Ім'я файлу: філософія.docx
Розширення: docx
Розмір: 41кб.
Дата: 04.10.2023
скачати
Пов'язані файли:
лабораторна №3 .doc
сем11.docx
Гнатущенко МАПЗ Лаб7 2.pdf
екз питання.docx
Практична робота 1.docx
Лаба 17.doc

Мішель де Монтень (1533-1592) походив з відомої купецької родини, що осіла в бордо завершивши правничі студії, займав політичні й адміністративні посади, був радником місцевого парламенту, потім бургомістром свого міста. Їздив також немало й по світі, знав світ і людей. Був людиною, зацікавленою життям, але дбав і про вигоди, любив працювати, але без надмірних зусиль.

Свої нотатки видав 1580 р. під назвою "Essais". У пізніших виданнях додав іще нові їх частини (цілу 3-ю книгу у виданні 1588 р.). інспіровані вони були життям, але так само книжками, зокрема античних авторів, найбільше Секста Емпірика і взагалі грецьких скептиків.

Особливу рису філософських виведень Монтеня становило те, що вони були нейтральними щодо найдражливіших для філософів проблем – як та, чи існує Бог, чи існує окрема від тіла душа. Він хотів займатися лише безспірними фактами людського життя, що їх треба визнавати незалежно від особистої позиції.

Іншою рисою його виведень було те, що вони уникали загальних теорій. Монтень не дуже вірив у можливість останніх: можна описувати світ і людей, але намагатися в загальний спосіб подати їх природу – це, як він вважав, те саме, що хотіти стиснути воду в кулаці.

Незважаючи на скептичний умонастрій, мірою істини для нього був розум. У цьому погляді він був посередником Декарта та всього раціоналізму Нового Часу. Якщо це й не було таким виразним у його теоретичних поглядах, то в практичних явно виділялося: в естетиці красу ототожнював з істиною, в політиці добро – з ладом і правопорядком.

Для поглядів Монтеня було властивим те:

що він спирався на спостереженні та здоровому глузді, а не на понятійній спекуляції, філософські традиції та методах учених; що займався виключно питаннями дочасними й людськими (це був його гуманізм); що завдання філософії розумів не теоретично, а практично – хотів, щоб вона була мистецтвом життя; що його засновком було: приємно жити – ось єдине добро (це був його епікуреїзм); що не слід заглиблюватися в непевні й непродуктивні теоретичні суперечки (це був його скептицизм); що природа є зразком для людини та її мистецтва життя (це був його натуралізм); що остаточною мірою істини є розум (це був його раціоналізм); що різні істини і закони є тільки справою звичаю (це був його релятивізм); що не слід засуджувати людських законів, а також прикладати зусиль, щоб поліпшувати власні (це була його практична філософія, його ідея толерантності й консерватизм).

Марсіліо Фічіно (19 жовтня 1433 – 1 жовтня 1499) — італійський гуманіст, філософ, і астролог, відомий своєю важливою роллю в Ренесансі, особливо в відродженні неоплатонізму в Італії. Він був ключовою постаттю в Академії Флорентійського дому Медичі, де він пропагував ідеї неоплатонізму та вивчав платонівські тексти.

Основні риси М. Фічіно та його філософські вкладення:

1. Неоплатонізм: Марсіліо Фічіно відновив і переклав ряд важливих неоплатоністичних творів, зокрема твори Плотіна та Псевдо-Діонісія Ареопагіта. Він вважав неоплатонізм ідеально підходящим для поєднання християнських та платонівських ідей, і спробував інтегрувати їх.

2. Герметизм: Фічіно вніс вклад у розвиток герметичної філософії, яка поєднувала магію, астрологію та містичний підхід до духовного пізнання. Він підкреслював важливість духовного зв'язку між людьми та космосом.

3. Платонізм і християнство: Фічіно намагався знайти спільні точки між платонізмом і християнством, а також перекладав та коментував платонівські тексти, щоб показати їхню сумісність з християнською вірою. Він вірив, що істина могла бути досягнута через об'єднання душі з Богом.

4.Філософія душі та імпульсивність: Фічіно досліджував роль душі в людському житті і приділяв велику увагу її розвитку та покращенню. Він також розглядав питання імпульсивності та ролі емоцій в людському житті.

5. Астрологія: Фічіно був зацікавлений астрологією і вважав її за допоміжний інструмент для розуміння душі та природи. Він докладав зусиль, щоб пояснити вплив планет на людську долю та характер. Марсіліо Фічіно вплинув на багатьох інших філософів та діячів Ренесансу, сприяючи поширенню неоплатонізму, герметизму та ідеалів об'єднання християнської віри з античною філософією. Його роботи залишаються важливими джерелами для вивчення релігійної філософії та культурного контексту Ренесансу.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас