Історія новорічної ялинки

Про Різдвяну ялинку існує безліч легенд

• Згідно з найпопулярнішою з них, одного разу ватажок німецької Реформації Мартін Лютер у ясний і морозний святвечір ішов додому через ліс.
• Раптом він звернув увагу на ялинку, крізь лапи якої красиво просвічували зірки.
• Це справило на Лютера таке велике враження, що вдома він поставив ялинку для своєї сім'ї і прикріпив до її гілочок свічки. Вогники свічок нагадували йому зірки на небі.

А ось легенда про походження срібної мішури

• Давним-давно жила-була добра бідна жінка, у якої було багато дітей.
• Якось напередодні Різдва вона прикрасила ялинку, але ялинка вийшла скромна, майже без прикрас. Уночі на ялинці побували павуки і, переповзаючи з гілки на гілку, залишили по собі павутину.
• Знаючи доброту жінки, Христос вирішив її нагородити і благословив дерево - в результаті павутина перетворилася на сяюче срібло.

Потім вони були розгромлені і залишилися тільки в Баварії, де і жили до XVI століття, ні з ким не змішуючись. Саме з Баварії новорічна ялинка "прийшла" в усі європейські країни.

• Перші вбрані різдвяні ялинки з'явилися на території сучасної Франції, в Ельзасі; як стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Літопис свідчить: "На Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру".

• Протестантська громада німецької області Вюртемберг перейняла це нововведення. Поступово ця традиція поширилася по всій Німеччині, а потім - і по всій Європі. Проте, ялинки з'являлися спочатку тільки в будинках багатих дворян і купців.

• Традиція встановлювати різдвяні ялинки набула широкого вжитку відносно недавно – на початку XIX століття. Спочатку вічнозелені красуні з'явилися в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії і Росії. Надбанням же простого люду ялинка стала лише в другій половині XIX століття.
• У Росії Новий рік стали відзначати згідно з указом Петра Великого з 1 січня 1700 року. До цього початок нового року відзначали 1 вересня. В указі Петра I йшлося: "Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні. А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити". Це свято припало до вподоби російському народові.
• У 30-і роки XIX століття новорічні ялинки ставили тільки в будинках петербурзьких німців, але вже наприкінці того ж століття вони стали головною прикрасою і міських, і сільських будинків. А в двадцятому столітті ошатна ялинка була незмінним атрибутом зимових свят.

• У 1916 році різдвяні ялинки на російській землі опинилися в опалі. Як під час Вітчизняної війни дворянство відмовилося від мови Наполеона, так у війну імперіалістичну Священний синод закликав патріотів не ставити в будинках колючі деревця, тому що ця традиція запозичена в німців.

• А в 1918 році на ялинку знову напали, цього разу - радянська влада, котра оголосила її буржуазним забобоном, тісно пов'язаним з опальною релігією. Проте багато хто продовжував святкувати Різдво підпільно.

• Ялинка залишалася забороненою до 1935 року, коли з'явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік. Віфлеємська зірка стала червоною п'ятикутною, і під прикрашеними ялинками країна, згідно з указом Сталіна, разом з Дідом Морозом зустріла 1935 рік від Різдва Христова. Вихідним днем 1 січня став тільки в 1949 році.