«Люблю весну, та хто її не любить»
Природа дає нам життя, вона приносить їжу, кисень, воду без природи не було б нас та всього людства, природу треба берегти та піклуватися про неї, а вона про нас, тільки все стає по колу, восени все йде в сплячку на пів року ,а в зиму все в крива білим холодним снігом. А весною все просипається й знову живе пів року й дає нам плоди, й життя . В літку ми збираємо врожай й їмо, продаєм, треба природу берегти вона нам може помститися за те, що до неї не добре ставляться. Як говорять ,що природа вона як матінка для нас. Я люблю весну та хто її не любить. Весна красна так говорять тому, що все на цій порі прокидається й все розквітає ,та оживає я люблю цю пору тому ,що тоді не холодно й не прохолодно. З настанням весни сонце починає світити дедалі яскравіше. Небо стає блакитним, щосили тане сніг і біжать струмки. Земля ще зовсім холодна, але через залишки снігу вже починають пробиватися перші квіти — прекрасні білі проліски.
Оживає і природа в лісі. Прокидаються від зимової сплячки звірі, повертаються з теплих країв до рідних місць птахи. Всі облаштовують затишні гніздечка й нірки, готуються до виведення дитинчат. Для цього потрібні просторі й надійні будинки, до яких не зможуть дістатися хижаки.
З приходом весни пробуджується природа. Починають набухати й лопатися бруньки, з яких потім з’являється ніжне зелене листячко. Це листячко росте на очах, наче за всіма рослинами доглядає найкращий садівник світу. Лише за тиждень дерева повністю вкривається листям, що шарудить на свіжому весняному повітрі. Куди не кинь оком — всюди відчувається життя.