Цікаві факти з життя Григорія Ниською та Томазо Кампанелли

Тема 14:”Цікаві факти з життя Григорія Ниською та Томазо
Кампанелли”
Підготували :Сорокіна Марина та Вікторія Ярова
Григорій Ниський
Святитель Григорій, єпископ Ниський, був молодшим братом святителя
Василія Великого. Народження і виховання його співпало з самим розпалом аріянских суперечок. Отримавши прекрасну освіту, він був у свій час наставником красномовства. У 372 році був рукопокладений святим
Василієм Великим на єпископа міста Ніси в Каппадокії.
У 379 році помер його брат святий Василій Великий. Святий Григорій важко переживав втрату свого наставника. У тому ж році святий Григорій брав участь в Антіохійському Соборі проти єретиків, що не визнавали непорочності Божої Матері, і тих, що поклонялися Богоматері як божеству.
Він був вибраний Собором для огляду церков в Аравії і Палестині і утвердження православного вчення про Пресвяту Богородицю. По дорозі назад святий Григорій відвідав Єрусалим. В 381 році святий Григорій був одним з головних діячів II Вселенського Собору, який було скликано в
Константинополі проти єресі Македонія, який неправильно вчив про природу Святого Духа. На цьому Соборі, за ініціативою святого Григорія, був доповнений Нікейській Символ віри. Доживши до глибокої старості, святий Григорій Ніський помер, незабаром після Константинопільського
Собору.
Святий Григорій, можливо, вірив у всезагальне спасіння всіх людей
. Григорій стверджує, що коли ап. Павло каже, що Бог буде "всім у всьому" (1 Кор. 15, 28), це означає, що хоч деяким може знадобитися тривалий час для очищення, зрештою "жодна істота не залишиться поза кількістю врятованих"
[3]
і що "жодне творіння Богом не потрапить за межі Царства Божого".
[4]
Тим не менш, у Великому Катехізисі Григорій припускає, що, коли кожен воскресне
, спасіння буде надано лише хрещеним
, хоча він також заявляє, що інші, керовані своїми пристрастями, можуть бути врятовані після очищення вогнем
[5]
. Таке богослов'я святого критикується останнім часом.
[6]
Григорій також був одним з перших християнських богословів, який сказав, що рабство як інститут був за своєю суттю гріховним. Він вважав, що рабство порушує властиву людству цінність і природу людства бути вільним
; Відходячи від рабства яке було поширене ще в іудеїв, він аргументував це тим, що людині дано оволодіти тваринами, а не людством. Хоча такі аспекти рабської системи критикували такі стоїки, як
Сенека
, це було першою і єдиною стійкою критикою інституту рабства, зробленого в античному світі. "Бог сказав: Давайте зробимо людину за власним образом і подобою. Якщо

людина створена за подобою Божою і керує всією землею, і отримала владу над усім на землі від Бога, який є її покупець? Хто її продавець? Тільки Бог має цю владу, а точніше, навіть не самий Бог. Бо його благодатні дари, як кажуть, є безповоротніми (
Рим. 11:29) Тому Бог не зводить людський рід до рабства, оскільки він сам, коли ми були поневолені гріхом, привів нас до свободи. Але якщо Бог не поневолить того, що є вільним, хто ж той, хто встановлює власну силу понад Божу? " - каже св. Григорій.
[7]
Томазо Кампанелла
5 вересня 1569 року народився італійський філософ епохи Відродження
Томмазо Кампанела.
Увійшов в історію як бунтар свого часу та автор утопічного «Міста Сонця».
Походив з бідної італійської родині, а при народженні мав ім’я Джованні.
В 14 років юнак вступає до монастиря та змінює ім’я (його було названо
Томмазо на честь Фоми Аквінського).
Був домініканським ченцем, він знайомиться з багатьма філософськими працями того часу і починає формувати власне філософське вчення, яке
іде всупереч вченню Церкви.

У 1591 році Кампанелла заарештований і його справу мав розглядати суд
інквізиції. Та завдяки зв’язкам з впливовими людьми Неаполя, Томмазо вдалося уникнути суворого вироку.
Однією з умов його звільнення стає обов’язкове повернення на
Батьківщину у Калабрію. Там у 1599 році він організовує змову з метою вчинити державний переворот і проголосити Калабрію республікою.
Проте змовників було викрито і Томмазо Кампанеллу знову заарештовано.
Щоб уникнути страти він прикидався божевільним.
Найвідоміший твір Кампанелли - утопія «Місто Сонця», написана у в’язниці. Це не звичайний літературний твір, а скоріше політичний маніфест, адже його створення було відповіддю на невдалу спробу повстання.
Як і його попередник Томас Мор, Кампанелла намагався представити теоретичне обґрунтування створення досконалого суспільства. Описане в утопії місто подібне до реальних італійських міст-держав, які відзначалися самодостатністю, проте його устрій і суспільні норми суттєво відрізнялися від реальності.
Очолювати місто мав верховний правитель, якого називали Сонцем. Він уособлює як світську, так і духовну владу. Цей правитель є політиком, священником і астрологом одночасно (варто зазначити, що цей образ був подібним скоріше до лідера культу або секти, ніж просто міста). Також в цьому соціумі чоловіки і жінки є рівними, а традиційного шлюбу немає.
«Зведенням» чоловіків і жінок займається держава, яка керується принципами отримання найбільш оптимального потомства (тут можна простежити навіть ранньоєвгеністичні ідеї).
Описаний в «Місті Сонця» суспільний лад докорінно розходився не лише з церковним вченням, але й з природою людини. Кампанела описує систему в якій немає приватної власності, де все належить всім. Також не варто забувати, що «Місто Сонця» недарма трактується як один з перших соціалістичних творів, а комуністи використовували образ Кампанели як приклад боротьби з «церковними забобонами та капіталістичною несправедливістю».
«Утопія» Томаса Мора чи «Місто Сонця» Томазо Кампанелли користувалися неабиякою популярністю багато століть. Людей здавна притягувала ідея створити ідеальне суспільство з чіткою і досконалою

системою. Та основна проблема цих утопій полягала навіть не стільки в описі деяких шкідливих ідей (наприклад, відсутності приватної власності), скільки в марних надіях на втілення описаного в реальність.
Світ XVII століття не мав глобального досвіду втілення утопічних ідей в життя (хоча сучасних лівих і це не зупиняє). Сьогодні ж ми можемо подивитися, як за минулі 100 років утопічні ідеї призвели не лише до захоплення влади божевільними правителями, але й до винищення сотень мільйонів людей. Утопії можуть гарно виглядати в теорії на папері, проте ігнорування їх авторами недосконалої людської природи завжди завершується крахом.