Гіперактивна дитина і стратегії корекції поведінки.
Напевне, в кожній групі дитсадка трапляються діти, яким важко довго сидіти на одному місці, мовчати, підкорятися інструкціям. Вони створюють додаткові труднощі в роботі вихователям, тому що дуже рухливі, запальні дратівливі та безвідповідальні. Гіперактивні діти часто зачіпають і впускають різні предмети, штовхають однолітків, створюючи конфліктні ситуації. Вони часто ображаються, але про свої образи швидко забувають. Такі діти, як правило, не можуть зосередитися на одному предметі більш-менш тривалий час, не здатні завершити виконання поставленого завдання, недбалі в його виконанні. Продуктивність виконання завдань зазвичай низька, часто спостерігається підвищена стомлюваність.
Розумова діяльність дітей з синдромом дефіциту уваги, гіперактивністю (СДУГ) характеризуються циклічністю: вони можуть продуктивно працювати протягом 5-15 хвилин, після чого їхній мозок “відпочиває” 3-7 хвилин, накопичуючи необхідну енергію для подальшої роботи. Стан стомлювання супроводжується безпричинним роздратуванням, плаксивістю, істериками. Можуть спостерігатися порушення просторової координації, що виявляється в руховій незграбності.
Гіперактивна дитина постійно імпульсивна, характер рухів у неї гарячковий, безладний. Така дитина часто є джерелом різноманітних конфліктів, бійок і просто непорозумінь.
Гіперактивні діти звертають на себе увагу з перших днів життя. Вони погано сплять, надмірно чутливі до зовнішніх подразників (світла, шуму, температури, запахів), мають підвищений м'язовий тонус. У середньому дошкільному віці вони неспроможні дослухати казку, довести справу до кінця.
Їхні інтереси поверхневі й нетривалі, їхні дії спонтанні, безладні, а ігри галасливі. Такі діти ніколи не замислюються над наслідками своїх учинків, не звертають уваги на стан рідних людей.
Вони часто егоїстичні, демонстративні й вимогливі, що призводить до постійних конфліктів і розвитку в них агресивності. Такі діти легко йдуть на контакт, іноді зловживаючи терплячістю оточуючих, дуже балакучі.
Найпоширеніші міфи про СДУГ:
СДУГ є штучно створеною проблемою, яка не вимагає жодних терапевтичних втручань;
СДУГ є наслідком поганого виховання з боку батьків;
СДУГ є проявом вродженого поганого характеру дитини, який неможливо змінити;
діти із СДУГ виростають психопатами і злочинцями;
СДУГ є виключно дитячим розладом, дитина його переростає;
СДУГ зустрічається винятково в хлопців.
Підхід до лікування гіперактивної дитини та її адаптації повинен бути комплексним.
Вихователі, психологи працюючи в тісному контакті з батьками можуть навчити дитину ефективних способів спілкування з однолітками та дорослими.
Три основні проблеми при СДУГ:
дефіцит уваги;
імпульсивність;
надмірна моторна активність, рухливість.
Універсальні поради педагогам
Співпрацюйте з батьками дитини. Якщо ви бачите труднощі дитини, не шукайте винних. Намагайтеся налагодити контакт із батьками дитини. Спробуйте переконати їх у тому, що дитина повинна бути обстежена. Запропонуйте відвідати відповідних фахівців, адже вихователь може тільки запідозріти розлад, але не поставити діагноз.
Намагайтеся сприймати дитину такою, якою вона є. Зрозумійте, що не можна повністю змінити когось, що вихователь повинен сприймати всіх дітей, незалежно від їх вад або чеснот, будьте гнучкими. Пам'ятайте, що саме ви формуєте дитячий колектив і саме від вас залежатиме, яким він буде.
Усвідомте, що СДУГ не є синонімом порушення інтелектуального розвитку. Діти з СДУГ можуть мати будь-який рівень інтелекту. Серед них багато обдарованих. Звичайно, розлад обмежує навчальні досягнення, але іноді ці діти є більш творчими, здатними подивитися на навколишню дійсність під нестандартним кутом, отже, за відповідної допомоги вони можуть досягти в житті дуже багато.
Чим більше драматичним, експресивним, театральним є педагог, тим легше він справляється з проблемами гіперактивної дитини, яку цікавить усе несподіване, нове.
Пам'ятайте: немає холоднокровності — немає переваги! Оскільки гіперактивна дитина дуже імпульсивна, її несподівана дія, яка іноді має навіть провокаційний характер, може викликати занадто емоційну реакцію дорослого. У будь-якій ситуації залишайтеся спокійними. Перш ніж реагувати на неприємну ситуацію, зупиниться на кілька секунд (наприклад, порахуйте до десяти). І тоді, уникнувши емоційного спалаху, ви уникнете й почуття провини за прояв своєї слабкості, зможете краще зрозуміти дитину, яка теж потребує вашої підтримки.
Розвивайте творчі здібності дитини. Заохочуйте її бути творчою, давайте їй роботу, яка відповідає її смакам і бажанням. За необхідності зменшуйте навантаження нецікавою для дитини діяльністю.
Піклуйтеся про здорову самооцінку дитини. Здорова самооцінка необхідна будь-якій людині. Гіперактивні діти, як ніхто прагнуть миттєвих захоплень, тому частіше хваліть їх, але заслужено. Стимулюйте бажання працювати, навіть у випадках, коли результат не відповідає вашим очікуванням.
Організуйте навколишнє середовище відповідним чином, щоб дитині було комфортно, затишно, безпечно. Мінімізуйте сторонні подразники, посадіть дитину, по можливості ближче до себе, щоб краще контролювати її поведінку.