Ім'я файлу: ІНДЗ Кобець Владислав ІСТ-52МО.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 17.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Технології програмування Основні принципи ООП та їх застосування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Факультет історії, політології та національної безпеки

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО – ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

на тему:

«Міжнаціональні відносини і причини виникнення міжнаціональних конфліктів, шляхи їх розв’язання»

Виконав:

Студент 5 курсу

групи Іст-52О

Кобець Владислав

ЛУЦЬК 2023

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….

1.Причини виникнення міжнаціональних конфліктів.………………………….....

2. Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів………………………………..

Висновки…………………………………………………………………………….

Список використаних джерел…………………………………………………......

Вступ.

Міжнаціональні відносини є невід'ємною частиною сучасного світу, де різні національності співіснують і взаємодіють в межах однієї країни або міжнародної спільноти. Ці відносини можуть бути складними і динамічними, часто супроводжуються конфліктами та напруженістю. Розуміння причин, що призводять до виникнення міжнаціональних конфліктів, а також шляхів їх розв'язання, має велике значення для забезпечення миру, стабільності та розвитку суспільства.

Існує кілька ключових причин, які сприяють виникненню міжнаціональних конфліктів. Перш за все, етнічні, релігійні та культурні розбіжності можуть створювати напруженість між різними національностями. Розбудова національної свідомості та прагнення до самовизначення також можуть сприяти конфліктам. Крім того, економічні розбіжності, нерівномірний розподіл ресурсів та конкуренція за економічні переваги можуть стимулювати конфлікти між національними групами. Територіальні спірки та політичні чинники також можуть виступати важливими джерелами міжнаціональних конфліктів.

Однак, існують шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів. Найважливіше - це сприяти діалогу та мирному врегулюванню. Залучення всіх зацікавлених сторін до переговорів та медіації може допомогти знайти компромісні рішення та мирні способи вирішення конфлікту. Забезпечення прав людини, особливо прав національних меншин, а також розвиток економіки і забезпечення справедливого розподілу ресурсів можуть зменшити напруженість та ворожнечу між групами. Крім того, освіта та виховання з фокусом на толерантності, взаєморозумінні та повазі до різних культур можуть допомогти зменшити стереотипи та ворожнечу між групами населення. Необхідно також проводити політичні реформи, спрямовані на забезпечення представництва різних національностей та рішення політичних спірок.

Усі ці шляхи розв'язання повинні враховувати унікальні особливості кожного конфлікту та потреби учасників конфлікту, і лише шляхом спільних зусиль можна досягти миру, взаєморозуміння та стабільності в суспільстві.

1.Причини виникнення міжнаціональних конфліктів

Причини виникнення міжнаціональних конфліктів можуть бути різноманітними і складними. Основні фактори, які сприяють виникненню таких конфліктів, включають етнічні, релігійні та культурні розбіжності, економічні нерівності, територіальні спірки та політичні чинники.

Етнічні, релігійні та культурні розбіжності між різними національностями можуть створювати напруженість і недовіру. Різниці в етнічній приналежності, мові, релігійних переконаннях, культурних традиціях та цінностях можуть стимулювати формування національних ідентичностей та змагальність між ними.

Економічні нерівності також можуть бути причиною міжнаціональних конфліктів. Нерівномірний розподіл ресурсів, економічні привілеї та нерівність у можливостях можуть створювати відчуття образи та незадоволення серед певних національних груп. Конкуренція за економічні переваги може підкреслювати розбіжності і призводити до конфліктів між різними національностями.

Територіальні спірки є ще однією причиною міжнаціональних конфліктів. Боротьба за контроль над певними територіями, особливо якщо вони мають стратегічне значення або містять важливі ресурси, може призводити до напруженості та конфліктів між національними групами.

Політичні чинники також впливають на міжнаціональні відносини і можуть бути причиною конфліктів. Недемократичні режими, недостатня представництво різних національностей у політичній системі, корупція та політичний тиск можуть підживлювати незадоволення та конфлікти між національними групами.

Враховуючи ці причини, важливо зосередитися на шляхах превентивної дії та розв'язання міжнаціональних конфліктів. Це може включати діалог і мирне врегулювання, захист прав людини, економічний розвиток та ресурсний розподіл, освіту та виховання, а також політичні реформи, спрямовані на забезпечення представництва різних національностей. Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів повинні бути засновані на розумінні та повазі до різних культур, принципах справедливості та рівноправ'я всіх національних груп.

Структуру міжетнічного конфлікту можна представити наступним чином: – етнічне дистанціювання;

– етнічна неприязнь;

– етнічна ворожість;

– етнічна напруга;

– етнічна конфронтація;

– етнічний антагонізм;

– етнічний конфлікт.

Етнічне дистанціювання. Дистанціювання починається тоді, коли представники інший етнічних спільнот починають фіксувати відмінності між своїми спробами сприйняття навколишнього світу та аналогічним сприйняттям у інших націй. «Основу антитези «ми» – «вони» зазвичай складають одна чи кілька найбільш яскраво виражених зовнішніх ознак, характерних для «них» на відмінну від «нас»… Це можуть бути релігійні вірування… чи соціально-економічний уклад». На цій стадії міжетнічної взаємодії (а це є перша стадія) можуть проявлятися 2-ві тенденції: перша полягає у пошуку каналів до зближення та взаєморозуміння, її суть у намаганні зрозуміти іншого, іншу етнічність. Друга тенденція – протилежна. Замість намагання зрозуміти іншого починається протиставлення йому.

Етнічна неприязнь. Може вважатися початковою стадією міжетнічного конфлікту. Етнічна неприязнь, як і кожне явище міжетнічної взаємодії зумовлюється цілою низкою факторів. В її основі лежить неприйняття людей з відмінною від своєї культурою та ментальністю. Таке ставлення до інших базується на системі етнічних стереотипів1 . Зазвичай вони не позитивні, неадекватні, а подекуди й негативні. Згідно психологічних теорій, негативні стереотипи – «…найкоротші ментальні шляхи до розуміння інших людей чи формування суджень про них». Людям властиво вибирати найпростіші способи тлумачення подій, явищ, інших людей, оскільки подібна стратегія економить когнітивні зусилля. Стереотипи умовно можна класифікувати на два типи: гетеро стереотипи (сприйняття чужих) та авто стереотипи (сприйняття своєї нації). Якщо гетеро стереотипи зазвичай або негативні, або в кращому випадку нейтральні, то авто стереотипи завжди позитивні.

Наступний етап – етнічна ворожість. Це цілеспрямоване вираження етнічної неприязні (а не епізодичне, пов’язане з певними випадковими ситуаціями). Вона має чітко виражений об’єкт, на якому фокусується негативне ставлення. Зазвичай таке негативне ставлення формується цілеспрямовано через засоби інформації. Такі випадки у нас фіксуються щодо євреїв, татар, ромів, імігрантів із Африки, Південно-Східної Азії.

Всі попередні етапи етнічного конфлікту відображали індивідуальний рівень міжетнічної взаємодії. Проте наступний етап – етнічна напруга – це вихід міжетнічних суперечностей на груповий рівень. Тут вже не окремі індивіди демонструють негативне ставлення до представників інших спільнот, у гру виступають великі групи тих чи інших етносів. На цьому етапі можна говорити про початок боротьби за соціальні, економічні, політичні і культурні ніші в суспільстві полі етнічної держави. Етнічна конфронтація. Етнічна напруга це колективний рівень взаємної неприязні та перехід від оцінки до дії проти іншого етносу. А от етнічна конфронтація це перехід від стихійних групових дій етнічних груп один проти одного до організованих дій. На цій стадії міжетнічного конфлікту він спрямовується лідерами етнічних груп і набуває організованого характеру. Ця стадія характеризується також рішучими діями.

Найвищою точкою в структурі міжетнічного конфлікту є міжетнічний антагонізм. Він виростає з етнічної напруги. Перехід останньої у хронічну перманентну форму і призводить до антагонізму. Етнічний антагонізм супроводжується жорстким змаганням за престижні ніші у суспільному житті полі етнічної країни. Етнічний антагонізм завершує формування структури міжетнічного конфлікту. Різновиди етносоціальних конфліктів можна виокремити за двома визначальними критеріями. Горизонтальний відповідає на питання: „з приводу чого виникає конфлікт?”, вертикальний: „хто є взаємодіючими суб'єктами конфлікту?”. Відповідно, за горизонталлю етносоціальні конфлікти поділяються на:

– етнополітичні (з приводу системи політичної влади та управління);

– етнокультурні (з приводу визначальних цінностей, традицій поведінки та життєвих настанов етносу);

– етноекономічні (з приводу матеріальних ресурсів).;

– етномовні (з приводу забезпечення реалізації мовних прав етносу);

– етнорегіональні (з приводу спірної території).

У суб’єктно-функціональному відношенні всі перераховані види конфліктів є міжетнічними, але далі їх типологізація здійснюється вже за вертикальним критерієм. Отже, відповідно до суб’єктів участі, міжетнічні конфлікти поділяються на:

– конфлікт між регіональними сегментами одного й того ж великомасивного народу-етносу з приводу якогось історико-ментального або ж етно-ідентифікаційного питання (наприклад, у Франції кінця 18 ст. – конфлікт між консервативними «вандейцями» та прибічниками республіканського «нового порядку», а в сьогоденній Україні – між «українськими західниками» та російськомовними українцями Центру, Сходу та Півдня з приводу надання / ненадання російській мові офіційного статусу);

– конфлікт між титульним народом-етносом та одним (або двома) меншинським народом-етносом; – конфлікт між титульним та екс-титульним /субтитульними народамиетносами;

– конфлікт між двома і більше меншинськими народами-етносами; – конфлікт між титульним народом-етносом даної країни і сусіднім народом-етносом, що має іншу політико-державну приналежність. Наприклад, між українцями та поляками через історичний «спадок» 1943– 1944 рр.

У ході конфлікту важливу роль має соціальна категоризація. У процесі його перебігу особливо слід відзначити два аспекти цієї категоризації: 1) Члени обох етнічних груп сприймаються як більш схожі один на одного ніж це є насправді. Відбувається деіндивідуалізація представників групи, фіксуються універсальні схожості між ними, що сприяють більшій консолідації. Такий деіндивідуалізований світогляд у процесі конфлікту тільки посилює його, сприяє агресивним діями. Тому то міжетнічне протистояння часто супроводжується носінням однакової форми, однакових знаків членами тих інституцій групи, що беруть безпосередню участь у конфлікті. 2) Члени обох груп взаємно акцентують особливу увагу на різницях, які ніби-то формують справжню нездоланну прірву між ними. За умов стабільного міжетнічного діалогу ці відмінності не мають такої особливої ролі як під час конфлікту. Насправді разючі міжетнічні відмінності можуть існувати тільки у вимірі колективної свідомості, штучно конструюючись лідерами етнічних груп під час конфлікту. Тобто, в багатьох випадках вони позбавлені реального підґрунтя. Таким чином етнічні групи через соціальну категоризацію «ми» – «вони» штучно нагнітають взаємне протиставлення, особливо роздуваючи негативні гетеро стереотипи.
2.Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів

Загалом існує 3 стратегії подолання міжетнічних конфліктів: правова (введення рівноправного для всіх націй законодавства у поліетнічній країні, застосування позитивно дискриміную чого законодавства і т. д.), переговори, інформаційна. Останній має особливе значення, оскільки з допомогою ЗМІ можна як нагнітати міжетнічну напругу, так і сприяти розвінчуванню стереотипів, формуванню культури толерантності. Дуже важливим є об’єктивне висвітлення інформації про перебіг конфлікту, об’єктивні дослідження його причин та популяризація таких праць у суспільстві.

Серед українських істориків, які сприяють розвінчанню багатьох міжетнічних стереотипів варто особливо популяризувати Я. Грицака, Г. Касьянова, Н. Яковенко. Крім книг, сьогодні наявна велика кількість якісної кінематографічної продукції, яку варто особливо популяризувати в українському суспільстві. Щодо психологічних методів подолання конфліктів, то соціальний психолог М. Шеріф запропонував прості ліки – введення над групових цілей, які мають однакову привабливість для всіх національностей, що мешкаю в державі і досягнення яких потребує колективних зусиль. До прикладу у США після відміни сегрегаційного законодавства психологи на рівні шкіл об’єднували чорношкірих і білошкірих дітей. Їх ділили на мішані групи і ставили перед ними завдання розв’язання різноманітних головоломок (ребусів). Для виконання цих завдань кожен член групи повинен був засвоїти частинку матеріалу. І лише потім об’єднавши зусилля, діти могли успішно виконувати завдання розв’язання головоломок. Така праця над досягненням спільних цілей сприяла розвінчанню міжрасових міфів та стереотипів. Однак, якоїсь панацеї, універсальної формули для врегулювання міжетнічного конфлікту чи його запобігання до сьогодні не виведено. У кожній конкретній ситуації варто застосовувати ситуаційний підхід (аналізувати причинність конфліктної ситуації, різноманітні фактори, що на неї впливають та відповідно до цього формувати модель її вирішення). Навіть найбільш вдалий конфліктний менеджмент не гарантує успішного розв’язання міжетнічного конфлікту. Можна лише пом’якшувати його, сприяти вирішенню.

Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів є важливим завданням для забезпечення стабільності, миру та розвитку суспільства. Нижче представлені ключові шляхи, які можуть сприяти розв'язанню таких конфліктів:

1. Діалог та мирне врегулювання: Пошук спільних майданчиків для діалогу та взаєморозуміння між різними національними групами є важливим етапом у розв'язанні міжнаціональних конфліктів. Відкриті, конструктивні переговори, медіація та посередництво можуть допомогти знайти компромісні рішення, які задовольнять інтереси всіх сторін.

2. Забезпечення прав людини: Захист прав національних меншин є невід'ємною складовою розв'язання міжнаціональних конфліктів. Важливо гарантувати свободу вираження, релігійну та культурну свободу, рівноправ'я та недискримінацію для всіх національних груп. Зміцнення правової бази та інституційного захисту може сприяти побудові справедливого та толерантного суспільства.

3. Економічний розвиток та ресурсний розподіл: Справедливий розподіл економічних ресурсів і забезпечення економічного розвитку всіх національних груп можуть зменшити економічні розбіжності та нерівність, що часто є джерелом міжнаціональних конфліктів. Створення сприятливих умов для підприємництва, інвестицій та розвитку інфраструктури може сприяти зростанню економічної стабільності та співпраці між різними національностями.

4. Освіта та культурна освіченість: Пріоритетним завданням є розширення освіти та культурної освіченості. Включення історії, культури та традицій різних національних груп у навчальні програми може сприяти зміцненню взаєморозуміння, толерантності та поваги між національностями. Підвищення культурної освіченості та формування багатомовності також можуть сприяти побудові гармонійного суспільства.

5. Політичні реформи та представництво: Реформи політичної системи та уряду можуть сприяти створенню механізмів для забезпечення представництва різних національностей. Включення представників різних національних груп у прийняття політичних рішень та управління може сприяти вирішенню міжнаціональних конфліктів і зміцненню демократичних процесів.

Розв'язання міжнаціональних конфліктів вимагає системного підходу, залучення всіх зацікавлених сторін, взаємного поваги та розуміння. Тільки шляхом спільних зусиль можна створити мирне та гармонійне суспільство, де кожна національність має можливість розвиватися та процвітати.

Важливо зазначити, що кожен міжнаціональний конфлікт є унікальним та вимагає індивідуального підходу до розв'язання. Проте, застосування цих шляхів може допомогти знизити ризик міжнаціональних конфліктів та сприяти розвитку мирного та толерантного суспільства.
Висновок.
Міжнаціональні відносини та причини виникнення міжнаціональних конфліктів є складними та багатогранними явищами, які впливають на стабільність та розвиток суспільства. У цьому контексті важливо розуміти, що конфлікти можуть виникати через етнічні, релігійні та культурні розбіжності, економічні нерівності, територіальні спірки та політичні чинники.

Для розв'язання міжнаціональних конфліктів необхідно використовувати комплексний підхід, включаючи діалог та мирне врегулювання, захист прав людини, економічний розвиток та ресурсний розподіл, освіту та виховання, а також політичні реформи. Важливо залучити всіх зацікавлених сторін до конструктивного діалогу та пошуку компромісних рішень, що враховують інтереси всіх національних груп.

Також необхідно забезпечувати захист прав людини, розбудовувати правову базу та систему правосуддя. Економічний розвиток та справедливий розподіл ресурсів сприятимуть зниженню соціальної напруги та зменшенню ризику міжнаціональних конфліктів. Освіта та виховання мають відігравати важливу роль у формуванні культурної толерантності та взаєморозуміння.

Успішне розв'язання міжнаціональних конфліктів вимагає спільних зусиль та залучення всіх сторін. Шляхи розв'язання повинні ґрунтуватися на принципах справедливості, рівноправ'я, поваги до різних культур та національностей. Тільки шляхом співробітництва та згуртування можна створити мирне та толерантне суспільство, де всі національні групи мають можливість розвиватися та співіснувати гармонійно.

Список використаних джерел:
1.Бірюкова О. О. Сучасні Балкани: внутрішньополітичні проблеми та зовнішньополітичні перспективи / О. О. Бірюкова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Видавництво ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – № 861: Серія: питання політології. Вип. 15. – 2009. – С.218-227.

2. Кучик О., Цебенко О. Участь України у врегулюванні етнополітичних конфліктів на пострадянському просторі / О. Кучик, О. Цебенко // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Випуск 28. – 2011. – С. 4-11.

3.Навчальний посібник (курс історії) Країни світу наприкінці ХVІІІ – ХІХ століть. Режим доступу: http://zno.academia.in.ua/mod/book/ view.php?id=3003.

4. Валитова, Р. Р. Толерантность: порок или добродетель. Вестн. Моск. Сер. 7, Философия. – 1996. – № 1. – С. 33–37.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас