапія, яку людині в стані стресу надає професіонал (консультант чи психотерапевт).
Висновки до розділу 2
В цьому розділі ми розглянули поняття емоційний стрес. Емоційний стрес – це стан, при якому людина відчуває яскраво виражене психо –емоційне переживання, отримане внаслідок конфліктної ситуації, при довгому або короткому за часом обмеження в задоволенні його природних, як соціальних, так і біологічних потреб. Часто розвивається при надмірному перенапруженні нервової системи .
Професійний стрес – багатовимірний феномен, що виражається у психічних і фізичних реакціях на напружені ситуації в трудовій діяльності людини. Стресором можуть бути: невідповідність між бажанням і тим, що робота може надати, і між тим, що робота вимагає від людини і можливостями або ресурсами людини відповідати цим вимогам; організаційні особливості; професійні вимоги; індивідуальні особливості та очікування. Розвиток психологічного стресу у людини конкретної професії пов’язаний не тільки з особливостями її робочого процесу, але і з різними подіями в її житті, з різними сферами її діяльності, спілкування, пізнання навколишнього світу.
Кожна людина по – різному реагує на стресову ситуацію з різним ступенем стресу. Багато залежить від того, наскільки людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму.
До способів подолання стресу відносяться: активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему; зміна погляду на проблему; приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу; комплексні способи подолання стресу. Тактика боротьби зі стресом залежно від часу його настання, один із комплексних методів подолання стресу.
ВИСНОВКИ
На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію – стрес, тобто стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно – пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника.
Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна – зростає ефективність діяльності, пасивна – ефективність діяльності різко зменшується. Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Стрес викликається стресором, тобто фактором зовнішнього або внутрішнього середовища, що викликає стрес. Стрес є частиною нашого повсякденного життя, проте він пов’язаний з великою кількістю причинних факторів (стресорів), таких як розумове чи фізичне напруження, втома, біль, страх.
Ми розглянули два види стресу: еустрес і дистрес. Дистресу необхідно уникати, бо саме він часто викликає виникнення хронічних захворювань. Отже, будь – який стрес може закінчитися еустресом або дистресом. Стрес поділяють на фізіологічний та психологічний.Психологічний або емоційний стрес відрізняється від фізіологічного тим, що у разі його виникнення вплив негативних стрес – факторів є не безпосереднім, а опосередкованим. Опосередковування відбувається через ставлення людини до ситуації, в яку вона потрапила. Якщо фізіологічний стрес діє у будь – якому випадку і на всіх, хто опинився в полі його дії, то психологічний може справляти на одних людей пошкоджувальний вплив, а на інших – ні.
Необхідною умовою виникнення емоційного стресу є сприймання ситуації як небезпечної, ставлення до стресора як до загрози. Тривожна людина більше схильна реагувати на нові умови, в яких опинилася, як на загрозливі, і ці умови стають для неї стресором.
Професійний стрес – емоційний стан людини, який викликається несподіваною та напруженою ситуацією у трудовому колективі, конфліктними взаємовідносинами, інтелектуальним і емоційним перевантаженням. У стресовому стані людина частіше припускається помилок, їй важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення і розподілення уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів (сприйняття, пам’яті, уваги, мислення), спостерігається розладнання координації рухів, неадекватність емоційних реакцій.
Виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки від психологічних, суб’єктивних чинників, від особливостей самої людини, оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і можливостей з тим, що вимагається. Будь – яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя може стати причиною стресу або стресом. При цьому важливим є саме суб’єктивне ставлення до неї. Тому певна ситуація однією людиною може сприйматися як стресова, а у інших вона не викличе навіть хвилювання. Отже, при переживанні стресу матимуть значення тільки внутрішні психологічні особливості особистості.
Можливі способи боротьби зі стресом: активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему; зміна погляду на проблему; приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу; комплексні способи подолання стресу. Витривалість захищає нас від напруження двома способами: шляхом зміни сприйняття стресової ситуації і шляхом вилучення передусім захисних неадаптивних механізмів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Абабков В.А. Адаптація до стресу / В.А. Абабков; – СПб.: Мова, 2004. – 166 с.
Бодров В.А. Способи подолання стресу / В.А. Бодров; – Москва, 2006. – 116 с.
Бойко В.В. Синдром емоційного вигорання в професійному спілкуванні / В.В. Бойко; – СПб : Питер, –1999. – 360 с.
Грінберг Дж. Управління стресом / Дж.Грінберг; – СПб: Питер, 2002. – 469 с.
Кириленко Т. С. Емоційна сфера особистості / Т.С. Кириленко; – Київ: Либідь, 2007. – 256 с.
Кітаев-Смик Л.А. Психологія стресу / Л.А. Кітаев-Смик; – Київ: Наука, 1983. – 386 с.
Лазарус Р. Теорія стресу і психофізіологічні дослідження / Р.Л. Лазарус; – Київ: Лениздат, 1970. – 202 с.
Леві Л. Емоційний стрес / Л. Леві; – Львів: Медицина, 1970. – 328 с.
Марковець О.Л. Проблема стресу в професійній діяльності / О.Л. Марковець; - Київ, 2001. – 316 с.
Маслоу А.Г. Мотивація і особистість / А.Г. Маслоу; – СПб.: Євразія, 1999. – 240 с.
Наугольник Л.Б. Дослідження індивідуальних відмінностей в реагуванні на стрес / Л.Б. Наугольник; – Львів: Ліга – Прес, 2013. – 110с.
Сель’є Г. На рівні цілого організму / Г. Сель’є; – Москва: Наука, 1972. – 122 с.
Сель’є Г. Про загальний адаптаційний синдром / Г. Сель’є; – Москва, 1960, – 254 с.
Сель’є Г. Стрес без дистресу / Г.Сель’є ; – Миколаїв: Прогрес, 1979. –124 с.
Сель’є Г. Стрес без дистресу / Г. Сель’є ; – Миколаїв: Прогрес, 1979. – 253 с.
Судаков К.В. Емоційний стрес в сучасному житті / К.В. Судаков ; – Москва, – 1991. – 82 с.
Судаков К.В. Системні механізми емоційного стресу / К.В. Судаков ; – Киів, – 2001. – 196с.
Щербатих Ю.В. Психологія стресу і методи корекції / Ю.В.Щербатих ; – СПб.: Питер, 2008. – 256 с.