Хмельницький інститут
імені Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України
Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад
“Міжрегіональна Академія управління персоналом””
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
ПРАКТИКУМ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
за темою:
1. Вольові якості особистості та їх формування
2. Дослідження самоконтролю як показника волі особистості
студент ІІ курсу,
спеціальність: Практична психологія
Боднарчук Ігор Вікторович
група ІН8-8-19Б1Пс
Прізвище та ініціали викладача: Шепель І. М.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ – 2021 р.
План
1. Вольові якості особистості та їх формування
Визначення волі
Значення волі
Вольові якості
Формування вольових якостей
Формування цілеспрямованості. Наполегливість, терплячість, завзятість
Формування сміливості
Формування рішучості
Формування ініціативності
2. Дослідження локусу контролю як показника волі особистості
Дослідження суб'єктивного контролю
Процедура дослідження
Опитувальник
Обробка результатів
Ключ
Аналіз результатів
Результати дослідження власного локусу контролю
1. Вольові якості особистості та їх формування
Визначення волі
Воля – свідоме керування суб'єктом своєю поведінкою, здатність мобілізовувати сили на подолання труднощів, які стоять на шляху до мети. Вольовий процес тісно пов'язаний з іншими психічними процесами – увагою, мисленням, уявою, пам'яттю, емоціями, почуттями та властивостями особистості – спрямованістю, темпераментом, здібностями, характером.
Людина долає труднощі та перепони не тільки завдяки волі, а й під впливом своїх потреб, почуттів, досвіду, знань, звичок. Специфіка вольового психічного процесу полягає у свідомому зусиллі суб'єкта, що спрямоване на активізацію всіх його можливостей для досягнення цілі. Воля може бути сильною і слабкою, що зумовлюється мотивами поведінки, досвідом людини, її звичками та переконаннями. Сила волі проявляється при виконанні складних завдань. Людині з сильною волею властиві наполегливість у досягненні цілі, відповідальність у справах, самостійність. Слабкість волі проявляється у суперечливій поведінці людини, надмірній залежності від обставин, розбіжності слів зі справами.
Стійкість вольових процесів до негативного впливу умов та змісту діяльності(вольова стійкість) попереджує розгубленість, шаблонність дій, сприяє творчому використанню досвіду та знань у складних ситуаціях.
Воля є важливою психологічною передумовою успішної діяльності школяра та студента. Виконання ними навчальних, суспільних та інших завдань потребує вміння визначати ціль, приймати рішення, долати труднощі, мобілізовувати сили, керувати собою, тобто проявляти волю.
Значення волі
Воля є одним з найважливіших компонентів структури особистості. Як і особистість загалом, воля носить інтегративний характер, тобто тісно пов'язана з усіма психічними сферами, накладає відбиток на функціонування інтелекту людини, на її сприймання, емоції, установки, самооцінку та багато іншого.
У ході життєвої практики з прояву волі в окремих вчинках і діях складається вольова організація особистості. Вольові якості формуються поступово у процесі виховання, стають рисами характеру і невід'ємною ознакою особистості, виявом її індивідуальності і, таким чином, можуть визначати її життєдіяльність.
Вольові якості
Вольові якості — стійкі психологічні структури, у склад яких входять мотиви, навички, звички, знання, досвід, вміння людини керувати своєю поведінкою у складних ситуаціях. У вольових якостях відображаються активність особистості, здібності до саморегуляції, до свідомого мобілізуючого зусилля та керування своєю поведінкою.
Кожна вольова якість має деякі особливості. Цілеспрямованість полягає в тому, що людина стійко керується у своєму житті та повсякденній діяльності певною метою(близькою чи більш віддаленою). У самовладанні та витримці проявляється воля людини як влада над собою, як збереження самоконтролю в напружених ситуаціях.
Сміливість — вольова якість, яка допомагає людині активно діяти у складних та ризикованих ситуаціях. Сміливість потрібна при обговоренні принципових питань(на зборах, під час першого публічного та навчального виступу тощо). Ініціативність — готовність та вміння людини проявити творчість та самостійність при виконанні того чи іншого завдання. Рішучість — здатність своєчасно приймати обґрунтовані та продумані рішення й без зволікання переходити до їх виконання. Ці та інші вольові якості взаємопов'язані, вони доповнюють одне одного. Високі вольові якості визначають емоційно-вольову стійкість людини: несхильність її до негативного впливу(зовнішнього та внутрішнього), збереження нею ефективності діяльності в складних ситуаціях. Розвиток і загартування вольових якостей відбуваються у процесі формування особистості під впливом всієї системи життя та діяльності людини. Особливу роль у формуванні вольових якостей людини грає активізація та закріплення позитивних мотивів діяльності та оптимальних способів подолання труднощів.
Формування вольових якостей
Формування вольових якостей - це один із найскладніших процесів праці особистості над собою. Він залежить від багатьох психофізіологічних і соціальних параметрів, наприклад, від особливостей нервової системи, переконань людини, від цілей, які вона перед собою ставить, тощо. При цьому йдеться про постійне подолання не лише зовнішніх, об'єктивних, а й внутрішніх, суб'єктивних, перешкод. Людина зможе регулювати свою діяльність, якщо вона навчилася володіти своїми звичками, інтересами, бажаннями.
Видатні діячі мали, як правило, тверду, непохитну волю. Не існує великих талантів без сильної волі. Воля може і має бути предметом гордості більше, ніж талант. Якщо талант - це розвинена природна схильність, то тверда воля - це щохвилини одержувана перемога над інстинктами, над потягами, які воля приборкує і стримує, над примхами і перешкодами, над усілякими труднощами, які вона героїчно долає.
Для формування волі не досить використати який-небудь окремий прийом або один перевірений засіб. Оскільки воля має різні вияви, то і рекомендації щодо виховання її можуть бути різними.
Серед передумов формування волі, її тренування і загартування важливе місце посідають: життєва установка людини, досвід, знання, почуття й емоції. Разом з тим, тренуючи і загартовуючи себе вольовим зусиллям, ми якісно збагачуємося як особистість.
Особливу увагу слід звернути на вироблення корисних звичок, викорінюючи при цьому шкідливі. Пообіцявши, не відступай, поки не виконаєш обіцяне. Вимовив неправильно слово - сотні раз повтори його правильно. Вирішив кинути палити - не відступай від реалізації прийнятого рішення. Якщо винний - знайди сили і признайся в цьому. Визнавши для себе щось за розумне, потрібне та цінне — зроби обов'язковим для виконання.
Слабовільна людина, виробляючи в себе корисні звички, наприклад, прокидатися в один і той самий час, робити фіззарядку, чистити зуби тощо, цим самим тренує свою волю. Тим часом і у вольових людей воля може слабнути, особливо після тривалої і тяжкої хвороби. Тому треба, щоб у процесі видужання хворий відновлював комплекс таких корисних звичок, як прибирання ліжка, вмивання, зарядка тощо. Це допоможе йому зміцнити волю і стане важливим елементом реабілітації.
Сильна воля хворого інколи навіть може сприяти збереженню життя. Велике бажання жити допомагає хворому не лише подолати біль, а й видужати.
Особливі прояви волі притаманні народним месникам, борцям за звільнення від колоніального гніту, державну незалежність. Самовіддана любов до Батьківщини, ненависть до ворогів, витримка і самовладання сприяли видужанню і поверненню поранених до діючої армії.
Одним з основних завдань медиків є зміцнення волі пацієнтів, ослаблених хворобою. Вони повинні вміти відволікати пацієнта від важких думок, вселяти віру в одужання, враховуючи при цьому індивідуальні особливості пацієнта і його стан на певний момент. Особливої уваги потребують хворі з порушенням вольової сфери.
Формування цілеспрямованості. Наполегливість, терплячість, завзятість,
Цілеспрямованість визначається насамперед постановкою ясної мети; при цьому мається на увазі не тільки усвідомлення того, чого слід досягти, а й уміння передбачати способи і засоби досягнення мети. Цілеспрямована людина завжди шукає правильних шляхів і способів досягнення мети, намагається уявити собі процес досягнення мети. У результаті кінцева мета (близька чи далека) стає ясною, і таким чином підвищується рішучість і наполегливість при її досягненні. Визначеність і ясність мети роблять людину активною, надають їй та її діям організованості і стійкості, допомагають виявляти витримку і наполегливість у боротьбі з перешкодами і труднощами. З ясністю цілі пов’язані готовність і рішучість долати труднощі. Іншою особливістю цілеспрямованості є вміння людини підпорядковувати всі свої вчинки, дії і помисли обраній меті. Третьою особливістю цілеспрямованості є неухильне, стійке прагнення досягати поставленої мети. Це прагнення проявляється в умінні тривалий час зберігати мету й організувати свою поведінку для її здійснення. Завдяки цій особливості цілеспрямованість тісно пов’язується з наполегливістю і взагалі з тими рисами, які об’єднуються терміном "стійкість". Прагнення досягти поставленої мети пробуджує завзятість і наполегливість у боротьбі з труднощами і перешкодами. У цій боротьбі наполегливість проявляється як чинник, що характеризує силу прагнення людини до певної мети, стійкість її цілеспрямованості. Особливість цілеспрямованості – постійність у прагненнях – часто проявляється й у нестримному бажанні досягати все нових і нових успіхів. Залежно від віддаленості цілі за часом і характеру труднощів у процесі діяльності цілеспрямованість проявляється у таких якостях, як терплячість, завзятість і наполегливість . Терплячість – це одноразова тривала протидія несприятливим чинникам, в основному фізіологічним (стомленню, голоду, жадобі, болю), що перешкоджає досягненню мети у певний відрізок часу. Терплячість починає проявлятися з того моменту, коли людина починає відчувати внутрішню перешкоду фізіологічного характеру (несприятливий стан) і починає його переживати. При фізичній і розумовій роботі таким переживанням є відчуття втоми. Деякі психологи з недовірою ставляться до суб’єктивних переживань людини, зокрема до відчуття втоми. Між тим фізіологи розглядають втому як об’єктивне явище, пов’язане з виникненням стану втоми. Терплячість під час фізичної роботи проявляється у боротьбі зі станом стомлення. Щоб підтримувати ефективність діяльності на колишньому рівні, людині потрібно докладати додаткові вольові зусилля. Час, протягом якого вона може це робити, і характеризує її терплячість. Завзятість – це прагнення досягти «тут і зараз» бажаного чи необхідного у діяльності всупереч наявним труднощам і невдачам. Воно пов’язане з прагненням у що б то не стало досягти оперативної цілі. Негативним проявом завзятості є впертість. Це прояв завзятості всупереч розумним доводам, і тому вимоги та прохання при упертості носять нерідко формальний характер. Зазвичай людина вперта у своєму рішенні тільки тому, що рішення виходить від неї і відмова від цього рішення може, як їй здається, підірвати її авторитет. У дитинстві впертість може бути формою протесту, що виражає невдоволення необґрунтованим придушенням розвитку самостійності, ініціативності дитини. Виникненню впертості у дітей та підлітків сприяють груба поведінка, ігнорування їхніх істотних потреб або, навпаки, потурання їх вередуванню і необґрунтованим вимогам. Прояв упертості у діяльності може з’явитися наслідком прагнення до самоствердження, хоча з боку може розцінюватися як безцільне марнування часу і сил, оскільки все одно нічого не вийде. Наполегливість – це тривалий систематичний прояв «сили волі» при прагненні людини до досягнення віддалених за часом цілей, незважаючи на виникаючі перешкоди і труднощі. Наполегливість найбільше відображає цілеспрямованість людини. Наполегливість є однією з об’єктивних якостей цілеспрямованої поведінки. Реалізується наполегливість через багаторазовий прояв терплячості і завзятості. Це, очевидно, і призводить до ототожнення цих двох якостей, що знаходить відображення у проведеному дослідженні зі студентами під час занять туристичною діяльністю. Прояв наполегливості значною мірою залежить: 1) від ступеня впевненості людини у досягненні віддаленої цілі; 2) від мотивації досягнення (значно більшою мірою, ніж завзятість, не кажучи вже про терплячість); 3) від наявності установок на подолання труднощів.
Формування сміливості
Сміливість можна охарактеризувати як здатність виконувати ризиковані дії, що містять більш або менш виражені елементи небезпеки, наперекір почуттям страху. Найвищою формою виявлення сміливості є хоробрість.
Виховання сміливості безпосередньо пов’язане з розвитком здатності подолати страх, який виникає на основі небезпеки, що існує об’єктивно або передбачається. Основним шляхом виховання сміливості правильне накопичення найбільшого фонду ризикованих дій, що містять елементи небезпеки і систематичне удосконалення їх на фоні зростання навичок.
Спеціальні вольові якості (сміливість, рішучість та ін.) пов’язані з рефлекторними змінами в життєвих процесах організму і тому вони впливають на його функціональні виявлення. У небезпечних умовах рівень виявлення вміння людини підвищується тоді, коли це зменшує небезпеку, і знижується, коли краще виявлення їх збільшує ризик. Отже, краще чи гірше виявлення вмінь у небезпечних умовах залежить від того, збільшується чи зменшується ступінь загрози.
Формування рішучості
Рішучість — це вольова якість, яка характеризується вчасним прийняттям і виконанням рішення у значущій для людини ситуації, тобто в ситуації, коли прийняття невдалого рішення може призвести до неприємних наслідків для самої людини або для її оточення.
Основним шляхом розвитку рішучості є тренування з багаторазовим повторенням проблемних ситуацій, тобто таких, коли необхідно прийняти рішення в умовах вибору, при нестачі інформації і т. п. Сприяє розвитку рішучості і виконання «небезпечних вправ», наприклад тих, які використовуються для розвитку сміливості.
Розвитку рішучості сприяє створення змагальної обстановки. Однак, варто зауважити, що занадто висока значимість дій і відповідальність можуть ситуативно знизити рівень рішучості. Тут має місце прояв закону Йеркса-Додсона, згідно з яким підвищення сили мотиву стимулює діяльність, але надмірна сила мотиву погіршує її.
Підвищенню рішучості сприяє впевненість у своїх силах, що виникає в міру оволодіння навичками необхідними для вирішення поставленої задачі. Для якнайшвидшого виникнення такого стану і зняття страху на перших етапах освоєння нової діяльності доцільно давати посильні завдання і надавати допомогу.
Формування ініціативності
Ініціативність – це не тільки бажання виразити себе, але і презентація особистості в соціально-психологічному, міжособистісному просторі. Ініціативність – здійснювана за власним спонуканням суб’єкта форма активності, що включає сміливість у висловленні своєї думки, рішучість у виробленні конкретних пропозицій і готовність їх здійснити, вміння розміряти свої можливості з масштабом вирішуваних проблем, бачити шляхи вирішення завдань, що стоять перед суспільством, колективом. Тому не випадково формування ініціативності, зокрема студентів, є однією з найважливіших проблем морального виховання особистості.
Формування ініціативності студента здійснюється за умови його ціннісного розвитку, коли в процесі навчально-пізнавальної діяльності студент вибирає і вибудовує власну особистісно значущу систему цінностей, входить у світ знань, опановує комунікативний та особистісний досвід, творчими засобами і методами вирішення наукових і життєвих проблем відкриває рефлексивно-смисловий світ свого образу Я, несе емоційно-вольове навантаження.
2. Дослідження локусу контролю як показника волі особистості
Дослідження суб'єктивного контролю
Мета дослідження: визначити локус суб'єктивного контролю.
Матеріал та устаткування: тест-опитувальник, розроблений Е. Ф. Бажиним та ін. на основі шкали локусу контроля Дж. Роттера, бланк для відповідей, ручка.
Процедура дослідження
Методика дослідження дозволяє відносно швидко та ефективно визначити рівень сформованості суб'єктивного контролю як в одного, так одночасно і в декількох чоловік. Кожний піддослідний повинен бути забезпеченим індивідуальним текстом опитувальника і бланком для відповідей. Бланк відповідей являє собою нумерацію тверджень, що відповідає тексту опитувальника.
Інструкція піддослідному. "Пропонований Вам опитувальник містить 44 твердження. Прочитайте їх та дайте відповідь, чи згодні Ви з даним твердженням чи ні. Якщо згодні, то в бланку для відповідей перед відповідним номером поставте знак "+", якщо не згодні — знак "-". Пам'ятайте, що в тексті немає "поганих" і "хороших" відповідей. Свою думку виражайте вільно та відверто. Віддається перевага тій відповіді, яка перша прийшла Вам у голову".
Опитувальник
1. Просування по службі більше залежить від вдалого збігу обставин, ніж від здібностей чи зусиль людини.
2. Більшість розлучень відбувається через те, що люди не захотіли пристосуватися одне до одного.
3. Хвороба — справа випадку, якщо ж судилося захворіти, то нічого не вдієш.
4. Люди стають самотніми через те, що самі не проявляють інтересу та дружності до оточуючих.
5. Здійснення моїх бажань часто залежить від везіння.
6. Безнадійно докладати зусиль для того, щоб завоювати симпатію інших людей.
7. Зовнішні обставини(батьки, статок) впливають на сімейне щастя не менше, ніж стосунки у подружжі.
8. Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що відбувається зі мною.
9. Як правило, керівництво виявляється більш ефективним, коли повністю керує діями підлеглих, а не покладається на їх самостійність.
10. Мої оцінки у школі часто залежали від випадку(наприклад, від настрою вчителя), а не від моїх власних зусиль.
11. Коли я будую плани, то я, в цілому, вірю, що можу здійснити їх.
12. Те, що багатьом людям здається вдачею та везінням, насправді є результатом довгих цілеспрямованих зусиль.
13. Вважаю, що правильний спосіб життя може більше допомогти здоров'ю, ніж лікарі та ліки.
14. Якщо люди не підходять одне одному, то, як би вони не старались, налагодити сімейне життя вони все одно не зможуть.
15. Те хороше, що я роблю, зазвичай справедливо оцінюють інші.
16. Діти виростають такими, якими їх виховали батьки.
17. Вважаю, що випадок чи доля не грають важливої ролі в моєму житті.
18. Я намагаюся не планувати далеко вперед, бо багато залежить від того, як складуться обставини.
19. Мої відмітки в школі більш за все залежали від моїх зусиль та ступеня підготовки.
20. У сімейних конфліктах я часто відчуваю вину за собою, ніж за протилежною стороною.
21. Життя більшості людей залежить від збігу обставин.
22. Я віддаю перевагу такому керівництву, при якому можна самостійно визначити, що і як робити.
23. Вважаю, що мій спосіб життя в жодному разі не є причиною моїх хвороб.
24. Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям досягнути успіху в своїй справі.
25. Врешті решт, за погане керування організацією відповідальні самі люди, які в ній працюють.
26. Я часто відчуваю, що нічого не можу змінити у відносинах в сім'ї, що склалися.
27. Якщо я дуже захочу, то зможу завоювати прихильність майже кожного.
28. На покоління, що підростає, впливає так багато різних обставин, що зусилля батьків по їх вихованню часто виявляються марними.
29. Те, що зі мною трапляється — це справа моїх власних рук.
30. Важко буває зрозуміти, чому керівники вчиняють так, а не інакше.
31. Людина, яка не змогла досягнути успіху в своїй роботі, швидше всього, не доклала достатньо зусиль.
32. Частіше всього я можу домогтися від членів моєї сім'ї того, що я хочу.
33. В неприємностях та невдачах, які траплялися в моєму житті, частіше більше винні люди, ніж я.
34. Дитину завжди можна уберегти від застуди, якщо за нею слідкувати та правильно її одягати.
35. В складних обставинах я віддають перевагу почекати, поки проблема не вирішиться сама собою.
36. Успіх є результатом наполегливої роботи й мало залежить від випадку або везіння.
37. Я відчуваю, що від мене більше, ніж від когось іншого, залежить щастя моєї сім'ї.
38. Мені завжди було важко зрозуміти, чому я подобаюсь одним людям і не подобаюсь іншим.
39. Я завжди віддаю перевагу прийняти рішення та діяти самостійно, а не сподіватися на допомогу інших людей чи на долю.
40. На жаль, здобутки людини часто залишаються невизнаними, не дивлячись на всі його намагання.
41. У сімейному житті буваю такі ситуації, які неможливо вирішити навіть при найсильнішому бажанні.
42. Здібні люди, які не змогли реалізувати свої можливості, повинні винити в цьому тільки самих себе.
43. Багато моїх успіхів були можливими тільки завдяки допомозі інших людей.
44. Більшість невдач у моєму житті відбулися від невміння, незнання чи ліні й мало залежали від везіння чи невезіння.
Обробка результатів
Мета обробки результатів — отримати показник локусу суб'єктивного контролю, тобто показник загальної інтернальності. Він являє собою суму збігів відповідей досліджуваного з відповідями на запитання, що наведені в ключі.
Ключ
| Відповідь | Номери відповідей |
| "+" згідний | 2, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 37, 39, 42, 44 |
| "-" не згідний | 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38, 40, 41, 43 |
Аналіз результатів
Локус контролю — це характеристика вольової сфери людини, яка відображає її схильність приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам чи власним здібностям та зусиллям. Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам носить назву екстернального, чи зовнішнього, локусу контролю, а приписування відповідальності власним здібностям та зусиллям — інтернального, внутрішнього, локусу контролю.
Таким чином, можливі два полярні типи особистості в залежності від локалізації контролю: екстернальний та інтернальний. Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі, що простягається від екстернального до інтернального типу.
0____________|____________44
екстернальний інтернальний
Отриманий у процесі обробки результатів показник локусу контролю розшифровується наступним чином:
| Показник інтернальності | Рівень локусу контролю |
| 10 – 11 | - низький рівень інтернальності |
| 12 – 32 | - середній рівень інтернальності |
| 33 – 44 | - високий рівень інтернальності |
При низькому рівні інтернальності люди мало прослідковують зв'язок між своїми діями та значущими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними керувати розвитком таких подій і вважають, що більшість з них є результатом випадку чи дій інших людей. Тому "екстернали" емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування та поведінки, мало спідкуються, у них поганий самоконтроль і висока напруга.
Високий рівень інтернальності відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будь-якими значущими ситуаціями. Люди, що мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій в їхньому житті була результатом їх власних дій, що вони можуть ними керувати та відчувають відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя в цілому. "Інтернали" із високими показниками суб'єктивного контролю володіють емоційною стабільністю, наполегливістю, рішучістю, вирізняються товариськістю, добрим самоконтролем та стриманістю.
Середній рівень інтернальності характерний для більшості людей. Особливості їх суб'єктивного контролю можуть дещо змінюватися в залежності від того, чи для людини ситуація складною чи простою, приємною чи неприємною і т. д. Але хоча їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежить від конкретних соціальних ситуацій, все ж можливо в них встановити переважання того чи іншого виду локусу контролю.
Таким чином, суб'єктивний локус контролю пов'язаний і відчуттям людини своєї сили, гідності, відповідальності за те, що відбувається, із самоповагою, соціальною зрілістю та самостійністю особистості. Тому, створюючи рекомендації для самовдосконалення, слід врахувати, що:
- конформна, поступлива поведінка великою мірою властива із екстернальним локусом контролю; інтернали менш схильні коритися тиску(думці, емоції тощо) інших людей;
- людина з інтернальним локусом контролю краще працює наодинці;
- інтернали більш активно шукають інформацію й зазвичай більш обізнані про ситуацію, ніж екстернали;
- в інтерналів більш активна, ніж в екстерналів, позиція по відношенню до свого здоров'я.
Дослідження показали, що інтернали більш популярні, займають сприятливу позицію в системі міжособистісних відносин. Вони більш доброзичливі, впевненіші в собі та терплячіші.
Особи з інтернальним локусом контролю віддають перевагу недирективним методам виховання та психокорекції. А в роботі з екстерналами важливо потурбуватися про зниження частої тривожності та депресії.
Результати дослідження власного локусу контролю
Отримані результати:
1.- 2.+ 3.- 4.+ 5.- 6.+ 7.+ 8.- 9.- 10.- 11.- 12.+ 13.+ 14.+ 15.- 16.- 17.- 18.+ 19.+ 20.- 21.- 22.+ 23.- 24.- 25.- 26.- 27.- 28.- 29.+ 30.+ 31.+ 32.- 33.- 34.- 35.- 36.+ 37.+ 38.+ 39.+ 40.+ 41.+ 42.+ 43.+ 44.+
Сума отриманих балів дорівнює 25 — середній рівень локус контролю:
0_____________________|_25___________________44
Список використаної літератури
1. Колобич О. П. Загальна психологія. Навчально-методичний посібник. Львів, 2018. – 172 с.
2. Ільїна Н, Мисник С. Загальна психологія: теорія та практикум. Навчальний посібник. – Університетська книга, 2017. – 352 с.
3. Дуткевич Т. Загальна психологія. Теоретичний курс. – Центр навчальної літератури, 2019. – 388 с.
4. Максименко С. Загальна психологія. – Центр навчальної літератури, 2019. – 272 с.
5. Варій М. Й. Психологія особистості. – Центр навчальної літератури, 2008. – 592 с.
6. Варій М. Й. Загальна психологія.: підр. [для студ. вищ. навч. закл.]/ М. Й. Варій – [3-тє вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 1007 с.
7. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом "Бахрах-М", 2002. – 672 с.
8. Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Психологический словарь-справочник. — Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. — 576 с.
9. Вольові якості особистості[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу:
https://pidru4niki.com/10480304/psihologiya/volovi_yakosti_osobistosti
10. Самовладання — це що таке? Як навчитися витримці та самовладанню? [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу:
https://uk.fehrplays.com/samosovershenstvovanie/102006-samoobladanie-eto-chto-takoe-kak-nauchitsya-vyderzhke-i-samoobladaniyu.html
11. Формування ініціативності[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу:
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/1905/1/ФОРМУВАННЯ%20ІНІЦІАТИВНОСТІ%20СТУДЕНТІВ%20МОЛОДШИХ%20КУРСІВ%20У%20НАВЧАЛЬНО-.pdf
12. Формування наполегливості та цілеспрямованості[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://psih.pp.ua/05310_формування_наполегливість_і_цілеспрямованість_наполегливість_розвивається_на_основі_виховання_у_дитини_починаючи_з.html
13. Рішучість[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Рішучість
14. Сміливість[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу:
https://fc.vseosvita.ua/00015a-f4b8.pdf
15. Формування цілеспрямованості[Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу:
https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&ved=2ahUKEwj3yZP9lfvvAhWplIsKHSMtB3wQFjAAegQIAxAD&url=http%3A%2F%2Firbis-nbuv.gov.ua%2Fcgi-bin%2Firbis_nbuv%2Fcgiirbis_64.exe%3FC21COM%3D2%26I21DBN%3DUJRN%26P21DBN%3DUJRN%26IMAGE_FILE_DOWNLOAD%3D1%26Image_file_name%3DPDF%2FNvmdups_2014_2.13_48.pdf&usg=AOvVaw3SRWroBy_oYbGc4T9ganDl