керування автомобілем в транспортному потоці

• Одним із найважливіших, на мою думку, принципів руху в потоці є принцип недопущення небезпечного зближення. Якщо ми ставимо перед собою завдання ні в кого і ні в що не в’їхати, то, по суті, допускаємо думку, що можемо взагалі досить близько до цього когось чи чогось наблизитися і навіть рухатися на якійсь небезпечно близькій відстані. Якщо така відстань буде мінімальною, найменша неточність із нашого боку або не до кінця зрозумілі дії з боку іншого водія можуть спричинити те саме зіткнення. Отже, що більша відстань між нашим автомобілем і потенційно небезпечним об’єктом, то більше часу для того, щоб не допустити небезпечної напруженої ситуації, коли для запобігання ДТП від нас вимагатимуться максимальна увага, навички та вміння. Отже, думка про недопущення зіткнення автомобілів та інших об’єктів — та сама ненадійна лінія оборони , а недопущення небезпечного зближення — це саме те, що дозволить вам своєчасно помітити небезпеку, згрупувати сили, зосередитися й уникнути зіткнення

• Необхідно брати до уваги, що дорожнє середовище (тобто загальні принципи руху, менталітет водіїв, різні негласні правила) сформувалося задовго до того, як окремо взятий автомобіліст отримав права і сів за кермо. Наприклад, якщо виїхати до якогось маленького містечка, то швидкість руху там невелика — люди рухаються неспішно, розмірено, зазвичай збившись в одному ряду. У великих же містах швидкість руху зовсім інша: тут усі поспішають і квапляться, на дорогах в один бік рухаються відразу кілька потоків. Саме тому, щоб навчитися (можна називати це різними словами) вливатися в потік руху і відчувати цей потік, краще рухатися зі швидкістю потоку. Найчастіше потік сам підкаже вихід із багатьох дорожніх ситуацій. Спочатку просто копіюйте потік — саме потік, а не окремий автомобіль.

• Мабуть, найголовніше, про що варто сказати в цьому розділі, — це те, що ми, водії, повинні цілком і повністю зосередитися на розв’язанні завдань, пов’язаних із контролем дорожньої ситуації навколо автомобіля. На цьому етапі йдеться про досить високий рівень керування автомобілем — усі операції уже відбуваються бездумно і рефлекторно. Певною мірою ми вже вийшли з тієї стадії, коли інструктор подавав команди до дії, а нам лише залишалося беззаперечно і не розмірковуючи їх виконувати.
• Отже, на яких же базових принципах ґрунтується безпечний рух на дорозі?

• Вочевидь, мета кожного водія полягає в тому, щоб благополучно дістатися на автомобілі з точки А в точку В, водночас не наражаючи на зайву небезпеку себе та інших. Дуже часто доводиться чути фразу, особливо від водіїв-початківців: «Я рухаюся, нікого не чіпаю, але не ти, так тебе хтось обов’язково! Навколо самі придурки!..» Насправді така думка від початку хибна. Якщо людина вважає себе такою «білою і пухнастою», а всіх — ідіотами, то певною мірою вона знімає із себе відповідальність за те, що відбувається, перекладаючи її на інших водіїв. Твердження «не ти, так тебе» не лише неправильне, а й дуже шкідливе. Потрібно категорично уникати подібного настрою, а ще краще — налаштовуватися на позитив. Якщо ми подивимося на дорожній потік, то переконаємося, що 9095% водіїв — це цілком адекватні й законослухняні громадяни, які рухаються безпечно, щоб зберегти й своє життя, і свій автомобіль. Якщо з ними щось надзвичайне і відбувається, то лише через недосвідченість або недогляд. Звичайно, є й нерозсудливі, неадекватні водії (адже не секрет), через яких часто трапляються різні дорожньо-транспортні пригоди. Втім, таких водіїв не так багато — до 5% загального потоку (а то і менше). Зрозуміло, що якби таких водіїв була переважна більшість, то на дорогах панував би справжнісінький хаос, і рухатися було б неможливо.

• Отже, перший постулат полягає в тому, що інші водії, так само як і ви, хочуть зберегти свій автомобіль. Тому, навіть якщо ви і виконуєте якісь не зовсім правильні дії, інші водії завжди підстрахують вас (або принаймні відкоригують свої дії, виходячи з ваших помилок). Зрозуміло, це не означає, що цим можна і потрібно користуватися постійно. Просто потрібно розуміти, що все, що відбуватиметься, насамперед залежить від вас самих.

• Спочатку здається, що варіантів розвитку подій на дорозі безліч, тому запам’ятати всі, звісно, неможливо. Однак, якщо поїздити на автомобілі якийсь час і поспостерігати (якраз для цього і потрібен так званий «накат» — 2030 годин руху містом у дорожньому потоці), то ви зрозумієте, що всі ситуації повторюються. Вони можуть виконуватися різними людьми, автомобілями різного кольору і марки і на різних перехрестях. Але якщо систематизувати всі ці ситуації, то їх набереться не більше двох десятків. Тому, поступово ознайомлюючись із різними ситуаціями, в подальшому, вбачаючи початок розвитку будь-яких подій, водій починає розуміти, що піде далі за ними. Якщо так, то водій може зрозуміти для себе, чи розгортатиметься ситуація далі за небезпечним для нього сценарієм або все буде досить спокійно і розмірено. Саме тому має сенс відшукати для себе певний підхід: розподілити всі ситуації на «зелені», «жовті» та «червоні».
• Якщо ви рухаєтеся і розумієте, що ситуація, яка може виникнути на дорозі, для вас є «червоною», тобто все дуже серйозно і небезпечно, то туди просто не потрібно їхати! Скиньте газ і почекайте, поки ця ситуація розв’яжеться сама.
• Якщо ви бачите, що ситуація «жовта», тобто не передбачає прямої небезпеки, але змушує зосередитися і бути готовим до несподіванок, то варто подумати, чи потрібно їхати в саму гущу подій. Тобто все залежить від настрою і вашого конкретного стану на цей момент.
• «Зелена» ситуація, яка не передбачає жодної небезпеки, дозволяє вам упевнено продовжувати рух, розуміючи, що можна спокійно проїхати.

• Як ви, напевно, вже зрозуміли, несподівані дії з вашого боку — це саме те, що не вкладається в прогноз тих, хто вас оточує. Звичайно ж, якщо ви намагатиметеся діяти так, щоб не викликати несподіванок для інших учасників дорожнього руху, то пов’язані з цим роздуми можуть займати занадто багато часу, що значно сповільнить ваші дії. Як діяти? Все дуже просто: вам потрібно лише навчитися робити пробні кроки. Наприклад, вам потрібно перестроїтися з ряду в ряд, скажімо, з лівого в правий. Щойно у вас виникла ідея про перестроювання, насамперед потрібно увімкнути відповідний поворот (для нашого прикладу — правий). Після цього ви починаєте дивитися в праве дзеркало заднього виду, щоб переконатися в тому, що права смуга, в яку ви прямуєте, вільна. Щоб остаточно переконатися в тому, що праворуч вас ніхто не обганяє, ви, пам’ятаючи про бічні мертві зони (автомобіля, який рухається зовсім поруч, може бути не видно в дзеркало заднього виду), на мить повертаєте голову праворуч і дивитеся, чи немає когось безпосередньо поруч із вашим автомобілем. Поки ви виконуєте всі ці дії, зазвичай минає 35 секунд. Оскільки весь цей час ваші покажчики поворотів блимали, то, навіть якщо ви когось не помітили, напевно цей хтось помітив вас. Наступний дуже важливий крок: ви здійснюєте пробне перестроювання, тобто трохи качаєте кермо праворуч, при цьому слухаючи і спостерігаючи за реакцією тих, хто вас оточує (рис. 3.37). Ви ніби повідомляєте всім: «Хлопці, я збираюся повертати! Будьте уважні і готові до цього!» А інші водії при цьому якось реагують на ваші дії. Це як в тенісі: ви робите подачу, вам відповідають, ви відбиваєте, вам відбивають у відповідь. Якщо після двохтрьох подібних пробних рухів вам ніхто не «бібікає» і в реакції інших немає нічого незвичайного, то ви спокійно можете виконати основний рух кермом і завершити маневр.

Кінець дякую за увагу !