ДИСКОЛОРИТИ ЗУБІВ
Класифікація дисколоритів зубів з урахуванням етіології, патогенезу
За глибиною ураження дисколорити поділяють на поверхневі та глибокі пігментації, а за кількістю пошкоджених зубів на локальні (для поодиноких зубів) та системні аномалії кольору
1. Дентальні причини.
1.1. Порушення раціональної гігієни порожнини рота (наявність
зубних нашарувань).
1.2. Хронічна травма зубів (у тому числі шкідливі звички).
1.3. Різноманітні причини:
- мікродентія;
- діастема, треми;
- невиражена анатомічна форма зубів;
- мікротріщини емалі;
- патологічне стирання зубів.
2. Порушення правил стоматологічних маніпуляцій.
2.1. Порушення правил ендодонтичних маніпуляцій:
- фарбування зубів продуктами життєдіяльності патогенної
мікрофлори в темно-сірий або синюватий колір;
- пофарбування зубів після пломбування кореневих каналів
форедентом, парацином, форфенаном у рожевий колір;
- методика сріблення зубів може викликати сіре або темно-сіре
забарвлення;
- використання йодовмісних паст може спровокувати
пожовтіння зубів.
2.2. Порушення правил пломбування:
- порушення крайового прилягання пломб сприяє проникненню
патогенних мікроорганізмів та харчових барвників із
порожнини рота у тверді тканини, які змінюють їх колір.
2.3. Некроз пульпи мікробного або травматичного ґенезу:
- порушення трофіки зубів, що викликає зменшення кількісного
складу мінеральних та органічних компонентів, впливаючи на
оптичні властивості твердих тканин, призводить до зміни їх кольору;
- внутрішньопульпарний крововилив унаслідок травматичного
ушкодження зубів, що супроводжується гемолізом
еритроцитів і дисколорацією твердих тканин.
Лікарські препарати, які призводять до змін у твердих тканинах
1. Антибіотики (доксициклін, кліацил, рондоміцин) та стимулятори
гемопоезу (феронат) викликають зміну кольору зубів;
2. Порушення морфологічної структури зубів викликають антибіотики
(рондоміцин);
3. Коректори метаболізму кісткової та хрящової тканин (тридин)
призводять до флюорозу.
Екологічні чинники та професійні шкідливості
1. Пари йоду та брому профарбовують шийки зубів у жовтий колір;
2. Хронічне отруєння ртуттю, сулемою та свинцем призводить до
дифузного фарбування зубів від яскраво-жовтого до темнокоричневого або від світло-сірого до чорного відтінків;
3. Особи, які працюють зі сплавами металів (марганець, нікель, залізо)
можуть мати пофарбування зубів у коричнево-чорний колір.
Системні захворювання
1. Еритробластоз (гемолітична анемія);
2. Вроджені захворювання біліарної системи (непрямий білірубін здатний
накопичуватись у твердих тканинах та фарбувати їх у різноманітний
колір від жовтого до чорного).
Спадкові та генетично-обумовлені захворювання
1. Недосконалий амелогенез (фарбування від сіро-жовтого до темнокоричневого кольору);
2. Недосконалий дентиногенез (специфічне фарбування в комбінації з
морфологічними змінами дентину);
3. Порфірія (велика кількість порфіринів у крові призводить до
депонування їх у твердих тканинах та фарбування в специфічний
червоний відтінок);
4. Ектодермальна дисплазія;
5. Дисплазія Стептона-Капдепона;
6. Гіпофосфатезія.
Вікові зміни забарвлення емалі та дентину
Клінічна картина
Лікування захворювань, що супроводжуються фарбуванням зубів,
комплексне, воно включає терапевтичні (корекція засобів і методів
індивідуальної гігієни, професійна гігієна порожнини рота, відбілювання,
реставрація, техніка резекції дентину) та ортопедичні заходи (використання
вінів, люмінірів, металокерамічних та керамічних коронок).
Традиційним методом лікування дисколориту, обумовленого
гіпоплазією емалі, є терапевтичне та ортопедичне лікування. Лікування
терапевтичне направлене на прискорення процесів дозрівання уражених
тканин зубів та формування карієсрезистентної емалі. З цією метою доцільно
застосовувати емаль-герметизуючий і дентин-герметизуючий розчин,
покриття зубів фторвмісними лаками, гелями. Після проведення курсу ремінералізуючої терапії доцільне відновлення уражених ділянок емалі із застосуванням склоіономерних цементів, або композиційних матеріалів як хімічного, так і світлового твердіння. Досить рідко застосовується метод мікроабразії.
Під час проведення мікроабразії знімається мікроскопічно тонкий шар емалі, в результаті чого залишається інтактна емаль. Звичайно, після процедури необхідно проводити комплекс профілактичних заходів із застосуванням препаратів ремінералізуючої дії.
Доцільно застосовувати коронки-вкладки для заміщення дефектів зубів при повному руйнуванні їх коронкових частин; відновлювати форму та функції шляхом розміщення дентальних парапульпарних штифтів . Проте, якщо наявні скарги тільки на косметичний дефект і збережені тверді тканини зубів, то виправданим буде покриття зубів керамічними вінірами.
Методики лікування «тетрациклінових» зубів залежить від
інтенсивності дисколориту:
I. Рівномірне слабке фарбування (сірий, жовтий або коричневий колір). Відсутні смужки й інтенсивно забарвлені плями. Цей ступінь фарбування успішно лікується методикою вибілювання зубів.
II. Темне, або насичене фарбування жовтого або сірого кольору за
відсутності смужок. Доцільно лікувати впродовж семи процедур
вибілювання у стоматолога, або за шість тижнів домашнього вибілювання. Проте, якщо пацієнта не влаштує результат, можна використати керамічні вініри.
III. Фарбування темно-сірого або блакитного кольору у вигляді
горизонтальних смуг на емалі, які сильно виділяються. В даному випадку вибілювання не принесе результату, лікування можливе лише за допомогою керамічних вінірів, коронок, художніх реставрацій
За наявності деструкції емалі при флюорозі проводять пряму
реставрацію уражених зубів із використанням сучасних композиційних
матеріалів світлового затвердіння При цьому товстий шар фториду кальцію зішліфовують і заміщують композитним матеріалом. Методика реставрації флюорозних зубів дещо відрізняється від загальноприйнятої. Так, після протравлення емалі та її висушування наносять не менше трьох разів адгезив до утворення блискучої плівки – шару, інгібованого киснем. Тільки після цього наносять пошарово композит.
Протипоказаннями до проведення реставрації:
Абсолютні протипоказання для проведення реставрації
світлотвердіючими композитами:
- наявність у пацієнта стимулятора серцевого ритму, оскільки включення
фотополімеризатора може викликати порушення частоти імпульсів
апарату та привести до зупинки серця;
- алергічна реакція пацієнта на елементи адгезивної системи або самого
композиту;
- неможливість ізолювати порожнину або зуб від вологи.
Звичайно, якщо значно виражена гіпоплазія твердих тканин зубів
(ерозивна та деформуюча форми), виправданим буде ортопедичний метод
лікування з використанням естетичних конструкцій (металокерамічних чи
безметалевих коронок ). Проте, у випадках, коли немає прямих показань до
коронок (збережений основний об’єм твердих тканин зубів), але наявні
скарги на естетичний дефект, на перший план виходить лікування за
допомогою керамічних вінірів
Лікування недосконалого амелогенеза при спадкових порушеннях розвитку зубів полягає в систематичній обробці емалі ремінералізуючими розчинами та фторвмісними препаратами, реставрації змінених ділянок сучасними пломбувальними матеріалами. При значних змінах емалі проводиться ортопедичне лікування
Лікування патологічного стирання запропоноване багатьма авторами, які насамперед рекомендують підвищити резистентність твердих тканин шляхом проведення ремтерапії із застосуванням гідроксиапатиту ультрависокої дисперсності в поєднанні з фтористим електрофорезом. Відновлення морфо-функціональних параметрів зубів передбачає пломбування та протезування
Загальновизнаним методом лікування карієсу є пломбування порожнин різноманітними матеріалами. Сучасні композитні пломбувальні матеріали (КПМ) дозволяють відновити функціональні та естетичні параметри зуба безпосередньо в порожнині рота за одне відвідування
Тим не менше, після реставрації зубів такими матеріалами можливі ускладнення. Одні – пов’язані з порушенням фізіологічних процесів у зубі й характеризуються гіперестезією або запальними процесами в пульпі. Інші – у появі нерівномірних оклюзійних контактів між створеними реставраціями та природніми зубами, погіршень естетичних властивостей, а саме: зміною кольору, появою навколо пломби матової або забарвленої облямівки, відсутність «сухого» блиску створеної реставрації, невідповідність реставрації анатомії відновлюваного зуба, порушенням анатомічної форми внаслідок відколу. Треті – залежать від зниження адгезії композиту до зуба, в результаті чого розвивається вторинний карієс та відбувається випадіння пломби
Професійне відбілювання зубів розглядається як основа багатьох лікувально-реабілітаційних програм при стійких дисколоритах. Однак, високі естетичні результати висококонцентрованого перекисного відбілювання часто поєднуються з ефектами пошкоджуючої дії на тверді тканини зуба й пародонт що знижує якість проведеного лікування.
Існують протипоказання до проведення таких методів лікування як відбілювання, внаслідок чого перевагу надають прямим реставраціям (композитними пломбувальними матеріалами).
Протипоказаннями до проведення відбілювання є: 1) важкі загальні захворювання (цукровий діабет, нервово-психічні та онкологічні захворювання); 2) алергічні реакції на використовувані речовини; 3) вік менше 12 років; 4) великий розмір пульпової камери; 5) множинний карієс (низька карієсрезистентність емалі); 6)захворювання маргінального пародонта в гострій стадії; 7) дефекти емалі (глибокі тріщини, ерозії та ін.); 8) гіперестезія твердих тканин зуба; 9) рецесія ясен; 10) проходження пацієнтом курсу ортодонтичного лікування; 11) наявність реставрацій з композитних матеріалів, коронок і протезів у фронтальному відділі (якщо з пацієнтом не узгоджена їх заміна); 12) куріння (тому що після відбілювання відбувається швидка зміна кольору, ще більш виражена, ніж первинно)