Ім'я файлу: Хід практичної роботи.docx
Розширення: docx
Розмір: 12кб.
Дата: 08.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Вступ до спеціальності 21ДО Л.6.docx
Самостійна робота по логічним елементам.docx

Хід практичної роботи
Завдання 1

1 Під національною системою фізичного виховання розуміють історично обумовлену практику фізичного виховання, її ідейні, наукові, програмно-нормативні та організаційні засади. Створення та розвиток системи фізичного виховання історично і соціально обумовлений процес.
2 Будь-яка мета реалізується шляхом її конкретизації в цілому комплексі послідовних, тісно взаємопов'язаних завдань. У цьому контексті завдання можна розглядати як малі, конкретні кроки, що ведуть до кінцевого результату діяльності.

У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об'єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.

Освітні завдання

Ця група специфічних завдань, що вирішуються у процесі фізичного виховання, полягає в тому, щоб:

зробити надбанням кожного базові науково-практичні знання, нагромаджені у сфері фізичної культури;

забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових ' умінь і навичок, необхідних у житті, та довести їх до необхідного рівня досконалості;

навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.

Освітня спрямованість фізичного виховання реалізується, перш за все, шляхом планомірної передачі вчителем і наступним засвоєнням учнями певного обсягу знань, систематичним їх поповненням і поглибленням. Сучасні програми фізичного виховання повинні передбачати досить широке коло фізкультурно-спортивних знань, що охоплювали б усі чинники розумної організації і забезпечення життєдіяльності, які в сукупності одержали назву «здоровий спосіб життя». Це знання про суть фізичної культури, її значення для особи І суспільства, принципи і правила раціонального використання її цінностей; знання суто прикладного характеру, які є необхідною передумовою усвідомленого засвоєння рухових умінь, формування навичок, ефективного використання фізичних можливостей у житті та фізкультурно-гігієнічні знання.

З метою засвоєння знань можуть проводитись спеціальні заняття. В різних країнах теоретичні заняття з питань фізичного виховання, які входять до шкільної програми, називаються по-різному: в США і Японії – це «Навчання здорового способу життя», в Австралії – «Навчання раціональної організації дозвілля», у Фінляндії – «Формування навичок здорового способу життя». В інших країнах читаються й окремі курси з питань, що торкаються здоров'я І рухової активності. Серед них: «Особисте здоров'я», «Основи раціонального харчування», «Основи знань у галузі гігієни і самоконтролю» тощо. Обсяг знань з питань організації і дотримання правил та норм здорового способу життя, які входять в обов'язкову програму фізичного виховання, містить близько 10% від загального обсягу часу, відведеного на предмет.

Ґрунтуючись на відповідних знаннях, у процесі фізичного виховання вирішуються і завдання із системного формування і вдосконалення необхідних у житті рухових умінь та навичок. Освітній сенс таких завдань визначив автор вчення про «фізичну освіту» П. Ф. Лесгафт. Він підкреслював, що було б помилково обмежувати фізичне виховання лише турботою про розвиток тілесних якостей людини. Не менш важливим є вміння свідомо аналізувати окремі рухи, порівнювати їх і об'єднувати в рухові дії та рухову діяльність, керувати ними і пристосовувати до перешкод, спритно і наполегливо долаючи їх. Іншими словами, необхідно навчатись з найменшими зусиллями і за найкоротший проміжок часу свідомо здійснювати найбільшу фізичну роботу.
Без набуття рухових умінь і навичок неможливо домогтись успіху у практичній діяльності. Навіть незвичайні фізичні задатки людини, які вона одержала від природи, так і залишаться потенціями, якщо не реалізувати їх у діяльності, пов'язавши з раціональними способами виконання рухових дій. Формуючись як цілісно відрегульовані способи управління рухами, рухові уміння і навички є необхідними складовими реально проявлених рухових здібностей.

Природна послідовність у формуванні індивідуального фонду рухових умінь і навичок така: на базі вроджених рухових можливостей і елементарних рухів формуються відносно прості рухові уміння, які, закріплюючись, трансформуються в навички. Зі збільшенням числа і різноманітності набутих рухових умінь і навичок зростає можливість швидкого становлення нових практичних умінь, що відповідають вимогам життя.

Ця закономірність повинна враховуватись при реалізації освітніх завдань на всіх етапах багаторічного процесу фізичного виховання. На перших етапах передбачається забезпечити базову фізичну освіту – формування вихідних і основних життєво важливих рухових умінь і навичок (ходьба, біг, керування предметами, подолання перепон тощо). На наступних етапах вирішуються завдання із забезпечення індивідуального фонду умінь і навичок в обсязі, необхідному кожному в житті, та поглиблене вдосконалення умінь і навичок, спрямоване на спеціалізацію у вибраних видах діяльності (в тому числі і спортивній). При цьому, як предмет удосконалення, використовуються не тільки ті рухові дії, які знаходять застосування в повсякденній діяльності (так звані прикладно-побутові та професійно-прикладні), але і ті, які не характеризуються прикладністю, але ефективні у плані різнобічної фізичної освіти та цінні для вдосконалення фізичних здібностей.

Вирішення освітніх завдань не самоціль, їх реалізація спрямована на одержання максимального ефекту від занять фізичними вправами в напрямку їх впливу на фізичну і духовну сферу людини, її здоров'я та творче довголіття. В цьому контексті освітні завдання виступають як обслуговуючі щодо оздоровчих та виховних.
3 У функції системи фізичного виховання входить діяльність щодо забезпечення фізичного вдосконалення людей. Розрізняють зовнішні та внутрішні функції. Зовнішні функції системи фізичного виховання спрямовані на людей. Їх об'єкт - людина; предмет - здоров'я, фізичні сили і здібності людей.

4 Режим дня дитини переддошкільного віку.
У період від народження до трьох років особливе значення для дитини має організація раціонального режиму дня. Він дозволяє створити сприятливі умови для успішного рішення вищевказаних завдань, а також забезпечує урівноважений і бадьорий стан дитини, охороняє її нервову систему від перевтоми.
Під режимом розуміють послідовний розподіл часу, що відведений на основні фізіологічні потреби дітей: сон, прийом їжі, пильнування й оздоровчі заходи (загартувальні процедури, масаж гімнастика, ігри і т.д.).
У новонародженої дитини період тривалості нічного сну складає 19-20 годин. При цьому установлюється лише режим годівлі.
До кінця 1-го року життя режим сну, пильнування і годівлі дитини міняється чотири рази. До цього часу період пильнування повинен складати не менш, як 3-3,5 годин між годівлею; число годівель – 5 разів на день (через кожні 4 години). Загальний період сну дитини повинен тривати 14,5-15 годин.
Після 1,5 років тривалість пильнування дитини зростає і складає 4,5-6 годин.
У дітей 2-3-х років інтенсивно формується здатність до тривалого активного пильнування. Встановлено, що в дітей 2-х років на активні рухи приходиться 70% часу пильнування, у трьох літніх – не менше 60% часу.
Отже, зі збільшенням віку дитини її біологічна потреба у руховій активності постійно зростає.

Структура фізичного виховання студентів.
Структура фізичного виховання студентів включає 3 відносно самостійних блоки: фізичне виховання, студентський спорт і активне дозвілля. Ця трикомпонентна структура фізичного виховання студентів визначає специфіку виділення відповідних цілей і завдань.
Фізична підготовка військовослужбовців – це цілеспрямований процес їхнього фізичного удосконалювання, що здійснюється з урахуванням особливостей військово-професійної діяльності; важлива ланка державної системи фізичного виховання, а також складова частина системи бойового удосконалювання військ.
Система фізичної підготовки військовослужбовців розроблена відповідно до вимог бойової діяльності до фізичного стану особового складу і включає 3 підсистеми:
I – концептуальні основи;
II – процес фізичного удосконалювання військовослужбовців;
III – керування цим процесом.

5. 1. Затвердити нормативні документи:
- Державні вимоги до системи фізичного виховання дітей,

учнівської і студентської молоді (додається).
- Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання

в системі освіти ( z0501-98 ) (додається).
- Положення про заліки з фізичного виховання ( z0502-98 )

(додається).
2. Керівникам закладів освіти організувати навчально-виховний

процес і позанавчальну роботу з фізичного виховання відповідно до

затверджених нормативних документів.
3. Начальникам відповідних структурних підрозділів

Міністерства освіти України, міністерств і відомств, які мають в

своєму підпорядкуванні заклади освіти, міністру освіти Автономної

Республіки Крим, начальникам управлінь освіти обласних, Київської

та Севастопольської міських держадміністрацій забезпечити контроль

за впровадженням положень нормативних документів у

навчально-виховний процес та позанавчальну роботу в підвідомчих

закладах освіти.
4. Інституту змісту і методів навчання (Доній В.М.)

забезпечити тиражування, розсилку нормативних документів з

фізичного виховання до установ і закладів освіти та надати їм

методичну допомогу з питань організації процесу фізичного

виховання дітей, учнівської та студентської молоді.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого

заступника Міністра В.П.Андрущенка


6. Методологічні та теоретико - практичні положення, або принципи системи фізичного виховання, відображають основні закономірності цього соціально-педагогічного явища. До основних принципів відносять: гармонійний розвиток особистості, зв'язок з трудовою та військовою практикою, оздоровчу спрямованість фізичного виховання.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас