Ім'я файлу: МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 769кб.
Дата: 26.10.2020

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК)
­
відділення економіки

секція фінанси, грошовий обіг та кредит

базова дисципліна математика


ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ НБУ

РОБОТУ ВИКОНАВ:

Басацький Микита Андрійович,

7квітня 2003 р.н.,

учень 11-го класу

Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Тараса Шевченка, Печерський район

+38 0666187613

nikita.bas90@gmail.com

Педагогічний керівник:

Бицюра Юрій Васильович,

доцент кафедри економічної

теорії

Національного педагогічного

університету

Імені М.П. Драгоманова,

кандидат економічних наук

моб. тел.: 050-444-14-52
КИЇВ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ ТА ЙОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

     1.1. Етапи розвитку міжнародної валютної системи………………….5

     1.2. Сутність валютного ринку та курсу валюти……………………...7

    1.3. Механізм державного регулювання валютного ринку. ……….....14

РОЗДІЛ 2. ВАЛЮТНИЙ РИНОК В УКРАЇНІ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ НБУ

     2.1. Аналіз динаміки курсу валюти в Україні…………………………17

     2.2. Ефективність регулювання валютного ринку НБУ……………....22

2.3.Шляхи підвищення ефективності державного регулювання вітчизняного валютного ринку………………………………………………….24

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………28
ВСТУП

Актуальність теми. Валютний курс є вагомим інструментом державної політики, ефективне регулювання якого, призводить до підвищення ефективності діяльності багатьох економічних сфер країни. Зміна валютного курсу може мати як позитивні так і негативні наслідки у різних сферах економіки. На сьогодні, курс гривні досить нестабільний, що призводить до негативних наслідків, тому дана проблема є дуже актуальною для всіх громадян України.

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є з’ясування теоретичних основ валютного ринку та надання рекомендацій щодо підвищення ефективності державного регулювання вітчизняного валютного ринку.

Реалізація мети дослідження зумовила постановку та вирішення таких завдань:

  1. З’ясування теоретичних основ курсу валютного ринку та курсу валют



  2. Аналіз динаміки курсу національної валюти в Україні




  1. Аналіз ефективності регулювання валютного ринку НБУ




  1. Надання рекомендацій щодо підвищення ефективності державного регулювання вітчизняного валютного ринку.


Предметом дослідження є економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу купівлі-продажу іноземної валюти та впливу зміни її курсу на економіку.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є застосування загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. У роботі використані сучасні методи дослідження: метод аналізу та синтезу, систематизації, історичний та логічний, порівняльного аналізу, аналітико-статистичний.
Практичне значення роботи полягає у поглибленні розуміння сутності валютного ринку та його регулювання НБУ. Обґрунтовані у роботі положення, висновки та рекомендації можуть бути використані при розробці державних програм із підвищення ефективності державного регулювання вітчизняного валютного ринку. Зазначені у роботі положення можуть бути використані в навчальному процесі на заняттях з економіки, економічної теорії.

1.1Етапи розвитку міжнародної валютної системи
Економіка кожної країни певним чином інтегрована в міжнародну економіку. Це стосується і національних валют. Вони є елементами міжнародної валютної системи, в основі якої лежать загальновизнані правила, в тому числі й правила курсоутворення. Сучасна міжнародна валютна система виникла не відразу, а пройшла у своєму розвитку ряд етапів, кожному з яких був притаманний свій режим курсоутворення.

Перший етап — система золотого стандарту — охоплює період з 1870-х років до початку Другої світової війни (1939). За цією системою курс національної валюти визначався на основі золотого паритету, тобто з урахуванням офіційно встановленого золотого вмісту валют, що обмінювалися між собою. Наприклад, на початку системи золотого стандарту1 дол. США містив 23,22 г золота, а золотий вміст британського фунта стерлінгів становив 113 г золота. Звідси один британський фунт стерлінгів коштував 4,87 американських доларів (113 : 23,22).

За системи золотого стандарту національні банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота. Але з розвитком міжнародної торгівлі, у зв’язку зі збільшенням її обсягів і кількості паперових грошей, для багатьох країн почали виникати труднощі щодо золотого забезпечення цих грошей. Тому з часом обмін паперових грошей на золото припинився.

Другий етап — Бретон-Вудська валютна система, принципи якої були закладені в угоді, підписаній 44 країнами у 1944 р. під час конференції у Бретон-Вудсі (США). За цією угодою всі країни-підписанти запроваджували фіксований валютний курс до американського долара за допомогою фіксації в своїх валютах золотого вмісту. Іншими словами, кожна країна, визначаючи самостійно вміст золота в своїй валюті, вирішувала, яким має бути курс її валюти відносно американського долара на умовах золотого паритету. Але на відміну від системи золотого стандарту від країн не вимагалося обмінювати свої валюти на золото. Конвертованість у золото зберігалася лише за американським доларом — за ціною 35 дол. за одну унцію (480 г).

Система золотофіксованих валютних курсів, запроваджена в Бретон-Вудсі, була чинною до початку 70-х років 20 ст. У 1971 р. США офіційно заявили про відмову від конвертації долара в золото. Але це був наслідок, а не причина. Головною причиною припинення дії Бретон-Вудської валютної системи стала нестабільність курсу американського долара, за допомогою якого визначався курс усіх інших валют.

Третій етап — Ямайська валютна система, започаткована у 1976 р., коли члени Міжнародного валютного фонду підписали Ямайську угоду. За цією угодою замість золотофіксованих валют­них курсів запроваджувалася система плаваючих валютних курсів. За таких умов курс національної валюти в кожній країні був поставлений в залежність від стану національної економіки та конкурентоспроможності її товарів на міжнародних ринках. Правила, визначені Ямайською угодою, лежать в основі сучасних міжнародних валютних відносин, які допускають кілька різновидів плаваючого валютного курсу: вільне плавання, кероване плавання, спільне плавання тощо.

1.2 Сутність валютного ринку та курсу валют

Валютний ринок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв'язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами — валютного курсу.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку є водночас як національні, так і іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти й нерезиденти), посередники, в першу чергу, банки, брокерські компанії, валютні біржі, які зводять продавців та покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Попит і пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом та інструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, а пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту.

Функції валютного ринку:

  • забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави

  • створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками

  • сприяння розвитку зовнішньої торгівлі

  • забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

  • формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

  • страхування валютних ризиків;

  • диверсифікація валютних резервів.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Класифікація валютних операцій

1) За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

– касові, або операції з негайною поставкою;

– строкові.

2) За механізмом здійснення операцій:

– операції спот;

– форвардні операції;

– ф'ючерсні операції;

– опціонні операції.

3) За цільовим призначенням:

– операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками;

– операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

– операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.

4) За формою здійснення:

– безготівкові;

– готівкові.

5) За масштабами операцій:

– оптові (здійснюються між банками);

– роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Установлення курсу називається котируванням валюти.

Валютний курс необхідний для:

- обміну валютами під час торгівлі товарами, послугами, у процесі руху капіталів та кредитів;

- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.


Види валютних курсів



За строками котирування: -спот-курс -форвард-курс -крос-курс

За суб’єктами угоди: -курс покупця -курс продавця

За методами котирування: -прямі -непрямі

За механізмом регулювання: -плаваючий -фіксований -змішаний




  • Спот-курс - це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлена на момент укладення товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після дня укладення угоди.

  • Форвард-курс -так званий попереджувальний, тимчасовий курс валют, що показує, яку вартість матиме валюта через певний час після укладення угоди.

  • Крос-курс - це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється, виходячи з їхнього курсу відносно третьої валюти.

Сучасний етап грошово-валютних відносин характеризується такими режимами регулювання валютних курсів: плаваючий, фіксований, змішаний.

  • Плаваючий валютний курс встановлюється вільно, виходячи зі співвідношення попиту й пропозиції на певну валюту в умовах вільного грошового ринку. Режим плаваючого валютного курсу найбільш поширений у країнах з розвинутою ринковою економікою і високим рівнем доходів. Його успішне використання можливе за умов економічної і політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня, виваженої макроекономічної політики держави.

  • Фіксований валютний курс передбачає встановлення твердих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються державними фінансовими органами. Фіксовані валютні курси використовуються за умови наявності в країнах кризових явищ, при нестабільній економіці, високих темпах інфляції тощо.

  • Змішаний валютний курс встановлюється на основі взаємодій сил вільного ринку з певним регулюванням курсу урядовими фінансовими органами. Тому змішаний валютний курс можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Його метою є запобігання надмірному підвищенню або зниженню валютного курсу, тобто встановлення так званого курсового "валютного коридору."

Зазвичай встановлюються валютні курси продавця - вищий і покупця - нижчий. Різниця між ними (маржа) становить дохід банків і комерсантів, які здійснюють валютні операції.

Фактори, які впливають на ва
лютний курс:


Найбільш ефективною та поширеною класифікацію факторів, які впливають на валютний курс є класифікація за термінами дії що наведена на рис. 1:

  • довгострокові (структурні, які визначають стан національної одиниці у валютній ієрархії);

  • короткострокові (кон’юнктурні);

  • надзвичайні (форс-мажорні) фактори.

Саме така класифікація дає можливість чітко виявити характер їхнього

впливу на кожному конкретному етапі формування валютного курсу.

На валютний курс значний, а інколи й дуже вагомий, вплив мають

форс-мажорні фактори, а саме:

  • фінансово-економічні кризи;

  • епідемії, техногенні катастрофи, масові терористичні акти тощо.

  • погодні аномалії і стихійні лиха;

  • військові конфлікти;

  • політичні кризи;

Короткострокові фактори – це конкретні умови в певний час, які важко

передбачити і характер впливу яких є найрізноманітнішим, зокрема вони

пов’язані зі зміною ділової активності, чутками і очікуваннями; це можуть

бути як валютно-курсова політика, діяльність валютних та спекулятивних

ринків, ступінь використання валюти в міжнародних розрахунках, так і ін-

фляційні чи девал ьваційні очікування, панічні настрої у суспільстві тощо.

До довгострокових факторів відносять:

1) ВВП – визначає вартісне наповнення національної грошової одиниці.

Існує прямо пропорційне співвідношення між ВВП і валютним курсом: збіль-

шення ВВП призводить до збільшення попиту на гривню, оскільки зростають

обсяги виробництва, рівень платоспроможного попиту населення, конкурен-

тоспроможність національних товарів, а це, у свою чергу, зумовлює підви-

щення курсу національної одиниці. Якщо прогнозується зниження зростання

ВВП, то учасники валютного ринку скуповують іноземну валюту, що спри-

чинює девальвацію національної;

2) грошова маса (М2) – скорочення грошової маси в обігу відносно то-

варів і послуг має своїм прямим результатом зниження цін на них і подорож-

чання національної валюти, і навпаки – збільшення грошової маси призво-

дить до зростання рівня цін та знецінення національної валюти;

3) темп інфляції – чим вищий темп інфляції в країні, тим нижчий курс її

валюти. При зниженні купівельної спроможності національної валюти, ви-

кликаної інфляційним знеціненням, виникає тенденція до падіння її обмінно-

го курсу до валют країн, де темп інфляції нижчий. Особливо відчувається залежність валютного курсу від інфляції в країнах із великими оборотами зовнішньої торгівлі, що відбивається у платіжному балансі;

4) стан платіжного балансу – якщо розглядати платіжний баланс за його складовими, то найтісніший зв’язок можна побачити між валютним курсом і поточним рахунком балансу: рівність доходів та видатків за розрахунками із зарубіжними державами означає те, що попит на іноземну валюту власників національних грошей повинен дорівнювати попиту на вітчизняну валюту власників іноземної валюти. Це є підставою для стабільності національної валюти.

1.3 Механізм державного регулювання валютного ринку

Валютне регулювання – це діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентування міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями.

Сьогодні валютне регулювання є невід'ємною складовою валютної системи, яка функціонує як в межах окремої держави, так і поза нею.

Форми механізму валютного регулювання:

1) Девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних. Об'єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці. Причини: нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах; нестабільність платіжних балансів; нестабільність світової економіки. Наслідки: стимулювання експорту; стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку; підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

2) Ревальвація – підвищення курсу національної валюти стосовно імпортних. Наслідки: стимулювання експорту; утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту; приплив імпортних інвестицій.

3) Валютна інтервенція – операції щодо купівлі і продажу власної валюти або конкурентної – іншої держави. Наслідки: зміна попиту та пропозиції певної грошової одиниці на валютному ринку; кореляція обмінних курсів валют. Способи здійснення валютної інтервенції: за рахунок використання власних іноземних валютних резервів (через своп-угоди); за рахунок продажу цінних паперів, розміщених в іноземній валюті, в тому числі кредитних пропозицій у СПЗ (SDR).

4) Платіжний баланс – співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу, тобто співвідношення вимог і платежів.

Основні завдання валютного регулювання:

1) Організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці.

2) Регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламентація поточних операцій платіжного балансу.

3) Організація внутрішнього валютного ринку.

4) Регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями.

5) Регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій.

6) Встановлення режиму та обмежень на вивезення/ввезення через кордон валютних цінностей.

7) Забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Об'єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини.

Суб’єктами валютного регулювання виступають інституційні державні органи, які на це уповноважені відповідно до законодавства країни. Як правило, це центральний банк, банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регулювання.

2.1 Аналіз динаміки курсу валюти в Україні



(рис 2)
На графіку зображена зміна курсу гривні щодо валют долару та євро протягом 20 років з 2000 р. до 2020 р.. Можна зазначити, що курс гривні був стабільний на проміжку від 2000 р. до 2007 р.. У 2000 – 2004 рр. Україна досягла макроекономічної стабільності, що характеризувалося відносно низькими темпами інфляції та стрімким економічним зростанням. Цьому сприяло також те, що позиції долара на внутрішньому ринку певною мірою послабила його девальвація на міжнародних ринках. У 2008 та 2014 роках курс гривні зазнав великих змін. Стрімке зростання долара США в середині липня 2008 р. позначилося на таких факторах:

- зменшився приплив капіталу до банківського сектору в зв’язку зі світовою фінансовою кризою, нестачею ліквідності і перетіканням ресурсів у доларові активи;

- різко зріс попит на долари на міжбанківському і готівковому валютному ринках;

- в очікуванні девальвації гривні активізувався відплив капіталу з країни;

- зменшилася експортна виручка внаслідок падіння світових цін на метал у серпні 2008 р. на 15-20 %;



(рис. 3)

В 2014р. також відбулося знецінення гривні за рахунок багатьох факторів:

  1. Розмір міжнародних резервів країни. Найвище значення золотовалютних запасів країни було у травні 2011 року, після чого воно стрімко зменшувалося (через витрачання коштів на підтримання платіжного балансу країни та виведення коштів через офшорні зони), досягнувши 5,6 млрд дол. США на кінець лютого 2015 року.(з рис. 2) Відбулись значні розтрати державних коштів і курс почав стрімко падати

  2. Платіжний баланс. Зниження економічної активності та зменшення купівельної спроможності домогосподарств зумовили значно вищі темпи падіння імпорту порівняно з експортом, а формування дефіциту рахунку капіталу та фінансових операцій було зумовлено погіршенням інвестиційного клімату внаслідок ведення бойових дій на сході країни та зниження рівня залучення приватним сектором як інвестиційних, так і кредитних ресурсів для рефінансування поточних виплат за попередніми позиками.



(рис. 4) (рис. 5)

3. Обсяг державного боргу. Оскільки влада не змогла корисно використати гроші, які МВФ надав у борг Україні, цей борг стає фактично неможливим у довгостроковій перспективі – станом на кінець грудня 2014 державний борг фактично вдвічі перевищував суму запланованих на 2015 рік доходів держбюджету (502 млрд грн)

(рис. 6)

Через це курс валюти неможливо було утримувати.

4. Показники інфляції. На споживчому ринку в грудні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 4,0%. Найбільше (на 25,7% та 14,4%) подорожчали продукти переробки зернових та овочі. На 9,8–3,0% зросли ціни на рис, яйця, олію, рибу та продукти з риби, молоко та молочні продукти, безалкогольні напої, яловичину, фрукти. Водночас на 2,6% знизилися ціни на цукор. Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби підвищилися на 1,8%, у т.ч. тютюнові вироби – на 2,1%, алкогольні напої – на 1,3%. Зростання цін (тарифів) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива на 1,3% відбулося головним чином за рахунок підвищення тарифів на опалення на 3,6% та гарячу воду на 2,0%. Предмети домашнього вжитку, побутова техніка стали дорожчими на 3,8%, у т. ч. холодильники – на 5,3%, плити – на 5,1%, пилососи – на 5,0%, покриття для підлоги – на 4,7%, пральні машини – на 4,4%. У сфері охорони здоров’я ціни підвищилися на 2,7%, що насамперед спричинено зростанням цін на фармацевтичну продукцію на 3,7%. Підвищення цін на транспорт у цілому на 2,8% пов’язано зі зростанням цін на автомобілі на 12,3% та подорожчанням перевезень авіаційним транспортом на 6,4%.

В цілому індекс інфляції становив 124,9%.

  1. Регулятивні дії НБУ. Основним фактором знецінення гривні є неефективні та несвоєчасне дії з боку НБУ. У 2014 році Україна відмовилася від багаторічної де-факто прив’язки курсу гривні до долара США, тобто відбувся перехід від штучно стабільного до гнучкого обмінного курсу гривні, який визначається попитом та пропозицією на ринку. Ні середній бізнес, ні населення не отримали гідних компенсаторів курсовій волатильності, адже економічна система не була до цього готова.

В 2019р. курс гривні почав стрімко зростати. Причиною цього став приплив спекулятивного капіталу іноземних інвесторів в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на тлі рекордного врожаю зернових. Всього нерезидентами за минулий рік було куплено держпаперів на $ 4,5 млрд. Найбільшим попитом користувалися п'ятирічні локальні бонди без обмежень за обсягами продажів - які Міністерство фінансів України (Мінфін) вже перестало розміщувати. Крім того, інвестиції в ОВДП були простимульовані приєднанням України до міжнародного центральному депозитарію Clearstream. Це дозволило інвесторам безпосередньо купувати ОВДП на внутрішньому ринку.



(рис. 7)

Зміни в 2020 році.

Курс буде залежати від припливу валюти по фінансовому рахунку. Я спрогнозував, що середній курс в 2020 році буде 25 грн / $, у зв’язку з продажом облігацій внутрішньої державної позики іноземцям. У той же час, не можна виключати, що ревальваційні очікуванню будуть сильнішими, і зміцнення курсу в наступному році буде більш значним, ніж ми припускаємо на даний момент. Також не можна виключити що в разі реалізації ризиків, які вказані вище, настрої на ринку різко зміняться, довіру до економіки і національної валюти різко ослабне і девальваційний тренд запанує.

    1. Ефективність регулювання валютного ринку НБУ

За статтею 99 Конституції України основною метою Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці, тобто гривні. Наступним завданням НБУ є сприяння стабільності банківської системи, яка передбачає функціонування фінансової системи у стані рівноваги, створюючи стимули для повної зайнятості та економічного зростання.

В 2014р. НБУ не впорався з поставленою метою, бо українська гривня втратила стабільність та істотно девальвувала. Курс зріс з 8.23 станом на 01.01.2014 до 27.1909 станом на 01.01.2017) у зв’язку з тим, що валютні інтервенції були незначними.



(рис. 8)

В 2016р. запровадили грошово-кредитну політику, яка передбачали перехід України на режим інфляційного таргетування. Цей механізм став дієвим інструментом НБУ,що впливає на ліквідність міжбанківського валютного ринку та динаміку вартості національної грошової одиниці. Курсова різниця між середньозваженими курсами купівлі та продажу іноземної валюти НБУ висока, і в результаті прибуток від торгівлі іноземною валютою є суттєвим. Відбулося підвищення середньозваженого курсу купівлі іноземної валюти на 13.7 % у 2016 р. порівняно з 2015 р., та на 4.2 % у 2017 р. порівняно з 2016 р.



(рис. 10)

Національний банк регулярно оцінює ризики для фінансового сектору та економіки в цілому. Щоб досягнути фінансової стабільності НБУ застосовує такі підходи:

  • п ровадить макропруденційну політику;

  • підтримує банки як кредитор останньої інстанції;

  • сприяє фінансовій стійкості банків, насамперед системно важливих;

  • здійснює нагляд (оверсайт) за банками, платіжними системами та системами розрахунків;

  • здійснює стрес-тестування банківської системи та найбільших позичальників банків.

Щоб досягти фінансової стабільності, Національний банк діє спільно з іншими регуляторами за такими напрямками:

  • запобігання кризам та їх поширенню;

  • розвиток фінансової системи для посилення її стійкості до криз;

  • ліквідація наслідків кризових явищ.

Аналіз процесу становлення вітчизняного валютного ринку засвідчує вагомий внесок Національного банку України в розбудову збалансованої та самодостатньої фінансової системи країни і є досить ефективною.

2.3.Шляхи підвищення ефективності державного регулювання вітчизняного валютного ринку.

Для того, щоб підвисити ефективність державного регулювання вітчизняного валютного ринку треба:

- дедоларизація економіки;

- диверсифікація золотовалютних резервів;

- прогнозованість валютних інтервенцій;

- перехід до інфляційного таргетування;

- розширення методів страхування валютних

ризиків;

- удосконалення правил роботи учасників валютного ринку та дотримання чітких принципів і

процедур;

- поетапне зняття валютних обмежень та лібералізація валютного ринку;

- створення й постійне поліпшення механізмів

хеджування валютних ризиків;

- посилення роботи з моніторингу валютних

ризиків;

- застосування пруденційних процедур для упередження валютних ризиків і недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних зі здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;

- удосконалення механізмів контролю та протидії валютним злочинам і правопорушенням;

- оптимізація механізмів взаємозв’язку між попитом на національну та іноземну валюту, яка має

передбачати спрямування гривневих потоків насамперед у реальний сектор економіки, вагомими важелями чого мають виступати інструменти

фінансової політики.

Це все допоможе підвисити ефективність регулювання

Висновок

У роботі описано етапи еволюції валютної системи: Паризька валютної системи, Бреттон-Вудська система фіксованих валютних курсів та Ямайська система регульованих плаваючих курсів. Описав сутність валютного ринку та курсу валют. Також навів усі фактори, які впливають на курс валют. Навів форми та основні завдання державного регулювання валютного ринку.

Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Основними факторами, які впливають на курс валют є: співвідношення між експортом та імпортом, темп інфляції, темп зміни реальних доходів порівняно з темпом зміни реального ВВП та інш.

Я проаналізував динаміку курсу валют в Україні з 2000р. до 2020р. У 2008 та 2014 роках курс гривні зазнав падіння з 8.23 станом на початок 2014р. до 27.2 2017р. у зв’язку з військово-політичними подіями на Донбасі В 2019 курс гривні почав стрімко зростати у зв’язку з активним продажом облігацій внутрішньої державної позики іноземцям.

Я спрогнозував, що середній курс в 2020 році буде 25 грн / $, у зв’язку з продажом облігацій внутрішньої державної позики іноземцям

Я проаналізував методи регулювання валютного ринку НБУ і виявив йго ефективність. Також надав шляхи підвищення ефективності державного регулювання вітчизняного валютного ринку.

В 2014р. НБУ не впорався з поставленою метою, бо українська гривня втратила стабільність та істотно девальвувала. Курс зріс з 8.23 станом на 01.01.2014 до 27.1909 станом на 01.01.2017) у зв’язку з тим, що валютні інтервенції були незначними. Відбулося підвищення середньозваженого

курсу купівлі іноземної валюти на 13.7 % у 2016 р. порівняно з 2015 р., та на 4.2 % у 2017 р. порівняно з 2016 р.

Щоб досягнути фінансової стабільності НБУ застосовує такі підходи: провадить макропруденційну політику, підтримує банки як кредитор останньої інстанції, сприяє фінансовій стійкості банків, насамперед системно важливих та інш.

Список використаних джерел

  1. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

  2. Закони та інші нормативні акти України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

  3. Н. М. Богацька Регулювання валютного ринку Національним банком України

  4. Береславська О.І. Девальваційні шоки та їх наслідки для економіки України

  5. Шпенюк О.Є. Нестабільність валютних курсів в умовах глобалізації

  6. Береславська О.І. Роль Національного банку України у підвищенні ефективності валютної політики

  7. Садиков С. валютні інтервенції Національного банку України

  8. Олейніков Юрій, Сєрова Людмила, детермінанти збалансованості валютного ринку України

  9. Яловая А. Антиінфляційна монетарна політика в Україні

  10. Валютний ринок: суть та основи його функціонування [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://pidruchniki.com

  11. Валютна система та її розвиток [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://pidruchniki.com

  12. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: https://minfin.com.ua/

  13. Державна служба статистики України розвиток [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

  14. Інтернет-портал про фінанси та економіку. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://finbalance.com.ua

  15. Еволюція міжнародної валютної системи. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://pidruchniki.com/

  16. Радіонова І.Ф. Економіка (профільний рівень). 11 клас / І.Ф. Радіонова, В.В. Радченко. – Кам’янець-Подільський: Аксіома

  17. Т.В. Філіпенко, Стратегічні аспекти валютної політики України

скачати

© Усі права захищені
написати до нас