Ім'я файлу: Бог у творчості.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 6210кб.
Дата: 08.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
lekcija_1.pdf

Лаврова Софія 9 клас

"Боже милий! Як хочеться жити, і любити Твою Правду, і весь світ обняти!” (2:233).

про церкву, про вчення Христа, про

християнську мораль він одержав від

дуже релігійного батька, який удома по

неділях і святах часто вголос читав Святе

Письмо про життя святих.

Як свідчать дослідження, Т. Шевченко з дитинства добре знав Псалтир, учився по ньому читати. Коли він служив у дяка, йому часто доводилося читати молитви над померлими, відбувати церковні богослужіння.
Бог у житті Тараса Шевченка
Т. Шевченко перечитував Святе Письмо раз у раз в час скрути, у похмурі дні недолі, він припадав до нього як до цілющого джерела мудрості і життєдайної снаги. «Новий Завіт я читаю з благоговійним трепетом», – писав Т. Шевченко у 1850 р. Уважне читання поезій Шевченка не залишає сумнівів: він не був щасливою людиною. Тяжка доля поета нерідко доводила його до розпачу та безнадійності. Звісно, Шевченко не був атеїстом, але й назвати його глибоко церковною людиною теж навряд чи можливо. Усе своє життя Кобзар перебував у духовному пошуку. Він шукав здійснення вищої правди, Божої правди. Пошук цей був непростим, сповненим сумнівів, бунтарства та вільнодумства.
Бог у творчості Тараса Шевченка

Християнські поняття у творчості


Шевченко у своїй поезії наскрізно, в різні періоди свого життя, апелює до Бога — від першого відомого нам вірша поета до останнього.

Першим Шевченковим переспівом біблійних текстів, поезією яких він захоплювався були «Давидові псалми» – передусім гімн Богові.

«Доки, Господи, лукаві

Хваляться, доколи

Неправдою? Твої люди

Во тьмі і неволі

Закували… Добро твоє

Кров’ю потопили,

Зарізали прохожого,

Вдову задавили»


«За кого ж Ти розіп'явся,

Христе, Сине Божий?

За нас, добрих, чи за слово

Істини… чи, може,

Щоб ми з Тебе насміялись?

Воно ж так і сталось.»

«Смієшся, батечку, над нами». Тут слово «батечку» вжите в

зневажливому, глузливому значенні. Так Т. Шевченко показує своє

презирливе ставлення до бога, яким прикривалися соціальні

злочини в кріпосницькому суспільстві. Тут гнівний виступ поета

проти самодержавно-кріпосницької системи пов’язаний із гострим

викриттям і осудженням бога

Т. Шевченко звертається до біблійних мотивів, вступає в суперечку з Богом саме в суспільно-політичній поезії. Він нарікає на Господа за соціальну неправду, за гірке становище українського народу, і запитує в Бога, чи бачить він із-за хмари їхні сльози, горе. Поет із розпачу та відчаю осуджує Господню терплячість:
«А Бог куняє. Бо се було б диво, Щоб чути і бачить – і не покарать. Або вже занадто долготерпеливий…»

У вірші «М. Костомарову» звучить мотив самотності в цьому світі. Це почуття переростає в німотний крик, викликаний неможливістю розділити з кимось свою долю:

Молюся! Господи, молюсь!

Хвалить тебе не перестану!

Що я ні з ким не поділю

Мою тюрму, мої кайдани!

Висновок:

Шевченкова душа палає вогнем любові до Бога і до людей. Людина для Шевченка є унікальною у Всесвіті, бо вона є образом і подобою самого Бога і тому зневага та кривдження людини - це найтяжчий гріх перед Богом.

Полум'яне слово Тараса Шевченка очищає, надихає, просвітлює і дає правильний орієнтир в житті на єднання з Богом:


«Ми віруєм Твоїй силі

І духу живому.

Встане правда! Встане воля!

І Тобі Одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.»
скачати

© Усі права захищені
написати до нас