1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Ім'я файлу: СЕКСОПАТОЛОГІЯ_ГОТОВА_Метод_пр_.docx
Розширення: docx
Розмір: 344кб.
Дата: 18.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
23.03 Диспепсія Кохайкевич.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ



МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для практичних занять з дисципліни

«ОСНОВИ СЕКСОЛОГІЇ ТА СЕКСОПАТОЛОГІЇ»

для підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня,
студентів V курсу медичного факультету

галузь знань 22 Охорона здоров’я

Спеціальність: 222 «Медицина»

ЛЬВІВ 2021

Методичну рекомендації уклав:Циснецький В’ячеслав Васильович – к.мед.н., доцент кафедри хірургії ТзОВ «Львівський медичний інститут».

Відповідальна за випуск:

Гуменюк Ольга Михайлівна – к.пед.н., доцент, проректор з навчальної роботи ТзОВ «Львівський медичний інститут», заслужений лікар України.
Рецензент:

Лерчук Ірина Юріївна –к.мед.н, асистент кафедри внутрішньої медицини № 2 ТзОВ «Львівський медичний інститут», зав. чоловічим відділенням для примусового лікування психічних хворих № 6 Львівської обласної психіатричної клінічної лікарні.

Методичні рекомендаціїскладено згідно програми навчальної дисципліни за вибором «Основи сексології та сексопатології», відповідно до Стандарту вищої освіти другого (магістерського) рівня підготовки фахівців» освітньої програми магістра галузі знань 22 «Охорона здоров’я», спеціальності 222 «Медицина та згідно робочої навчальної програми спеціальність 222 «Медицина» та робочого навчального плану ТзОВ «Львівський медичний інститут», з викладанням на V курсі медичного факультету.

Методичні рекомендаціїрозглянутіна методичному засіданні кафедри хірургії та рекомендований на розгляд ПМК з клінічних дисциплін.

Протокол № 1від червня 2021 р.


Методичні рекомендаціїрозглянуті на засіданні ПМК з клінічних дисциплін ЛМІ та схвалені і рекомендовані на розгляд ЦМК ЛМІ.

Протокол № 1від вересня 2021 р.

Методичні рекомендаціїрозглянуті на засіданні ЦМК ТзОВ «Львівський медичний інститут» та рекомендований до друку.

Протокол № 2від вересня 2021 р.

Тематичний план практичних занять

дисципліни

«ОСНОВИ СЕКСОЛОГІЇ ТА СЕКСОПАТОЛОГІЇ»

(Курс за вибором)

для підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти

для студентів Vкурсу медичного факультету

Спеціальність: 222 «Медицина»


№

п/п
Назватеми
К-сть

годин

1
Предмет медичноїсексології в структуріміждисциплінарнихзнань.
2

2
Анатомо-фізіологічніосновисексуальності.
2

3
Складовісімейно-сексуальноїгармонії та дисгармонії.
2

4
Сексуально-еротичнаадаптаціястатей.
2

5
Сексуальнідевіації. Судовасексологія.
2

6
Загальнасексопатологія.
2

7
Основні прояви сексуальнихрозладівжінок.
2

8
Основні прояви сексуальнихрозладівчоловіків.
2

9
Чоловічанеплідність. Плануваннясім’ї
2

10
Підсумкове заняття.
2




Разом
20

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Тема № 1-2.Предмет медичної сексології в структурі міждисциплінарних знань. Анатомо-фізіологічні основи сексуальності.

Актуальність теми: Медична сексологія дозволяє вирішити ряд проблем, пов'язаних з фізіологічними проявами сексуальності людини, а також деякі питання сексопатології.

Збільшення уваги лікарів різних спеціальностей до проблем медичної сексології великим значенням в плані здоров'я населення, плані соціально-психологічного добробуту сім'ї, демографічних проблем в державі.

Досить високий рівень загальної освіти населення, потужний потенціал сучасних засобів інформації зумовили зростання загальної та медичної культури суспільства, і більш широку потребу в зверненні до медичних установ з приводу різних питань щодо інтимних відносин.

Конкретні цілі.

Визначити поняття сексуального здоров'я людини.

Ознайомити студентів з формуванням сексуальності людини.

Визначити особливості психосексуального розвитку чоловіків і жінок.

Питання

1. Назвіть провідні відмінності чоловічої і жіночої сексуальності. Які чинники впливають на жіночу і чоловічу сексуальність?

2. Які основні періоди виділяють в сексуальному житті людини в зв'язку з віковими особливостями?

3. Які етапи формування та прояви сексуальності виділяють в сучасній сексології?

4. Які фази виділяють в статевому циклі?

5. За якими закономірностями здійснюється психосексуальний розвиток людини?

6. Чим обумовлено формування стереотипу статево-рольової поведінки?

7. Назвіть критичні періоди сексуального розвитку. Які фактори мають найбільший вплив на ці періоди?

8. Дайте характеристику сексуальних реакцій жінок.

9. Дайте характеристику сексуальних реакцій чоловіків.

10. Дайте характеристику кожному етапу формування сексуальності.

11. Дайте визначення медичної сексології.

12. Основні елементи поняття сексуального здоров'я.

Зміст теми.

Медична сексологія – наука знань, що вивчає умови, причини розвитку й клінічні прояви порушень сексуального здоров'я людини, їх діагностику, лікування, психологічну корекцію, профілактику, а також аспекти психологічної гігієни статевого життя. Медична сексологія вивчає проблеми, пов'язані з фізіологічними проявами сексуальності людини, а також проблеми сексопатології. Розлади сексуальної функції подружніх пар являють собою патологічні стани, що часто виявляються, і мають велике значення для партнерів та збереження сім»ї.

На нараді експертів ВООЗ було представлено і прийнято таке визначення поняття сексуального здоров'я людини: "сексуальне здоров'я – це комплекс соматичних і соціальних аспектів сексуального існування людини, що позитивно збагачує особистість, підвищує її комунікабельність і здатність до любові, в основі якого лежить право на інформацію в сфері сексуальності і статевої освіти.

Сексуальне здоров'я людини складається з таких понять:

1. Свобода від почуття сорому страху, хибних уявлень провини та інших психологічних факторів, що пригнічують сексуальну реакцію і порушують сексуальні відносини.

2. Відсутність органічної патології захворювань, які заважають здійсненню сексуальних і дітородних функцій

3. Здатність до насолоди і контролю сексуальної та дітородної поведінки відповідно до норм соціальної й особистої етики

В останні роки статеву функцію розглядають як парну функцію людини виконання якої знаходиться в залежності не тільки від загального стану організму і, зокрема роботи ендокринна та нервової системи людини але і від їх емоційного настрою та взаємної психофізіологічної адаптації.

Вивченню сексуальних розладів подружніх пар присвячену багато досліджень, які розглядають теоретичні, так і практичні питання медичної сексології. Удосконалюються методи діагностики, лікування і профілактики статевих порушень. Існують різноманітні думки щодо діагностичної номенклатури і клінічної класифікації розладів сексуальної функції людини, а також сексуальної дисгармонії подружньої пари. Більшість досліджень стосується патології чоловіка або жінки, без урахування парного характеру статевої функції. Разом з цим її повноцінність, яка визначена станом здоров'я кожного з партнерів і характером їх взаємин, є особливо важливим питанням інтимного життя подружжя. Виходячи з цього, вирішення питань діагностики та лікування сексуальних розладів розглядають з позиції парності цієї функції.

Незаперечною є також необхідність поглибленого всебічного вивчення умов виникнення сексуальної дисфункції, причин її розвитку і форм прояву, а також шляхів і способів корекції. Вивчення зазначення цих питань необхідно для вибору найбільш прийнятливих підходів до адекватного лікування супружніх пар, корекції і профілактики сексуальних дисгармоній. Велике значення цих питань обумовлюється також їх важливим соціальним значенням, так як сексуальна патологія і диспареуенія має значне розповсюдження та негативно впливає на психічний стан подружжя, призводить до негативних ситуацій і є однією з серйозних причин розпаду шлюбу та сім'ї.

Розвиток сексуальності людини.

Формування сексуальності складний процес, який починається в ембріональному періоді онтогенезу і закінчується статевою зрілістю.

Вже з перших років життя дитини соціально-психологічні чинники впливають на її психосексуальний розвиток - статеве самоусвідомлення, статево-рольову поведінку, сексуальну орієнтацію.

Статевий розвиток людини визначається в двох напрямках - психосексуальному і соматосексуальному. Психосексуальний розвиток чоловіків і жінок має різні особливості, тому що обумовлені статевими відмінностями та протилежністю між чоловіком і жінкою.

Всексопатології розрізняють кілька етапів формування та проявів сексуальності.

Пренатальний період, в якому здійснюється диференціювання гонад, геніталій і структур мозку.

Парапубертатний період (1-7 років), коли дитина усвідомлює статеву приналежність, починає розрізняти стать оточуючих і незворотність статевої приналежності. У цьому віці формується статеве самоусвідомлення, виникає цікавість спрямована на статеві органи та ознаки.

Препубертатний період (7-13 років) характеризується формуванням стереотипу статево-рольової поведінки, виробленням статево-рольової поведінки через гру.

Для пубертатного періоду (12-18 років) характерні залицяння, платонічні мрії і фантазії, формування платонічного лібідо. Платонічне спілкування, а потім і еротичні фантазії, еротичні пестощі та ігри.

Під час перехідного періоду сексуальності (16-26 років) настає формування статевого лібідо, виникають сексуальні фантазії, мастурбація, сексуальні ексцеси, початок статевого життя.

Період зрілої сексуальності (26-55 років) характеризуєтьсявходженням в смугу умовно-фізіологічного ритму, регулярним статевим життям та починається активізація умовно фізіологічного ритму.

У інволюційоному періоді (51-70 років) здійснюється зниження статевої активності, відбувається регрес лібідо до рівня еротичного і платонічного.

Існують певні критичні періоди сексуального розвитку:

І). 6 - 32 тижні внутрішньоутробного життя; ІІ ). 2 - 4 роки; ІІІ). 7 - 8 років; IV). 12 - 15 років; V). 16 - 24 років; VІ). 51 - 60 років.

Якщо на перших двох етапах відхилення сексуального розвитку може виникнути під впливом ендогенних патогенних впливів (наприклад, вживання гормонів матір'ю), то на III-VІ етапах діють екзогенні чинники, такі як: психогенні та соціогенні (неправильне виховання, порушення внутрішньосімейних стосунків). Формування статевої самосвідомості великою мірою детерміновано статевим диференціюванням мозку в пренатальному періоді, а в подальшому індивідуальному розвитку і мікросоціальним середовищем.

Для диференціювання мозку у чоловіків необхідна певна концентрація ембріонального тестостерону, період і тривалість його впливу, відсутність шкідливих естрогенів, таких як медикаментозні.

Мікросоціальне середовище дитини в грудному віці обмежується, як правило, членами сім'ї, серед яких велику роль відіграє мати. Контакт з матір'ю є головним для дитини у віці від 6 місяців до 3 років. У процесі формування прихильності дитини до матері закладається основа нормальних взаємин з оточуючими.

Визначено, що безперечний вплив на статеву поведінку чоловіка і жінки мають екстрацептивні стимули, до яких належать: відчуття внаслідок тактильних впливів на ерогенні зони, визначені зорові, слухові і нюхові стимули, а також різноманітні соціальні та психологічні фактори, які також мають стимулюючий вплив. Існує думка, що сенсорні чинники можуть бути неспецифічними і додатковими компонентами механізму, який визначає статеву поведінку індивідуума. Складний ланцюжок взаємопов'язаних фізіологічних процесів, які лежать в основі сексуальної функції і, зокрема, забезпечують реалізацію статевого акту, носять характерні особливості статево-рольової поведінки дитини та взаємопов'язані зі становленням характеру і особистості.

Формування психосексуальної орієнтації у підлітків обумовлює вибір об'єкта потягу і здійснюється в пубертатному періоді на фоні інтенсивного функціонування ендокринної системи та активного розвитку особливостей особистості.

Кожному етапу і стадії психосексуального розвитку властива фазність, яка зумовлює собою першу закономірність даного розвитку.

Перша фазавсіх трьох етапів психосексуального становлення, тобто вироблення установки, включає: складання, накопичення інформації, яка стосується розуміння факту існування статі, власної статевої ролі, статевої ролі оточуючих і особливостей статевої поведінки в процесі міжособистісного спілкування.

Друга фаза (навчання і закріплення) перших двох етапів психосексуального розвитку характеризується набуттям навичок під час ігрових ситуацій, відповідно до визначення статі і статево-рольової поведінки, а на третьому етапі - реалізація статевого потягу. Основним критерієм завершеності стадій третього етапу є закріплення навичок на практиці.

Другою закономірністю становлення сексуальності індивідуума є зміна співвідношення значущості біологічних і соціальних факторів в процесі його психосексуального розвитку.

Третя закономірність становлення сексуальності полягає в тому, що кожен етап і стадія розвитку містять деякі елементи наступного етапу розвитку.

Порушення ранніх етапів психосексуального розвитку призводить до його грубих деформацій, які відображаються на формуванні особистості.

Порушення на завершальному етапі становлення сексуальності може призводити тільки до поверхневих, легких його порушень.

На індивідуальний психосексуальний розвиток значно впливають сім'я, дитячі та юнацькі колективи, суспільні норми поведінки, товариші, з якими проводиться вільний час, а також засоби масової інформації (література, телебачення, кіно).

Соматосексуальний розвиток в нормі також має певну закономірність прояву вторинних статевих ознак у дівчаток і хлопчиків, які послідовно досягають рівня розвитку зрілого чоловіка і жінки.

Фізіологічна характеристика сексуальної реакції у чоловіка і жінки

Важливу роль в структурі статевої поведінки людини мають як психологічні, біологічні так і емоційні компоненти.

Важливого значення при цьому набувають не тільки вроджені фактори, а й індивідуальні навички.

Певний вплив на процес статевого дозрівання і подальшу статеву поведінку мають фактори середовища. Перш за все, соціально-економічні фактори, пов'язані з ними. Зокрема, в останній час явище акселерації статевого дозрівання.

Статевий цикл

Об'єктивно вивчили сексуальну поведінку тавперше об'єктивно описали фази копулятивного циклугінекологВільям Мастерс і психолог Вірджинія Джонсон.

Виділяють чотири фази статевого циклу: наростаючого збудження, плато, оргазму і спаду нервового збудження.

Статевий цикл супроводжується загальними реакціями організму: гіперемією шкіри обличчя, міотонією, серцебиттям до 110-180 ударів за хвилину, підвищенням артеріального тиску: систолічного (на 20-80 мм рт. ст.) і діастолічного (на 20-40 мм рт. ст. ), прискоренням дихання до 60 дихальних рухів за хвилину, збільшенням хвилинного об'єму РО2 до 50 л.

Сексуальні реакції у жінок

Перша фаза статевого акту - фаза наростаючого збудження - обумовлена психологічними і фізичними стимулюючими впливами, які призводять до підвищення сексуальної напруги і готовності до статевого акту. Перш за все, з'являється набухання малих статевих губ і конгестії судин піхви (у жінок, які народили). Це призводить до стоншення великих статевих губ і віддалення їх від входу в піхву. У відповідь на статеві стимули бартолінієві залози продукують слизувату речовину. Клітор збільшується в розмірах за рахунок судинної конгестії. У піхві здійснюється виділення мукоїдного транссудату, пов'язане з розширенням венозних сплетінь. Внутрішні дві третини вагінального каналу подовжуються і розтягуються. Тіло матки, збільшуючись, відтягується вгору і назад. Молочні залози збільшуються, напружуються соски. Ці ознаки виникають через 10-30 с після початку сексуальної стимуляції і свідчать про настання сексуального збудження.

Під час фази плато посилюється гіперемія шкіри обличчя, вона поширюється на інші ділянки тіла, здійснюється набухання малих статевих губ, які набувають червоно- фіолетовоо кольору. Посилюється конгестія судин піхви. Тіло клітора відтягується під передній край симфізу, а потім зменшується до нормального розміру. У зовнішній третини піхви формується оргастична манжетка. Спостерігається посилення ерекції сосків грудей, посилюється їх венозний малюнок.

У оргастичній фазі виділяють три стадії, враховуючи суб'єктивні відчуття жінки: 1-а стадія починається з відчуття завмирання, яке обумовлено концентрацією приємних відчуттів, що виходять з клітора і генітальної зони. У 2-й стадії здійснюється іррадіація приємних відчуттів по всьому тілу. 3-тя стадія характеризується відчуттям скорочення, спазмами м'язів входу піхви і відчуттям пульсації в ділянці кісткового пояса. Посилюється м'язова напруга по всьому тілу. Відзначається 5-8 сильних скорочень оргастичної манжетки внутрішніх статевих органів з інтервалом 0,8 с. Гіперемія шкіри досягає максимальної інтенсивності.

Під час кінцевої фази здійснюється зворотний розвиток описаних фізіологічних змін до вихідного стану. Настає відчуття задоволеності і розслаблення.

Сексуальні реакції у чоловіків.

У фазі наростаючого збудження здійснюється кровонаповнення кавернозних тіл, дилатація головки статевого члена і кавернозних тіл. Виникає ерекція статевого члена.Виділяється невелика кількість секрету парауретральних і бульбоуретральних залоз. Мошонка скорочується, зморщується, яєчка підтягуються, підвищується тонус м'язів промежини і сфінктера сечового міхура. Спостерігається гіперемія шкіри обличчя, ерекція сосків грудних залоз.

У фазі плато ерекція зростає. Яєчка набухають і підтягуються, наростає загальний м'язовий тонус. Під час оргазму відбуваються спазми сфінктера сечового міхура. Настає ритмічне скорочення m. bulbocavernosus, m. ischiocavernosusі глибоких поперечних м'язів з інтервалом 0.8 секунди. Кількість скорочень залежить від ступеня статевого збудження.

Оргазм супроводжується сім'явиверженням в результаті скорочення сім'явивідних шляхів, придатка і самого яєчка, сім'яного протоку, сім'яних пухирців і простати. Об'єм цибулини сечового каналу збільшується в 2-3 рази. На початку сім'явиверження внутрішній сфінктер сечового міхура закривається, перешкоджаючи проникненню сперми в міхур. Розслаблення зовнішнього сфінктера сечового міхура сприяє надходженню сперми в розтягнуту цибулину і до ділянки сечового каналу статевого члена. В результаті скорочення м'язів промежини і сфінктера сечового каналу еякулят витісняється з ділянки простати сечового каналу до сечового каналу статевого члена, 2-3 скорочення якого вивергають сперму.

У кінцевій фазі зникає гіперемія шкіри, нормалізується частота пульсу, дихання, артеріальний тиск, зникає ерекція статевого члена.

Відмінність чоловічої і жіночої сексуальності.

Сексуальна функція людини має більш широкий діапазон індивідуальних особливостей, ніж статева приналежність. Вона піддана впливу як біологічних, так і соціальних та психологічних факторів. У зв'язку з цим, відмінність сексуальності у чоловіків і жінок слід розглядати, виходячи з їх анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей, а також впливу на сексуальну функцію умов зовнішнього середовища.

При розгляді жіночої сексуальності необхідно брати до уваги зміну соціальних умов - згладжування відмінностей в поглядах, освіті, інтересах, потребах сучасних чоловіків і жінок. Потрібно враховувати рівні права жінок, незалежність в економічному аспекті їх, підвищені вимоги до обранців, індукцію позитивної установки на сексуальність, надійні сучасні засоби запобігання вагітності, відсутність жорстких громадських обмежень, відмову від "подвійної моралі". Все це змінює психосексуальність жінок, зменшує відмінні риси їх сексуальної поведінки, які визначаються впливом моральних цінностей суспільства і правил суспільної моралі.

У жінок спостерігається тісний взаємозв'язок статевого потягу з особистістю, вищими цінностями, духовним життям. Саме цим можна пояснити мінливість її сексуальних потреб і психосексуального задоволення. Наявність любові до обранця є необхідною умовою розвитку сексуальною у жінок. У чоловіків відсутність любові теж негативно впливати на сексуальне задоволення, але в меншій мірі, ніж у жінок.

Для жінок велике значення має особистість, характер чоловіка, його поведінка, а також взаємини з чоловіком, ніжність, емоційність, стабільність відносин. Жінки менше ніж чоловіки схильні створювати позашлюбні зв’язки, хоча ця відмінність має тенденцію до згладжування. Відсутність взаємин викликає у жінок фрустрацію та більшувтрату гармонії відчуттів, ніж при вдалому статевому акті.

Для чоловіків чарівність, привабливість, зовнішність жінки, фігура є більш сильними стимулами сексуальних проявів ніж такі самі дані для жінок.

Сексуальні фантазії у жінки, як в прелюдії, так і під час коїтусу бідніші, ніж у чоловіка. Жінки виявляють менший інтерес до порнографії, остання має значно менший збудливий вплив на них в порівнянні з чоловіками. Мастурбації у жінок зустрічаються значно рідше.

У чоловіків статева свідомість формується більш прямолінійно, ніж у жінок. В період формування стадій сексуальності спостерігаються відмінності в характері дитячих ігор у хлопчиків і дівчаток. Романтична стадія сексуальності у жінок більш виражена і тривала. Більш виражене у них і платонічно-еротичне лібідо.

Ерогенні зони жінок більш генералізовані в порівнянні з чоловіками. Жінки можуть відчувати приємні відчуття від ніжних дотиків до багатьох ділянок тіла, в той час як у чоловіків ерогенні зони концентруються в основному в ділянці статевого члена. Жінка більш індивідуальні в своїх сексуальних реакціях і проявах. Різниця в частоті досягнення оргазму є важливою відмінністю статевого життя чоловіка і жінки. У жінок при формуванні оргазму більшого значення, ніж у чоловіків, має власний сексуальний досвід.

У чоловіків, на відміну від жінок, психосексуальне задоволення без оргазму не здійснюється.

Статевий розвиток хлопчиків відрізняється за віком і темпу від розвитку дівчаток. Воно здійснюється на 1-2 роки пізніше, але має більш бурхливу течію. Хлопчики у віці 11-15 років переживають період юнацької гіперсексуальності, який характеризується підвищеною статевою збудливістю і зростанням еротичних інтересів і фантазій. У дівчаток спочатку проявляється потреба в психологічній близькості з юнаками і лише потім еротичні почуття. Втім, за останні десятиліття, відмінності в сексуальній поведінці юнаків і дівчат значно зменшилися, відбувся зсув у бік маскулінної моделі поведінки.

Зростання збудження під час коїтусу у жінок більш уривчасті, ніж у чоловіків. При цьому легше здійснюється регресія через вплив сторонніх думок, негативна взаємодія, невідповідність сексуально-рольової поведінки партнера, діапазону прийнятності та техніки статевих зносин.

У жінок психологічна складова копулятивного циклу для виникнення оргазму є вирішальним фактором, а нейрогуморальна-відіграє допоміжну роль.

Потенційні можливості до оргазму у жінок вищі в порівнянні з чоловіками. Різноманітніші також ерогенні зони, які призводять до оргазму, в той час як чоловіків оргазм часто досягаються тільки під час стимуляції статевого члена. Деякі жінки здатні до багаторазового переживання відчуття оргазму, причому, на відміну від чоловіків, наступні оргазми переживаються сильніше.

Освіта і професія, пов’язані з інтелектуальною діяльністю, у жінок позитивно впливають на прояви лібідо і оргазм найбільш виражені у жінок з гуманітарною освітою, найменш – у домогосподарок. Жінки, пов’язані з фізичною працею, займають проміжне положення. Також відомий той факт, що аноргазмія у жінок часто є наслідком суворого виховання в дитинстві.

Вікові прояви сексуальносі.

У сексуальному житті людини розрізняють чотири основних періоди, кожного з яких властиві певні статеві феномени: пубертатний (полюції, мастурбації), перехідний (ексцеси), період зрілої сексуальності (умовно-фізіологічний ритм), інволюційний (зниження статевої активності).

Слід зазначити відносний характер вікових проявів сексуальності ( умовної норми), тому що на неї великий вплив має цілий ряд ендогенних факторів і факторів середовища ( в першу чергу соціальних та психологічних).

Тести для самоконтролю:

  1. Характер досліджень в області сексології американських вчених гінеколога Вільяма Мастерса і психолога Вірджинії Джонсон:

  1. Виділення фаз психосексуального розвитку

  2. Об'єктивне вивчення сексуальної поведінки через проведення 19000 інтерв'ю

  3. Дослідження «лабораторного» сексу

  4. Розробка теорії сексуального сценарію

  5. Спостереження.




  1. Міждисциплінарна область наукових досліджень статі і сексуальності, включаючи їх анатомічний, фізіологічний, психологічний, медичний, соціологічний, історичний, правовий, релігійний, літературний і художній аспекти:

  1. Сексологія

  2. Валеологія

  3. Фізіологія

  4. Антропологія

  5. Історія.




  1. Вперше об'єктивно описані фази копулятивного циклу:

  1. У. Мастерс і В. Джонсон

  2. З. Фрейд

  3. А. Кінзі

  4. А. Маслоу

А. Свядощ


  1. Основоположник сексології, який вважав що лібідо становить джерело всієї психічної енергії індивіда, її основу, стрижень:

  1. Зигмунд Фрейд

  2. Іван Блох

  3. Альберт Молль

  4. Генрі ХевлокЕлліс

  5. Альберт Молль, Іван Блох.




  1. Родоначальники сексології, що почали систематичне вивчення статевого життя, лікарі:

  1. Ріхард фон Крафт-Ебінг, З. Фрейд

  2. Август Форель

  3. Г.С. Васильченко

  4. МагнусГіршфельд

Е. А.М. Свядощ


  1. Характер досліджень в області сексології американського вченого Альфреда Чарльза Кінзі:

  1. Об'єктивне вивчення сексуальної поведінки через проведення 19000 інтерв'ю

  2. Виділення фаз психосексуального розвитку

  3. Дослідження «лабораторного» сексу

  4. Розробка теорії сексуального сценарію

Е. Всі перераховані


  1. Платонічне лібідо формується в:

  1. Пубертатному періоді

  2. Препубертатному періоді

  3. Першому періоді сексуальності

  4. Інволюційному періоді

Е. Перехідному періоді


  1. Поєднання ексцесів з періодами абстиненції характерно для:

  1. Перехідного періоду

  2. Препубертатного періоду

  3. Пубертатного періоду

  4. Інволюційного періоду

Е. Першого періоду сексуальності


  1. Генетична стать людини визначається:

  1. При зачатті

  2. У період статевого дозрівання

  3. При народженні

  4. У перший період сексуальності

  5. На сьомому тижні внутрішньоутробного розвитку.




  1. Морфологічна стать формується:

  1. При народженні

  2. У період статевого дозрівання

  3. При зачатті

  4. У перший період сексуальності

  5. На сьомому тижні внутрішньоутробного розвитку.




  1. Статеве дозрівання формується в:

  1. Препубертатному періоді

  2. Парапубертатному періоді

  3. Пубертатному періоді

  4. Інволюційному періоді

  5. Перехідному періоді.




  1. Формування стереотипу статевої поведінки відбувається в:

  1. Препубертатному періоді

  2. Парапубертатному періоді

  3. Пубертатному періоді

  4. Інволюційному періоді

  5. Перехідному періоді.

Всі вірні відповіді:А.

Література:

  1. Акимова Л. Н. Психологиясексуальности- Одесса: СМИЛ, 2005-8-24 с.

  2. Кришталь В. В., Кришталь Є. В., Кришталь Т. В., Сексологія: Навчальний посібник –Харків: Фоліо, 2008-81-205 с.

  3. Діденко С. В. Психологія сексуальності та сексуальних стосунків: Навчальний посібник – К. Арістей, 2003-87-229 с.

Додаткова:

1.Навчально-методичний посібник з основ сексології та сексопатології для студентів медичних вищих навчальних закладів/ Є. С. Сонни, С. А. Сухомлин – Полтава,2010-164 с.

Інтернет ресурси:

1. Психосексология: Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок /http//www.myword.ru

2.Адлер А. Любовньїеотношения и ихнарушения // Очерки по индивидуальной психологи /ttp//psychol.ras.ru/ippppfr/j3p/20010410/20010410a/htm

3.Русский медицинский сервер http//www.rusmedserv.com/psychsex

4. Персональний сайт И. С. Конаhttp//sexology/narod.ru

5. Сайт «Сексология и сексуальноездоровье» http//autoeros.stealth.ru


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

скачати

© Усі права захищені
написати до нас