Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Реферат
На тему: “Діти з порушенням мовлення”
Виконала:
Студентка першого курсу
Природничого факультету
13 група
Блажевич Анастасія
Оглавление
Реферат 1
Вступ 3
Основна частина. Логопедія, її предмет і задачі 5
1. Дисфонія 7
2. Порушення темпу мовлення 7
У дітей може виникати патологічне порушення темпу мовлення: або зайве його вповільнення ― брадилалия; або надмірне його прискорення ―тахилалия. 8
2.2 Тахилалія 9
3. Заїкання 9
4. Дислалія 11
5. Ринолалія 14
6. Дизартрія 16
7. Афазія 19
8. Алалія 20
9. Порушення письма й читання 23
9.1 Дислексія 24
9.2 Дисграфія 24
Висновок 25
Використана література 26
Вступ
Найважливішою психічною функцією людини є мовлення ― основний засіб спілкування людей. За допомогою мовлення людина передає іншим людям свої думки, почуття, бажання, досвід, спонукає їх до тих чи інших вчинків і дій. Мовне збагачення відіграє першочергову роль у засвоєнні дитиною культури, отже, і в її пізнавальному й особистому розвитку. На основі мовлення та її смислової одиниці ― слова ― формуються і розвиваються такі психічні процеси, як сприймання, уява, пам’ять.
Розвиток мислення значною мірою зумовлений розвитком мовлення і, нав-паки, розвиток мовлення залежить від розвитку мислення. У багатьох дефект-тологічних дослідженнях доведено велику роль мовлення в розвитку компенса-торних процесів при різноманітних формах дитячих аномалій.
До окремої групи відносять дітей із значними порушеннями мовлення при збереженому слуху та інтелекті. Це особлива категорія дітей ― діти з порушеннями мовлення.
Порушення мовлення характеризується тим, що:
· з’явившись, самостійно не зникають, а закріплюються;
· не відповідають вікові мовця;
· потребують логопедичної допомоги залежно від їхнього харак-теру;
· виникнення неправильного мовлення може позначатися на по-дальшому розвитку дитини, затримуючи і спотворюючи його.
Дефектологія ― це наука про закономірності та особливості розвитку, ви-ховання та навчання різних категорій аномальних дітей.
Аномальні діти ― це діти у яких порушено нормальний перебіг загального розвитку, що спричинено наявністю фізичного або психічного дефекту.
Таким чином, порушення мовлення, з якими має справу дефектологія, слід відрізняти від тих чи інших її тимчасових розладів, пов’язаних з особливостями вікового розвитку дітей, з окремими неправильностями вимовляння, які викликані звичкою, що сформувалася під впливом мовного середовища.
Різноманітні мовленеві дефекти, які є первинними у дітей з порушеннями мовлення, спричинюють вторинні відхилення в їх загальному і мовному розвитку.
Формування мовної функції є складним процесом, в якому, крім слухового аналізатора, що забезпечує сприймання і аналіз звукових (у тому числі й мовних) сигналів, бере участь також мовноруховий аналізатор, який складається з периферійної частини (периферичний мовний апарат, котрий включає три відділи ― дихальний, голосовий і артикуляційний), провідних шляхів і клітин в центральній частині кори головного мозку.
Мовлення в своєму формуванні проходить ряд послідовних етапів:
1-й ― підготовчий ― до одного року;
2-й ― перед шкільний ― від одного року до трьох років;
3-й ― дошкільний ― від трьох років до сіми;
4-й ― шкільний ― з сіми років до вісімнадцяти.
Мовні порушення можуть мати як центральний, так і периферичнийхарактер.
· Центральний, якщо хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і спричинив порушення мов-лення.
· Периферичнепорушення мовлення у тих випадках, коли виявляються аномалії в будові периферичного мовного апарата.
До факторів, що зумовлюють мовленеві порушення, відносять:
1. Різна внутрішньоутробна патологія, що приводить до порушення роз-витку плода. Найбільш грубі дефекти мовлення виникають при пору-шенні розвитку плода в період від 4 тижнів до 4 місяців. Виникненню мовної патології сприяють токсикоз при вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові по резус-факторі й ін.
2. Родова травма й асфіксія (недостатність кисневого постачання мозку внаслідок порушення подиху) під час пологів, які приводять до внутрі-черепних крововиливів.
3. Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо пагубними для розвитку мовлення є часті інфекційно-вірусні захворювання, менін-го-енцефаліти й ранні шлунково-кишкові розлади.
4. Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.
5. Спадкоємні фактори. У цих випадках порушення мовлення можуть ста-новити лише частину загального порушення нервової системи й сполу-чатися з інтелектуальною й руховою недостатністю.
6. Несприятливі соціально-побутові умови, що приводять до намагнітити педагогічній занедбаності, вегетативної дисфункції, порушенням емо-ційно-вольової сфери й дефіциту в розвитку мовлення.
При аналізі причин виникнення порушень варто враховувати співвідношення мовного дефекту й збережених аналізаторів і функцій, які можуть бути джерелом компенсації при корекційному навчанні.
Раннє виявлення дітей з відхиленнями в розвитку в першу чергу проводиться в сім'ях з «підвищеним ризиком». До таким ставляться:
1) сім’ї, де вже є дитина з тим або іншим дефектом;
2) сім’ї з розумовою відсталістю, захворювання шизофренією, порушенням слуху в одного з батьків або в обох;
3) сім’ї, де матері перенесли під час вагітності гостре інфекційне захво-рювання, важкий токсикоз;
4) сім’ї в яких діти перенесли внутрішньоутробну гіпоксію (кисневе голо-дування), природову асфіксію, травму або ж нейроінфекцію, черепно-мозкові травми в перші місяці життя.
В основі методів логопедичної науки лежать принципи: розвитку, системного підходу, розгляду мовних порушень у взаємозв’язку мовлення з іншими сторонами психічного розвитку.
1 2 3 4 5 6 7 8