Гігієна як наука

Гігієна як наука
Гігієна – одна з найстаріших галузей медичних знань, а також наука, що вивчає вплив навколишнього середовища і діяльності людини на її здоров'я. Мета гігієни як науки – збереження, зміцнення і підвищення здоров'я, профілактика захворювань як окремої людини, так і суспільства загалом. Гігієна узагальнює дані теоретичних і клінічних дисциплін у сфері профілактики, інтегрує всі знання про здоров'я людини, розробляє принципи й системи профілактичних заходів.
Завдання гігієни: 1) вивчення природних та антропогенних чинників навколишнього середовища і соціальних умов, що впливають на здоров'я людини; 2) дослідження закономірностей впливу чинників і умов навколишнього середовища на організм людини або популяцію; 3) наукове обгрунтування й розроблення гігієнічних нормативів, правил і заходів; 4) упровадження в практику охорони здоров'я і народного господарства розроблених гігієнічних рекомендацій, правил і нормативів; перевірка й удосконалення їх ефективності; 5) прогнозування санітарної ситуації на найближчу і віддалену перспективу.
Гігієна тісно пов'язана з санітарією. Санітарія (від лат. sanitas – "здоров'я") – галузь охорони здоров'я, зміст якої – розроблення і проведення практичних санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
Предметом гігієни як науки є вивчення здоров'я людини і процесів взаємодії організму з різноманітними факторами зовнішнього середовища.
Об'єктом гігієни виступають різні групи населення, у яких потрібно проводити профілактику різноманітних захворювань.
1. Епідеміологічний метод дослідження – вивчення стану здоров'я населення як інтегрального критерію якості навколишнього середовища. Цей метод може проводитися 4 способами: а) санітарно-статистичний – вивчення динаміки основних статистичних показників здоров'я населення з різної медичної документації (історії хвороби, амбулаторні картки, свідоцтва про смерть і т.д.); б) медичне обстеження групи людей в амбулаторних умовах (диспансеризація, профілактичні огляди та ін.); в) клінічне спостереження за певними контингентами в умовах стаціонару (наприклад, постраждалих від аварії на ЧАЕС); г) натурний експеримент – вивчення стану та динаміки здоров'я населення, яке зазнає впливу шкідливих факторів (поблизу заводів і т.д.).
2. Метод санітарного обстеження – вивчення гігієнічного стану тих чи інших об'єктів навколишнього середовища (житла, джерел водопостачання та ін.) на підставі огляду на місці
3. Метод санітарної експертизи – експертиза проектів будівництва об'єктів з точки зору гігієнічних вимог, експертиза продуктів харчування.
Фактори загартовування
Основні фактори загартовування - повітря, вода, сонце - у поєднанні з фізичними вправами підвищують функціональні резерви організму і його стійкість до мінливості довкілля (підвищеної або пониження температури повітря, води, зниження атмосферного тиску тощо).
При систематичному, дозованому загартовуванні підвищується стійкість організму до різних інфекційних і простудних захворювань. Заняття фізичними вправами, зокрема, проведення ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультпауз у легкому одязі на відкритому повітрі або старанно провітреному приміщенні, теж сприяють загартовуванню організму. Чудовий засіб загартовування - дозована ходьба і оздоровчий біг на с повітрі. Під час холодної пори року загартовування про у вигляді дозованих прогулянок пішки, ходьби на лижах, біг у повільному темпі в легкому одязі.
Найбільш поширеною формою загартовування в домашніх умовах є щоденне вологе обтирання тіла, обливання водою, холодний душ. Водні процедури є елементом загартовування, тому виконуючи їх, потрібно дотримуватись деяких правил, хто тільки починає загартовування, температура води повинна бути 28-30° С, кожні 3-5 днів її знижують на 1°С, поступово доводячи до 15-18 °С.
Гігієна повітряного середовища
Клімат – це сукупність погод, або стану атмосферного повітря в даній місцевості, що постійно повторюється щорічно за порами року. Клімат, на відміну від погоди, відзначається більшою стійкістю. Кожна географічна територія характеризується своїми кліматичними особливостями. Розрізняють п'ять кліматичних поясів: холодний, помірно- холодний, помірний, теплий, жаркий. Мікроклімат – клімат приміщень, де перебувають люди (живі організми), визначуваний як сукупність фізичного стану повітряного середовища, його газового складу, мікробного і пилового забруднення. Основні параметри мікроклімату: температура, атмосферний тиск, вологість, швидкість руху повітря, вміст вуглекислого та інших газів, пилова і мікробна забрудненість, освітлення, пум. Якість мікроклімату залежить від клімату, погоди, об'ємно-планованих і теплоізоляційних властивостей будівель, систем забезпечення мікроклімату (обігріву, вентиляції), експлуатації обладнання, виконання розпорядку та інших умов.
Повітря – один з найважливіших факторів довкілля, фізичні властивості і хімічний склад якого значною мірою впливають на перебіг функціональних процесів і стан здоров'я людини.
При гігієнічній оцінці повітря враховуються наступні фактори: – фізичні властивості (температура, вологість, швидкість і напрям руху, атмосферний тиск, рівень сонячної радіації, електричний стан, рівень іонізуючої радіації); – хімічний склад (концентрація і співвідношення постійних хімічних складових, наявність або відсутність хімічних забруднювачів –сторонніх газів, рівень іонізації); – наявність чи відсутність різноманітних механічних домішок (органічного чи неорганічного пилу, диму, сажі); – рівень бактеріального забруднення (наявність або відсутність мікроорганізмів). Зазначені фактори повітряного середовища діють на організм людини як комплексно, так і самостійно. У гігієнічній оцінці якості повітря прийнято розглядати дію кожного з них окремо. Гігієнічна характеристика повітряного середовища визначається на підставі зіставлення результатів дослідження з гігієнічними нормами.

Гігієна загартовування водою
Водні процедури - більш інтенсивна процедура, що гартує так як вода володіє теплопровідністю в 28 разів більшою, ніж повітря. Головним фактором загартовування служить температура води. Найсприятливіший час для початку загартовування водою - літо і осінь. Найкраще проводити процедури в ранкові години, відразу ж після сну або в кінці ранкової зарядки. Спочатку водні процедури рекомендується проводити при температурі повітря +17 ... +20 ° С, потім, у міру розвитку загартованості, слід переходити до більш низькій температурі.
Приступаючи до загартовування водою, спочатку приймають легкі водні процедури з температурою води +33 ... +34 ° С. Потім переходять до сильніших процедурам, знижуючи через кожні 3-4 дні температуру води на 1 °, і поступово, за 1,5-2 місяці, доводять її залежно від самопочуття і стану здоров'я до +20 ... +18 ° С і нижче. Під час процедур людина не повинна відчувати неприємних відчуттів і ознобу. Потрібно завжди пам'ятати, що основним закаливающим фактором є температура води, а не тривалість водної процедури. Тому необхідно дотримуватися наступного правила: чим холодніше вода, тим коротше має бути час її зіткнення з тілом.
При загартовуванні водою рекомендуються наступні види процедур: обтирання, обливання, душі, купання
Обтирання - початковий етап загартовування водою. Протягом декількох днів виробляють обтирання рушником, губкою або просто рукою, змоченою водою.
Обтирання здійснюється послідовно, починаючи з верхньої половини тулуба: обтерев водою шию, груди, руки і спину, витирають їх насухо і розтирають рушником до червоності по ходу руху крові до серця. Після цього так само обтирають нижні кінцівки.
Обливання - наступний етап загартовування водою. При цій процедурі до дії на організм низької температури води приєднується невеликий тиск струмінь води. При обливаннях вода виливається з якогось судини чи шланга. Для перших обливань застосовується вода з температурою близько +30 °, надалі температура знижується до +15 ° С і нижче.
Душ - ще більш ефективна водна процедура. На початку загартовування вода в душі повинна бути +30 ... +35 ° С, а тривалість процедури - не більше однієї хвилини.
Купання у відкритих водоймах - один з найбільш ефективних способів загартовування. При купанні здійснюється комплексний вплив на організм повітря, води і сонячних променів. Починати купання можна, коли температура води досягає +18 ... +20 ° С. Початківці не повинні купатися при температурі повітря нижче +14.
Розтирання снігом і купання в крижаній воді («моржування») є виключно сильнодіючими гартують. Вони пред'являють надзвичайно високі вимоги до організму людини.
Для загартовування поряд із загальними рекомендується застосовувати і місцеві водні процедури. Найбільш поширена з них - обмивання стоп і полоскання горла холодною водою. Ці процедури відіграють важливу роль у підвищенні стійкості організму до простудних захворювань, бо при цьому гартуються найбільш уразливі для охолодження місця організму.
Поняття про погоду, клімат
Пого́да — стан нижнього шару атмосфери в конкретній місцевості в конкретний час, або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Характеризується рядом метеорологічних елементів, таких як вітер, температура, тиск, вологість, видимість та ін.
Багаторічний режим погоди в даній місцевості називають кліматом даної місцевості.
Виділяють періодичні і неперіодичні зміни погоди. Періодичні зміни погоди залежать від добового та річного обертання Землі. Неперіодичні обумовлені переносом повітряних мас. Вони порушують нормальний хід метеорологічних елементів. Розбіжність фази періодичних змін з характером неперіодичних призводять до найрізкіших змін погоди.
Мікроклімат – це клімат внутрішнього середовища приміщення, який визначається температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, а також температурою внутрішніх поверхонь приміщення (стін, стелі, підлоги, технічного обладнання) та впливає на теплообмін людини з навколишнім середовищем, її тепловий стан, самопочуття, працездатність і здоров'я.
Комфорт – це сприятлива сукупність показників зовнішнього середовища, температури, вологості повітря, рух повітря.
Дискомфорт – порушення терморегуляції організму за рахунок сукупності чинників температури, вологість, рух повітря.
Гігієна загартовування сонцем
Сонячні промені, насамперед ультрафіолетові, благотворно впливають на організм людини. Під їх впливом підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується бар'єрна функція шкіри, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції, поліпшується обмін речовин і склад крові, в шкірі утворюється вітамін D, який регулює обмін речовин в організмі. Все це позитивно позначається на працездатності і загальному настрої людини. Крім того сонячна радіація надає згубну дію на хвороботворні мікроби.
Доцільно починати загартовування сонцем з перших теплих дні і продовжувати його протягом усього літа. Якщо прийом сонячних ванн починається із запізненням - з середини літа, то їх тривалість слід збільшувати особливо обережно.
Сонячні ванни краще приймати вранці, коли земля й повітря менш нагріті і спека переноситься легше. Влітку в південних районах нашої країни слід загоряти в період з 7 до 10 годин, в середній смузі - від 8 до 11 годин, на півночі - від 9 до 12 годин. Навесні і восени самий підходящий час для сонячних ванн - від 11 до 14 годин.
Сонячні ванни можна приймати в будь-якому місці, доступному сонячним променям і захищеному від різкого рвучкого вітру. Бажано проводити загартовування за містом біля водоймищ, так як там температури повітря трохи нижче і його рухливість більше.
Сонячні ванни рекомендується приймати через 30-40 хвилин після прийому їжі. Ванни небажано приймати натщесерце і безпосередньо перед їжею.
Гартуватися сонцем можна лежачи і в русі. Найкраще приймати сонячну ванну влаштувавшись на тапчані чи підстилці, ногами до сонця.
Голова при цьому захищається від сонця світлим головним убором або парасолькою. Не рекомендується обв'язувати голову рушником, косинкою, вдягати гумові купальні шапочки. Все це ускладнює випаровування поту і, отже, перешкоджає охолодженню голови.
Під час сонячної ванни рекомендується частіше міняти положення тіла. Не можна спати, оскільки стає неможливо врахувати тривалість перебування на сонці і легко отримати сильні опіки. Після процедури рекомендується трохи відпочити, прийняти душ або покупатися.
Особливу увагу необхідно приділити правильному дозуванню сонячних ванн. Відповідно до пори року та інтенсивністю сонячної радіації загартовування починають із 5-10-хвилинного перебування на сонці, а потім кожен раз тривалість процедури збільшують на 5-10 хвилин і поступово доводять до 2-3 годин з 15-хвилинними перервами в тіні після кожного години опромінення.

Вимоги до питної води
Питна вода — вода, в якій бактеріологічні, органолептичні показники та показники токсичних хімічних речовин перебувають в межах норм питного водопостачання: Основна вимога до органолептичних властивостей води — відсутність неприємного запаху, смаку, кольору[1]. Мінералізація води (сухий залишок) згідно нормативних вимог[2] не повинна перевищувати 1 г/дм3, але може бути 1,5 г/дм3 — за погодженням з головним санітарним лікарем відповідної адміністративної території України. В той же час, за показником фізіологічної повноцінності мінерального складу води — оптимальною є мінералізація 0,2-0,5 г/дм3. Для посушливих районів світу вода може вважатися доброю при мінералізації до 1 г/дм3, задовільною — від 1 до 2 г/дм3, допустимою для пиття — від 2 до 2,5 г/дм3, допустимою для пиття в крайніх випадках — від 2,5 до 3,0 г/дм3. Твердість води (вміст йонів кальцію та магнію) не повинна перевищувати 7 ммоль/дм3 кількості речовини еквівалента,
Гігієна лижного спорту
Заняття лижним спортом надають різносторонню функціональне вплив на організм. Значні фізіологічні вимоги пред'являються до аеробного системі (серцево-судинної, зовнішнього і тканинного дихання, крові), так як тренувальні та змагальні навантаження виконуються в зонах великої і помірної потужності. Спеціальна підготовка лижників проводиться, як правило, на свіжому повітрі, що надає гартуючу дію, однак інтенсивність охолодження впливу може перевищити міру захисних можливостей організму спортсмена і викликати простудні захворювання. Одяг лижників складається з бавовняного або вовняного білизни, спортивного костюма, шапочки. У тренуваннях помірної інтенсивності вітро-і вологозахисні костюми придатні тільки для дощової або вітряної погоди, так як вони значно ускладнюють теплоотдачу.Обувь - легкі шкіряні лижні черевики з еластичною підошвою, широким сандально рантом для кріплення лиж. Враховуючи інтенсивний вплив лижного спорту на організм, доцільно включати його в загальнофізичної підготовки на заняттях іншими видами спорту. Засобами відновного тренування у лижників служать плавання, волейбол, теніс, баскетбол. У лижників-гонщиків щодо часті хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів - хронічні тонзиліти, фарингіти, риніти, що пов'язано з тривалим інтенсивним диханням холодним повітрям. Їх гігієнічна профілактика полягає в постійному застосуванні комплексу гартують (миття ніг прохолодною водою перед сном, пиття холодної води, контрастний душ і т.д.). Щоб попередити травми, лижникам необхідно удосконалювати технічну підготовку, а перед швидкісно-силової навантаженням розігрівати м'язи (до 38 ° С).
Гігієнічне значення грунту
Грунт - Величезна природна лабораторія, в якій безперервно протікають найрізноманітніші складні процеси руйнування і синтезу органічних речовин,утворюються нові неорганічні сполуки, відбувається відмирання патогенних бактерій, вірусів, найпростіших, яєць гельмінтів. Грунт використовують для очищення та знешкодження господарсько-побутових стічних вод, рідких і твердих побутових відходів, що утворюються в населених пунктах. Грунт значно впливає на клімат місцевості, характер рослинності, планування і забудову населених місць та окремих будівель, їх благоустрій та експлуатацію. В умовах сільськогосподарського виробництва в грунт цілеспрямовано вносять велику кількість різноманітних пестицидів, мінеральних добрив, структуроутворювачі грунту, стимуляторів росту рослин. З рідкими і твердими побутовими та промисловими відходами, стічними водами, викидами промислових підприємств та автотранспорту в грунт потрапляють поверхнево-активні речовини (ПАР), поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), велика кількість важких металів, нафтопродукти і т. д. з подальшою міграцією в підземні та поверхневі водойми - джерела водопостачання, а звідти в питну воду, в сільськогосподарські рослини, атмосферне повітря. Грунт може бути фактором передачі інфекційних захворювань та інвазій. Таким чином, вона має великий вплив на здоров'я населення. Ще в глибоку давнину розрізняли грунту "здорові" і "нездорові". "Здоровими" вважалися місцевості, розташовані на височинах, з сухими грунтами, добре провітрюваних і інсоліруемий. К "нездоровим" відносили території, розташовані в низинах, холодні, затоплювані, сирі, з частими туманами. Тому грунт має важливе гігієнічне значення для здоров'я населення та благоустрою населених місць і є: 1) головним фактором формування природних і штучних біогеохімічних провінцій, які відіграють провідну роль у виникненні та профілактики ендемічних захворювань серед населення; 2) середовищем, яке забезпечує циркуляцію в системі навколишнє середу - людина хімічних та радіоактивних речовин, що використовуються в народному господарстві, а також екзогенних хімічних речовин, які потрапляють в грунт з викидами промислових підприємств, авіа-і автотранспорту, стічними водами, а значить, фактором , що впливає на здоров'я населення; 3) одним із джерел хімічного та біологічного забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, а також рослин, що використовуються людиною для харчування; 4) фактором передачі інфекційних захворювань і інвазій; 5) природною, найбільш придатною середовищем для знешкодження рідких і твердих відходів.
Гігієна спортивних ігор
Найбільші фізіологічні зрушення дають футбол, хокей і баскетбол.
Основні гігієнічні вимоги до спортивних споруд. Температура повітря в спортивному залі повинна знаходитися в межах +15 ... +16 ° С; відносна вологість повітря - 30-60%; припливно-витяжна вентиляція повинна забезпечувати 2-3-кратний обмін повітря за годину; рівень освітленості вертикальної і горизонтальної площин - становити не менше 200 лк. Тренування в ігрових видах спорту повинна включати загальнофізичної підготовки, спринтерський біг, поодинокі граничні стрибки для розвитку стрибучості, многоскоки - для стрибкової витривалості, тривалий біг - для загальної витривалості і інші вправи. Спеціальна підготовка та змагання проводяться в приміщеннях (зали, манежі, палаци спорту), тому для загартовування і підвищення витривалості частина загальнофізичних та ігрових тренувань необхідно проводити на свіжому повітрі. В ігрових видах спорту часті розриви і надриви м'язів, сухожиль і зв'язок, що виникають в результаті граничних навантажень; травми і удари через сутички гравців, падінь, ударів м'ячем. Гігієнічна профілактика травматизму спортсменів полягає в достатній розминці, що забезпечує розігрів м'язів і підвищення їх еластичності, у вдосконаленні техніки та загальнофізичної підготовки, дотриманні гігієнічних вимог до місць проведення занять і змагань.
Для попередження травм екіпірування футболістів і хокеїстів повинна включати спеціальні захисні пристосування (щитки, прокладки, каски, маски для воротарів та ін.) У волейболі, баскетболі, гандболі застосовуються наколінники, які захищають колінний суглоб від травм