Міністерство освіти і науки України
Сумський національний аграрний університет
ВСП «Роменський фаховий коледж СНАУ»
Реферат
на тему: «Особливості кредитування аграрного сектору»
Виконала:
Студентка групи 31ф
Кривошея Вікторія
Превірив: викладач
Дисципліни «Фінанси підприємств»
Завгородня Н.В.
Ромни-2021
Зміст:
Вступ…………………………………………………………………………3
І.
Вступ:
Аграрний сектор займає важливе місце в економіці України. Від його розвитку залежить ефективне функціонування в цілому всієї національної економіки. Для забезпечення ефективного розвитку сільського господарства вирішальну роль відіграють кредитні ресурси.
Це зумовлено сезонним розривом між вкладенням і надходженням коштів та безперервністю процесів відтворення. З ряду об'єктивних причин отримання реальних дешевих кредитів для сільськогосподарських товаровиробників є проблемним. Одним з таких чинників є тенденція зниження державної підтримки даної галузі з одного боку та високі відсоткові ставки з іншого.
Крім того, переважна частина робіт носить сезонний характер, що також ускладнює кредитування виробництва.
Однією з особливостей кредитування аграрних позичальників є суттєва ускладненість аналізу та контролю бізнесу позичальників, пов’язана з їх багатогалузевою діяльністю (кожне підприємство має декілька видів діяльності: рослинництво, тваринництво, садівництво, овочівництво).
У зв’язку з цим, кредитному експерту необхідно враховувати та контролювати грошові надходження і витрати по кожному виду діяльності окремо, також банки вимушені сезонно залучати до контролю стану майбутнього врожаю (застави) агрономів та зоотехніків, що збільшує витрати банку на проведення кредитних операцій.
І.Особливості кредитування в аграрному бізнесі
Банківське кредитування аграрного сектору має свої особливості і на його розвиток впливає багато факторів, які можна умовно розділити на дві групи:
фактори, що визначаються специфікою аграрних позичальників, та фактори, що регулюють економічні
юридичні відносини банків і позичальників.
Не всі фактори однаково позитивно впливають на бажання комерційних банків кредитувати сільськогосподарські підприємства. Деякі фактори через суттєву специфіку агропромислового бізнесу в нашій країні стримують збільшення обсягів кредитного портфелю, так як підвищують ризикованість як самого аграрного бізнесу, так і відповідних кредитних вкладень банків.
Однією з особливостей кредитування аграрних позичальників є суттєва ускладненість аналізу та контролю бізнесу позичальників, пов’язана з їх багатогалузевою діяльністю (кожне підприємство має декілька видів діяльності: рослинництво, тваринництво, садівництво, овочівництво). У зв’язку з цим, кредитному експерту необхідно враховувати та контролювати грошові надходження і витрати по кожному виду діяльності окремо, також банки вимушені сезонно залучати до контролю стану майбутнього врожаю (застави) агрономів та зоотехніків, що збільшує витрати банку на проведення кредитних операцій.
Використання в якості забезпечення кредиту майбутнього врожаю та приплоду худоби збільшує кредитні ризики, так як дострокова реалізація застави майже неможлива. До того ж вказана специфічність, в свою чергу, вимагає більш активного формування і розвитку в Україні ринків форвардних та ф’ючерсних контрактів, страхового ринку. Враховуючи високу залежність агробізнесу від природних факторів, одним з шляхів мінімізації кредитних ризиків є страхування сільськогосподарських культур. Нажаль, аналіз практики діяльності сільськогосподарських підприємств свідчить, що в більшості випадків виробники не бажають страхувати майбутній врожай та основні засоби, а страхують свою виробничу діяльність і майно тільки при оформленні банківських кредитів. В той же час, серед ризиків, що загрожують виробництву, 52.9% підприємств виділяють посуху, 38.1% - вимерзання, 32% - стихійні лиха, 20% - град, 10.9% - пожежу, 21.4% - зниження закупівельних цін і 11% - шкідники [2].
До факторів, що регулюють економічні та юридичні відносини банків і позичальників можна віднести: регулювання державою ринку продовольства, стратегічну важливість для економіки та соціальної сфери країни агропромислового комплексу, специфічність аграрного ринку, пов’язану з залежністю від експортного потенціалу окремих видів продукції та розвитком
переробної (харчової та легкої) промисловості, специфічність видів застави та умов їх оформлення тощо [1].
Значна фондомісткість сільського господарства та необхідність постійного оновлення виробничих фондів (техніки, стада, багатолітніх насаджень) приводить до постійного збільшення частки довгострокових кредитів сільськогосподарським підприємствам. Однак, активне зростання обсягів інвестиційних кредитів та відсутність ліквідного забезпечення, що може задовольнити вимоги кредитора, неможливе без відміни мораторію на іпотеку землі сільськогосподарського призначення, створення системи гарантій для банків-кредиторів та прозорого іпотечного ринку.