Клінічні методи реабілітаційного обстеження

Ім'я файлу: Міністерство_охорони_здоров’я_України_ _ _ _ _ _Реферат_З_Ос.doc
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 27.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
Міністерство_охорони_здоров’я_України_ _ _ _ _ _Реферат_З_Ос.doc

Міністерство охорони здоров’я України

Реферат

З Основи реабілітації на тему:

Клінічні методи реабілітаційного обстеження

Виконав: студент ІІ курсу

Медико-фармацевтичного факультету

Групи Фізична реабілітація

Люльчик Богдан Валерійович

Керівник: Рижковський Володимир Олегович

Рівне-2023

План

Історичні аспекти розвитку та становлення фізичної реабілітації.
Історичні аспекти розвитку та становлення фізичної реабілітації в Україні.
Діяльність закладів фізичної реабілітації на території України.
Освіта.

Посилання на літературні джерела.

Висновки.

Вступ

Фізичною реабілітацією вважається система заходів, котрі направлені на організацію і застосування методів, комплексів та різноманітних фізичних занять, які використовуються на певних етапах лікування. Також, сюди можна віднести розвиток нових можливостей і навичок організму, чи відновлення після серйозних травм та операцій.

Мета завдання реабілітації досить проста - відновити працездатність організму, та пристосувати його до повноцінного виконання всіх необхідних функцій. Також, можна виділити ще й такі завдання:

активація резервних сил та можливостей організму;
підсилення захисних функцій;
профілактика можливих ускладнень та рецидивів певних захворювань;
відновлення, тренування та прискорення лікування органів, систем и їх функціональності.

Фізична реабілітація – комплекс заходів, які направлені на відновлення повноцінної функціональності організму. Сюди входять: фізичні вправи та заняття, масаж, різні терапії, а також загартовування і сонячні ванни.

1. Історичні аспекти розвитку та становлення фізичної реабілітації.

У медицині термін «реабілітація» почав використовуватись з початку ХХ-го сторіччя: в 1903 році Франц Йозеф Раттер фон Бус вперше послуговується поняттям «реабілітація» у книзі «Система загального піклування над бідними», маючи на увазі благодійну діяльність. Стосовно осіб з фізичними вадами слово «реабілітація» почало вживатись з 1918 року, що пов'язано з організацією в НьюЙорку Інституту Червоного Хреста для інвалідів. Розвиткові фізичної реабілітації в сучасному тлумаченню цього терміна сприяли дві основні історичні події: епідемії поліомієліту з 1890-х до 1950-х років та наслідки двох світових воєн. 13 З 1909 року почали вести статистику хворих на поліомієліт, а в 1916 році відбувся великий спалах цього захворювання в НьюЙорку, де захворіло понад дев‘ять тисяч осіб. На той час лікування поліомієліту передбачало тривалу іммобілізацію та ліжковий режим, що мотивувало атрофію м‘язової системи. Боротися з наслідками хвороби почали використовуючи масаж, лікувальну фізичну культуру. Перша світова війна призвела до зростання кількості інвалідів працездатного віку (поранені солдати), в одних лише Сполучених Штатах Америки їх налічувалось більше ніж 200.000 на початку війни. Перші програми підготовки фізичних реабілітологів розпочали діяти в арміях – американській, англійській, норвезькій. У процесі фізичної реабілітації використовували масаж, гідротерапію, лікувальну фізичну культуру. На той час фізичними реабілітологами у військах працювали здебільшого жінки, отже, досить логічно, що першим об‘єднанням фізичних реабілітологів у світі стала Національна американська асоціація жінок–фізичних реабілітологів. Заснування цієї організації відбулось 15 квітня 1921 року. Також у 1921 році було видано підручник ―Масаж і лікувальні вправи (автор Merry McMillan). У 1933 році в Австралії було відкрито клініку, яка спеціалізувалась на лікуванні поліомієліту лише засобами фізичної реабілітації. Провідним спеціалістом цієї клініки була Elizabeth Kenny – людина, яка розробила власну методику боротьби з поліомієлітом. Ще до початку Другої світової війни фахівців з фізичної реабілітації визнали в США як рівноправних членів процесу лікування хворого, вони отримали соціальний захист, а у 1938 році відбувся перший загальнонаціональний конгрес фізичних реабілітологів. Друга світова війна призвела до зростання кількості людей з руховими порушеннями. На той час окремі елементи фізичної реабілітації вже використовували майже всі армії, які брали участь у конфлікті. Карл і Берта Бобат у 1951 році винайшли концепцію, якою користуються і сьогодні для ведення неврологічних пацієнтів в усьому світі. Реабілітація поступово набула всесвітнього визнання, й в 1960 р. утворилася міжнародна організація з реабілітації інвалідів, яка охопила близько 60 країн з усіх континентів. Вона співпрацює з 14 ООН, ВООЗ, ВООП (всесвітня організація охорони праці). Міжнародна організація з реабілітації інвалідів швидко зростає і інтенсивно працює. У 1958 році на засіданні Комітету експертів ВООЗ з реабілітації було наголошено на необхідності застосування реабілітації для зменшення негативних фізичних, психічних, соціальних наслідків захворювань і звернено увагу на доцільність розвитку реабілітаційних служб. Реабілітацію почали викладати у вищих навчальних закладах. Варшавська медична академія однією із перших у світі відкрила у 1961 році кафедру і клініку реабілітації. Спеціалістів-реабілітологів стали готувати в Англії, Данії та інших країнах.

2. Історичні аспекти розвитку та становлення фізичної реабілітації в Україні.

В Україні також зроблено немало щодо організації відновного лікування і надання допомоги інвалідам та немічним: у Києві було відкрито унікальний, найавторитетніший заклад у світі з вивчення проблем старіння та лікування осіб похилого і старечого віку - Інститут геронтології. В Дніпропетровську відкрито науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності. В кожній області було створено шпиталі для інвалідів війни, школи для дітей-калік, будинки-інтернати, спеціалізовані санаторії, протезні заводи, організовано підготовку кадрів для роботи у цих закладах. Держава навчає і надає посильну допомогу сліпим, глухонімим, учасникам бойових дій, інвалідам Чорнобильської катастрофи. Відкриваються спеціалізовані центри для проведення реабілітації хворих з травматологоортопедичними, нейрохірургічними, неврологічними, серцевосудинними захворюваннями. Важливим заходом для подальшого розвитку фізичної реабілітації в Україні, підготовки висококваліфікованих фахівців було створення у 1994 р. спеціалізованої Ради із захисту докторських дисертацій у Дніпропетровській державній медичній академії і заснування журналу ―Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія". У 1994 р. в Українському державному університеті фізичного виховання і спорту та фізкультурних інститутах України кафедри лікувальної фізичної культури та лікарського контролю реорганізуються у кафедри фізичної реабілітації, де здійснюється навчання студентів з цієї дисципліни. Це зроблено для удосконалення системи освіти, 15 приведення її у відповідність до міжнародних стандартів освіти, класифікатора спеціальностей та сучасних потреб суспільства. Підготовка фахівців з фізичної реабілітації, як згадувалося вище, розпочалася у вищих навчальних закладах України фізкультурного профілю на базі кафедр лікувальної фізкультури у 1994–1995 рр. Для цього було використано багаторічний досвід навчання інструкторів лікувальної фізкультури. Швидкому розвитку фізичної реабілітації як окремої освітньої, наукової та практичної галузі також сприяла співпраця з голландськими, шведськими та канадськими фізичними терапевтами у рамках різноманітних проектів та програм. У 1997 році Державний комітет з фізичної культури і спорту затвердив і погодив з Міністерством праці України Кваліфікаційну характеристику нової професії, після чого спеціальність «фахівець з фізичної реабілітації» було затверджено Кабінетом Міністрів України і внесено до Класифікатора професій України.

3. Діяльність закладів фізичної реабілітації на території України.

На території України діють такі заклади фізичної реабілітації: Центр фізичної реабілітації INNOVO, Центр фізичної реабілітації "Формула руху", Навчально-реабілітаційний центр «Джерело», Дитячий реабілітаційний центр «Сонячне світло», реабілітаційний центр «Еліта» та інші. Також з 2007 року почала діяти Українська асоціація фахівців фізичної реабілітації. Так, у вересні 2007 року зусиллями Львівської Асоціації фахівців фізичної реабілітації було проведено установчі збори Української Асоціації фахівців фізичної реабілітації (УАФФР), на яких були присутні представники осередків із 15 областей України.

У квітні 2008 року Львівська обласна та Українська Асоціації фахівців фізичної реабілітації спільно провели перші загальні збори УАФФР, у роботі яких узяли участь делегати з 14 областей України та численні гості (33 особи). Збори ухвалили наступне:

Розробити стандарти професійної діяльності фахівців фізичної реабілітації України.

Подавати звернення до міністерств із проханням долучитися Асоціації ФФР до розробки нормативно-правових документів реабілітації в Україні.

Опрацювати проект етичного кодексу, внести пропозиції і поправки, та розглянути його на наступних зборах.

Сьогодні ЛОАФФР реалізує широкомасштабний проект “MATRA” (Україна-Нідерланди), у якому визначено як основні стратегічні напрямки діяльності Асоціації таке:

* розробка професійних стандартів;

* налагодження системи менеджменту в організації та пошук фінансування;

* підвищення поінформованості суспільства та налагодження співпраці з владою;

* створення системи підвищення кваліфікації фізичного реабілітолога.

З метою подальшого розвитку УАФФР вступила до Всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання “Національна асамблея інвалідів України”, яке гуртує громадські організації, членами яких є інваліди, узгоджує дії та консолідує їхні зусилля, спрямовані на поліпшення становища інвалідів в Україні. Асоціація також має намір стати повноправним членом Світової конфедерації фізіотерапії із метою заручитися підтримкою професійної спільноти для формування та становлення професії фахівця фізичної реабілітації в Україні.

4. Освіта.

На сьогодні фахівців фізичної реабілітації готують у вищих навчальних закладах України з напряму підготовки фізична культура та спорт на рівнях 6.010200 (бакалавр), 7.010202 (спеціаліст), 8.010202 (магістр). Також з 2005 року відбувається присудження наукового ступеня кандидата та доктора наук з фізичної реабілітації (24.00.03). Професійну підготовку фахівців з фізичної реабілітації проводять у відповідних вищих закладах освіти: Львівському державному унверситеті фізичної культури, Харківській державній академії фізичної культури, Національному університеті фізичного виховання і спорту України та інших.

Посилання на літературні джерела:
Всесвітня конфедерація фізичної терапії

Закони України/ Про внесення змін і доповнень до Переліку спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань

Кафедра фізичної реабілітації Львівського державного університету фізичної культури

Наукова діяльність Національного університету фізичного виховання і спорту України

ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ ПЕРЕЛІК спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань

Національна асамблея інвалідів України Фізична реабілітація — здобутки, проблеми, перспективи

Національний університет фізичного виховання і спорту України Опис спеціальності "фізична реабілітація"

ЗАКОН УКРАЇНИ Про реабілітацію інвалідів в Україні (ст.1) м. Київ, 6 жовтня 2005 року

Standard Rules on the Equalization of Opportunities for Persons with Disabilities A/RES/48/96

Українська Асоціації фахівців фізичної реабілітації.
Висновок:

З огляду на існуючу в нашій державі потребу реабілітації осіб з тимчасовою і повною втратою працездатності, а також покращення стану здоров'я наших контингентів населення, вважаю за необхідне розглянути питання про включення спеціальності " Фахівець фізичної реабілітації " до штатних нормативів закладів охорони здоров'я - амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних - міського, обласного і районного рівнів з огляду на те, що вказані спеціалісти на підставі скерування лікарів зможуть проводити реабілітаційні втручання для пацієнтів неврологічного, травматологічного, ортопедичного, вертебрологічного, кардіологічного, пульмонологічного, ревматологічного, гастроентерологічного та інших профілів, а також окремих контингентів осіб, які вважаються практично здоровими, зокрема спортсменів.

На перспективу за необхідне вважаю розробити і затвердити стандарти якості реабілітаційного процесу для фахівців фізичної реабілітації. Враховуючи державну політику, спрямовану на розвиток реабілітаційних закладів, вважаю цей напрям перспективним і скерованим на покращення стану здоров'я громадян, а також на інтеграцію неповносправних осіб у суспільне життя.
скачати