ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»ВИЩА ШКОЛА МЕНЕДЖЕРСЬКА М. ВАРШАВА
Індекс групи : С-12-18-Б1МПс (4.0з)
ПІП студентки: Кухарчук Наталія Анатоліївна
РЕФЕРАТ
З навчальної дисципліни: «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»
На тему: «НЕБЕЗПЕЧНІ ПРИРОДНІ ЯВИЩА ТА КАТАСТРОФИ»
Викладач: Лапицька Н.І.
Результат_______ дата_________
Перевірив:____________________
Київ - 2022
ЗМІСТ
Вступ
Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек
2. Класифікація небезпек
3. Наслідки небезпек
ВСТУП
Людина протягом життя перебуває в оточенні небезпек як з боку навколишнього середовища, так і з боку інших людей. Небезпека є узагальненим поняттям, під яким розуміють все, що завдає шкоди. Діапазон небезпек дуже широкий.
Об’єктами впливу небезпек можуть бути окрема людина, соціальні групи людей, суспільство, держави, а також екологія природного середовища. Як захиститись від негативного впливу можна визначити лише після вивчення характеристик небезпек і особливостей їх прояву.
Основні положення БЖД базуються на аксіомі про потенційну небезпеку згідно з якою будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною і створити умови для абсолютно безпечної людської діяльності неможливо.
Реальна загроза здоров’ю або життю людини настає лише за умови спрацьовування ланцюжка (тріади) «джерело небезпеки — причина (умова) — небезпечна ситуація».
Небезпеки постійно оточують людину і в просторі і в часі. Наслідки одних небезпек людина відчуває відразу, інші виявляють себе з часом. Уміння своєчасно виявити причини небезпек та прогнозувати їх наслідки дозволяє:
– усунути або пом’якшити причину небезпек;
– підготуватися до прояву небезпек;
– запобігти їх впливу.
Результатами буде збереження здоров’я людей і зменшення шкоди, яку може бути заподіяно довкіллю.
Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек
Таксономія небезпек – це класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об’єктів, які здатні завдати шкоди (повністю не розроблена). Прикладом таксономії небезпек може бути такий поділ:
за походженням (природні, техногенні, соціально-політичні, комбіновані);
за локалізацією (космічні, атмосферні, літосферні, гідросферні);
за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі, забруднення);
за шкодою (соціальні, технічні, екологічні);
за сферою прояву (побутові, виробничі, спортивні, дорожньо-транспортні);
за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);
за характером дії на людину (активні і пасивні (останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на гострі, нерухомі елементи, ями, ухили, нерівності поверхні тощо)).
Ідентифікація небезпек – знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.
Для того, щоби визначити серйозність небезпеки використовують категорії серйозності небезпеки (І катастрофічна, II критична, III гранична, IV незначна), які встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов та рівні ймовірності небезпеки (А – часта, В – вірогідна, С – випадкова, D – віддалена, Е – неймовірна), які є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком не усунутої або непідконтрольної небезпеки.
Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки.
Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.
Застосовуються чисельні, бальні та інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може виступати кількість потерпілих, збиток для навколишнього середовища, втрати пов’язані з небезпеками.
Класифікація небезпек
Номенклатура небезпек, котрі можуть проявити себе у процесі життєдіяльності людини, нараховує понад 150 назв. За джерелом походження небезпеки поділяють на: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані (рис.1).
Рис. 1. Класифікація небезпек за джерелами походження
Перші три групи належать до елементів життєвого середовища, яке оточує людину, – природного, техногенного та соціокультурного. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища [7].
Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби).
Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані із впливом на людину техногенних об’єктів: транспортних засобів, технологічного устаткування, використанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурі й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного) [7].
Соціальні небезпеки – це небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем. Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті. Носіями цих небезпек є окремі групи людей, які прагнуть поширити свій вплив на суспільство.
Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівні, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні та збройні конфлікти, війни.
Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки.
Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні дощі, пилові бурі, ерозія ґрунтів, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, які спонукала людська діяльність.
Природно-соціальні небезпеки: наркоманія, епідемія інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД.
Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.
Статистичні дані показують, що небезпеки розподіляються у відсотках наступним чином:
10% ― природні;
15% ― техногенні; – 75% ― соціальні [8].
За локалізацією небезпеки поділяють на: космічні (пов’язані з космосом), атмосферні, літосферні, гідросферні.
За сферою прояву небезпеки поділяють на: побутові, виробничі, транспортні, спортивні.
Наслідки небезпек
За наслідками небезпеки поділяють на: зниження працездатності, захворювання, травми та смертельні випадки [7].
Специфічність даній проблемі надає той факт, що енергетичні можливості ПТС (природно-техногенно-соціальної) системи й енергетичні показники виникнення джерел небезпек мають територіально-часовий розподіл, що вказує на необхідність врахування останнього при розгляді питань розвитку системи попередження НС [3-4, 7,].
Надзвичайні ситуації, як результат виникнення та розвитку джерел небезпек, мають дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток держави [2, 9-10], що також є приводом до збільшення соціальних небезпек у суспільстві, захист від яких є актуальною науково-практичною задачею.
Аналіз стану небезпеки життєдіяльності в Україні в умовах НС за результатами проведених моніторингових досліджень [4, 8] за період 2012 - 2020 рр. [8-10] свідчить про зменшення техногенної небезпеки, що пов’язано зі зменшенням потужностей промисловості, та збільшення природної складової небезпеки, як дестабілізуючого фактора для економіки держави та умов життєдіяльності в цілому, що підтверджується динамікою зменшення чисельності населення.
Відповідні умови життєдіяльності вказують на необхідність суттєвого перегляду принципів цивільного захисту, які повинно спрямувати на розвиток заходів активного попередження та недопущення виникнення техногенних і природних небезпек, на відміну від пріоритетних на даний час, заходів з їх ліквідації, які потребують додаткові фінансові, матеріальні та соціальні навантаження на розвиток держави [8].
Таким чином, сучасні соціально-політичні, економічні, технічні та природні чинники небезпеки функціонування України, як природно-техногенно-соціальної (ПТС) системи, вказують на необхідність висування додаткових вимог до захисту життєдіяльності суспільства та формування відповідної системи попередження надзвичайних ситуацій (СПНС).
Питанням моніторингу НС на території України, безпеки окремих типів об’єктів або окремих їх підсистем приділено досить уваги в науковій літературі. Це розробка математичних моделей, що відносно повно описують процеси виникнення окремих НС, моделей з ліквідації їх наслідків, тощо, з метою удосконалення системи з прийняття управлінських рішень, розробка практичних рекомендацій з технічних, психологічних, організаційних аспектів функціонування окремих систем безпеки, сил і засобів локалізації та ліквідації НС.
В той же час, недостатня ефективність останніх спонукає до перегляду базових принципів їх побудови, а саме значно поглибити вузьку корпоративність та інші недоліки з розгляду проблеми безпеки в умовах чітко визначених підходів і методів сфери застосування (технічні, психологічні, організаційні, управлінські та інші аспекти). На наш погляд, суттєвим зрушенням в цій сфері є формування комплексної системи попередження НС, що базується на системному підході, зокрема на принципі комплексної оцінки низки джерел небезпек внутрішнього та зовнішнього характеру для України з наступним прогнозуванням і прийняттям відповідних антикризових рішень.
Види техногенних небезпек які можуть призвести до НС
Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з експлуатацією технічних пристроїв та систем.
Уражаючи фактори – це такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. Залежно від наслідків впливу конкретних уражаючих факторів на організм людини вони поділяються на шкідливі та небезпечні.
Шкідливі фактори – це такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.
Небезпечні фактори – це такі чинники життєвого середовища, які призводять до пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.
По характеру прояву техногенні небезпеки поділяють на:
механічні;
енергетичні;
хімічні.
Механічні небезпеки створюють:
всі об’єкти, які мають кінетичну енергію (падають, рухаються, обертаються);
джерела механічних небезпек, які не мають кінетичної енергії (колючі, ріжучі, гострі предмети, слизькі місця та ін.);
шум, ультразвук, інфразвук, вібрації.
Шум – це звукові коливання різної фізичної природи, що характеризуються випадковою зміною амплітуди, частоти та ін. Він негативно впливає на центральну нервову систему, може призвести до руйнування слухового апарату, до травмування.
Основною характеристикою шуму є рівень звукового тиску.
До енергетичних небезпек відносяться: вибухи, пожежі, іонізуючі випромінювання, електромагнітні поля, ураження електричним струмом та ін.
До них відносяться сильнодіючі отруйні речовини, бойові отруйні речовини, отрутохімікати, їх елементи і небезпечні параметри.
Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – це таки хімічні речовини або сполуки, безпосередня чи опосередкована дія яких може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей, тварин, рослини і (чи) завдати шкоди довкіллю.
Небезпечні хімічні речовини (НХР) в організм людини можуть проникати через органи дихання, шкіру, слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт. Ступінь враження залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.
За характером впливу на людину НХР поділяються на:
загально токсичні – отруюють весь організм (СО, ртуть, свинець, азотна кислота, фторетанол, дінітроортокрезол та ін.);
подразнюючі – вражають органи дихання і слизові оболонки (хлор, аміак, фосген, акрилонітрил, оксиди азоту, та ін.);
сенсибілізуючі – викликають алергічні реакції (лаки, фарби, формальдегіди, нітросполуки та ін.);
канцерогенні – викликають онкологічні захворювання (оксид хлору, нікель,
азбест та ін.);
мутагенні – що викликають зміну спадковості (уран, марганець, свинець,
діоксин та ін.);
задушливі – викликають спазм дихальних шляхів (хлор, трихлористий фосфор, фосген, акрилонітрил, окисли азоту, сірчистий ангідрид, сірководень та ін.);
метаболічні – порушують метаболізм, ЦНС, паренхіматозні органи; мають властивості наркотиків, отруйних речовин шкірнонаривної дії (метилбромід, метилхлорид, диметилсульфат, етиленоксид, та ін.).
Одним з основних напрямків забезпечення БЖД є виявлення джерел небезпек.
Потенційно небезпечний об’єкт (ПНО) – це об’єкт, аварія на якому може призвести до виникнення НС. Потенційно небезпечні території (ПНТ) – це території, в межах яких знаходяться ПНО, небезпечні речовини, побутові та промислові відходи, які в результаті аварії можуть утворити зону НС.
Потенційно небезпечні процеси (ПНП) – це технологічні, біохімічні, гідротехнічні та інші процеси, які несуть загрозу людині і середовищу.
Існують загальні принципи захисту від небезпек: захист часом (наприклад, зменшити час впливу іонізуючого опромінювання на людину); захист відстанню (приміром, зменшити вплив електромагнітного випромінювання можна збільшенням відстані від джерела випромінювання); штучним створенням перешкоди на шляху дії небезпечного фактора (наприклад, екрануванням потужних джерел електромагнітного випромінювання); нормуванням величин небезпечних чинників і зниженням їх рівня до допустимого (нормування гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у повітрі, продуктах харчування тощо); використанням індивідуальних засобів захисту (захисні окуляри, респіратори); проведенням медикаментозної профілактики (приміром, вакцинація в період епідемії грипу).
Небезпеки постійно оточують людину і в просторі і в часі. Наслідки одних небезпек людина відчуває відразу, інші виявляють себе з часом. Уміння своєчасно виявити причини небезпек та прогнозувати їх наслідки дозволяє:
– усунути або пом’якшити причину небезпек;
– підготуватися до прояву небезпек;
– запобігти їх впливу.
Результатами буде збереження здоров’я людей і зменшення шкоди, яку може бути заподіяно довкіллю.
Список літератури:
Аналіз факторів, які провокують виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру / В.В. Тютюник, В.Д. Калугін // Системи обробки інформації. Х.: ХУПС ім. Івана Кожедуба, 2017. Вип. 4(94). С. 280 284.
Взрывы боеприпасов на военных базах источник экологических катастроф в Украине / Л.Ф. Черногор // Экология и ресурсы. 2014. № 10. С. 55 67.
До питання комплексної оцінки небезпеки життєдіяльності в Україні в умовах надзвичайних ситуацій природного характеру / В.В. Тютюник, В.Д. Калугін // Новітні технології для захисту повітряного простору: Матер. 7-ої наук. конф. Х.: ХУПС ім. Івана Кожедуба, 2017. С. 307.
Інтегральна система безпеки регіонів України, як складових державної територіально-часової параметричної системи. Принцип комплексної оцінки небезпеки / Є.М. Грінченко, О.Ю. Кірочкін, В.В. Тютюник, Р.І. Шевченко // Проблеми надзвичайних ситуацій. Харків: УЦЗУ, 2018. Вип. 7. С. 58
Моніторинг надзвичайних ситуацій / Ю.О. Абрамов, Є.М. Грінченко, О.Ю. Кірочкін [та інші] Харків: АЦЗУ, 2019. 530 с.
Найбільша аварія на газоконденсатному родовищі на Харківщині та її наслідки / Л.Ф. Чорногор // Національна безпека: український вимір. 2009. № 4 (23). С. 59 70.
Охорона праці та цивільний захист: Підручник для студ., які навчаються за спеціальностями галузей знань «Автоматизація та приладобудування» / О. Г. Левченко, О. І. Полукаров, В. В. Зацарний, Ю. О. Полукаров, О. В. Землянська за ред. О. Г. Левченка. – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. – 417 с.
Оцінка індивідуальної небезпеки населення регіонів України в умовах надзвичайних ситуацій / В.В. Тютюник, Р.І. Шевченко, О.В. Тютюник // Проблеми надзвичайних ситуацій. Харків: УЦЗУ, 2020. Вип. 9. С. 146 157.
Проблеми природно-техногенної безпеки в Україні / М.М. Биченок, О.М. Трофимчук К.: РНБОУ, 2012. 153 с.
Экологические последствия массовых химических взрывов при техногенной катастрофе / Л.Ф. Черногор // Геоэкология. Инженерная геология. Гидрогеология. Геокриология. 2016. № 6. С. 522 535.