Методична скарбничка вчителя біології Руснак Тетяни Миколаївни Метод «Синектика» Синектика - метод колективної творчої діяльності, який спочатку розглядався як метод стимулювання пошуку інноваційних рішень в промисловості і менеджменті, а згодом перекочував до скарбниці педагогічних технік. Запропонував метод американський вчений Дж. Гордон, який є гарним доповненням та удосконаленням методу мозкового штурму. Питання методології пошуку нових ідей і рішень стали цікавити вченого ще у 40-х роках минулого століття, коли він аналізував роботу однієї винахідницької групи, а вже на початку 50-х років, удосконаливши метод мозкового штурму, розробив метод, який згодом отримав назву синектика. Головна його відмінність від мозкового штурму полягає у тому, що після висування ідей відбувається їх об’єднання в групи, а потім здійснюється відбір найбільш оригінальних ідей. У 1961 році світ побачила книга Дж. Гордона «Синектика: розвиток творчої уяви», яка стала настільною для багатьох корпорацій світу. А клієнтами, створеної Гордоном консалтингової компанії «Синектікс Інкорпорейтед», стали відомі світові компанії «Zinger», «General Electrics», «IBM» та багато інших. Мета методу – максимально розгойдати мислення, викликати потік думок та ідей, створити умови, щоб людина висувала якомога більше аналогій та асоціацій. У методі, ті хто висувають ідеї отримали назву синектори. Найчастіше вони висувають не сформульовані ідеї та готові рішення, а незавершені думки, які висловлюються у формі образів, метафор, порівнянь і описів відчуттів. Синектори працюють у групах з 5-7 дітей. Метод синектики має декілька етапів:
Для використання методу синектики потрібно: сформувати спеціальну групу синекторів (зазвичай це зробити складно); створити робочі умови (приміщення, обладнання, реквізити, настрій); сформулювати завдання; дати групі запрацювати разом. Яким же чином можна застосувати метод на уроках біології? До прикладу, на уроці біології у 6-у класі учням можна роздати малюнки або світлини елементів будови різних біологічних об’єктів. Розглянувши їх, вони повинні запропонувати свій, ще не існуючий в житті людини об’єкт. Як правило, спочатку у дітей виникають асоціації уже з відомими їм предметами, а вже потім вони намагаються здійснити пряму аналогію. Так, спірогира асоціюється у дітей з серпантином, жаба з чимось холодним і слизьким, скат манта – з плаваючою платформою і т.д. На основі асоціацій виникає пряма аналогія: спускова труба в школі з 3-го на перший поверх у вигляді спіралі; плаваючий будинок, який під час шторму буде опускатися на дно океану, а під час штилю плавати на його поверхні тощо. Метод розвиває у дітей творче мислення, широкий кругозір та уміння продукувати нові ідеї. І як сказав Жюль Верн «Усе, що одна людина може собі уявити, інша людина зуміє втілити це у життя». Відеопрезентацію методу можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=SFCK4Mgs_iY Джерела: 1.Метод №9: Синектика. [Електронний ресурс] URL https://creativity.vetas.ru/metod-9-sinektika/ 2.Блог 4 brain [Електронний ресурс] URL https://4brain.ru/blog/ 3.Метод синектики [Електронний ресурс] URL http://groupdynamics.kspu.edu/wiki/a/24 4.Майкл Микалко. Игры для разума. Тренинг креативного мышления – СПб.: «Питер», 2007. – 302 с. |