ЕТИКА
Чи існує моральний прогрес?
Багато років людство сперечається моральний прогрес це міф чи реальність? Чи існує він взагалі? Тож саме час розібратися, що із себе представляє моральний прогрес та чи є він в суспільстві!
Це питання почало підніматися ще в добу просвітництва. Там вважалось, що розум людина отримала від природи і людина залежна від природи. У природі, як писав Гольбах, "немає ні розуму, ні мети", але вона породжує розумну людину. Завдяки її розумності людина має бути щасливою. Шлях до щастя — в розумному слідуванні розумним законам. Отже, людина має пізнати саму себе та розумність законів природного світу, щоб слідувати їм. "Хай лише вони пізнають себе, хай вони здобудуть ясні ідеї про моральність — і вони стануть щасливими і доброчесними", — писав Гельвецій! То ж там думали, що прогрес лежить у повному контакті з природою з чого випливає пізнання себе та фінальний етап – прогрес на базі щастя. Але як виглядає теорія про прогрес сьогодні?
Уже саме виникнення моралі свідчило про прогрес людини. Моральне вдосконалення людини можна прослідкувати, аналізуючи основні історичні етапи її розвитку. Моральний прогрес можна прослідкувати в первісному суспільстві де сталося упорядкування статевих стосунків і відмова від канібалізму. Довгий час люди ставилися поважно лише до своїх одноплемінників. Згодом відбулося формування уявлення про моральну цінність кожної особистості незалежно від кровної, расової, національної належності; виникнення спеціального вчення про мораль - етики.
В кожну епоху та нове суспільство відбувались свої зміни та прогрес. Епоха Відродження заклала культ земної краси, возвеличення індивіда, його буття. Феодальне та буржуазне суспільство повалили ієрархію. Коли хтось, хто був вище по рангу мав набагато більше переваг!
Етапи морального поступу людства можна теоретично осмислити через основні культурологічні категорії страху (доморальний рівень), сорому (конвенціональна мораль) та вини, або совісті (автономна мораль), які в цілому відповідають головним історичним типам соціальної регуляції людських взаємин: природно-інстинктивному, общинно-груповому та особистісному.
Взагалі, тут вже треба підводиди підсумки. Але всі ми знаємо, що у кожного своя філософія. Так і в цьому питанні. Тож треба лише озвучити основні твердження і прийти до того яке більш підходить саме вам, а їх всього три!
У поглядах на проблему прогресу моралі визначились оптимістичні, песимістичні, а також індиферентні концепції. Оптимістичні концепції розвитку моралі ґрунтуються на культі розуму; ця лінія раціоналізму йде ще від Сократа. Тут мораль розглядається приреченою на прогрес, її розвиток ставиться в залежність від волі та готовності людей захищати та творити добро, самовдосконалюватись. В якості аргументів для обґрунтування тези щодо морального прогресу розглядаються проаналізовані вище позитивні зміни моралі - відмова від рабства, кріпосництва, заборона на страту людей, розширення сфери дії моральних норм тощо. Якщо дотримуватись цього підходу, то прогрес моралі буде виявлятися і в майбутньому - у розширенні сфери її застосування та постійному розширенні діапазону морального вибору особистості.
Песимістичні концепції теж мають об’єктивні підстави. Зокрема, аргументами на їх користь є факти, що свідчать про кризу і занепад моралі в перехідні періоди в історії людства, відчуження людини, яке існувало і існує дотепер, розчарування у гуманістичному спрямуванні людського розуму, що переконливо відзначив А.Швейцер.
Індиферентні концепції ґрунтуються на твердженні, що якісних змін моралі взагалі не спостерігається. Об’єктивним підґрунтям такого підходу вічна боротьба добра і зла .
Особисто я схильна до думки, що прогрес це лише щось уявне. Змінювався світ, а разом з ним і людство якому доводилось адаптуватись під нове!