Глобальна політика в локальних контекстах: сучасна специфіка проявів (приклади сьогодення)
Глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства, в тому числі - політику.
Зокрема, внаслідок залучення локальних і регіональних особливостей у глобальні потоки сформувалися специфічні форми поєдання культур, традицій та ментальних характеристик. Такий феномен дістав назву глокалізації і став предметом наукових праць З. Баумана, М. Кастельса, Р. Робертсона та інших. Також тут має місце термін «глобальне селище» М. Маклуена, що означаю нинішнє суспільство, яке ніби-то живе без кордонів: увесь світ стає для індивіда дуже близьким і доступним.
Локалізація та глобалізація будуть визначають основи розвитку світу у ХХІ ст., що пов’язано з основними змінами та проблемами сучасного світу: макроекономічною нестабільністю, децентралізацією, швидкими темпами урбанізації, кліматичними змінами, необхідністю спільного управління світом.
В основі глокалізації лежить ідея децентралізованого і «справедливого» світу. Моделі глокалізації розробляються, спираючись на мережеві форми самоорганізації і міжкультурну комунікація. Перша глокальна організація - Glocal Forum виникла в 2001 р. Її мета - прискорення світового розвитку через підвищення уваги до локальних проблем.
Чим власне зумовлена локалізація політики? Йдеться про швидкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій, що призводить до посилення політичної значимості місцевих проблем. Сама держава, з одного боку є тією локальною одиницею, яка прагне зберегти власну значущість та унікальність, а з іншого боку є основним регулятором проникнення глобального всередину.
Прикладом такої держави я вважаю Китай, адже у цій країні співіснує місцева, традиційна культура разом з іншими формами глобальної інтеграції світу. Натомість у Пінвічній Кореї ми не можемо простежити принципи глокалізації, тому що влада якомога сильно захищає культуру, свідомість, традиції від глобалізаційних процесів.
Процеси глокалізації, що відбуваються нині на європейському континенті, характеризуються передусім “розпиленням влади”, коли більшість бюрокатичних владних повноважень переходять як до інститутів громадянського суспільства, так і регіональних співтовариств.
Особисто я вважаю, що в умовах пандемії коронавірусу сьогодні якомога сильно проявляється глобальна політика у локальному контексті. Оскільки ситуація з поширенням вірусу поширилась на весь світ, ми впевнено говоримо про необхідність глобальної політики, що проявлялось у рекомендаціях та настановах ВООЗ. Проте кожна країна обирала свій шлях подолання пандемії: одні з кран (Китай, Італія…) швидко почали впроваджувати жосткий карантин, інші ж (Росія) – не відповідально поставились до загрози життям. Одні країни замовчують загальну ситуацію, інші не можуть організувати суспільство для дотримання карантину. Тобто, є безліч варіантів, як держави локально вирішують глобальну проблему.