КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни: «Українська мова»
Варіант № 8
Дніпропетровськ
2016
Записати прізвища українською мовою, пояснити їх правопис.
| Російська мова | Українська мова |
| Лермонтов | Лермонтов (російська «е» передається українською «е» після приголосних) |
| Писемский | Писемський (російська «е» передається українською «е» після приголосних) |
| Елизаров | Єлізаров (російська «е» передається українською «є» на початку слів) |
| Егоров | Єгоров (російська «е» передається українською «є» на початку слів) |
| Семёнов | Семенов (російська «ё» передається українською «е» у прізвищах, утворених від спільних для української і російської мов імен) |
| Огарёв | Огарьов (російська «ё» передається українською «ьо» у середині слів після приголосного, коли «ё» позначає сполучення мякого приголосного з «о») |
| Бирюков | Бірюков (російська «и» передається українською «і» після приголосних) |
| Гагарин | Гагарін (російська «и» передається українською «і» після приголосних) |
| Виноградов | Виноградов (російська «и» передається українською «и» у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української і російської мов) |
| Киселев | Кисельов (російська «и» передається українською «и» у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української і російської мов) |
| Синицын | Синіцин (російська «и» передається українською «і» після приголосних; російська «и» передається українською «и» після ж,ч,ш,щ і ц перед приголосними; російська «ы» передається українською «и») |
| Курицын | Куріцин (російська «и» передається українською «і» після приголосних; російська «и» передається українською «и» після ж,ч,ш,щ і ц перед приголосними; російська «ы» передається українською «и») |
| Водопьянов | Водопянов (апостроф ставиться при роздільній вимові після приголосного (після ь)) |
| Григорьев | Григорєв (апостроф ставиться при роздільній вимові після приголосного (після ь)) |
| Печёрский | Печорський (російська «ё» передається українською «о» під наголосом після ч,щ) |
Провідміняти власне прізвище, ім’я та по батькові, пояснити особливості відмінювання та правопис.
| Н.в. | Кукарова | Валерія | Вікторівна |
| Р.в. | Кукарової | Валерії | Вікторівни |
| Д.в. | Кукаровій | Валерії | Вікторівні |
| З.в. | Кукарову | Валерію | Вікторівну |
| О.в. | Кукаровою | Валерією | Вікторівною |
| М.в. | (на) Кукаровій | Валерії | Вікторівні |
| К.в. | Кукарова | Валеріє | Вікторівно |
Жіночі прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни.
Жіночі імена, що в називному відмінку закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники І відміни.
Жіночі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів -івна, -ївна та відмінюються як іменники І відміни твердої групи.
Утворити імена по батькові, пояснити правопис.
Едуард - Едуардович, Едуардівна.
Євген - Євгенович, Євгенівна.
Євдоким - Євдокимович, Євдокимівна.
Єгор - Єгорович, Єгорівна.
Єлисей - Єлисейович, Єлисеївна.
Єрмолай - Єрмолайович, Єрмолаївна.
Єрофій - Єрофійович, Єрофіївна.
Єфим - Єфимович, Єфимівна.
Захар - Захарович, Захарівна.
Зіновій - Зіновійович, Зіновіївна.
Ігнат - Ігнатович, Ігнатівна.
Ігор - Ігорович, Ігорівна.
Іларіон - Іларіонович, Іларіонівна.
Ілля - Ілліч, Іллівна.
Інокентій - Інокентійович, Інокентіївна.
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів:
а) –ович, якщо ім’я відмінюється за твердою чи мішаною групою або закінчується на р.
б) –йович, якщо ім’я відмінюється за м’якою групою.
в) –ич, -іч.
Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів –івна, ївна.
Записати іншомовні слова українською мовою, пояснити правопис.
| Іншомовні слова | Українська мова |
| Диссертация | Дисертація |
| Континент | Континент |
| Сантиметр | Сантиметр |
| Симметрия | Симетрія |
| Символист | Символіст |
| Цитата | Цитата |
| Фестиваль | Фестиваль |
| Цистерна | Цистерна |
| Сигнал | Сигнал |
| Сирена | Сирена |
| Система | Система |
| Мадьяр | Мадяр |
| Шампиньон | Шампіньйон |
| Баррикада | Барикада |
| Трасса | Траса |
Правопис іншомовних слів:
1). Літера «и» в іншомовних словах пишеться в загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед буквами, що позначають приголосні, крім й (правило «дев’ятки»).
2). Літера «і» в іншомовних словах:
1. Після літер, що не входять до «дев’ятки».
2. Перед літерами, що позначають голосний звук та й.
3). М’який знак не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у.
4). Звук «л» на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові).
5). У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються.
6). «ЙО» пишеться після приголосного, переважно на початку складу.
Поставити іменники другої відміни в родовому відмінку, пояснити правопис.
| Іменники другої відміни | Родовий відмінок |
| Очерет | Очерету |
| Зміст | Змісту |
| Гурт | Гурту |
| Гурток | Гуртка |
| Біль | Болю |
| Степ | Степу |
| Лист | Листа |
| Керівник | Керівника |
| Погляд | Погляду |
| Рух | Руху |
| Листок | Листка |
| Відчай | Відчаю |
| Січень | Січня |
| Сад | Саду |
| Садочок | Садочка |
| Острів | Острову |
| Луг | Лугу |
| Трамвай | Трамвая |
| Урал | Уралу |
| Буг | Бугу |
В українській мові іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -а, -я чи -у, -ю.
Іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини приймають закінчення -а(я), коли вони мають значення:
Назви осіб, власні імена та прізвища, а також персоніфіковані предмети та явища.
Назви тварин і дерев.
Географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ів (-єв), -ин (-їн).
Назви мір довжини, ваги, часу тощо; назви грошових знаків; числові назви.
Назви місяців і днів тижня.
Назви машин та їх деталей.
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -у(ю), коли вони мають значення:
Речовини, маси, матеріали.
Збірні поняття, а також назви сортів плодових дерев.
Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин (крім назв архітектурних деталей).
Назви установ, закладів, організацій.
Переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо, а також їх зменшені форми на –к.
Явища природи.
Назви почуттів.
Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять.
Назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей, штатів і т. ін.
Поставити слова і словосполучення в кличному відмінку, пояснити правопис.
Вельмишановний редактор – вельмишановний редакторе (загальні назви твердої групи із суфіксами -ист, -тор, -атор, -ер, -ир у Кличному відмінку однини мають закінчення –е).
Рідний народ – рідний народе (загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи , що виступає перед нульовим закінченням, у Кличному відмінку однини мають закінчення –е).
Тетяна Василівна – Тетяно Василівно (у звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка; власні назви чоловічого та жіночого роду на –а у Кличному відмінку однини мають закінчення –о).
Ірина Олегівна – Ірино Олегівно (у звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка; власні назви чоловічого та жіночого роду на –а у Кличному відмінку однини мають закінчення –о).
Василь Михайлович – Василю Михайловичу (у звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка; особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи у Кличному відмінку однини мають закінчення –ю; іменники чоловічого роду ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення для твердої групи – -е, -у).
Борис В’ячеславович – Борисе В’ячеславовичу (у звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка; іменники чоловічого роду ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення для твердої групи – -е, -у).
Брат Віктор – брате Вікторе (у звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я; безсуфіксні іменники твердої групи, деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж у Кличному відмінку однини мають закінчення -е).
Сестра Надія – сестро Надіє (у звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я; загальні назви чоловічого та жіночого роду на –а у Кличному відмінку однини мають закінчення –о; особові імена жіночого роду на -я, що виступає після голосного, у Кличному відмінку однини мають закінчення -є).
Колега Дмитро – колего Дмитро (у звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка; загальні назви чоловічого та жіночого роду на –а у Кличному відмінку однини мають закінчення –о).
Колега Мироненко – колего Мироненко (у звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка; загальні назви чоловічого та жіночого роду на –а у Кличному відмінку однини мають закінчення –о).
Товариш Шевчук – товаришу Шевчук (у звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка; іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний у Кличному відмінку однини мають закінчення -у).
Милий друг – милий друже (безсуфіксні іменники твердої групи у Кличному відмінку однини мають закінчення -е).
Лікар – лікарю (загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на –р у Кличному відмінку однини мають закінчення -ю).
Проректор – проректоре (загальні назви твердої групи із суфіксами -ист, -тор,
-атор, -ер, -ир у Кличному відмінку однини мають закінчення –е).
Декан – декане (загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи , що виступає перед нульовим закінченням, у Кличному відмінку однини мають закінчення –е).
Секретар – секретарю (загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на –р у Кличному відмінку однини мають закінчення -ю).
Цифри записати словами, пояснити правопис числівників.
| До 739 додати 81. | До семисот тридцяти дев’яти додати вісімдесят один. |
| Від 333 відняти 95. | Від трьохсот тридцяти трьох відняти дев’яносто п’ять. |
| Скласти 918 з 918. | Скласти дев’ятсот вісімнадцять з дев’ятьмастами вісімнадцятьма. |
| Сума чисел дорівнює 2983. | Сума чисел дорівнює двом тисячам дев’ятистам вісімдесяти трьом. |
| Скільки разів 7 міститься в 5555? | Скільки разів сім міститься в п’яти тисячах п’ятсот п’ятдесяти п’яти? |
За нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Кількісні, дробові числівники та деякі неозначено-кількісні числівники виступають у формах шести відмінків. Виділяються такі типи відмінювання:
1. Числівник один, одна, одно (одне). У непрямих відмінках їхні закінчення збігаються з закінченнями прикметників твердої групи (крім Р. та О. відмінків жіночого роду):
| Н. | один, одно (одне) | одна | одні |
| Р. | одного | однієї (одної) | одних |
| Д. | одному | одній | одним |
| З. | Н. або Р. | Н. або Р | Н. або Р. |
| О. | одним | однією (одною) | одними |
| М. | на одному (однім) | на одній | на одних |
2. Числівники два, три, чотири у непрямих відмінках мають однакові закінчення (крім З. й О.): три, трьох, трьом, три, трьома, на трьох.
3. Числівники від п’яти до двадцяти, тридцять, а також від п’ятдесяти до вісімдесяти та кільканадцять, стонадцять, кількадесят становлять один тип відмінювання. У складних числівниках змінюється друга частина:
| Н. | п’ять | Одинадцять |
| Р. | п’яти , п’ятьох | одинадцяти, одинадцятьох |
| Д. | п’яти, п’ятьом | одинадцяти, одинадцятьом |
| З. | Н. або Р. | одинадцять, одинадцятьох |
| О. | п’ятьма, п’ятьома | одинадцятьма, одинадцятьома |
| М. | (на) п’яти, п’ятьох | (на) одинадцяти, одинадцятьох |
У числівниках від п’ятдесяти до вісімдесяти, на відміну від російської мови, змінюються лише друга частина:
| Н. сімдесят Р. сімдесяти, сімдесятьох Д. сімдесяти, сімдесятьом З. Н. або Р. О. сімдесятьма, сімдесятьома М. (на) сімдесяти, сімдесятьох |
4. Числівники сорок, дев’яносто, сто у непрямих відмінках мають закінчення –а: сорок, сорока, сорока, сорок, сорока, сорока.
5. Складні назви сотень від двісті до дев’ятсот змінюються в обох частинах за таким зразком:
| Н. | двісті | чотириста | шістсот |
| Р. | двохсот | чотирьохсот | шестисот |
| Д. | двомстам | чотирьомстам | шестистам |
| З. | двісті | чотириста | шістсот |
| О. | двомастами | чотирмастами | шістьмастами (шістьомастами) |
| М. | на двохстах | чотирьохстах | шестистах |
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники в однині: тисяча - за системою відмінювання іменників першої відміни мішаної групи; мільйон, мільярд – як іменники другої відміни твердої групи; нуль – як іменники другої відміни м’якої групи.
7. Дробові числівники відмінюються в обох частинах: чисельник змінюється як кількісний числівник, а знаменник – як порядковий (одна друга, одної (однієї) другої, одній другій, одну другу, одною (однією) другою, на одній другій).
8. Числівники півтора,півтори,півтораста не відмінюються.
9. З усіх збірних числівників повну систему відмінкових форм має слово обоє (обидва, обидві), що змінюється, як числівник два(обоє, обох, обом, обох і обоє, обома, на обох).
10. За цим же типом відмінюються неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, багато, небагато.
11. При відмінюванні всі збірні числівники мають форми відповідних кількісних числівників: четверо, чотирьох, чотирьом..., шестеро, шістьох, шістьом... і т. д.
12. У складених кількісних числівниках відмінюється кожне слово.
13. У складених порядкових числівниках відмінюється остання частина: сто п’ятдесят восьмий, сто п’ятдесят восьмого, сто п’ятдесят восьмому.
14. Числівник третій відмінюється як прикметник м’якої групи, усі інші порядкові числівники відмінюються, як прикметники твердої групи.
Записати українською мовою.
Характерно для нас – характерно для нас.
Смеяться над собой – сміятися над собою.
Отдавать предпочтение – віддавати перевагу.
Ввиду изложенного – зважаючи на викладене.
Пренебрегать помощью – нехтувати допомогою.
Ни под каким видом – ні під яким виглядом.
Очутиться в таком положении – опинитися в такому положенні.
Нанести ущерб – завдати збитків.
Привести пример – навести приклад.
Принимать участие – приймати участь.
Написати доповідь на тему:
Мовленнєві, стилістичні, композиційні
і комунікативні принципи презентації.
У наш час, коли постійно зростає кількість пропозицій про нові проекти, види продукції, послуги та ін., важливим стає те, як представити інформацію про них. І для того, щоб нові ідеї дійшли до свого адресата, треба це робити в заманливій, цікавій і переконливій формі. Такою формою може стати презентація. Змістом презентації може бути інформація про нову видану книгу, новий товар, створену фірму.
Презентація проводиться з метою надання інформації для певної групи людей. І в цьому вона схожа на лекцію. Але це не лекція, бо люди на презентацію приходять не за власним бажанням. Як правило, на презентацію людей спеціально запрошують.
На відміну від лектора, ведучий презентації має більшу свободу, бо не так залежить від наукового викладу проблеми. Але водночас від результатів презентації може залежати його професійне майбутнє. Ведучий презентації звертається до людей, які мають більш високий статус, ніж у нього, і він має заслужити їхню довіру і повагу. Якщо лектор сам, в основному, окреслює час, який йому потрібен для викладу теми, то ведучий презентації, звичайно, запитує у запрошених, скільки часу вони йому можуть виділити для виступу. Лектор може, зацікавивши аудиторію, відіслати її до літератури для самостійного вивчення проблеми, а ведучий презентації повинен викласти людям, які зібралися, проблему в повному вигляді і в найдохідливішій і найпереконливішій формі. Лектор може бути кращим чи гіршим, але тема його виступу викликає зацікавленість у людей, бо вони зібралися його вислухати, і тому звертатимуться до неї в майбутньому. Якщо ж презентація була невдалою, то присутні на ній навряд чи захочуть витрачати в подальшому свій час і свою увагу на цю проблему.
Як і лекція, презентація для того щоб бути успішною, потребує значної підготовчої роботи. Необхідно визначити її цілі, персональний склад запрошених. На презентації обов’язково мають бути: керівник організації, особа, відповідальна за підготовчу роботу, спеціаліст з предмета презентації, спеціаліст із запрошеної аудиторії. Виступати повинен той, у кого це вийде краще. Друга обов’язкова умова за проведення презентації — забезпечити відвідувачеві почуття «бажаного гостя». Для цього необхідно ретельно підібрати і підготувати персонал. Тут є декілька нюансів: фахівців має бути стільки, щоб завжди хтось був поряд для відповідей на запитання будь-кого з гостей; персонал має складатися з людей привабливих, відкритих, доброзичливих. Тут не допоможуть генії із замкненим характером. Одні люди можуть найкраще працювати всередині компанії, інші неначе створені для представлення її інтересів на виставках і презентаціях. Персонал, який обслуговує презентацію, має бути представником фірми. Працівники повинні бути винахідливими, оскільки навіть блискуче спланована презентація несе в собі низку непередбачених моментів; особи, задіяні у презентації, повинні бути енергійними і повними сил. Важко стояти, ходити, всміхатися і бути чарівним весь вечір, а то й ніч; слід уважно добирати працівників фірми для презентації з точки зору їх манер, уміння спілкуватися з людьми; дуже ефектно сприймається персонал, одягнутий у фірмову уніформу корпоративних кольорів з логотипом компанії.
Під час планування презентації найголовнішим є правильно визначити мету проведення. Виходячи з цього необхідно: визначити цільову аудиторію, її сегментний склад і кількість; узгодити бажаний результат і масштаби заходу з фінансовими можливостями фірми; вибрати ідеологію спілкування з цільовою аудиторією, оптимальний набір заходів і методів проведення презентації.
Звичайно, треба продумати, в якому приміщенні провести цю зустріч, які допоміжні матеріали, у тому числі й сувеніри, треба мати, як розподілити час, щоб не обтяжувати запрошених і підтримувати їхню увагу.
Організовуючи презентацію, важливо пам’ятати: чим більшою буде кількість запрошених, тим менше вони реагуватимуть на предмет презентації і тим більше на особу, яка вестиме зустріч. Чим більша аудиторія, тим складніше дібрати докази, зрозумілі для всіх. Маленькими вважаються аудиторії, в яких присутні до 50 осіб, великими – ті, в яких зібралося понад 200 осіб. Чим менше людей, тим менш офіційною буде зустріч, тим легше встановити з ними діалогічне спілкування і вплинути на них.
Є особливості й у підготовці виступу або виступів на презентації. Спеціалісти в цій галузі пропонують таку структуру виступу:
· спочатку сказати кілька приємних слів, щоб привернути до себе увагу присутніх, встановити психологічний контакт із ними;
·чітко назвати тему виступу і час, необхідний для цього;
·розповісти про власний досвід, пов'язаний з предметом презентації;
·використавши запитання, з'ясувати, наскільки аудиторія ознайомлена з предметом обговорення;
·зазначити, чому саме цих людей запрошено на презентацію;
·викласти у дохідливій формі проблему, розбивши її на декілька етапів;
·використати у виступі аудіовізуальні та інші допоміжні засоби (таблиці, схеми, діаграми);
·за допомогою запитань з'ясувати, як аудиторія зрозуміла сказане;
·сформулювати пропозиції до присутніх;
·обов’язково показати, що кожен із присутніх може втратити, якщо не підтримає запропоновану ідею;
·роздати запрошеним підготовлені заздалегідь матеріали (буклети, проспекти, схеми тощо) та маленькі сувеніри на згадку про презентацію;
·з'ясувати, чи у присутніх є якісь запитання до ініціаторів зустрічі і відповісти на них;
·обов’язково висловити присутнім подяку за те, що вони надали можливість представити їм нову ідею, а також сподівання на подальше спілкування і взаємодію присутніх до предмету презентації, а відповідно - на подальше спілкування.
Дати визначення документа, в якому міститься фраза:
Я, Іваненко Іван Іванович, народився…
Які відомості обов’язково зазначають у цьому документі?
Автобіографія – це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії. Автобіографія характеризується незначним рівнем стандартизації. Основні вимоги під час його написання – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.
Реквізити автобіографії:
1-й обов'язковий реквізит автобіографії - Назва виду документа.
2-й обов'язковий реквізит автобіографії - Текст, у якому зазначаються:
- Прізвище, ім’я, по-батькові;
- Дата народження;
- Місце народження;
- Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися);
- Відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад);
- Відомості про громадську роботу.
- Короткі відомості про склад сім’ї.
- Адреса проживання та контактний телефон.
3-й обов'язковий реквізит автобіографії Дата написання.
4-й обов'язковий реквізит автобіографії Підпис.