Ім'я файлу: Курсовагеооморфологічні процеси в Україні- .docx
Розширення: docx
Розмір: 150кб.
Дата: 09.12.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 150кб.
Дата: 09.12.2021
скачати
КУРСОВА РОБОТА
СУЧАСНІ НЕСПРИЯТЛИВІ ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
з дисципліни «Фізична географія України»
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Геоморфологічні процеси і явища…………………………………..5
1.1. Геоморфологічні процеси і явища, термінологічна база……………….
1.2. З історії вивчення та дослідження…………………………………………10
Висновки до розділу 1……………………………………………………….
РОЗДІЛ 2. Чинники прояву несприятливих геоморфологічних процесів і явищ в Україні…………………………………………………………………...15
2.1. Геологічна і тектонічна будова……………………………………………15
2.2. Рельєф………………………………………………………………………..17
2.3. Кліматичні умови…………………………………………………………...19
Висновки до розділу 2……………………………………………………….
РОЗДІЛ 3. Прояви несприятливих геоморфологічних процесів на території України…………………………………………………………………………...21
3.1. Види несприятливих геоморфологічних процесів………………………..21
3.2. Регіональні відмінності проявів несприятливих геоморфологічних….…26 3.3. Шляхи попередження та запобігання несприятливих геоморфологічних процесів і явищ…………………………………………………………………..28
Висновки до розділу 3……………………………………………………….
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………33
ДОДАТКИ………………………………………………………………………37
ВСТУП
До основних несприятливих геоморфологічних процесів, що відбуваються на території України, належать ерозія, зсуви, селі, карст, заболочення і підтоплення. Ділянки, що уражені небезпечними геоморфологічними процесами і явищами займають значну частину території України і щороку збільшуються, завдаючи значних збитків.
Дослідженням несприятливих геоморфологічних процесів приділяється значна увага, про свідчить велика кількість публікацій, серед яких варто відзначити роботи Л. Скварчевської (2010…???), А. Оліферова (….), Ю. Шуйського (…), О. Клюкіна(…), Б. Вахрушева(…), Я. Кравчука(…), І. Ковальчука( …), В. Стецюка, В. М. Шестопалова, А.Б. Ситникова, І.О. Садовенка, Г.І. Рудька , П. Цися та інших […].
Вивчення закономірностей розвитку сучасних геоморфологічних процесів, регіональних особливостей, їх прогнозування розвитку і оцінка для потреб практики є одним з головніших завдань фізичної географії. Експедиційні і стаціонарні дослідження цих процесів є основою для характеристики стану природного середовища, а також необхідною передумовою інженерно-географічної оцінки території для різних видів її освоєння та комплексного обґрунтування проектів і заходів з охорони природи.
Актуальність теми. У наш час дослідження розвитку несприятливих геоморфологічних процесів часто обмежуються констатацією форм розвитку та побудовою карт ураженості, які розглядають як прогнозні. Тому актуальним є питання дослідження зв’язку несприятливих геоморфологічних процесів з геологічними, гідрогеологічними, тектонічними, геоморфологічними, геофізичними, метеорологічними, просторовими і часовими факторами, а також встановлення відповідних закономірностей для розробки системи довгострокового прогнозування.
Об’єктом дослідження є рельєф територія України!!!!.
Предметом дослідження є чинники формування сучасних несприятливих геоморфологічних процесів та їх поширення на території України !!!.
Метою курсової роботи є дослідити розвиток несприятливих геоморфологічних процесів на території України та обґрунтувати основні підходи щодо визначення шляхів попередження та запобігання їх катастрофічних наслідків.
Досягнення цієї мети передбачало вирішення таких основних завдань:
- дати загальну характеристику поняттю «геоморфологічні процеси»;
- систематизувати і узагальнити історико-методологічну базу дослідження;
- визначити основні чинники прояву несприятливих геоморфологічних процесів в Україні та дати їм характеристику;
- дослідити та проаналізувати види несприятливих геоморфологічних процесів в межах України;
- запропонувати визначити оптимальні шляхи попередження та запобігання руйнівних і катастрофічних проявів геолого-геоморфологічних процесів на території України.
Методи: загально-географічні, описові, статистичний , картографічний,
синтезу та аналізу, історико-генетичний, порівняльно-географічний.
Новизна роботи полягає у систематизації та узагальненні географічної інформації про особливості розвитку та прояву небезпечних геоморфологічних процесів на території України.
Практичне значення: полягає у поглибленні знань з курсу ФГУ та можливість використання даного матеріалу у практичній роботі вчителя та фахівця-географа.
Структура роботи: курсова робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1. ГЕОМОРФОЛОГІНІ ПРОЦЕСИ І ЯВИЩА
Геоморфологічні процеси і явища, термінологічна база
Геоморфологічні процеси — це процеси, що формують нерівності земної поверхні, які доступні для безпосереднього спостереження та картографування [….]. Інтенсивність процесів можна оцінити (достовірно чи умовно) за інструментальними, аерокосмічними топографічними й історичними даними.
Унаслідок впливу чинників рельєфоутворення на певну ділянку земної поверхні виникають процеси рельєфоутворення, які за аналогією із чинниками називають ендо- та екзогенними.
До ендогенних процесів зазвичай належать тектонічні рухи земної кори, які спричинюють зміни у зовнішньому вигляді земної поверхні і тому є, власне, процесами, а також магматичні. [….].
Тектонічнірухи залежно від інтенсивності прояву, що призводить до різних перетворень земної кори і земної поверхні, поділяють на епейрогенічні (коливальні) та орогенічні (горотворні) рухи. Катастрофічнірухи (сейсмічні явища) властиві різним категоріям тектонічних рухів. За ступенем деформації осадових і кристалічних порід тектонічні рухи класифікують на складчасті (плікативні) та розривні (диз’юнктивні), за напрямом дії поділяють на вертикальнійгоризонтальні, за часом прояву — на давні, неотектонічні (новітні) та сучасні[22].
Магматизм залежно від часу і масштабів прояву класифікують на площинний, який відбувався у ранні геологічні епохи і зумовив формування значних за розмірами геологічних тіл, що мали відображення у рельєфі як великі позитивні його форми, лінійний, який переважно відбувався у палеозойський період і призвів до утворення великих базальтових плато внаслідок значних виливів на поверхню магми середнього складу, та центральний, що здебільшого характерний для епохи альпійського орогенезу, коли найповніше виявлялися процеси вулканічної діяльності зі створенням відповідних позитивних і негативних форм рельєфу центрального типу.
Отже, ендогенні рельєфоутворювальні процеси тісно пов’язані з процесами, що відбуваються у різних внутрішніх сферах Землі, а їх вивчення потребує ґрунтовних знань із загальної та історичної геології.
Екзогенні процеси є значно численнішими. Це — флювіальні (ерозія й акумуляція), морські й озерні процеси, або процеси на берегах (абразія й акумуляція), гляціальні (екзарація та акумуляція), кріогенні (руйнування й акумуляція), карстові (вилуговування та акумуляція), еолові (коразія, дефляція та акумуляція), біогенні (руйнування й акумуляція), процеси на схилах (знесення та акумуляція) [22].Чому лише одне джерело посилання???
Спільною ознакою всіх екзогенних процесів є тричленна структура їхнього механізму: вони послідовно здійснюють руйнування земної поверхні, транспортування зруйнованих мінеральних мас різними агентами та нагромадження (акумуляцію) відкладів. При цьому кожна стадія перебігу екзогенних процесів зазвичай відображена в існуючих на земній поверхні специфічних формах її рельєфу — морфоскульптурах.
На рубежі 80—90-х років XX ст. геоморфологи колишнього СРСР за результатами досліджень створили карту сучасних екзогенних процесів рельєфоутворення. Фрагмент легенди цієї карти наведено в табл. 1.1. ????
Екзогенними процесами дедалі частіше вважають діяльність людини щодо верхньої частини літосфери і рельєфу земної поверхні, яку позначають терміном «антропогенні процеси». Це переважно переміщення по земній поверхні значних мінеральних мас, що спричинює адекватне переміщення енергії: будівництво, гідротехнічні заходи, сільськогосподарське використання земної поверхні, військові дії тощо, які зумовлюють створення штучного (антропогенного) рельєфу.
До основних чинників прояву геоморфологічних процесів та процесів рельєфоутворення відносять ендо-, екзо- та антропогенні фактори. До них належать хімічний склад гірських порід, що беруть участь у будові рельєфу, геологічні структури, створені тектонічними рухами попередніх геологічних епох, давні й сучасні тектонічні рухи, кліматичні умови, існуючий рельєф, на якому відбуваються процеси рельєфоутворення та діяльність людини як «геологічної сили» (за визначенням Вернадського).
Таблиця 1.1.
Основні екзогенні процеси [22]
| Генетичні типи процесів | Відображення у рельєфі (типові елементарні форми) |
| Денудаційні | |
| Гравітаційні | |
| Обвально-осипні | Обвали, осипи, ніші зриву |
| Зсувні | Зсувні цирки, сходи, стінки зриву |
| Осідання схилів | Уступи, обриви, рови осідання |
| Соліфлюкція | Вали, гряди, тераси, потоки, шлейфи |
| Суфозійно-карстові | |
| Суфозійні | Лійки, западини, степові блюдця |
| Карстові | Лійки, печери, полья, каррові поля |
| Флювіальні | |
| Ерозія лінійна | Борозни, вибоїни, промоїни, яри, ерозійні уступи |
| Ерозія бічна | Меандри, уступи річищ |
| Еолові | |
| Дефляція | Котловини видування, виразки дефляції |
| Посткріогенні | |
| Морозобійне розтріскування | Тріщини, кам’яні багатокутники, медальйони |
| Термоерозія | Вибоїни, промоїни, яри |
| Термокарст | Западини, лійки, озерні котловини |
| Термоабаразійні | Бенчі, кліфи, хвилеприбійні ніші |
| Нівально-гляціальні | |
| Нівація | Цирки, кари |
| Екзарація | Троги, баранячі лоби, друмліни |
| Лавини | Снігові зсуви, снігові лотки, улоговини |
| Абразійні | |
| Морські й озерні | Бенчі, кліфи, хвилеприбійні ніші |
| Акумулятивні | |
| Алювіальні | Заплави, пляжі, коси, перекати, берегові вали |
| Пролювіальні | Шлейфи, конуси виносу |
| Алювіально-пролювіальні | Слабонахилені плоскі рівнини |
| Дельтові | Низовинні рівнини із віялоподібним розміщенням проток і рукавів |
| Озерні | Акумулятивні тераси, брегові вали, підводні акумулятивні рівнини |
| Морські | Пляжі, коси, пересипи, підводні акумулятивні рівнини |
| Еолові | Дюни, бархани, гряди, пагорби |
| Флювіогляціальні й гляціальні | Тераси, конуси виносу, ози, ками, ділянки післяльодовикових рівнин, прохідні долини, маргінальні канали, моренні гряди |
| Хемогенні | Солончаки, сори (шори) |
| Фітогенні | Торфовища |
| Денудаційно-акумулятивні | |
| Площинне змивання й делювіальні процеси | Деллі, шлейфи силових підніж |
| Еолові | Грядові, комірчасті (пористі) піски та їх модифікації |
| Підводні потоки каламуті | Каньйони, зсуви, конуси виносу |
| Кріогенні | Горби обдимання, гідро лаколіти, куруми |
| Комплексна денудація | Літоморфні останці, гребені, розсипища скотних порід |
| Зоогенні | Кротовини |
Термінологічна база
Абразія – це руйнування берегів (океанів, морів, озер і великих водосховищ) під дією хвиль і прибою. Розрізняють механічну, хімічну й термічну абразію.???
Балка – суха чи з тимчасовим водотоком долина, яка має спадисті задерновані схили. Довжина – до кількох кілометрів, ширина – до кількох сотень метрів, глибина – до 100м. Балка є завершальною стадією розвитку яру. Балки – характерний елемент рельєфу лісостепової та степової зон????.
Геоморфологічні процеси – це процеси, які формують нерівності земної поверхні й доступні для безпосереднього спостереження та картографування. Розрізняють ендогенні, екзогенні та антропогенні рельєфоутворюючі процеси. До ендогенних процесів відносять тектонічні рухи земної кори, магматизм. До екзогенних процесів належать флювіальні, морські, озерні, гляціальні, еолові, карстові, кріогенні, біогенні процеси, процеси на схилах і на берегах.
Ерозія – це розмивання чи змивання текучою водою гірських порід і ґрунтів. У результаті ерозії на земній поверхні виникають лінійно витягнуті форми рельєфу – ерозійні вимоїни, ерозійні борозни, долини, яри, балки. ????
Зсув - це зміщення похилої площини мас грунту з вершини або схилу узгір'я до підошви під дією сили тяжіння. ????
Карстові процеси (карст) – цегеоморфологічні процеси, які відбуваються завдяки здатності поверхневих чи підземних вод здійснювати хімічне вилуговування або розчинення осадових гірських порід — карбонатних, сульфатних, сольових. ????
Несприятливі геоморфологічні процеси – це процеси рельєфоутворення, які порушують або руйнують середовище життєдіяльності людини; зумовлюють помітний перерозподіл мас гірських порід і відповідні зміни у будові земної поверхні (обвали, зсуви, селі, карстові та сейсмотектонічні провали, обдимання й осадка грунтів, розмивання, змивання, намивання, вітрова ерозія, акумуляція тощо).
Підтоплення територій - комплексний процес, при якому порушується водний режим та відбувається підвищення рівнів ґрунтових вод і зволоження ґрунтів.
Селі - короткочасні бурхливі паводки на гірських річках, що несуть грязьо-кам'яний матеріал. Вони виникають під час великих злив, інтенсивного сніготанення, рідко при вивержені вулканів.
Яр – це від’ємна лінійна, вузька, крутостінна форма рельєфу з голими не задернованими схилами, часто розгалужена у верхів’ї. Довжина – до декількох кілометрів, ширина і глибина – десятки метрів. Яри зазвичай утворюються в осадових породах, що легко розмиваються тимчасовими потоками талих чи дощових вод [14].
З історії вивчення та дослідження
Становлення української геоморфологічної школи відбувалося впродовж тривалого часу. Формуванню певних знань про рельєф України та розвиток на її території геоморфологічних процесів сприяли роботи деяких радянських географів і геологів [3].
Так, питання формування рельєфу під впливом поверхневих текучих вод привертали увагу академіка І. П. Герасимова, професорів Н. І. Маккавєєва, Д. Л. Арманда, С. С, Соболєва, А. І. Спиридонова та ін. У цій області ними проведено багато важливих досліджень, що мають велике значення для сільського господарства, водного транспорту, картографії та топографії і т. д.
Великий вплив на формування геоморфологічних знань зробили праці професора І. С. Щукіна, який узагальнив величезний фактичний матеріал і вніс ясність у пояснення багатьох геоморфологічних процесів [18].
Теоретичні база обгрунтована проф. Ю. А. Мещеряковим на основі вивчення рельєфу обширних рівнинних ділянок земної поверхні.
В останні десятиліття ХХ ст. серед геоморфологів розвиток отримали дослідження морфології і динаміки морських берегів і рельєфу океанічного дна. Узагальнення нових досліджень в частині геоморфології морських берегів зроблено професором В. П. Зенковичем у праці «Основи вчення про розвиток морських берегів» і професором О. К. Леонтьєвим у праці «Основи геоморфології морських берегів» [18].
Основи вивчення берегової зони закладені на рубежі XIX-XX століть І.Ф.Леваковським, М.А.Соколовим, В.А.Обручевим. Серед узагальнюючих робіт слід виділити монографії В.П.Зенковича, В.В.Лонгінова, О.К.Леонтьєва, Є.Н.Невесського, Р.К.Кліге. Важливе значення у фундаментальних дослідженнях берегової зони займають питання прогнозування. Прогнозом переробки берегів водосховищ і морів займались Є.К.Гречищев, Г.С.Золотарьов, Н.Є.Кондратьєв, Є.Г.Качугін, Б.О.Пишкін, Л.Б.Розовський. В останні роки більше уваги приділяється розробці екологічних природоохоронних проблем, цьому питанню присвячені роботи О.В.Холопцева, Є.О. Яковлєва та інших [17] .
Оцінка розвитку абразійно-зсувних процесів розглядалась у двох аспектах:
вивчення механізму, закономірностей розвитку і розповсюдження АЗП;
вивчення факторів і їх вплив на динаміку процесів.
Відомою у світі є наукова школа з берегознавства (Ю.Д. Шуйський, Г.В. Вихованець, О.О. Стоян, І.М. Котовський, О.В. Давидов, О.Б. Муркалов та деякі іноземні вчені - берегознавці), яка характеризується значними здобутками не тільки у вивченні процесів у перехідній зоні «суходіл-море», й у виявленні закономірностей рельєфоутворення на дні морів [16].
Проблемами підтоплення займалися і займаються акад. В.М. Шестопалов, проф. М.С. Огняник, проф. М.І. Дробноход, проф. А.Б. Ситников, проф. І.О. Садовенко, проф. Г.І. Рудько та інші. Проблемами підтоплення на сільськогосподарських землях займалися Г.Є. Жуйков, С.С. Дубняк, В.С. Сніговий, В.О. Ушкаренко та ін [20].
Розвиток небезпечних екзогенних геологічних процесів, зокрема зсувів, фундаментальні геологічні дослідження на території України пов’язують із діяльністю таких видатних вчених, як С.Проходський, І.Леваковський, Д.Борисяк, А.Бріо, О.Гуров, П.Замятченський, П.П’ятницький, М.Ремізов, М.Дмитрієв, О.Федоровський, Я.Едельштейн. На сучасному етапі досліджень необхідно відзначити ґрунтовні наукові праці М.Демчишина, Г.Стрижельчика, В.Смоляги, І.Черваньова, Ю.Соколова, В.Сидоренка, В.Краєва, Б.Єськіва, І.Решетова, А.Лущика, М.Шаврило, Є.Яковлева [6].
Перші дослідження селевих потоків у гірських областях України провела ініціативна група кримських вчених у складі Б.М. Іванова, А.М. Оліферова і Б.М. Гольдіна. В результаті великих польових рекогносцирувальних досліджень вони прийшли до висновку про інтенсивний прояв селевих процесів у Криму і необхідності розроблення заходів боротьби з ними. У 1956 р. у південно-східному Криму пройшли руйнівні селеві потоки. З огляду на це у 1957 р. була вперше в Україні проведена спеціальна Конференція з питань вивчення селевих потоків і заходів боротьби з ними (Сімферополь). На конференції кожен з учасників ініціативної групи доповідав про свої дослідження. З доповіддю, що узагальнювала спостереження Гідрометеослужби переважно в Карпатах, виступили М.С. Каганер і М.М. Айзенберг, останній після 1957 р. опублікував низку робіт з характеристики карпатських селів. Одночасно з підрозділом Гідрометеослужби у вивченні селевих потоків взяло участь Міністерство геології України, зокрема, його підрозділ – відділ карстології і селів Інституту мінеральних ресурсів, яким завідував Б.М. Іванов [13].
Проблема вивчення ярів та лінійної ерозії була предметом дослідження геоморфологів, ґрунтознавців, ландшафтознавців, екологів. Важлива роль у виявленні механізмів яроутворення, вивченні ступеня ураження ярами різних частин земної поверхні, класифікації форм лінійної ерозії належить таким вченим, як В. Масальський, А. Козьменко, Е. Керн, Д. Арманд, С. Соболєв, Б. Косов, М. Заславський, К. Зоріна, Г. Константинова, О. Рожков, Г. Сурмач, М. Волощук, О. Джемелинський, Н. Калініченко, В. Ільїнський, І. Рисін, В. Бондарєв, І. Ніколь-ська, В. Кравцова, С. Ковальов та ін. В Україні ці питання в різний час досліджували Н. Розов, Н. Шикула, Ю. Грубрін, І. Сазонов, О. Пилипенко, М. Штофель, О. Кисельова, І. Ковальчук, С. Булигін, Е. Палієнко, М. Симоновська, М. Гусак, М. Петровська, С. Бортник, В. Краєв, С. Осипчук, О. Анацький, О. Багмет та ін [9].
Розв’язанню проблем раціонального природокористування, оцінці динаміки небезпечних (катастрофічних) рельєфоутворювальних процесів у гірських регіонах присвячені роботи школи львівських геоморфологів.
Карстолого-спелеологічні дослідження, які проводяться у Таврійському національному університеті ім. В.І.Вернадського та Українському інституті спелеології та карстології МОНМС і НАН України, розвиваються за декількома пріо-ритетними напрямками, в яких українські науковці (Б.О.Вахрушев, Г.М. Амелічев, О.Б. Климчук, В.М. Дублянський, Г.М. Дублянська, Л.М. Соцкова, Г.В. Самохін та інші) посідають провідні місця у світі. Українські вчені беруть участь у багатьох міжнародних програмах: «Карстовий інформаційний портал», «Спелеологічна мережа», «Глобальні дослідження» карстових колекторів і водних ресурсів» та інших [16].
Починаючи з кінця ХХ ст. формуються основні напрямки геоморфологічних досліджень в Україні. Значного розвитку набуло вивчення сучасних геоморфологічних процесів, цими питаннями займаються такі вчені - Л. Скварчевська, А. Оліферов, Ю. Шуйський, О. Клюкін, Б. Вахрушев, Я. Кравчук, Л. Зеленська, І. Ковальчук, В. Стецюк. Нині геоморфологічні дослідження проводяться в Україні за декількома головними напрямками з метою удосконалення теоретико-методичних засад галузевих геоморфологічних досліджень (морфоструктурно-неогеодинамічних, морфодинамічних, флювіально-геоморфологічних, карстознавчо-спелеологічних, ГІС-технологічних, математичного та картографічного моделювання), опрацювання регіональних закономірностей формування та розвитку рельєфу, дослідження сучасної динаміки рельєфу, вивчення еколого-геоморфологічних умов України, оцінки геоморфологічних ризиків і небезпек, а також для реалізації конструктивно-прагматичної функції геоморфології (прикладні дослідження) [22].
1 2 3