МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА І ЛОГІСТИКИ
Модульна контрольна робота
З дисципліни: «Кримінологія»
Варіант- 34
Київ-2022р.
Варіант 34.
1. Кримінологічні аспекти незаконного обігу наркотичних речовин.
Структура злочинності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів відображена у Розділі XIII Кримінального кодексу (далі – КК) України. Статтями 305–324 КК України передбачено кримінальну відповідальність за дії, завдяки яким наркотичні речовини матеріалізуються поза межами дозволеного обігу. Це контрабанда наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів, їх незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут, або ті ж дії без мети збуту, посів або вирощування снотворного маку чи конопель; викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням. Суспільно небезпечним, а, отже, й кримінально караним є також викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконне введення в організм іншої людини наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, схиляння до вживання таких засобів та речовин. Також під загрозою кримінального покарання заборонено організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів. Законодавцем досить чітко окреслено коло суспільно небезпечних діянь, за допомогою яких дії з наркотичними речовинами можуть бути «легалізовані» й передбачив відповідальність за незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Злочином також вважається розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу означених речовин, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб, або використання таких доходів (коштів та майна) з метою продовження незаконного обігу використання цих коштів. Тож, злочини, вчинені у сфері незаконного обігу наркотиків, включають наступні протиправні дії: - незаконне придбання, зберігання, перевезення, виготовлення, переробку наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; - незаконне виробництво, збут або пересилання зазначених предметів; -порушення правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин; - розкрадання або вимагання наркотичних засобів або психотропних речовин; - контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин; - схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин; - незаконне культивування заборонених до обробітку рослин, що містять наркотичні речовини; - організацію або утримання місць розпусти для споживання наркотичних засобів або психотропних речовин; - незаконну видачу або підробку рецептів чи інших документів, що дають право на отримання наркотичних засобів або психотропних речовин [15, с. 46]. Злочин як суспільно небезпечний факт поведінки людини являє собою складне соціально-правове явище. Однак для правильного вирішення питання про підстави кримінальної відповідальності зовсім недостатньо тільки загального уявлення про поняття злочину. Кваліфікація злочину має здійснюватися на основі чітких та точних юридичних критеріїв, складових змісту складу злочину. Відповідно до теорії кримінального права, склад злочину – це сукупність установлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають скоєне суспільно небезпечне діяння як злочинне [14, c. 645]. Для юридичної науки значення складу злочину полягає в тому, що саме встановлення усіх його ознак у діянні особи дає підстави характеризувати вчинений нею злочин і таким чином визначити характер та обсяг кримінальної відповідальності. Тільки законодавець у нормах закону за допомогою закріплення відповідних об’єктивних і суб’єктивних ознак визначає, які із вчинених діянь є злочинами. Кожний склад злочину утворює сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак. У своїй сукупності ознаки характеризують об’єкт, об’єктивну сторону злочину, суб’єктивну і суб’єкт сторону злочину, які є його елементами. Стосовно об’єкту злочину слід зазначити, що у теорії кримінального права на підставі аналізу норм кримінального законодавства розроблено триступеневу класифікацію об’єктів. Така класифікація дозволяє визначити місто конкретного об’єкта в загальній системі суспільних відносин та з’ясувати його важливість та суспільну небезпеку посягань на нього. Об’єкт злочинного посягання підрозділяється на загальний, родовий і безпосередній [6, с. 31-32]. Загальним об’єктом вважається вся сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом (суспільний лад, політична та економічна системи, правопорядок тощо). Загальний об’єкт має велике значення для визначення природи і сутності злочинів, ступеня їх суспільної небезпеки, відмежування від незлочинних діянь щодо. Для відображення специфіки групи однорідних злочинів об’єкт має бути конкретизований. У зв’язку з цим у теорії кримінального права було введено поняття родового об’єкта. Під родовим об’єктом розуміють об’єкт, який охоплює певне коло тотожних чи однорідних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінальноправових норм. Родовий об’єкт тієї або іншої групи посягань зазвичай розкривається в назві Розділу Кримінального кодексу. У науковій літературі зазначається, що Розділи Особливої частини Кримінального кодексу України сформовані за ознаками родових об’єктів злочинів. Із цього можна зробити висновок, що всі злочини, відповідальність за які передбачена статтями 305 – 320 Розділу XIII КК України, посягають на один родовий об’єкт, яким є здоров’я населення. Він охоплює собою безпеку біофізіологічного та психічного стану, що фактично склався, невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів. Отже, цим об’єктом визначаються і суспільні відносини, що забезпечують діяльність державного апарату і громадських організацій в галузі охорони здоров’я населення [67, c. 270-271]. Крім того, подальша конкретизація об’єкта злочину здійснюється шляхом виділення безпосереднього об’єкта. Безпосередній об’єкт злочину – це суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин. Безпосередній об’єкт має велике значення для правильної кваліфікації злочинів і призначення покарання. Так, безпосереднім об’єктом злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є суспільні відносини, які забезпечують установлений порядок виробництва, виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин та їх обіг і охорону таким чином здоров’я населення Звершуючи аналіз цього елементу кримінально-правової характеристики злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, слід зазначити, що з аналізом змісту безпосереднього об’єкта складу злочину пов’язане визначення його предмета. Предмет злочину, що існує поряд із об’єктом, є самостійною так званою факультативною ознакою складу злочину. Правильне визначення властивостей предмета злочину має велике значення для з’ясування характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого. Так, предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, діючи на які, особа посягає на ті або інші суспільні відносини. Предметом злочинного посягання аналізованої категорії злочинів є: наркотичні засоби; психотропні речовини; прекурсори; аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин; снотворний мак і конопля; кошти, отримані від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів і використані, з метою їх відмивання; документи (підроблені чи незаконно одержані) на отримання наркотичних засобів; рецепт (незаконно виданий), що дає право на придбання зазначених засобів або речовин; обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Крім того, ст.1 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин , їх аналогів і прекурсорів» у редакції від 8 липня 1999р. розкривається зміст поняття «наркотичні засоби», «психотропні речовини», «прекурсори» [30]. Наркотичні засоби – це речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними, включені у відповідний Перелік згідно із законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України
Психотропні речовини – це включені до відповідного Переліку речовини природного або синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему чи викликати порушення сприйняття або емоцій, або мислення, або поведінки і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними. Прекурсори – речовини та їх солі, що використовуються при виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку. Аналоги наркотичних і психотропних речовин – заборонені до обігу в України речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють. У міжнародних конвенціях (Єдина Конвенція про наркотичні засоби 1961 р., Конвенція про психотропні речовини 1971 р.) сформовано сукупність ознак, що дозволяють класифікувати природну чи синтетичну речовину, рослину, лікарський засіб або препарат як наркотичні, психотропні, їх аналоги. Ці ознаки використовуються вітчизняною наукою і практикою. До них відносять: медичні, соціальні і юридичні [25]. Слід зазначити, що в юридичній науці більшість авторів відокремлює дві ознаки предмета таких злочинів: медичну і юридичну [18]. Однак в сучасних умовах ряд вчених відзначають, що медична і юридична ознака недостатньо точно відображають, що саме характерно для усіх видів наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів, які можуть виступати як предмет аналізованих злочинів. Так, А.А. Музика виділяє вже три ознаки (соціальна, юридична, медична) належності того чи іншого засобу до наркотичних, але він не розглядає фізичну, однак, досліджуючи окремі види наркотиків, акцентує увагу на формі вираження цих засобів у зовнішньому світі, що фактично і є фізичним критерієм наркотичного засобу [63, c. 46-47]. Таким чином, найбільш повною є позиція, коли характеристика предмету таких злочинів доповнена соціальною і фізичною ознакою [37; 57, c. 46]. Якщо медична, соціальна і юридична ознаки властивостей наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є загальноприйнятими, то фізична ознака, за незначним винятком, в окремий вид не виділяється. Крім того, різноманіття наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів привело до існування різних підходів до класифікації цих засобів. Слід зазначити, що класифікація наркотичних засобів може бути здійснена за різними ознаками: за походженням; за впливом: в одну групу потраплять наркотики з однаковим впливом на організм (наприклад, канабіс (марихуана) та атропін); за терапевтичною ознакою – звертається увага на те, які процеси в організмі змінює певна речовина; за впливом на той чи інший орган (систему) – наркотики – наприклад, депресанти придушують центральну нервову систему, у той час стимулятори чинять збудливу дію; за хімічного будовою – наприклад, барбітурати – це синтетичні речовини, отримані на основі барбітурової кислоти; за механізмом впливу – власне, ця класифікація теоретично доцільна, але механізм впливу окремих наркотичних засобів на конкретну особу досі невідомий; за способами виготовлення; за джерелами надходження до споживачів; за назвою на сленгу, надану у визначеній термінології чи субкультурі на «чорному» ринку [68, c. 36-37]. Не применшуючи важливості наведених класифікацій, варто вказати, що у міжнародній практиці загальновизнаною вважається класифікація, заснована на двох критеріях: небезпека наслідків, що викликаються вживанням наркотичного засобу або психотропної речовини; а також інтерес, що можуть представляти наркотичні засоби і психотропні речовини для медицини. Відповідно до цих критеріїв Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 року поділяє їх на чотири групи [25]. Так, до першої групи відносять опійний мак та його похідні: опій, опій технічний (сирець), морфін, морфілонг, кодеїн, етилморфін, героїн, макову солому, а також синтетичні препарати з морфійоподібними властивостями. Ці наркотики викликають ейфорію, знеболювання, полегшення страждань. Другу групу становлять наркотичні засоби, що стимулюють особливий стан нервової системи: кокаїн, кофеїн, первітон, ефедрін і т.ін. До третьої групи входять барбітурати і снотворні речовини, крім барбамілу, барбітану – натрію і т.ін. Четверта група – це похідні коноплі (маньчжурської, індійської): марихуана, гашиш, гашишна олія різного ступеня очищення. Крім того, Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року поділяє прекурсори на дві групи: основні речовини і речовини, властивості яких використовуються при виготовленні наркотичних засобів і прекурсорів [25]. У той час, у вітчизняному Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770, поняття «прекурсор» поєднує дві групи речовин і солей. Перша група містить у собі такі речовини і солі, що можуть служити вихідним матеріалом для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин різними шляхами (екстракція, рафінування тощо). У другу групу входять речовини і солі, властивості яких використовуються при виготовленні наркотиків і психотропів (підвищення рівня алкалоїдів, зміна складу, що менш болісно сприймається організмом людини і т. ін.). Тож, за вказаними підставами вироблено класифікацію прекурсорів. У першу групу (перший список) входять речовини та їхні солі, які використовуються як хімічні матеріали (ізосафрол; піперонал; ергометрин тощо). Другу групу (другий список) складають розчинники, окислювачі й інші хімікати, що використовуються в процесі незаконного виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин (етиловий ефір, ацетон тощо) для очищення наркотичних засобів від домішок і готування з них солей.
В теорії кримінального права важливою складовою кримінально-правової характеристики визначається об’єктивна сторона злочину. Об‘єктивна сторона злочину є одним з елементів його складу, яка характеризує прояв конкретної суспільно небезпечної поведінки, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину. При практичному застосуванні правоохоронними органами кримінального законодавства відокремлення злочинних діянь від діянь, які не є злочинними, правильна кваліфікація вчиненого, індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання, а в кінцевому рахунку і ефективність всієї їх діяльності залежать від виявлення об’єктивної сторони злочину, тобто всіх фактичних обставин злочинного діяння, які характеризують суспільно небезпечне діяння як об’єктивну реальність.
Варто зазначити, що об’єктивна сторона злочину містить в собі наступні ознаки: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причиновий зв’язок між небезпечними діяннями і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановку, способи та засоби вчинення злочину. У теорії кримінального права вся сукупність ознак, які характеризують об’єктивну сторону злочину, поділяють на дві групи: обов’язкові і факультативні [46]. Так, об’єктивна сторона більшості злочинів у сфері обігу наркотичних засобів відзначається такою особливістю, що диспозиції кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за аналізовані злочини, є бланкетними, тобто зміст визначається не тільки цими нормами, а й підзаконними актами інших галузей права [47]. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні є порушенням правового режиму. Правовий режим незаконного наркообігу регламентовано нормами міжнародного права – Конвенціями ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів 1961, 1971, 1988 років, а також національним законодавствам: Законами України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» [25], «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» [29]; кримінально – правовими нормами (статті 305 - 320 КК України) [48]; іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України, МВС, Міністерства охорони здоров’я та інших міністерств і відомств [66; 69]. Порушення правового режиму обігу наркотичних засобів утворюють об’єктивну сторону вказаних злочинів: діяння, пов’язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, виробленням, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються з порушенням вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» [30]. Перелічені діяння охоплені складами злочинів, передбачені статтями 305 – 320 КК України. Так, вищевказаний закон визначає основні операції, що складають обіг наркотичних засобів : культивування – посів і вирощування рослин снотворного (опійного, в тому числі олійного та інших сортів, що містять опій) маку і конопель, інших рослин, передбачених конвенціями ООН; виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин – усі процеси, за винятком вироблення, за допомогою яких можуть бути отримані наркотичні чи психотропні речовини, в тому числі шляхом екстракції або рафінування, а також перетворення одних наркотичних або психотропних речовин в інші наркотичні засоби і психотропні речовини; ввезення (імпорт) і вивезення (експорт) – переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів за межі України або ввезення їх в Україну з іншої держави; перевезення і пересилання – переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів з одного місця в інше в межах України.
2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності.
Організовану злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінити за допомогою певних критеріїв, що відбивають її кількісні та якісні характеристики. Здійснення такої оцінки можливе через аналіз показників поширеності організованої злочинності в Україні: рівня, географії, структури та динаміки, виявлення особливостей предмета злочинного посягання, місця, часу, обстановки злочинів, що вчиняються організованими групами. Враховуючи особливості такого виду злочинності, як організована, окремо слід звернути увагу на характеристику особи злочинця, з'ясування відомостей про жертв злочинів, що вчиняються організованими групами, здійснити аналіз причин та умов організованої злочинності.
Розглянемо основні показники поширеності організованої злочинності в Україні:
– рівень організованої злочинності:
Рівень організованої злочинності визначається кількістю злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями, за певний період. Так, за офіційними статистичними даними МВС України у 2006 році на території України було зареєстровано 3977 злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями, у 2007 році – 4682, у 2008 році – 3670, у 2009 році – 3514, у 2010 році – 3135, у 2011 році – 3023, у 2012 році – 2128 злочинів.
– географія організованої злочинності:
Щодо регіонів України (областей) та, відповідно, до кількості виявлених на їх території організованих груп та злочинних організацій, а також злочинів ними вчинених, то за узагальненими статистичними даними МВС України за 2005-2012 роки до найбільш криміногенних (за рівнем організованої злочинності) слід віднести Донецьку, Луганську, Одеську, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку області, АР Крим та м. Київ. Зокрема, за офіційними даними МВС України, у 2012 році було виявлено у Донецькій області 25 організованих груп та злочинних організацій, у Луганській – 21, у Одеській – 16, у Харківській -15, у Дніпропетровській та Запорізькій – 12, у АР Крим – 11, у м. Києві виявлено діяльність 26 організованих груп та злочинних організацій.
Статистичні дані МВС України є підтвердженням посиленню міжнародних зв'язків організованої злочинності. Так, якщо у 2007 році було виявлено 13 організованих груп і злочинних організацій з міжнародними зв'язками, то у 2008 та 2009 роках – 18, у 2010 році – 40, а у 2011 та 2012 роках – 28 таких організацій.
– структура та динаміка організованої злочинності:
Структура організованої злочинності, як співвідношення між групами та видами злочинів, які вчинені організованими групами та злочинними організаціями є категорією мінливою. На певних етапах розвитку суспільства до неї входили різні злочини та в різних співвідношеннях.
У загальній структурі організованої злочинності найбільшу групу складають злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів – 28,2 % (600 злочинів) та окремі злочини проти власності – 19,1 % (406 злочинів), злочини у сфері службової діяльності складають 9,4 % (201 злочин), окремі злочини у сфері господарської діяльності – 3,7 % (79 злочинів), окремі злочини проти громадської безпеки складають 2,9 % (61 злочин), деякі злочини проти волі, честі та гідності – 1,8 % (38 злочинів), а злочини проти життя (умисне вбивство та замах) складають лише 0,6 % (13 злочинів).
Питома вага організованої злочинності у структурі всієї зареєстрованої злочинності в Україні у середньому складає близько 1 %. Так, у 2006 році зі 420900 зареєстрованих злочинів, лише 3977 було вчинено організованими групами та злочинними організаціями, що становить 0,95 %, у 2007 році – зі 401293 зареєстрованих злочинів 4682 було вчинено організованими групами та злочинними організаціями, що становить 1,7 %, у 2008 році зі 384424 зареєстрованих злочинів 3670 було вчинено організованими групами та злочинними організаціями, що становить 0,95 %, у 2009 році зі 434678 зареєстрованих злочинів 3514 було вчинено організованими групами та злочинними організаціями, що становить 0,8 %, зі 500902 зареєстрованих у 2010 році було вчинено 3135 злочинів (0,63 %), у
2011 році з 515833 – 3023 (0,59 %), станом на 20 листопада
2012 року, з 443665 зареєстрованих злочинів, лише 2128 було вчинено організованими групами та злочинними організаціями, що становить 0,48 %.
Щодо динаміки організованої злочинності, то вона до 2010 року проявляла тенденцію до зростання, а з 2011 року статистичні дані свідчать про зменшення кількості виявлених організованих груп та злочинних організацій: у 2008 році було виявлено 378 організованих груп і злочинних організацій, у 2009 – 379, у 2010 – 397, у 2011 році – 395, станом на 20 листопада 2012 року було виявлено 258 організованих груп та злочинних організацій.
Необхідно констатувати, що організована злочинність в Україні характеризується цілою низкою негативних тенденцій, а саме:
– збільшення кількості тяжких та особливо тяжких злочинів, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями. Так, станом на 20 листопада 2012 року з 2128 вчинених організованими групами і злочинними організаціями злочинів 1569 були тяжкими та особливо тяжкими, в той же час, у 2011 році з 3023 вчинених організованими групами і злочинними організаціями злочинів лише 2279 були тяжкими та особливо тяжкими;
– проникнення організованої злочинності до влади, зрощення її з представниками влади та правоохоронцями (налагодження корупційних зв'язків). Якщо за 2011 рік було виявлено 36 організованих груп і злочинних організацій за наявністю корумпованих зв'язків, то станом на 20 листопада 2012 року було виявлено вже 37;
– збільшення активності "етнічних" злочинних формувань, яка також підтверджується статистичними даними, згідно із якими у 2010 році було виявлено 16 таких злочинів, а у 2011 році вже 26;
– наявність тенденції до все більш якісного та кількісного озброєння членів організованих груп і злочинних організацій;
– збільшення розповсюдженості небезпечних проявів організованої злочинності, зокрема таких як вбивства на замовлення;
– поява зовнішніх "каналів" фінансування діяльності організованих груп;
– тенденція до консолідації організованих груп;
– тенденція до комерціоналізацїї злочинної діяльності;
– тенденція до поділу організованої злочинності на сфери впливу, як в територіальному, так і у галузевому плані тощо.
– особливості предмета злочинного посягання:
З огляду не те, що в основі злочинної діяльності організованих груп, перш за все, лежать економічні відносини корисливого та корисливо-насильницького характеру, саме вони в основному і визначають предмет злочинного посягання (кримінального інтересу). Діяльність організованих груп і злочинних організацій, частіше за все, спрямована на отримання незаконних прибутків і надприбутків, а у подальшому, як правило, їх використання у комерційній діяльності як у межах країни, так і за кордоном.
Предметами злочинного посягання (кримінального інтересу) організованих груп та злочинних організацій частіше за все виступають:
– наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори;
– гроші, коштовності та цінні папери;
– транспортні засоби;
– вогнепальна і холодна зброя, вибухові речовини тощо;
– людські органи та тканини або сама людина; Останнім часом у сферу інтересів організованих злочинних груп досить часто потрапляють об'єкти інтелектуальної власності (продукти інтелектуальної діяльності, комп'ютерні програми, комп'ютерна інформація, бази даних), а також ринок страхових послуг.
Задача 1.
Костенко об’явлено про підозру у вчиненні корисливого злочину: він викрав побутову техніку і запасні деталі з майстерні, де працював.
У ході розслідування виявлено, що Костенко ріс і виховувався у несприятливому середовищі. Батько залишив родину, коли йому було лише три роки. Мати вела аморальний спосіб життя, досить часто вдома розпивала з чужими людьми спиртні напої, вихованням сина не займалася. Незабаром її було засуджено за крадіжку. Хлопчик став жити у бабусі. У школі він вчився погано. Свій вільний час проводив на вулиці з хлопцями, старшими за віком, почав пити, грати в азартні ігри. Двічі був засуджений за крадіжку і хуліганство.
У виправній колонії Костенко отримав спеціальність слюсаря з ремонту побутових приладів. Після відбуття покарання працевлаштувався у приватну майстерню з ремонту побутової техніки. Там часто пиячили, постійно відбувалися сварки. Одного разу Костенко зустрів приятелів, з якими відбував покарання. Погрожуючи розправою, вони вимагали повернути їм старий борг. Тоді Костенко викрав з майстерні декілька відремонтованих приладів, продав їх, а гроші віддав у сплату боргу.
У чому причина вчинення Костенком нового злочину? Які умови сприяли його вчиненню? Які обставини викликали у нього рішучість скоїти крадіжку?
Розв’язок
За рівнем прояву причиною вчинення Костенком нового злочину можна віднести до рівня соціальних груп(несприятливі умови формування особистості, різні прояви деформації правосвідомості на груповому рівні, що мають місце в оточуючому середовищі); За своїм змістом, даний злочин є економічниим, оскільки був вчинений заради отримання швидких грошей, щоб погасити борг. Саме низький рівень економічного та соціального стану Костенка винудив Костенка здійснити правопорушення, та викрасти прилади.