Методи затягування в секту
Презентацію підготувала
Студентка П23 групи
Поляруш Олександра
Нові релігійні рухи – нові релігійні групи (секти)
Оскільки поняття "секта" має радше зневажливе забарвлення й конотацію, ці групи нині називають новими релігійними рухами або новими релігійними групами. Малий теологічний словник пояснює, що поняття "секта" в релігії позначає громаду, яка відокремилася від материнської конфесії, групу, що відірвалась від коріння релігії, наприклад католицької, протестантської чи православної.
У свою чергу, Ватиканська доповідь говорить, що секта – "це релігійна група, яка має власний, індивідуальний світогляд, що виводиться з учення якоїсь великої світової релігії (християнської чи поза-християнської), проте не тотожна з ними" . У контексті цих міркувань особливо цікавим видається соціологічне розуміння секти, яке говорить, що це соціальна група, яка ізолюється від решти суспільства, має власну ієрархію цінностей і набір норм поведінки із сильно акцентованою роллю лідера. Слід проте підкреслити, що секти виводяться не тільки з християнської релігії, але й з інших релігій або навіть певних інтелектуальних течій.
За Ватиканською доповіддю, критерієм, який дає змогу провести різницю між сектами християнського походження і ортодоксальною Церквою, є джерело вчення. Поза-біблійні секти мають також інші книги "одкровень", або "послання пророків", або ж вилучають із Біблії певні протоканонічні книги, або впроваджують радикальні зміни у змісті цих книг.
Нові релігійні групи (секти) характеризуються значною різноманітністю, яка полягає в тому, що коли одні з них акцептують соціальні номи, то інші налаштовані опозиційно до чинного соціального порядку. Коли одні пристосовуються до наявних соціальних структур, то інші діють поза ними, десь на суспільному маргінесі. Трапляються групи, ідеологія яких є колективістською або індивідуалістською.
З огляду на методи індоктринації та маніпуляції, що застосовуються сектами, їхню діяльність усупереч соціальним нормам, часті дії поза межами обов’язкового права, ці групи на загал не мають соціального схвалення своєї діяльності, а нерідко викликають і страх у значної частини суспільства. Суспільні побоювання виникають від того, що когось із близьких (сім’ї, друзів) може бути завербовано, а відтак і втрачено близьку особу. Страх перед цим випливає з того, що в членів сект спостерігаються такі симптоми, як сліпий культ лідера, нетолерантність до інших цінностей і думок, негативна оцінка минулого – сім’ї, друзів.
Через брак соціального прийняття секти діють під прикриттям найрозмаїтіших товариств, фондів, салонів відновлення фізичного і психічного здоров’я, курсів розширення свідомості тощо. Декларованою їх метою є наука, доброчинна діяльність, піклування про фізичне та психічне здоров’я своїх членів тощо. Отож у багатьох випадках секти не відкривають свого справжнього обличчя.
Велику роль у функціонуванні секти відіграє релігійний лідер, так званий гуру. У багатьох групах особливо підкреслюється важливість духовного зв’язку з ним, його автентична духовність, можливість працювати над власним духовним розвитком під наглядом вибраного самим собою майстра (див. H. Grzymala-Moszczynska, 1991, с. 122).
Секти, а в принципі їхні лідери (гуру) часто використовують елементи психологічної консультації і психологічного знання на тему психоманіпуляції і маніпулюють, зокрема, світоглядом, допроваджуючи до заперечення особою її власного світогляду на користь світогляду деструктивного. Секти розвиваються в різних середовищах, хоча особливий інтерес виявляють до людей молодих і тих, що опинилися на так званому "дні", у психічній кризі, в гострому стресі, викликаному якимись змінами в житті. Часом деякі з цих чинників нагромаджуються в житті певної особи, утворюючи винятково сприятливі психосоціальні обставини для її завербування.
Проте варто підкреслити, що ці чинники – це обставини, які сприяють вербуванню, але не є обов’язковими, оскільки, як вважають знавці проблеми (S. Hassan, 1997), до секти можна залучити майже кожну людину – це залежить від здібностей особи, яка рекрутує. В сучасному світі рекрутації нових членів особливо сприяють, зокрема, такі психосоціальні обставини, як зростаюча кількість розлучень, наслідком чого стає відмирання сімейних зв’язків, криза авторитетів, соціально-моральний хаос, невпевненість, почуття розгубленості, неглибока релігійність, брак систематичних релігійних практик і зв’язків зі своєю релігійною спільнотою.
До сприятливих обставин слід би було також зарахувати постійні спонукання потреби мати значення, виконувати важливі соціальні ролі, само-реалізовуватися та будь-якою ціною робити кар’єру. Сила впливу сект полягає в тому, що "вони йдуть таким людям назустріч, шукають їх там, де вони є, підтримують їхні прагнення до співучасті, спонтанності, спів-відповідальності, залучення і забезпечують їм інтенсивну опіку через численні контакти, відвідування вдома, безперервну підтримку й допомогу. Вони допомагають інтерпретувати особистий досвід, утверджуватися у власній цінності, формувати ставлення до межових проблем у межах всеохопної системи" (Ватиканська доповідь).
Багато нових релігійних груп (сект) приймає як програму своєї діяльності філософію New Age. Вони приймають положення, що ставлять під сумнів існування Біблійного, особового, трансцендентного, вічного Бога і Його провидіння щодо творення. Замість віри й любові до особового Бога пропонується віра в панкосмічну енергію, не особову енергетичну силу, а також обожнення себе самого.
Ці групи у своїй діяльності посилаються на чотири речі:
- окремі здобутки сучасної науки;
- релігії Сходу (у їх ідеології має місце реінкарнація);
- психологію свідомості і підсвідомості;
- астрологію – езотеризм, гноза, окультизм .
Специфікою проголошуваної релігії є припускання всіх елементів світових релігій, наявність елементів, які стоять понад релігійними поділами, різними конфесіями. Філософія руху New Age полягає в розриві з культурою і релігіями Заходу і навіть з усіма традиційними релігіями, оскільки, всупереч очікуванням, вони не розв’язали головних проблем людства, не згуртували людей, не об’єднали світу. Відтак прихильники New Age почали на свій спосіб, згідно з власною філософією, шукати такий собі універсальний чинник, ту зв’язну речовину, яка поєднає всіх людей.
Така філософія твердить, що немає однієї істини, істини об’єктивної, що істина є відносною. А коли так, то немає також єдиної істинної дороги до спасіння: кожна людина мусить створити власну істину і знайти шлях визволення для себе.
Із звітів, котрі готуються в різних країнах, випливає, що кількість сект постійно зростає. Так, за звітом Бюро національної безпеки, у Польщі є понад 300 сект. Ці дані, проте, постійно змінюються, а, що гірше, вони лише приблизні, оскільки справжньої їх кількості у жодній країні ніхто не в змозі подати, позаяк бракує правного регулювання, яке допомогло б зробити таку оцінку. Навіть приблизна оцінка кількості сект в окремій країні є майже неможливою ще й тому, що дуже важко довести якійсь групі чи організації, що вона є сектою. Секти дедалі краще камуфлюються, діють під різними прикриттями.
Чим секти приваблюють та заманюють людей? Чому далеко не дурні люди потрапляють у їхні тенета?
В секту не приходять добровільно. Туди вперше людину приводять. Є навіть такий термін «привожани». Всі секти експлуатують три основні потреби людини: у спільності, структурованості та значенні для оточуючих. Існує певна методологія з утримання та подальшої успішної адаптації новачка в секті. Особливо в тоталітарних сектах існує т. зв. «контроль свідомості».
Це техніка модифікації поведінки без осмисленої згоди контрольованих людей. При першій же зустрічі новачка занурюють в атмосферу турботи та підкресленої уваги до його персони. У нього намагаються створити враження, що йому надзвичайно пощастило сюди потрапити. Психологи називають це «бомбардуванням любов'ю». На цій стадії ретельно приховують справжні мотиви секти.
У секти потрапляють далеко не дурні люди... Адже тут головне – прозвучати в унісон проблемам, які повсякденно оточують нашу дійсність. Бути сучасним часу цьому і затребуваним у ньому. А тому при вербуванні експлуатують мотиви, наприклад, морального порядку. Людині пропонують варіанти, скажімо, особистісного духовного зростання, альтернативні способу життя людства, що загрузло у гріхах. Натури з розвиненою моральною свідомістю, люди совісні, котрі задихаються у світі вульгарності та фальшивих цінностей, навіть дуже реагують на такі заклики. Існує навіть особлива класифікація за соціо-психологічними властивостями людей для їхнього ж успішного вербування: колективісти, індивідуалісти, претензіоністи, наслідувачі, слабовільно-пасивні, ізольовані. Головне, зробити правильне калібрування, а сектанти-вербувальники, непогані психологи.
Існують різні мотиви, з яких люди потрапляють в секти. Соціальні – прагнення позбутися самотності та знайти нових друзів, втрата близької людини, різка зміна соціального статусу; духовні – пошук Бога і сенсу життя; моральні – сподівання знайти своє місце в житті, отримати відчуття гармонійного буття, знайти однодумців за своїми поглядами; психофізіологічні, пов'язані з проблемами фізичного та психічного здоров'я – людина прагне отримати підтримку, перебуваючи в стані фізичної або психічної недуги; інтелектуальні та пізнавальні; практичні – отримати реальну матеріальну допомогу.
Як правило, людина рідко потрапляє в секту з якоїсь однієї причини, їх буває одразу декілька.
Висновки
Якщо розвиток релігійних груп вважається позитивним або навіть бажаним з соціального погляду явищем, то розвиток сект (нових релігійних груп) – явище тривожне, якому належить протидіяти.
Релігійне об’єднання, яке пропонує Християнська Церква, має за собою досвід тривалої історії, виправдовувало своє існування в минулому і виправдовує тепер. Універсалізм і непозбутні цінності цього об’єднання підтверджувалися віками і не підлягають дискусії .
Релігійні групи, що існують у межах великих релігій, наприклад християнської, допомагають людині прочитувати життєвий шлях, віднаходити справжню мету і сенс життя, розв’язувати свої проблеми, дбати про спільне благо. Істинні духовні лідери цих груп допомагають людині проживати життя відповідально, наповнено й гідно, зростати й розвиватися духовно.
Натомість нові релігійні рухи (секти) використовують змісти, засоби й методи, ворожі не тільки християнству, але й людству взагалі. Багато з них має виразно патологічний характер, викликає у членів груп симптоми, що породжують зрозумілу заклопотаність близьких та оточення. Участь у таких групах призводить до духовної кризи, дезінтеграції особистості людей, залучених до цих рухів, розбиває сім’ї. В результаті це зумовлює брак соціального прийняття такого типу діяльності.
Соціальні побоювання викликають такі дії в межах нових релігійних рухів, як формування сліпого культу вождя, етноцентризм, нетерпимість до інших думок і цінностей, цілковите нехтування минулого, у тому числі й заперечення дотеперішньої ролі сім’ї, друзів, школи, колишніх цілей і цінностей. Секта домагається розриву із сім’єю та визнання її ворожим середовищем, особливо тоді, коли родина негативно налаштована щодо належності до такої релігійної групи.
Члени нових релігійних груп відмежовуються від колишніх інтересів, навчання, емоційного та інтелектуального розвитку. Посідають, отже, позицію, яку можна було б визначити як антиінтелектуалізм. Слід завважити, що в принципі новим релігійним рухам залежить не на істині, яку так часто проголошують їхні вожді, а на середовищі, яке треба збільшувати, аби жити коштом нових членів.
Конкретним прикладом деструктивної, або навіть терористичної діяльності нових релігійних рухів у сучасному світі, є секта "Верховна істина". Її засновник і гуру Шоко Асагара 1995 року наказав членам своєї секти розпилити бойовий газ (зарин) у токійському метро, внаслідок чого було отруєно кілька тисяч осіб, дванадцятеро з яких померло. Донині сотні людей, отруєних цією сектою, потерпають на симптоми, схожі на ураження мозку. Вождь секти "Верховна істина", бажаючи досягти цілковитого послуху підданих, примушував їх уживати наркотики (LSD), замикав в ізольованих приміщеннях і піддавав прополіскуванню мозків.
Ш. Асагара, якого пізніше судили в японському суді, на запитання про свою релігійну доктрину відповів, що він єдиний, хто врятує людство від близької неминучої загибелі. Бажаючи мати певність, що його пророцтва справдяться, він сам готував кінець світу. Щонайсильніші суспільні побоювання має породжувати те, що після нападу на токійське метро японська поліція виявила: у власності секти були фабрика зброї (карабінів) і хімічна фабрика, у якій вироблялися зарин та LSD.
ЛСД, в розмовній мові відомий як «кислота» — галюциногенний наркотик. Серед типових ефектів зміна думок, відчуттів і усвідомлення свого оточення. Багато хто бачить чи чує речі, яких немає. Типовими фізичними ознаками є розширення зіниць, підвищення кров'яного тиску та температури тіла.
Іншим прикладом деструктивного впливу сект у суспільстві є сатаністи, які спирають свою діяльність на так званій сатанинській біблії, що є протилежністю Святого Письма. Вони ображають релігійні почуття віруючих, висміюють їхні цінності, пародіюючи структури Церкви і профануючи Службу Божу (див. J. Makselon, 1995). Щодо церковного вчення, проголошуваних у ньому тез і дотримуваних обрядів, сатанізм є цілковитою антитезою, анти-вірою, анти-культом, анти-організацією. Це сила деструктивна, небезпечна, бо акцептує зло, в програму своєї діяльності вписала насильство і жорстокість, пропагує псевдо-цінності, нігілістичні ідеї та стиль життя.
Сатанізм особливо небезпечний для дітей і юнацтва, бо він ніби йде назустріч їхнім психічним і фізичним потребам: свободи, емансипації, переживання захвату, таємничості, ритуальності, неконвенційності. Ідеологію сатанізму скеровано проти будь-якої релігії – теїстичної чи деїстичної. Вона є великою соціальною проблемою, оскільки виступає проти соціальної гармонії, порядку, організації, проти істини, добра, краси (див. Cz. Cekiera, 1996, с. 200).
Для того, щоби проти-ставитися сектам, доконечним є усвідомлення відмінностей, представлених у цій статті, між новими релігійними рухами (групами), з одного боку, та Церквою і релігійними групами, що функціонують у її складі – з іншого. Неодмінним є також усвідомлення особою тих психологічних і соціальних наслідків, які несе для неї належність до релігійної групи, і які – до нової релігійної групи (секти).
Найвідоміші секти XX століття
Зараз Сектами зазвичай називають будь-які сумнівні організації із релігійною концепцією. Проте раніше поняття було нейтральним і позначало школу або вчення (латинська).
У різних країнах законодавство щодо діяльності сект відрізняється. У США, Німеччині та Великобританії Церква Сатани діє цілком законно, а у державах Середньої Азії вважається релігійно-екстремістською організацією. Секта Свідків Єгови законодавчо заборонена у Китаї, Таджикістані, Ірані, Іраку, Росії, проте в Європі багато її законних філіалів. Подібна історія із Церквою саєнтології – у Великобританії, Новій Зеландії та ПАР вона звільнена від податків як некомерційна організація, у Португалії і Австралії визнана офіційною релігією, а у Німеччині та Ірландії релігією не вважається.
В Україні з 1997 року існує так званий «Духовний центр «Відродження» на чолі із Володимиром Мунтяном, який вже відбував термін за шахрайство. Українськими експертами спільнота визнана як тоталітарна секта, проте її діяльність не заборонена.
Люди, які потрапляють до небезпечних тоталітарних сект, у кращому випадку встигають втекти і повернутися до нормального життя. Та є й ті, хто до останнього сліпо крокував за духовними лідерами. Ці лідери виманювали гроші, доводили до самогубства і змушували вбивати інших. Про такі найвідоміші найруйнівніші секти 20 століття, а також їхніх засновників ми і згадаємо.
«Храм народів» на чолі з Джимом Джонсом
Секта була заснована у 1955 році в США Джимом Уорреном Джонсом, який з дитинства цікавився релігією. Крім релігійного вчення, Джонса приваблювали і комуністичні ідеї.
Деякі випадкові відвідувачі казали, що побут учасників «Храму народів» близький до ідеального, інші ж казали, що Джим практикує тілесні покарання або навіть тортури за провину. Крім того, ходили чутки, що і Джонс, і інші члени секти вживають наркотики.
Джонс наголошував, що в його релігійній групі є місце людям будь-якої національності чи занять. Тож не дивно, що до секти із радістю долучалися покинуті всіма люди, які втратили будь-яку надію на нормальне життя: бідняки, бездомні, наркозалежні і секс-працівниці. Ідеї рівності приваблювали багатьох людей, які відчували, що не входять до привілейованої більшості. Проте насправді у «Храмі народів» до верхівки входили здебільшого білі люди із гідною освітою, а темношкірі належали до робочого класу. Проте, незважаючи на такі протиріччя і досить жорсткі правила (наприклад, повна заборона спілкування із рідними), популярність «Храму народів» зростала.
Найбільше масове ритуальне самогубство 20 століття сталося 18 листопада 1978 року. За день до цього американський конгресмен Лео Райан відвідав спільноту. Деякі її учасники одразу заявили, що хочуть поїхати з ним. Наступного дня Райана, трьох журналістів, що його супроводжували, і одного з колишніх учасників секти було вбито.
Того вечора загинуло 918 людей, серед яких 276 дітей.
Одне із найбільших масових самогубств назавжди увійшло до американської історії. Усі ЗМІ майоріли статтями і світлинами про діяльність секти і вечір, що забрав життя сотень людей. Це були не всі жертви: інсайдер «Храму» Майкл Прокс застрелився через 4 місяці після масового самогубства адептів. У 1983 колишній член храму Лоуренс Манн застрелив дружину і дитину, а потім застрелився сам.
«Сім’я» на чолі із Чарльзом Менсоном
Американська секта кінця 60-х, що жахнула увесь світ. Її засновник з Огайо, Чарльз Менсон, здавалося, був просто приречений на те, щоб закінчити життя у в’язниці.
Чарльз збирав навколо себе ще зовсім юних прибічників (в основному дівчат, яким не вистачало любові у родині). Потім, на суді, засновник секти казав – люди самі приходили до
нього, втомлені від жорстокого світу, який їх не чув.
Менсон був палким фанатом The Beatles. Пісня Helter Skelter («Гармидер») з White Album стала для нього роковою. Чарльз переслухав її багато разів і заснував власну світоглядну концепцію.
Згідно з нею, мала розпочатися війна між негроїдною та європеоїдною расами. Після сутичок, казав Менсон, на планеті залишиться всього кілька тисяч чорношкірих людей. «Біла раса», за словами Чарлі, мала бути знищена, а він зі своїми прибічниками планував керувати людьми, що залишаться у живих.
Менсон втомився чекати на початок війни і вирішив її прискорити.
9 серпня 1969 року у будинку, де раніше мешкав музичний продюсер Террі Мелчер, було вбито 5 людей, що там перебували. Наступного дня у своєму домі були знайдені мертвими власники мережі магазинів Лено і Розмарі Ла-Б’янка.
Можливо, поліція шукала б вбивць куди довше. Але одна із учасниць «Cім‘ї» Сьюзен Аткінс, що потрапила за грати з іншого приводу, розповіла своїй співкамерниці про злочини секти. Крім того, ще одна з «дівчат Менсона», Лінда Касабіан, що бачила вбивства Шерон Тейт та інших жертв, вирішила свідчити проти свого духовного наставника.
Одна із послідовниць Менсона Лінетт Фромм у 1975 скоїла невдалий замах на президента Форда і потрапила до в’язниці. Вона залишилася вірною своєму лідеру, на відміну від багатьох колишніх учасників секти. Згодом вони визнавали, що потрапили під руйнівний вплив Менсона, до кінця не усвідомлюючи сутність ідеї «Хелтер Скелтер» і злочинів, скоєних представниками спільноти.
Чарльз дійсно міг впливати на інших людей і фактично закохувати їх у себе, незважаючи на відсутність нормальної освіти, не найпривабливішу зовнішність і свою жорстокість. «Сім’я» трималася на його лідерстві. На тому, як сильно юні дівчата любили Менсона і вірили йому.
Суд над «родиною Менсона» тривав декілька місяців – деякі з присяжних навіть втратили через судовий процес роботу. Смертна кара для всіх вбивць – самого Менсона, Сьюзен Аткінс, Патрісії Кренуїнкел і Леслі Ван Хутен – була замінена на декілька довічних ув’язнень. У достроковому звільненні учасникам «Cім‘ї» відмовляли раз за разом.
Менсон і Аткінс померли у в’язниці, інші продовжують перебувати за гратами.
«Велике біле братерство Юсмалос» на чолі із Марією Деві Христос
Тоталітарна секта на території колишнього СНД, яку заснувала Марина Цвигун. Засновниця народилася у Донецьку (тоді ще називався Сталіно), отримала журналістську освіту і була членом Спілки журналістів СРСР.
Життя Марини, за її ж словами, кардинально змінилося після клінічної смерті у 1990 році, яку спричинив черговий – за деякими даними, 10-й аборт. Після 3,5 годин «між двома світами» Цвигун нібито отримала Одкровення, згідно з яким вона «Месія Епохи Водолея і Мати Світу».
Цвигун розповідала людям, що є живим втіленням Іісуса, одночасно його матір’ю та нареченою. Марія також казала, що бачила бога і несе важливу місію – порятунок людства перед «Перетворенням планети Земля».
Цвигун створила власні заповіді, за порушення яких на людей нібито чекали страшні страждання. Вона запевняла, що Сатана прийде у світ під маскою Іісуса, і люди, які підуть за ним, будуть приречені. Порятунком, звісно ж, було одне – поклоніння Марії та дотримання її доктрини. У багатьох містах України і Росії можна було побачити плакати із закликами каяття перед Страшним судом. Також на «агітках» було застереження про медичні книжки, кредитні картки, які називалися «відмітиною Звіря 666». Буквально за один рік спільноти «Білого Братерства» з’явилися майже у всіх містах СРСР.
Проти Цвигун порушили карну справу за статтею «Шахрайство» і оголосили про розшук засновниці секти. Але Марина втекла до Болгарії і разом із прибічниками почала подорожувати деякими європейськими країнами, намагаючись знайти нових адептів сумнівного вчення.
У 1993 учасники «Білого Братерства» намагалися масово вкоротити собі віку, проте представники правоохоронних органів завадили цьому.
Затримали Марину і її чоловіка у 1993, після спроби захопити Софійський собор у Києві та спалити його. Цвигун отримала тюремний термін, проте звільнилася раніше і відновила «Біле Братерство». А ще встигла вийти заміж за іншого чоловіка, намагалася офіційно зареєструвати свою секту в Україні (не вдалося) і у 2006 переїхала до Москви. Там знову змінила ім’я – тепер зветься Вікторією Преображенською.
Марина із головою поринула у культурну і творчу діяльність: пише картини, вірші, прозу, музику, створила «Космічне полімистецтво третього тисячоліття». В інтерв’ю Цвигун казала, що є «жінкою-першопрохідцем, яка в епоху патріархату першою повстала проти існуючих застарілих канонів та пригнічення жіночої сутності».
Марина і її перший чоловік знали, як впливати на людську свідомість, і маніпулювали учасниками секти. Останні свято вірили у вчення «Білого Братерства», жертвували власні гроші і майно, боялися Страшного суду і все більше віддалялися від реального життя, перебуваючи під впливом квазірелігії. Спроба ритуального самогубства ще раз доводить руйнівний вплив лідерів секти на свідомість адептів.
Після численних матеріалів про вплив вчення Цвигун і її чоловіка на психіку людей секта потроху почала розпадатися. Також цьому сприяли арешти верхівки і частини послідовників. При цьому законодавчо в Україні «Біле Братерство« не заборонено, а деякі книги Цвигун можна вільно придбати.
«Аум Сінрікьо» на чолі із Сьоко Ахасарою
Японська секта, яка була заснована наприкінці 80-х. Її назва походить від слів «аум» (з санскриту «Всесвіт») і «сінрікьо» (вчення істини).
Засновник секти – Тидзуо Мацумото, який змінив ім’я на Сьоко Асахара.
Ще з дитинства Тидзуо майже не бачив через глаукому, тому вчився у школі для дітей із поганим зором. Не вступивши до медичної школи, юнак присвячував багато часу самоосвіті: вивчав фармакологію, традиційну китайську медицину та акупунктуру.
У 1981 році Асахара заснував аптеку, де торгував гомеопатичними препаратами, які нібито були «заряджені енергією, що допомагає вилікуватися». Він встиг заробили 40 мільйонів єн перед арештом за продаж підроблених ліків. Сплативши немаленький штраф, Тидзуо став банкрутом.
Після бізнесової невдачі 22-річний юнак вирішив створити власне вчення. Він кілька років займався йогою, вивчав медитативні практики і у 1984 створив центр «Аум-но-кай» (інша назва – «клуб Аум»). Асахара не полишив і «заряджені предмети», заснувавши нову фірму з їхнього продажу.
Вже у 1986 спільнота Тидзуо остаточно стала релігійною та перейменувалася в «Аум Синсен-но-кай» – «Суспільство духовно розвинених людей, що мають надприродні сили». За рік секта стала називатися «Аум Сінрікьо».
Асахара збирав навколо себе студентів із провідних японськіх університетів. Спільнота вважалася елітною і навіть була офіційно зареєстрована як релігійна організація. Але репутація секти з роками ставала гіршою: її верхівку звинувачували в обмані нових учасників і утриманні силою проти їхньої волі. Також Асахарі закидали вимагання грошей у адептів. Наприкінці 1989 року було вбито родину юриста Цуцумі Сакамото, який займався позовом проти «Аум Сінрікьо».
Сам Асахаро з декількома представниками секти намагалися потрапити до японського парламенту, проте безуспішно. Риторика спільноти потроху стає загрозливою та антисоціальною, вчення секти починає передбачати вороже ставлення до навколишнього світу.
Вперше учасники «Аум Сінрікьо» застосували газ зарин (отруйну речовину нервово-паралітичної дії) у 1994 році. Вночі 27 червня члени секти розповсюдили зарин у місті Мацумото, вбивші сімох осіб та травмувавши більше 200.
У січні 1995 року спеціалісти знайшли сліди зарину неподалік від фабрики, що належала секті, але представники спільноти відхрещувалися від цього і називали себе жертвами газової атаки. Через місяць було вбито нотаріуса Кійосі Карія, молодша сестра якого намагалася втекти з «Аум Сінрікьо». Його спалили, а залишки викинули до озера Кавагути.
У березні того ж року поліція заарештувала кількох членів секти, підозрюючи їх у викраденні студентів університету. Незабаром після цього учасники «Аум Сінрікьо» здійснили терористичний акт.
20 березня 1995 10 членів секти за наказом Асахари розповсюдили отруйний газ зарин у токійському метро. За даними поліції, загинуло від 12 до 27 осіб, ще кілька десятків отруїлися, а близько тисячі мали тимчасові проблеми із зором.
Через вплив газу багато людей, що знаходилися у метро в той момент, страждали від часткового паралічу, порушення мовних функцій та інших проблем зі здоров’ям. Дію газу на собі відчули кілька десятків тисяч людей.
Секта безуспішно намагалася відхреститися від теракту: у результаті обшуків в будівлях, що належали «Аум Сінрікьо», знайшли компоненти хімічної та біологічної зброї, серед яких – збудники сибірської виразки та лихоманки Ебола.
У секти було стільки матеріалів для виготовлення зарину, що вони могли знищити близько 4 мільйонів людей.
Асахара був визнаний винним в організації газового теракту. Його повісили 6 липня 2018 року.
Крім нього, стратили ще 12 учасників секти, які були причетні до теракту: виготовляли зарин, розповсюджували його або віддавали накази іншим терористам.
У 1999 році «Аум Сінрікьо» перевела близько 5 мільйонів єн на користь постраждалих у метро. Крім того, у 2000 році секта мала сплатити ще близько 20 мільйонів доларів за нанесену шкоду. Після теракту у країні набув чинності закон, згідно з яким «Аум Сінрікьо» мала звітувати щодо діяльності кожні 3 місяці.
Влада регулярно перевіряла приміщення, які належали секті, і слідкувала за її учасниками. Останні вибачилися перед жертвами теракту у метро, сплатили всі штрафи та перейменували спільноту в «Алеф», забувши про поклоніння Асахарі.
Але його прибічники й досі існують – не лише у країнах Азії, а й в усьому світі. Це десятки тисяч людей, яких захоплюють ідеї Асахари і його дуальне вчення.