Ім'я файлу: Анемічний, гемолітичний та геморагічний синдроми у дітей при зах
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 19.05.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 19.05.2022
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Херсонський державний університет
РЕФЕРАТ
на тему:
«Анемічний, гемолітичний та геморагічний синдроми у дітей при захворюваннях крові»
Виконав студент :
Калінчук Микита Романович
Медичний факультет
3 курс
Група 371-М
Херсон « 20.05.22 »
Кров (sanguis) - це внутрішнє середовище організму з певним морфологічним складом та різноманітними функціям. Умовно її поділяють на дві частини: форменніелементи крові (еритроцити, лейкоцити і тромбоцити) та міжклітинну речовину – плазму, до складу якої входять білки альбуміни, глобуліни, фібриноген, ферменти, гормони, та інші гуморальні речовини.
Основними функціями крові є:
§транспортна;
§захисна;
§гомеостатична;
§дихальна;
§трофічна.
ГЕМОПОЕЗ
Під кровотворенням або гемопоезом слід розуміти процеси виникненняінаступного дозрівання форменних елементів крові в так званих органах кровотворення.
Закладка органів кровотворення відбувається в кінці 2-го тижня ембріонального періоду.
СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ КРОВІ
Основні синдроми ураження системи крові
анемічний;
геморагічний;
лейкомоїдної реакції.
Крім них виділяють лімфопроліферативний та сидеропенічний синдроми.
АНЕМІЧНИЙ СИНДРОМ
Причини:
• крововтрата
• порушення утворення еритроцитів і гемоглобіну
• підвищене руйнування еритроцитів
• дефіцит гемопоетичних факторів (заліза, білка, фолієвої кислоти, вітаміну В12)
Клінічні ознаки:
1) астено-невротичний синдром (в’ялість, аденамічність, зниження інтелекту та емоційності, відставання у психо-моторному розвитку).
2) “Епітеліальний” синдром (дистрофія та атрофія бар’єрних тканин – шкіри та слизових) їх запальні зміни, спотворення смаку;
3) Імунодефіцитний – часті ГРВ, кишкові захворювання, раннє формування хронічних вогнищ інфекції.
4) Гіпоксичний синдром – загальне нездужання, запаморочення свідомості, головні болі, м’язові болі.
5) Серцево-судинний синдром – тахікардія, послаблення серцевих тонів, функціональний систолічний шум.
6) Зміни зі сторони дихальної системи – тахінное
7) Гепатолієнальний синдром – помірне збільшення печінки та селезінки.
8) Тріада гемолітичної анемії: гепатолієнальний синдром, жовтяниця, анемія.
ГЕМОРАГІЧНИЙ СИНДРОМ
Типи кровоточивості:
а) гематомний ( рис.1) виникає при коалугопатіях (гемофілія А, В, С, хвороба Гепаторна, Крістмаса), характеризується великими, болючими міжм’язовимигаматомами та гемартозами. Гематоми можуть стискати нервові структури і великі судини, що веде до розвитку парезів і некрозів.
б) петехіально-плямистий - виникає при патології тромбоцитарноїланки гемостазу (тромбоцитопатії, тромбоцитопенії) (тромбоцитопенічна пурпура, тромб астенія Гланцмана, лейкоз). На шкірі спонтанно або після незначних травм з’являються дрібноточкові крововиливи (петехії) і більш крупні – екхімози (синці). Носові, ясневі, маткові (у дівчаток пубертатного віку) кровотечі. Можливі кровотечі у внутрішні органи.
в) змішаний - виникає при патології факторів плазмового та тромбоцитарноголанок гомеостату (хвороба Віллебранта). Поряд з петехіально-плямистим висипом з’являються болючі гематоми, гемартози (зустрічаються рідше, ніж гемофілії, не приводить до стійкої деформації суглобів), носові, ясневі, шлунково-кишкові кровотечі, менорагії.
г) васкулітно-пурпурний пов’язаний з патологією судинної стінки первинного ( імунокомплексний системний вакулій) і вторинного (гострі інфекційні захворювання, ревматизм) генезу. Спостерігається при хворобах: геморайчномуваскуліт, вузликовому пери артеріїті, дефіцит вітаміну К, інфекційно-токсичному шоці.
д) мікроангіоматозний – спостерігається при хворобі Рандю-Ослера; виникає внаслідок малої резистентності і легкої ранимості судинної стінки, внаслідок її вогнищевого (локального) витончення, а також як результат слабкої стимуляції в цих ділянках агрегації тромбоцитів і засідання крові і наявні спадкові телеангіектазії; супроводжується стійкими рецидивуючими носовими, шлунково-кишковими, нирковими кровотечами, які виникають при пошкодженні телеінгіектазії.
СИНДРОМ ЛЕЙКОМОЇДНОЇ РЕАКЦІЇ
- це клініко-гематологічний синдром, що супроводжується змінами в крові і кровотворних органах, які нагадують лейкоз або інші пухлини кровотворної системи, але завжди мають реактивний характер, не трансформуються в ту пухлини, на яку вони схожі. Виникають частіше у дітей 3-7 років; у хлопчиків частіше, ніж у дівчаток.
Причини: а) поступлення в кров з ураженого кишечника ендотоксина, який є потужним стимуляторомгранулоцитопоезу (нейтрофільний тип лейкомоїдної реакції);
б) масивний розпад клітин раку, при сепсисі – стимулює мієлопоез з виділенням лейко- та тромбопоетинів;
в) інфекційні процеси, що супроводжуються потужною імунною відповіддю, спричиняють лейкемоїдну реакцію лімфатичного або моноцитарного типу.
Типи лейкемоїдних реакцій:
1. псевдобластні виникають у новонароджених з генетичним дефектом хромосом, при виході з імунного агранулоцитозу; виявляються клітини, схожі на бласти в кістковому мозку.
2. промієлоцитарні виникають при токсикоінфекціях , алергічному дерматиті, при виході з імунного агранулоцитозу; виявляється великий процент промієлоцитів в пунктах кісткового мозку без пригнічення тромбоцитарного та еритроцитраного ростків.
3. нейтрофільні при септичних станах, при поєднанні гострої крововтрати з токсикоінфекцією; виявляють нейтрофільний лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом.
4. еозинофільні – при паразитові, пухлинах, алергозах, колагенозах, органних еозинофіліях (ураження легень, плеври), виявляють еозинофілічнийлейкоцитоз (більше 20 %), збільшення кількості еозинофілів у кістковому мозку.
5. реакції двох або трьох ростків мієлопоезу – при раку (гіпернефрома), сепсисі, метастазах раку в кістковий мозок, гострому імунному гемолізі; виявляють нейтрофільний лейкоцитоз, тромбоцитоз, еритроцитом, мієломію (при мієлоцити, еритрокаріоцити).
6. реактивні цитопенії– цитопенія споживання при ДВЗ-синдромі; крупозній пневмонії, застосуванні цитостатичних препаратів, опромінення; виявляють лейко- і тромбоцитопенії, гранулоцитопенії; зменшення мієло- і мегакаріоцитів у пунктах кісткового мозку.
7. лімфоцитарні – при інфекційному мононуклеозі, вірусних інйекціях, інфекційному лімфоцитові, ієрсініозі; виявляють збільшення в периферичній крові кількості лімфоцитів і появу клітин інфекційного мононуклеозу (бласттрансформованих лімфоцитів).
8. імунобластні лімфаденіти – при адено- та ентеровірусних інфекціях, інфекційному мононуклеозі, хворобі «котячої подряпини», медикаментозних алергічних дерматитах, калагенозах, поствакцинальних лімфаденітах; виявляють бласттрансформовані В-лімфоцити (імунобласти) в центрі фолікулів і збільшення всього лімфатичного вузла.
9. моноцитарно-макрофагеальні – при туберкульозі, ревматизмі, ієрсініозі, гонореї, паразитарних інвазіях; проявляється моноцитозом у периферичній крові і моноцитарно-макрофагальними інфільтрацитами (гранульомами) в уражених тканинах (лімфовузлах, селезінці)
Чинники, що впливають на гематологічні показники:
а) емоційні стреси;
б) значні м’язові та розумові навантаження;
в) лікарські засоби: гормони, цитостатики, антибіотики;
г) надмірне вживання їжі;
д) фізіотерапевтичні процедури;
е) рентгенівське опромінення;
ж) стать і вік дитини.
Загальні правила збору крові для аналізу
а) в один і той же час доби, як правило, вранці;
б) натще або через годину після легко сніданку;
в) до проведення будь-яких лікувальних процедур;
г) спокійний стан дитини;
д) до виконання ранкової гімнастики або інших фізичних навантажень.
Методика обстеження хворих з ураженням системи крові
Скарги:
1) в’ялість, блідість, підвищена втомлюваність, головна біль, головокружіння, втрата апетиту, подразливість;
2) часті кровотечі;
3) артралгії;
4) відчуття важкості та болі в животі;
5) підвищення t º тіла;
6) спотворення смаку.
Анамнез:
1) генетичний анамнез;
2) несприятливий перебіг вагітності, пологів;
3) захворювання в грудному віці;
4) патологія травного каналу;
5) порушення догляду;
6) несприятливі санітарно-гігієнічні умови.
Огляд:
1) зміна забарвлення шкіри, поява крововиливів;
2) збільшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки;
3) збільшення суглобів (гемартрози), живота, набряк, грубі вади розвитку.
Пальпація:
Для клінічного обстеження доступні поверхнево розміщені лімфатичні вузли, а також абдомінальні і торакальні (при їх значному збільшенні).
Розглядаються наступні групи периферичних лімфатичних вузлів:
1) потиличні;
2) в ділянці сосковидного паростка (завушні);
3) підщелепні;
4) підборідочні;
5) передньошийні або тонзилярні;
6) задньошийні;
7) надключичні;
8) підключичні;
9) аксілярні;
10) торакальні;
11) ліктьові або кубітальні;
12) пахвинні;
13) підколінні.
Пальпація ковзна, системна з обох сторін.
При пальпації характеризують величину, кількість, рухливість, відношення до оточуючих тканин і між собою, болючість.
У здорових дітей, як правило, пальпують не більше 3-х груп лімфатичних вузлів (підщелепні, аксілярні, пахвинні)
Нормальною величиною вважається розмір від чечевиці до горошини (ІІ-ІІІ ст.). Консистенція еластична, пальпація не болюча.
При об’єктивному обстеженні перкутують трубчасті кістки і грудину, визначаючи їх болючість, грудну клітку (збільшення середостінних лімфатичних вузлів), живіт (збільшення печінки, селезінки).
Дослідження системи крові включає
дослідження периферійної крові (палець, мочка вуха, п’ятка у новонародженого). Прижиттєвим методом дослідження кісткового мозку є кісткова мозкова пункція; у нас – це пункція грудини, за кордоном частіше пункція клубової кістки або пункція зовнішнього відростку великогомілкової кістки. Дослідження бажано проводити спеціальною голкою Касірського, яка має щиток – обмежувач, який дозволяє вводити голку на таку глибину, яку треба в залежності від віку та маси.
Лабораторні методи обстеження системи крові: загальний аналіз крові; кількість тромбоцитів; гематокритне число; осмотична резистентність еритроцитів; група крові системи АВО; група крові системи резус; коагулограма; мієлограма.