Ім'я файлу: Природні небезпеки в Україні.docx
Розширення: docx
Розмір: 42кб.
Дата: 06.09.2022
скачати



РЕФЕРАТ

На тему «Природні небезпеки в Україні»


Зміст





Вступ 3

1 Класифікація природніх небезпек 4

2 Природні небезпеки в Україні 4

2.1 Геологічні небезпеки 5

2.2 Стихійні явища екзогенного походження 7

2.3 Метеорологічні небезпеки 9

2.4 Гідрологічні небезпеки 10

Висновки 13

13

Список використаних джерел 14


Вступ



Під небезпечним природним явищем слід розуміти стихійну подію природного походження, яка за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалістю може викликати негативні наслідки для життєдіяльності громадян, а також економіки та природного середовища.

Стихійне лихо – це катастрофічне природне явище (або процес), яке може спричинити численні жертви, значні матеріальні збитки та інші тяжкі наслідки. Стихійні лиха за природою походження дуже різноманітні. Незважаючи на це, стихійні лиха природного походження мають деякі загальні закономірності:

  1. Природні небезпеки ніколи не можуть бути ліквідовано повністю, через те що людство постійно використовує навколишнє середовище, як джерело свого існування та розвитку.

  2. Загальна кількість екстремальних подій, які ведуть до виникнення стихійного лиха, постійно збільшується.

  3. Загальна «чутливість » світової спільноти до стихійних лих зростає, тож зростає і виділення спільнотою все більшої кількості ресурсів на заходи запобігання стихійного лиха.

  4. Основні загальні чинники, без яких не можна надійно прогнозувати матеріальні збитки та кількість жертв за будь-яких стихійних лих.

  5. Для будь-яких видів стихійних лих може бути встановлена ​​просторова приуроченість.

  6. Що більше інтенсивність стихійного лиха, то рідше воно повторюється з тієї ж силою.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на: геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі тощо. Їх виникненню сприяє ряд факторів, зокрема, особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів та ін.

1 Класифікація природніх небезпек



Залежно від механізму та природи походження небезпечні природні явища поділяються на такі групи (класи):

  1. Геофізичні небезпечні явища: землетруси, виверження вулканів, цунамі.

  2. Геологічні небезпечні явища (екзогенні геологічні явища): зсуви, обвали, осипи, лавини, схильний змив, просідання (провал) земної поверхні в результаті карета, абразія, ерозія, куруми, курні бурі.

  3. Метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища: бурі (9 – 11 балів), урагани (12 – 15 балів), смерчі (торнадо), шквали, вертикальні вихори (потоки), великий град, сильний дощ (злива), сильний снігопад, сильна ожеледиця, сильний мороз, сильна хуртовина, сильна спека, сильний туман, посуха, суховій, заморожування.

  4. Морські гідрологічні небезпечні явища: тропічні циклони (тайфуни), сильне хвилювання (5 балів та більше), сильні коливання рівня моря, сильний тягун у портах, ранній крижаний покрив чи припай, натиск льодів, інтенсивний дрейф льодів, непрохідний (важкопрохідний) лід, зледеніння суден, відрив прибережних льодів.

  5. Гідрологічні небезпечні явища: високий рівень води, про повінь, про дощові паводки, про затори та запали, про вітровий нагін, низький рівень води, ранній льодостав та поява льоду на судноплавних водоймах та річках, підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення).

  6. Природні пожежі: надзвичайна пожежна небезпека, лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів, торф'яні пожежі, підземні пожежі.

За локалізації природні ризики може бути з певним ступенем умовності розділені на 4 групи:

  • літосферні (землетруси, вулкани, зсуви);

  • атмосферні (урагани, бурі, смерчі, град, злива);

  • космічні (астероїди, планети, випромінювання).

2 Природні небезпеки в Україні



Серед надзвичайних ситуацій природного походження на Україні найчастіше трапляються:

  • геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні);

  • метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь);

  • гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);

  • природні пожежі лісових та хлібних масивів.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюють різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі – до посушливого – в південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму.

Внаслідок взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони мають катастрофічний характер.


2.1 Геологічні небезпеки



Землетруси. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а у останні роки у нашій країні та у ряді європейських держав використовують 12-бальну міжнародну шкалу МЗК-64. Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30 – 60 км, а інколи на глибині до 700 км. В залежності від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська, Вранча, Кримсько-чорноморська та Південно-Азовська. У сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6 – 7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6 – 12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина).

Осередки сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10 – 12 км на відстані 25 – 40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. За останні два століття на Південному узбережжі Криму зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів.

Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на 1000 років.

У платформній частині України виділено ряд потенційно сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4-5,5 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і у зв'язку з цим було визначено, що в окремих районах 30-50% забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.

Попередити землетруси точно поки що неможливо. Прогноз справджується лише у 80 випадках і має орієнтовний характер.

Серед всіх стихійних лих за даними ЮНЕСКО землетруси займають перше місце в світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

Вулканізм – це сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з

глибини землі на її поверхню. Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. Особливої уваги заслуговують отримані в останні роки дані про активізацію грязьових вулканів в зоні Південно-Азовського розлому, що сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Це може стати причиною погіршення умов судноплавства.



2.2 Стихійні явища екзогенного походження



Якщо оцінювати площу України з точки зору негативних екзогенних природних процесів, можна виділити площі з різним ступенем ризику виникнення природного (або стихійного) лиха.

Широкий розвиток мають різні види екзогенних геологічних процесів

природного та техногенного походження.

Сель – раптово сформований, внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Виникненню їх сприяють і антропогенні фактори: вирубка лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар'єрах, неправильна організація обвалів та підвищень, загазованість повітря, що згубно діє на ґрунтово-рослинний покрив. Найбільш широкого поширення селеві процеси набули у гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11-12 років спостерігаються селі в долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму. Кількість ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області – на 40%, в Чернівецькій – 15%, в Івано-Франківській – 33%.

Карст. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Це явище, яке пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60-100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення.

Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км2, Рівненської – 214 км2, Хмельницької – 4235 км2.

Зсуви. Одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ є зсуви. Зсуви властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів викликані діяльністю людини.

Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років збільшились у 5 разів. Вони поширені майже на половині території України. Найбільшого поширення вони набули у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та в Криму. Найбільше зустрічаються зсуви-видавлювання (розміром до 5 км) та зсуви-потоки.

У Кримських горах зустрічаються блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5-2,5 км та шириною 0,3-1,5 км. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ, де найбільш поширеними є зсуви-спливання, а також фронтальні зсуви, які ще існують на узбережжі Азовського та Чорного

морів. Загалом на морських узбережжях довжиною 2630 км2 проявляються абразійні процеси – руйнується майже 60% узбережжя. В районах активної господарської діяльності, як Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька та інші промислові міські агломерації, зафіксовано 138 тисяч зсувів.

Обвали, осипи. Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов'язані з антропогенним фактором. Вони виникають переважно при неправильному проведенні робіт, при будівництві та гірських розробках. Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з них мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат, як, наприклад,

Демерджннський обвал 1896 року.

Абразія. Це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га узбережжя, між дельтою Дунаю та Кримом – 24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% – Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3 – 4,2 метри на рік.





2.3 Метеорологічні небезпеки



Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками.

Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні:

  • сильні зливи (Карпатські та Кримські гори);

  • град (на всій території України);

  • сильна спека (степова зона);

  • суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони);

  • урагани, шквали, смерчі (більша частина території);

  • пилові бурі (південний схід степової зони);

  • сильні тумани (південний схід степової зони);

  • сильні заметілі (південний схід степової зони);

  • снігові заноси (Карпати);

  • значні ожеледі (степова зона);

  • сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони).

Крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського моря мають місце шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі.

Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона, де відмічаються явища, притаманні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року.

Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що викликають селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні снігопади.

Узбережжя Чорного та Азовського морів знаходиться в зоні впливу атмосферних явищ, характерних для морського клімату.


2.4 Гідрологічні небезпеки



Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні є:

  • повені (басейни річок);

  • селі (Карпатські та Кримські гори);

  • маловоддя крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря.

Протягом майже 20 років стабільні акумулятивні форми Саксько-Євпаторійської системи внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря.

Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов'язані з тектонічними зануреннями північного Приазов'я, так і антропогенні, до яких відноситься зарегудьованість твердого стоку рік, забрудненні водних басейнів і пов'язане з цим зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру гідродинамічних процесів, використання малоефективних або навіть шкідливих берегозакріплювальних заходів і конструкцій при «самобудах, відступи від проектних рішень, безконтрольні вивезення піску із кіс, порушення протизсувного режиму при забудові терас та інші шкідливі наслідки господарської діяльності на узбережжі.

В гірських частинах Карпат і Криму розвиваються селеві процеси. Близько 30 міст, селищ та сільських населених пунктів в Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях знаходяться під впливом селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено 219 селевих водозаборів.

Найбільшою активністю характеризуються басейни рік Черемоша, Дністра, Тиси, Прута. В лютому-березні та в період відлиг райони хребтів Горгани, Полонинський, Чорногори є лавинонебезпечними з обсягом снігових лавин до 300 тис. м3. Шість населених пунктів в Закарпатті підлягають впливу снігових лавин.

Повені. Значна кількість грошових та матеріальних затрат щороку витрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Повені виникають під час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах.

Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

  • у північних регіонах – басейни річок Прип'ять, Десна та їх притоків. Площа повені лише в басейні р. Прип'ять може досягти 600-800 тис. га;

  • у західних регіонах – басейни верхнього Дністра (площа може досягти 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20-25 тис. га) та їх приток;

  • у східних регіонах – асейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Псьол, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

  • у південному і південно-західному регіонах - басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений

паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6 – 7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, зумовлюють масові руйнування та загибель людей.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення. За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Криму спостерігались 12 разів. Найбільш поширеними є лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. 31% – лісів розташовано в північному регіоні, 17% – в східному, 10% – в південному, 8% – в південно-західному і 32% – в західному регіоні. Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки.


Висновки



Узагальнюючи все вищесказане можна зробити наступні висновки.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на: геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі тощо. Їх виникненню сприяє ряд факторів, зокрема, особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів та ін. Також, як не прикро це визнавати, величезною «рушійною силою» природних стихійних явищ є людська діяльність.

За умови високого ступеня антропогенізації території України, з перевищенням техногенного навантаження на природне середовище у 5 – 6 разів порівняно з іншими розвинутими країнами, окремо виділяється група природно-техногенних небезпечних явищ, пов'язаних з експлуатацією гребель, водосховищ, проведенням заходів з меліорації і водопостачання, гірничих видобувних робіт. З іншого боку, завжди є загроза дії стихійних явищ на різні промислові об'єкти, споруди тощо.

Руйнування чи пошкодження таких об'єктів з небезпечними виробництвами може призвести до пожеж, вибухів, викидів небезпечних речовин, затоплення територій, радіоактивного забруднення. Стихійні лиха можуть призводити до транспортних аварій, аварій в електроенергетичних спорудах.


Список використаних джерел





  1. Безпека життєдіяльності та охорона праці : підручник / В. В. Сокуренко, О. М. Бандурка, С. М. Бортник та ін. ; за заг. ред. В. В. Сокуренка ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків : ХНУВС, 2021. – 308 с.

  2. Безпека життєдіяльності та цивільний захист [Електронний ресурс]: підручник для студ. спеціальностей з природничих, соціально-гуманітарних наук та інженерно-комунікаційних технологій / О. Г. Левченко, О. В. Землянська, Н. А. Праховнік, В. В. Зацарний; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Електронні текстові данні. – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. – 267 с.

  3. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я. Україна: екологічний аспект. – К.: Просвіта, 2015. – 217с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас