Міфічні істоти в повсті «Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський Підготувала учениця 10-І Білокінь Аснастасія Міфічні істоти які присутні в творі Повість «Тіні забутих предків» насичена істотами традиційної української міфології – це істоти як нявки, арідники, щезники, лісовики, чугайстири, мольфари, відьми тощо. Нявки Нявки живуть у лісі і з'являються людям в образах молодих, вродливих дівчат. Як розтануть сніги, мавки бігають горами і долинами і засаджують на них квіти. Відрізнити мавку від дівчини можна тим, що у мавки ззаду видніються нутрощі. Там, де мавки танцюють, трави не буде навік. Часом вони заманюють людей у безвість. Уберегтись від нявки можна, лише скинувши сорочку і переодягнувши її навиворіт. Нявка-Марічка «Іван бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває». Чугайстр Чугайстир (лісовий чоловік), який дуже приязно ставиться до людей, розмовляє з ними, гріється біля вогнища, а по лісах знищує нявок. Він не носить ніякого одягу, а його шкіра покрита буйним волоссям. Людині не робить зла, а лише чемно запрошує до танцю, а відтанцювавши, відпускає. Деколи обороняє людей від шкоди. а Так, у повісті «Тіні забутих предків» Іван зустрічає у лісі чугайстра і, боячись за нявку, яка з'явилась в образі Марічки, охоче запрошує чугайстра до свого вогнища і танцює з ним, ще й грає на флоєрі мелодію, яку підслухав у щезника. «Він був без одежі. М’яке волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей от нявок . Він був смертю для них : зловить і роздере». Щезник Щезник (Чорт, Лісовик) увесь порослий шерстю, на ногах має копита. У лісі пасе звірів, його отара — олені, зайці. Ведмеді, вовки і рисі — то його пси і коти. Він пасе і оберігає від зла свою отару. Іноді деякі мисливці укладають з лісовиками угоду, щоб насилали їм дичину, але то є великий гріх. Бо щезники — нечисті духи. Інколи вони так водили людей, щоб ті не вибралися з лісу. Так у повісті, зайшовши далеко у гори маленький Іван почув жадану тиху музику. Іван повернувся і побачив : « На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру». Мольфар Юра «Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржинки й людини».
Одним із героїв повісті, який мав незвичайні міфічні здібності є мольфар Юра. Відьма Сусідкою Івана була жінка, здатна до надприродних можливостей
Згадується і про арідника. Як Іван був на полонині, Микола часто розказував йому різні історії, які парубки вважали цілком правдивими : «Арідник був здатний до всього, що надумав – зробив. Поробив арідник вівці, зробив си скрипку і грав, а вівці пасуться. Раз арідник замерз та й, щоб загрітись, вигадав ватру.» ф Навіть обряд похорон, яскраво описаний письменником повісті «Тіні забутих предків», на перший погляд здається дещо дивним. За народними віруваннями, зі смертю людини не закінчується її існування, а лише змінюється її стан. Так що поховальний обряд був звернений саме до душі людини, але коли обряд оплакування і голосіння закінчився, почалися забави. Напевне, так наші предки хотіли показати непереможність життя над смертю. |