У 1949 році в Олімпійську хартію було введено новий пункт: «Усі прибутки, які отримуються в результаті проведення Олімпійських ігор (після відшкодування витрат, пов'язаних з їх організацією і відрахуванням визначеної суми у МОК), передаються у розпорядження НОК країни, де відбувалися Ігри. Ці гроші повинні бути використані для розвитку олімпійського руху і аматорського спорту».
Це була пропозиція Е.Брендеджа. Так була зроблена перша спроба фінансування МОК за рахунок ОІ. До 60-х років МОК в основному задовольнявся відрахуваннями від продажу квитків на ОІ. Потім бюджет МОК став поповнюватись за рахунок того, що міста , які дістали право на проведення ОІ , почали перераховувати йому по 100 000 швейцарських франків. А з 60-х років почався продаж прав на трансляцію ОІ.
Право на трансляцію VІІІ зимових ОІ, які проводились у Скво-Веллі (США), було продано американській телекомпанії Сі-Бі-Ес за 50 000 доларів, а Ігор ХVІІ Олімпіади у Римі (1960) – за 60 000 доларів. По мірі збільшення вартості прав на телетрансляцію ОІ зростали й прибутки МОК. Від ОКОІ Ігор ХVІІІ Олімпіади в Токіо (1964) МОК отримав 130 000 доларів, а від організаторів ІХ зимових ОІ у Інсбруку (1964) вже 200 000 доларів. На початку 80-х років, коли президентом МОК став Х.А.Самаранч,
МОК починає активний пошук нових джерел фінансування. Рекламноспонсорська діяльність і комерційна діяльність (реалізація монет, друкованої продукції) набувають значного поширення. До 1972 р. МОК поділяв прибутки від продажу прав на трансляцію ОІ тільки з оргкомітетами міст, які проводять ці ОІ. Свою суму МОК поділяв з МСФ. З 1972 року МОК включив у схему розподілу телеприбутків і НОКи. Для Олімпійських ігор 1988 і 1992 року МОК установив наступні принципи розподілу телеприбутків: 20% отримали ОКОІ – на забезпечення оптимальних технічних умов для усіх видів інформації; сума, яка залишилася, була поділена на між оргкомітетом – 2/3 і МОК – 1/3; МОК поділив свою частину (після відрахування витрат) між МСФ, НОК і МОК (через програму "Олімпійська солідарність).
Аналізуючи комерційну політику МОК і МСФ, окремі фахівці вважають, що тільки після Ігор ХХІІІ Олімпіади у Лос-Анжелесі (1984) деякі керівники міжнародного спорту зрозуміли, як потрібно її організовувати і проводити. У 1986 році з'явилася міжнародна олімпійська рекламно-спонсорська програма «ТОП». До програми «ТОП» приєдналися МОК, МСФ. ОКОІ, НОКи. Детальніше про «ТОП» далі. У 80-х рр. ХХ ст. серед бізнесменів виникла ідея використовувати олімпійський спорт як «вікно» у ринок товарів і послуг, оскільки ОІ ставали дедалі більшою ареною для мільярдів глядачів. Щоб отримати право використовувати олімпійський спорт з метою просування товарів і послуг, компанії почали укладати контракти з МОК, НОКами, МСФ та НСФ у якості їхніх спонсорів, постачальників, рекламодавців. Це явище отримало назву «комерціалізації олімпійського спорту», тобто відбулося зближення олімпійського руху та ділового світу. Особливо бурхливим це явище було під час президентства Хуан-Антоніо Самаранча. У 1983 р. МОК сформував комісію з нових джерел фінансування ОІ та власної діяльності, метою діяльності якої було налагодження зв’язків з компаніями.
Сьогодні у структурі МОК комерційною діяльністю займається департамент маркетингу МОК. Однак у 80-х рр. виникало чимало суперечок стосовно співпраці МОК з різними компаніями. Критиці піддавався і факт залежності МОК від телевізійних компаній, які ніби то диктували умови від час проведення ОІ у Лос-Анджелесі-1984. Для уникнення подібних суперечок МОК уклав контракт з швейцарською компанією International Sport and Leisure (ISL), яка взяла на себе зобов’язання щодо встановлення зв’язків між представниками бізнесу та організаційних структур олімпійського спорту. На сьогоднішній день компанія ISL є монополістом у представленні інтересів МОК у його контактах з діловими партнерами. Зараз МОК забезпечує реалізацію таких економічних програм: рекламно-спонсорські програми «ТОП»; програми продажу телевізійним компаніям прав на трансляцію ОІ; програми співробітництва з офіційними постачальниками.
Першим спонсором ОІ була компанія Kоdak, а перша спонсорська програма була затверджена у 1912 р. (ОІ у Стокгольмі). Спонсори отримали право на виготовлення і продаж фото з ОІ, прокат біноклів, продаж гаманців та записників із символікою ОІ. Поступово кількість компаній, які хотіли б співпрацювати з МОК, збільшувалася. Часто це призводило до несанкціонованої комерціалізації, зокрема «піратського» маркетингу. МОК з 1985 р. розпочав реалізацію нової маркетингової концепції. Її суть полягала у зменшенні кількості спонсорів ОІ, причому до співробітництва залучалися виключно компанії з високим авторитетом. Спонсорські програми реалізовувалися на двох рівнях: програми вищого рівня та програми національного спонсорства.
До кінця XX століття учасниками програм ТОР виступили 17 компаній зі світовим ім'ям. Найбільший внесок у розвиток олімпійського спорту внесли такі компанії: Соса-Со1а, Kodak, Visa, Panasonic, Time / Sports Illustrated. Олімпійський цикл 2009-2012 рр. ознаменувався скороченням числа спонсорів МОК до дев'яти, що пояснюється як подальшим посиленням вимог до компанійспонсорам, так і світовою економічною кризою. Особливістю спонсорських програм TOP на сучасному етапі є долучення до підтримки олімпійського руху компаній-лідерів національних економік країн, що розвиваються. Так, серед учасників програми TOP-6 світове співтовариство побачило китайську компанію Lenovo – лідера в області виробництва персональних комп'ютерів в Тихоокеанському регіоні. Технічна підтримка даної компанії зіграла важливу роль в проведенні Ігор Олімпіад в Пекіні.
Для цього вона надала більше 30 тис. Одиниць обладнання, виділила 600 інженерів і технічних фахівців, відкрила сім Інтернет-лаунж (i-lounges) в олімпійських селах в Пекіні, Гонконзі і Циндао, а також в головному пресцентрі. Лаунж Lenovo дозволили всім учасникам користуватися послугами мережі Інтернет і електронною поштою, вести інтернет-щоденники. Розроблений компанією дизайн олімпійського факела виявився кращим серед 300 робіт конкурсу: зроблений у формі традиційного китайського сувою, він отримав назву «Хмара надії». Дизайнери також створили й інші атрибути Ігор - лампу і чашу олімпійського вогню. А трьом переможцям конкурсу Lenovo на краще відео було надано можливість брати участь в естафеті олімпійського вогню. Сильне враження на журналістів справила бездротова система завантаження фотографій Beacon, яку Lenovo продовжувала тестувати під час Ігор. Що знаходилися в спортивних спорудах журналісти могли передавати фотографії з цифрових фотокамер за допомогою бездротового зв'язку Wi-Fi безпосередньо в свої бюро новин. При цьому їм не потрібно було припиняти роботу, щоб скопіювати фотознімки з пам'яті фотоапарата на ноутбук.
Під час Ігор-2008 Lenovo активно співпрацювала зі спортсменами з різних країн. Вперше в історії олімпійського руху 100 провідних спортсменів вели блоги про свою участь на сайті www.lenovo.com протягом усього періоду змагань. Для цієї мети компанія надала їм ноутбуки IdealPad і відеокамери. У новому олімпійському циклі на зміну Lenovo прийшла тайванська компанія ACER, яка приєдналася до програми TOP-7 в категорії комп'ютерного обладнання. Вона взяла на себе зобов'язання надати апаратне забезпечення, включаючи настільні і портативні ПК і не-Unix сервери. Партнерську співпрацю поширювалося на зимові Олімпійські ігри у Ванкувері в 2010 р і на Ігри Олімпіад в Лондоні в 2012 р За оцінками джерел ринку, щоб приєднатися до олімпійського руху, ACER протягом чотирьох років у цілому витратила близько 120 млн. доларів. МОК, попри світову економічну кризу, вдалося зберегти високу динаміку показників в процесі реалізації спонсорських програм. Так, прибутки, отримані від рекламно-спонсорської програми ТОР-7 (2009-2012 рр.), в якій брали участь дванадцять компаній, на 10,6% перевищили надходження від дев'яти спонсорів-учасників програми ТОР-6 (2005-2008 рр.)
Долучаючись до програми «ТОП», компанія не лише стає офіційним спонсором ОІ, а й ексклюзивним офіційним спонсором МОК та кожного НОК, що входять до його складу. Тобто отримує права:
використовувати у своїй продукції олімпійську символіку;
згадувати у рекламі про причетність до МОК, НОК та ОКОІ;
рекламувати та продавати свою продукцію під час ОІ;
доступ до архівів МОК.
Якщо для МОК співпраця з компаніями-учасницями програм «ТОП», це – фінансова стабільність, то для самих компаній це можливість підвищення авторитету на світовому ринку. А ще їх права знаходяться під офіційним захистом олімпійського руху. З 1980-х рр.. учасниками програм «ТОП» були 9-12 компаній, в тому числі Coca Cola, Kodak, Visa, Panasonic, McDonald’s, Samsung Electronics, Xerox, IBM, Philips, Mars, Swatch, Omega, J&J, ACER, Lenovo.
Компанії-постачальники здійснюють підтримку МОК:
надають транспорт для усіх операцій МОК;
забезпечують фонд «Олімпійська солідарність» 50 міні-автобусами протягом 5 років для реалізації спеціальних програм розвитку спорту;
забезпечують фінансову підтримку спортивних заходів МОК, пов’язаних з охороною довкілля.
Структура прибутків МОК (1993-2004 рр. ):
продаж прав на телетрансляції – 52 %,
спонсорські внески – 32 %;
продаж квитків – 14 %;
ліцензування – 2 %. Прибуток, отриманий від кожного з цих джерел, розподіляється у відповідності до певної схеми між учасниками олімпійського руху – самим МОК, МСФ, НОК та ОКОІ. До 1972 р. МОК прибутками від продажу прав на телетрансляції ОІ ділився лише з ОКОІ. Свою суму МОК розподіляв також між МСФ. З 1972 р. у схему розподілу прибутків було включено ще НОКи. Однак реальна сума, якщо її поділити між усіма НОКами у складі МОК, була надто малою. Тому МОК запропонував цю частину прибутків віддавати у фонд програми «Олімпійська солідарність» (створена у 1971 р.).
Основні спонсори Зимових Олімпійських ігор у Пекіні досі не розпочали міжнародних рекламних кампаній через напружені відносини між США та Китаєм.
США, Великобританія, Австралія та Канада входять до країн, що оголосили дипломатичний бойкот Ігор, хоча їхні спортсмени, як і раніше, братимуть участь, передає ВВС.
Повідомляється, що уряди цих країн критикують Китай за порушення прав людини щодо уйгурів, а також за його дії в Тибеті та Гонконзі.
Аналіз BBC показує різке скорочення кількості твітів, що стосуються Ігор, від глобальних спонсорів Олімпійських ігор порівняно з торішніми літніми іграми в Токіо
Колишній директор з маркетингу Олімпійського комітету США на Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні Рік Бертон сказав, що транснаціональні корпорації "ходять вістрям ножа".
"Я не думаю, що якийсь із них як глобальний бренд може дозволити собі або хоче образити китайський уряд", - говорить він.
Офіційними світовими партнерами Олімпіади є Airbnb, Alibaba, Allianz, Atos, Bridgestone, Coca-Cola, Intel, Omega, Panasonic, Procter & Gamble, Samsung, Toyota та Visa.
Начало формы
Конец формы