Іван Петрович Павлов (1904 – медицина).
Говоримо «Павлов», одразу згадуємо собачок. Тих знаменитих «собак Павлова», яких вчений привчив виділяти слину під час дзвінка, цим відкривши умовні рефлекси.Всю свою наукову кар'єру Іван Петрович Павлов збудував у Санкт-Петербурзі. Вступивши після духовної семінарії на юридичний (!) факультет СпбГУ, він уже через 17 днів перевівся на факультет природничих наук і став спеціалізуватися на фізіології тварин.За наукову кар'єру Павлов, власне, створив сучасну фізіологію травлення. І 1904-го року у віці 55 років І.П. Павлову було вручено Нобелівську премію за дослідження травних залоз. Таким чином, Павлов став першим Нобелівським лауреатом із Росії.
Ілля Ілліч Мечников (1908 – медицина)
Медицина в 19 столітті в Російській Імперії переживала свій розквіт. Російськими вченими були винайдені наркоз, складені найдокладніші анатомічні атласи, які використовуються досі. І якщо такі чудові вчені, як Н.І. Пирогов, П.А. Загорський, Ф.І. Іноземців, Є.О. Мухін та інші, не здобули Нобелівську премію, то це лише тому, що в їх часи її просто не існувало.Ілля Ілліч Мечников, йдучи стопами своїх великих попередників, вивчав мікробіологію. Він відкрив гриби, що викликають хвороби комах, та розробив теорію імунітету. Його наукові роботи торкалися найстрашніших хвороб того часу, що поширювалися у формі епідемій – холеру, тиф, туберкульоз, чуму… За відкриття в області імунітету Мечникову у 1908 році було присуджено Нобелівську премію.Різке зростання середньої тривалості життя в 20-му столітті було викликане в основному перемогою над інфекційними захворюваннями, які були причиною близько 50% смертей у 19-му столітті. І праці Мечникова зіграли у цьому далеко ще не останню роль. Багато уваги Ілля Ілліч Мечніков приділяв питанням старіння. Він вважав, що людина старіє та вмирає дуже рано через постійну боротьбу з мікробами. Для збільшення тривалості життя він пропонував ряд заходів – стерилізувати їжу, обмежити споживання м'яса та вживати кисломолочні продукти.
Гарві Джеймс Альтер (2020-медицина)
Відкриття гепатиту C
У середині 1970-х років Альтеру і його команді дослідників вдалося довести, що більшість випадків гепатиту після переливання крові не пов'язані з відомими на той момент вірусами гепатиту A і B. За допомогою досліджень на шимпанзе колективу вдалося довести існування нового виду гепатиту спочатку названого «ні A, ні B». Ця робота привела, врешті-решт, до відкриття вірусу гепатиту C. У 1988 році колектив, очолюваний Альтером зміг знайти вірус у зразках крові людей. У квітні 1989 року опис нового вірусу, що отримав назву вірус гепатиту C, було опубліковано в двох статтях журналу «Саєнс».
Девід Гантер Г'юбел (27 лютого 1926, Вінсор — 22 вересня 2013) — лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1981 року. Разом з Торстеном Візелом отримав нобелівську премію «за відкриття, що стосуються принципів переробки інформації в нейронних структурах». Написав книгу «Око, мозок, зір».
Девід Г'юбел та Торстен Візел використовуючи техніку реєстрації окремих одиниць (клітин нейронів) досліджували реакцію індивідуальних нейронів зорової зони кори головного мозку. Експеримент дозволив визначити зв'язок певних нейронів зорової зони кори головного мозку із певним місцем зорового поля. Це показує, що індивідуальні нейрони
зорової кори відповідають за стимули, що відображаються певною рецепторою зоною, у цьому експерименті певною зоною сітківки ока.
Г'юбел і Візель отримали Нобелівську премію за два головних внески: по-перше, це була їх дослідницька робота з розвитку зорової системи, а по-друге, участь в розробці нейрофізіології зору.
Сер Пітер Менсфілд (9 жовтня 1933, Лондон, Великобританія) —британський фізик, лауреат Нобелівської премії в області медицини 2003 року «За винахід методу магнітно-резонансної томографії».
На відміну від комп'ютерної томографії та рентгену, при МРТ організм не зазнає впливу іонізуючого випромінювання. Замість нього застосовується дія потужного магнітного поля.
Пол Крістіан Лотербур (6 травня 1929, Сідней, Огайо — 27 березня 2007, Урбана, Іллінойс) — американський хімік, лауреат Нобелівської премії в області медицини 2003 року «За винахід методу магнітно-резонансної томографії»
Магнітно-резонансна томографія — це метод медичної візуалізації з використанням фізичного явища ядерного магнітного резонансу для детального зображення внутрішніх структур організму. Цей метод дозволяє одержати висококонтрастне зображення тканин тіла, і знаходить широке застосування у візуалізації тканин мозку, серця, м'язів, а також новоутворень.
Джон Едвард Салстон (27 березня, 1942, Кембридж) — британський біолог, лауреат Нобелівської премії в області медицини і фізіології 2002 року "За відкриття в області генетичного регулювання розвитку людських органів ". Член Королівського товариства.
Один з найістотніших вкладів Салстона в біологічну науку — повний опис порядку поділу ембріональних клітин C. elegans.
Роберт Горвіц (8 травня 1947 року, Чикаго) — американський біолог, лауреат Нобелівської премії в області медицини та фізіології 2002 року.
Основний науковий внесок Горвіца включає в себе дослідження хробака-нематоди Caenorhabditis elegans , в ході яких були відкриті гени-регулятори апоптозу.
Сідні Бреннер (13 січня 1927, Джермістон) — південно-африканський біолог, лауреат Нобелівської премії 2002 р. «За відкриття в області генетичного регулювання розвитку людських органів».
Його Нобелівська лекція «Природний дар науці» була присвячена скромній нематоді, яка допомогла розкрити деякі особливості розвитку організмів, наприклад, апоптоз
Річард Тімоті (Тім) Хант, сер (англ. Sir Richard Timothy (Tim) Hunt; народився 19 лютого 1943 року, у Нестоні, Чешир) — британський біохімік, лауреат Нобелівської премії у галузі медицини та фізіології2001 року. Нагороджений за відкриття регулювання клітинного циклу еукаріотів цикліном і циклін-залежними кіназами. Член Королівського товариства.
Цикліни — родина білків-активаторів циклін-залежнихпротеїнкіназ (CDK, англ. CDK, cyclin-dependent kinases) — ключових ферментів, що беруть участь в регуляції клітинного циклу еукаріот. Цикліни отримали свою назву в зв'язку з тим, що їх внутрішньоклітинна концентрація періодично змінюється в міру проходження клітин через клітинний цикл, досягаючи максимуму на його певних стадіях.
Сер По́л Не́рс (25 січня 1949 року) —британський біохімік, лауреат Нобелівської премії в області медицини і фізіології 2001 року, нагороджений за відкриття регулювання клітинного циклу еукаріотів цикліном і циклін-залежними кіназами. Член Королівського товариства. Президент Рокфеллерівського університету
Ліланд (Лі) Гартвелл (30 жовтня1939, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — американський вчений, президент і директор Онкологічного дослідницького центру Фреда Гатчінсона (Сіетл). Нагороджений Нобелівською премією з фізіології та медицини 2001 року «за відкриття генів, що беруть участь в регуляції клітинного циклу, і внесок в його дослідження».
Клітинний цикл, або Цикл клітинного поділу — це серія подій в еукаріотичній клітині між одним поділом клітини і наступним. Таким чином, це процес, завдяки якому одна клітина (така як запліднена яйцеклітина) розвивається у сформований організм, і процес, завдяки якому відновлюються волосся, шкіра, клітини крові, а також деякі внутрішні органи.
АРВІД КАРЛССОН (25 січня 1923, Упсала, Швеція) — шведський фармаколог. Досліджував властивості нейромедіатору дофаміну і його вплив на пацієнтів із хворобою Паркінсона. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини (2000).
Дофамі́н (допамін) (4-(2-аміноетил)бензол-1,2-діол гідрохлорид) —нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і біль, також нейромедіатор, відповідальний за рух, тому виробляється у певних клітинах мозку, що контролюють м'язову активність.
Е́рік Ке́ндел (7 листопада 1929, Відень (Австрія) — нейробіолог, психіатр, професор біохімії. Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології за дослідження сигнальної трансдукції у нервовій системі, 2000 (робота Кендела показала, як медіатори через вторинні посередники та фосфорилювання білків забезпечують формування короткотривалої та довготривалої пам'яті).
Па́м'ять — психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини. Короткочасна пам'ять є практично повністю автоматичною і працює без будь-якої свідомої установки на запам'ятовування. Людина може охопити поглядом близько семи предметів, запам'ятовуючи у середньому від п'яти до дев'яти одиниць інформації, які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхнього пред'явлення. Тому обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної пам'яті становить (7±2) елементи. Довготривала пам'ять забезпечує людині тривале збереження знань, умінь і навичок, що потрібні в житті. Різновидом довготривалої пам'яті є автобіографічна пам'ять Встановлено що інформація найкраще запам'ятовується, якщо до неї повертатися через визначені проміжки часу. Перший становить 15-20 хв, що зв'язано з роботою короткочасної пам'яті. Через дві години в людини включаються функції довгострокової пам'яті. Найкраще повернутися до вивченого через вісім годин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися як новий.
По́л Грі́нгард (11 грудня 1925, Нью-Йорк,США) — американський вчений, нейробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині 2000 року "За відкриття механізму дії дофаміну та інших нейромедіаторів". Професор Рокфеллерівського університету. Відомий своїми роботами з молекулярної біології і клітинного функціонування нейронів.
Нейромедіатори або нейротрансмітери - біологічно активні хімічні речовини, за допомогою яких здійснюється передача електричного імпульсу з нервової клітини через синаптичний простір. Нейромедіатори характеризуються здатністю реагувати із специфічними білковими рецепторами клітинної мембрани, ініціюючи ланцюг біохімічних реакцій, що викликають зміну трансмембранного струму іонів, що приводить до деполяризації мембрани і виникнення потенціалу дії. До нейромедіаторів відносять як деякі малі молекули (катехоламіни): серотонін, дофамін, адреналін, норадреналін,гістамін, ацетилхолін, глютамат, аспартат, гліцин, ГАМК, ендоканабіноїд, N-ацетиласпартилглутамат, так і деяку кількість пептидів (біля 50): вазопресин, соматостатин, нейротенсин.