Ім'я файлу: Гіпоксичне тренування спортсменів, досвід та перспективи застосу
Розширення: pptx
Розмір: 183кб.
Дата: 04.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Професійний спорт як сфера індустрії розваг.docx
Заборонені допінгові засоби та методи.docx
Документ 18 (1) (2).docx
«Гіпоксичне тренування спортсменів, досвід та перспективи застосування в різних видах спорту»Розширення: pptx
Розмір: 183кб.
Дата: 04.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Професійний спорт як сфера індустрії розваг.docx
Заборонені допінгові засоби та методи.docx
Документ 18 (1) (2).docx
Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
Підготувала студентка IV курсу 45-ї групи Фізкультурно спортивна реабілітація
Кузьо Андрій
План
- Загальні поняття про гіпоксичні тренування.
- Особливості гіпоксичного тренування.
- Мета та завдання гіпоксичного тренування.
- Перспективність застосування гіпоксичних тренувань в різних видах спорту.
Гіпоксичні тренування - це альтернативний шлях безмедикаментозного способу підвищення резистентності організму [6]. Відомо три способи проведення гіпоксичних тренувань: тренування в горах, гіпобарична гіпоксія та нормобарична гіпоксія. Серед них ІНГТ є мало витратним методом, апарат займає небагато місця, існують системи контролю за станом пацієнта, що робить ці тренування більш простими та безпечними. Суть методу інтервальної гіпокситерапії – циклічне зниження рівня кисню в крові до індивідуального адаптаційного рівня з подальшим поверненням до вихідних значень. Пацієнт вдихає через маску повітря зі зниженим вмістом кисню при нормальному атмосферному тиску у переривчастому режимі (чергування періодів дозованої гіпоксії (10-14%) та нормоксії (21%)). 10-14% - Концентрація кисню на висоті 4000-5000 м над рівнем моря. Таким чином, інтервальна гіпокситерапія - імітація підйому в гору з наступним швидким спуском (1 процедура - 6-10 підйомів, тривалість процедури 30-60 хв). 2. Особливості гіпоксичного тренування
Адаптація організму до нестачі кисню, розвивається не лише за природних умов (гірський клімат), а й в штучних умовах: у барокамерах, при періодичному вдиханні газових сумішей із пониженим вмістом кисню або при затримці дихання, коли не лише знижується вміст кисню, але й підвищується вміст вуглекислого газу в альвеолярному повітрі і артеріальній крові [4, 18, 33].Особливою актуальністю гіпоксичного тренування є те, що для боротьби з кисневою недостатністю, організм мобілізує всі свої компенсаторні механізми, підвищуючи, в першу чергу, активність функціональних систем, які відповідають за постачання кисню до тканин, клітин мозку, печінки і репродуктивних органів.Ефективним є застосування гіпоксичного тренування і для покращення спортивного результату висококваліфікованих спортсменів у різних видах спорту. Застосування штучного гіпоксичного тренування покращує як анаеробні, так і аеробні енергоджерела спортсмена, що підвищує йогопрацездатність і, відповідно, сприяє покращенню спортивного результату. 3. Мета та завдання гіпоксичного тренування
Мета та завдання гіпоксичного тренування :
-підвищення сили, витривалості, життєвої сили та стійкості до різних захворювань здорових людей та спортсменів;
-безрецептурна альтернатива для лікування та профілактики серцево-легеневих, шлунково-кишкових, гінекологічних, шкірних та очних захворювань, а також різних видів алергії, неврологічних порушень та інших захворювань. 4. Перспективність застосування гіпоксичних тренувань в різних видах спорту
Тренування в гірських умовах сприяє підвищенню економічності роботи. Вже 5-8 год активного навантаження протягом перших трьох днів перебування на висоті 2500м призводить до збільшення кисневої ємності крові, а також дифузії кисню в м'язову тканину. Неправильно побудоване тренування в умовах середньогір'я і високогір'я (надвисокі навантаження, нераціональне чергування роботи і відпочинку і т. п.) може призвести до надлишкового стресу, при якому сумація впливу гірської гіпоксії і гіпоксії навантаження здатні привести до реакцій, характерних для хронічної гірської хвороби. Спортсмени, добре адаптовані до гіпоксичних умов, при певному режимі тренування і застосуванні сеансів штучної гіпоксії здатні зберігати рівень реакцій, досягнутий в горах, через 30- 40 днів і більше після переїзду в умови рівнини. Зокрема, при бігу на дистанцію 5000м над рівнем моря на подолання опору повітря витрачається близько 11% енергії, а у велоперегонах - до 90%. Робота на висоті близько 3000 м приводить до економії енергії у бігунів на довгі дистанції на 3-4%, а у велогонщиків - до 28%. Зниження щільності повітря на висоті 2200-2400м відповідає в спринтерському бігу дії вітру в спину зі швидкістю 1,5- 1,7 м·с ̄ l, чим і пояснюються дуже високі результати в бігу на дистанціях 100, 200 і 400м, в бігу на ковзанах - на дистанцію 500 м, досягнуті в умовах середньогір'я і високогір'я. https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/21039/1/metod_bak.pdf
https://uni-sport.com.ua/sites/default/files/pictures/diss_lyugaylo_s.s.pdf
https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/3740/1/%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0%204%20%D0%93%D1%96%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%81%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B2.pdf https://fz.kiev.ua/journals/2003_V.49/Fiziologichnyi%20Zhurnal%2049(3)_2003/Fiziologichnyi%20Zhurnal%2049(3)_2003_126-133.pdf
Використана література
Дякую за увагу!