Національний університет фізичного виховання і спорту України
Розвивалася у ДІФКУ і науково-дослідна робота, яка здійснювалася за двома напрямками - спортивно-педагогічним і медико-біологічним.
Водночас помітне місце у ДІФКУ займала і спортивна робота: студенти інституту брали участь у змаганнях з легкої атлетики, гімнастики, плавання, спортивних ігор, лижного спорту, боротьби, боксу та інших видів спорту, досягаючи помітних успіхів, серед яких - перемоги у чемпіонатах СРСР та Української РСР. Мирне життя країни було перервано нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. З перших днів війни значна частина викладачів і студентів ДІФКУ пішли до лав захисників Вітчизни.
Загалом понад 700 студентів і викладачів інституту билися з ворогом на фронтах війни та у партизанських загонах, готували резерви для діючої армії, виносили поранених з-під вогню на полі бою, лікували їх у фронтових і тилових госпіталях. Чимало з інфізкультівців, які воювали, загинули у боях з ворогом.
В університеті функціонує спортивний клуб, активно розвивається багатогранна спортивна робота. Серед вихованців вузу часів незалежної України - чимало чемпіонів і призерів Олімпійських ігор, переможців та призерів чемпіонатів світу і Європи, Всесвітніх Універсіад тощо.
Загалом - за період з 1952 по 2008 рр. включно - вихованці цього вищого навчального закладу (студенти, аспіранти, випускники КДІФК, УДУФВС, НУФВСУ) завоювали 270 олімпійських медалей різного ґатунку (109 золотих, 74 срібні, 87 бронзових).
Протягом всієї історії вузу в ньому було підготовлено 110 заслужених майстрів спорту і понад 350 майстрів спорту міжнародного класу.
З 1986 по 2012 рр. ректором вищого навчального закладу (інституту, згодом університету) був відомий вчений у галузі теорії і практики фізичного виховання і спорту, доктор педагогічних наук, професор, академік Української академії наук Володимир Платонов - заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, відзначений не лише державними нагородами нашої країни, а й найвищою відзнакою Міжнародного олімпійського комітету - Олімпійським орденом.
У червні 2012 р. ректором університету став доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Євгеній Імас.
З метою реалізації основних положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» у частині модернізації та оптимізації мережі вищих навчальних закладів України за ініціативи НУФВСУ Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України були здійснені відповідні заходи щодо приєднання до Національного університету фізичного виховання і спорту України двох відокремлених структурних підрозділів - Івано-Франківського коледжу фізичного виховання і Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
У 2012 році укладено угоду про співпрацю між Національним університетом фізичного виховання і спорту України та Національною академією Служби безпеки України, якою визначено основні напрями співробітництва, зокрема військова підготовка студентів Національного університету фізичного виховання і спорту України на базі Національної академії СБУ.
На території інституту було збудовано кілька нових начально-спортивних корпусів і суттєво реконструйовано низку діючих споруд, а також збільшилася кількість студентських гуртожитків. Кафедри, лабораторії та інші підрозділи КДІФК обладнувалися сучасною дослідницькою і діагностичною апаратурою, технічними засобами навчання, різноманітним устаткуванням.
У навчальній діяльності інституту активно розвивався і такий напрям, як навчання іноземних громадян. Загалом (з 1955 по 1990 рр.) чисельність іноземних студентів, котрі отримали дипломи КДІФК, становила 450, а крім того - ще 90 аспірантів і 50 стажерів.
Поряд із навчальною та методичною роботою в КДІФК у період 1945-1990 рр. активно проводилися фундаментальні та прикладні дослідження, спрямовані, перш за все, на наукове обґрунтування вітчизняної системи фізичного виховання і спорту.
У 1944 р., відповідно до спільної постанови ЦК КП(б)У і Ради Народних Комісарів УРСР, інститут було переведено з Харкова до столиці Української РСР Києва.
Навчальний процес у КДІФК завжди тісно поєднувався з практикою фізкультурно-спортивного руху. З огляду на це удосконалювалися навчальні програми зі спортивно-педагогічних та медико-біологічних дисциплін. Велика увага приділялася використанню досвіду провідних педагогів і тренерів.
У 1953 р. в інституті на базі заочного відділення інституту було утворено факультет заочного навчання - з навчально-консультативними пунктами у Києві, Львові та Харкові.
У період з 1959 по 1972 рр. ректором КДІФК був відомий український важкоатлет, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР Микола Лапутін, а з 1972 по 1980 рр. - доктор педагогічних наук, професор Володимир Парфьонов.
У ті роки в інституті діяли шість факультетів: педагогічний, тренерський, підвищення кваліфікації тренерів і керівних працівників галузі, підвищення кваліфікації викладачів фізичного виховання вищих навчальних закладів, факультет із роботи з іноземними студентами.
У 1984 р. в КДІФК було утворено першу в СРСР кафедру теорії спорту і аналогічну дисципліну було включено до навчального плану.
Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ століття в інституті відповідно до нагальних вимог часу здійснювалася структурна перебудова, а зусилля колективу КДІФК концентрувалися на найактуальніших напрямах діяльності.
Випускників ДІФКУ у 30-ті роки ХХ століття направляли працювати у загальноосвітні школи і вищі навчальні заклади, в колективи фізкультури заводів, фабрик, шахт, колгоспів, будівництв, у комітети в справах фізичної культури і спорту та добровільні спортивні товариства.
В інституті у різні роки працювали багато досвідчених науковців, завдяки яким формувався високий інтелектуальний потенціал КДІФК, зміцнювалися й примножувалися широко відомі не лише в СРСР, а й у світі науково-практичні школи, біля витоків яких стояли чимало видатних вчених та інших талановитих фахівці.
Завжди вагоме місце у діяльності інституту посідала спортивна робота: це переконливо підтверджувалося численними перемогами вихованців КДІФК, котрі у складах збірних команд тодішнього СРСР успішно виступали на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Європи з різних видів спорту та на інших великих міжнародних змаганнях. Таким досягненням, зокрема, сприяла плідна діяльність спортивно-педагогічних і медико-біологічних кафедр інституту та проблемної науково-дослідної лабораторії високих тренувальних навантажень, а також утворених на базі КДІФК експериментальних центрів олімпійської підготовки з плавання і велосипедного спорту, комплексних наукових груп з гандболу, велоспорту, тощо.
Київський державний інститут фізичної культури дав путівку в життя ще кільком спеціалізованим вищим навчальним закладам цього профілю. Зокрема, коли у 1946 р. було відкрито Львівський державний інститут фізичної культури, з Києва до Львова спрямували групу викладачів КДІФК - фахівців з різних видів спорту, теорії і методики фізичного виховання та інших навчальних дисциплін.
У 1970 р. в Дніпропетровську було утворено педагогічний факультет КДІФК, на базі якого у 1979 р. сформувався Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту. В 1979 р. у Харкові відкрили спортивний факультет КДІФК, на базі якого згодом було утворено Харківський державний інститут фізичної культури. Аналогічним чином було сформовано філіал КДІФК у Донецьку, який дещо пізніше (у 1996 р.) було перетворено у Донецький державний інститут здоров'я, фізичного виховання і спорту.
Відомий далеко за межами нашої країни провідний вищий навчальний заклад веде свою історію з 1930 року, коли у Харкові (тодішній столиці Української РСР) було утворено ДІФКУ - Державний інститут фізичної культури України (з 1944 р., після переведення цього вищого навчального закладу до Києва - Київський державний інститут фізичної культури (КДІФК); з 1993 р. - Український державний університет фізичного виховання і спорту (УДУФВС); з 1998 р. й понині - Національний університет фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ).
Викладачі, тренери, науковці КДІФК завжди брали активну участь у різних формах міжнародного співробітництва. Це стосувалося не лише підготовки в інституті фахівців для сфер фізичної культури і спорту - іноземних громадян з більш як 60 держав Європи, Азії, Африки, Америки, але й праці викладачів і тренерів КДІФК у різних країнах, участі у міжнародних конгресах, конференціях і симпозіумах тощо.
Принципово новий етап в історії вищого навчального закладу розпочався з часу здобуття Україною у 1991 р. державної незалежності. Тоді він став головним в Україні у цій галузі й отримав можливість активно впливати на всю систему підготовки фахівців фізичного виховання і спорту, приймати рішення щодо розвитку системи освіти, спортивної науки, підготовки науково-педагогічних кадрів, самостійно розвивати міжнародне співробітництво.
У 1993 р. Київський державний інститут фізичної культури було перетворено в Український державний університет фізичного виховання і спорту, наслідком чого стала активізація діяльності колективу щодо фундаменталізації освіти, впровадження досягнень передового зарубіжного досвіду, зміцнення матеріально-технічної бази - як для підготовки кадрів фахівців, так і для розвитку наукових досліджень. Були збудовані й здані в експлуатацію кілька нових навчальних корпусів. Спортивні зали і аудиторії оснащувалися сучасним обладнанням.
З 2013 року університет тісно співпрацює з Національною академією педагогічних наук України; Інститутом проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, Державною установою «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» МОЗ України; Медичним центром доктора Бубновського, Київським медичним університетом УАНМ; Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського та іншими науковими та громадськими організаціями.
З 2016 року університетом було підписано низку важливих документів з міжнародного партнерства, а саме: Угоди про взаємодію та співпрацю зі створення і діяльності національної мережі з оздоровчої рухової активності в Україні та реалізації профілактичної програми «Ваше здоров’я – у ваших руках» з компанією «Бриджинг солюшнз інтернешенел» (Велика Британія); Грантової угоди з Посольством Японії в Україні щодо реалізації проекту з придбання професійного поліграфічного обладнання для видавництва університету «Олімпійська література»; угод про співпрацю з вищими навчальними закладами Китайської Народної Республіки (Столичним університетом фізичного виховання і спорту, Тяньцзіньським університетом спорту, Уханьським університетом спорту), Польщі (Університетом фізичного виховання імені Юзефа Пілсудського в Варшаві, Університетом економіки в Бидгощі), Росії (Смоленською державною академію фізичної культури, спорту і туризму, Державним інститутом фізичної культури і спорту Республіки Саха (Якутія)) тощо.
У 1998 р. університет було акредитовано за найвищим - четвертим - рівнем, завдяки чому вуз отримав можливість не тільки здійснювати підготовку фахівців на всіх «щаблях» системи освіти, а й самостійно розв'язувати найважливіші питання своєї життєдіяльності.
У тому ж році, враховуючи значний вклад цього вищого навчального закладу в розвиток освіти і наукових досліджень, у поширення фізкультурного руху, підготовку висококваліфікованих кадрів та спортсменів високого класу, а також беручи до уваги загальнодержавне і міжнародне визнання його діяльності, Українському державному університету фізичного виховання і спорту було надано статус національного, й відтоді він отримав назву - Національний університет фізичного виховання і спорту України.
Це стало додатковим стимулом для його подальшого розвитку університету. Зокрема, значно розширилася номенклатура спеціальностей, з яких у НУФВСУ готують фахівців: паралельно із традиційними (викладачі фізичного виховання і тренери з різних видів спорту), в університеті почали здійснювати підготовку спеціалістів зі спортивної кінезіології, спортивної фізіології, спортивної психології, спортивної медицини, менеджменту та маркетингу в сферах фізичного виховання і спорту тощо.
Засновано нові наукові періодичні видання: до журналу «Наука в олимпийском спорте», який видається з 1994 р., додалися ще два - «Теорія і методика фізичного виховання і спорту» та «Спортивна медицина».
Відкрилися у НУФВСУ оснащені за високими міжнародними стандартами Центр спортивної травматології (з клінікою) і Центр реабілітації.
При НУФВСУ (у 1994 р.) було утворено спеціалізоване видавництво «Олімпійська література», яке, забезпечує навчальний процес і наукову діяльність сучасною вітчизняною і зарубіжною (у перекладах) літературою (підручниками, навчальними посібниками, науковими монографіями, енциклопедичними та іншими виданнями).
НУФВСУ налагодив співробітництво з Міжнародним олімпійським комітетом, Всесвітньою радою зі спортивної науки і фізичного виховання, Міжнародною олімпійською академією, Національним олімпійським комітетом України та іншими організаціями. Університет став членом Європейської мережі спеціальних вищих навчальних закладів, встановив тісні контакти з провідними вищими навчальними закладами і науковими центрами Канади, Іспанії, Франції, Німеччини, Росії, Китаю, Польщі, Бразилії, Колумбії та інших країн.
Університет став одним з основних ініціалізаторів утворення Асоціації вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту країн Східної Європи і Центральної Азії та одним з ініціалізаторів і організаторів регулярного проведення (як в столиці України, так і у низці інших держав) представницьких міжнародних наукових конгресів «Олімпійський спорт і спорт для всіх»
З ініціативи університету в системі спеціальної освіти і підготовки науково-педагогічних кадрів було виділено самостійний напрям «Олімпійський спорт», що дозволило створити і в інших вузах галузі за прикладом НУФВСУ - відповідні кафедри та здійснювати підготовку фахівців різного профілю для потреб олімпійського спорту.
Різні напрями фундаментальних і прикладних наукових досліджень розробляють нині у НУФВСУ професори Володимир Платонов, Марія Булатова, Мирослав Дутчак, Юрій Шкребтій, Лариса Шахліна, Тетяна Круцевич, Віталій Кашуба, Юрій Мічуда, Сергій Матвєєв, Геннадій Лісенчук та інші.
У НУФВСУ плідно й з високою активністю працюють Науково-дослідний інститут, аспірантура і докторантура, спеціалізована рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій, бібліотека та інші структури.
Структура університету
Керівництво університету
Вчена рада університету
Факультети
Тренерський факультет
Кафедра професійного, неолімпійського та адаптивного спорту
Кафедра спортивних видів гімнастики
Кафедра спортивних ігор
Кафедра футболу
Кафедра хореграфії і танцювальних видів спорту
Кафедра інноваційних та інформаційних технологій у фізичній культурі і спорті
Факультет спорту та менеджменту
Кафедра біомеханіки та спортивної метрології
Кафедра менеджменту і економіки спорту
Кафедра водних видів спорту
Кафедра легкої атлетики, зимових видів та велосипедного спорту
Кафедра історії та теорії олімпійського спорту
Спортивних єдиноборств та силових видів спорту
Факультет здоров’я, фізичного виховання та туризму
Кафедра здоров'я, фітнесу та рекреації
Кафедра теорії і методики фізичного виховання
Кафедра психології і педагогіки
Кафедра туризму
Кафедра медико-біологічних дисциплін
Кафедра фізичної терапії та ерготерапії
Факультет заочного навчання
Кафедра української та іноземних мов
Кафедра спортивної медицини
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін
Навчально-науковий олімпійський інститут
Бібліотека
Студентське містечко
Студентська рада
Служба цивільного захисту
Центри та підрозділи
·Науково-дослідний інститут
·Івано-Франківський коледж фізичного виховання
·Видавництво "Олімпійська література"
·Навчально-оздоровчий комплекс "Олімпійський стиль"
·Центр спортивної травматології та відновлювальної медицини
·Центр підвищення кваліфікації та перепідготовки
·Вело–лижна база в Голосіївському лісопарку
·Веслувальна база на Дніпрі
Міжнародний центр олімпійських досліджень та освіти