На мою думку, будь-яка проблема — це випробування, а ні люди неоднаково їх долають.
Для одних це змога змінитися на краще, стати сильнішим, упевненішим. Для інших певне випробування долі стає фатальним, вірячи у власні сили, вони або й не намагаються розв’язати проблему, або після кількох невдалих спроб занепадають духом, опускають руки, не шукають іншого шляху подолання перешкод.
Прикладом того, як під тягарем нерозв’язаних життєвих проб лем людина може поступово деградувати, перетворитися я «пропащу силу», може слугувати герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика Чіпка Вареник. Утративши землю та зневірившись у справедливості влади Чіпка пішов злочинною дорогою.
Взірцем подолання випробувань долі, загартування характер) є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! — Геть думи сумні!
На прикладі з власного досвіду я переконалася, що люді гідно долаючи складні проблеми, стає сильнішою, більше вір у свої сили, глибше відчуває підтримку людей. Так, моя мама, не повністю одужавши після аварії, почала вести активний сік життя: через півроку повернулася на роботу, до своїх учнів та колег, які їй у всьому допомагали.
Отже, кожна проблема — це можливість змінитися. Якими буз зміни, залежить передусім від самої людини: якщо вона сильна духом, то зміни будуть на краще, а якщо ж слабка — на гірше.