Ім'я файлу: Рижньова Л.В..pptx
Розширення: pptx
Розмір: 459кб.
Дата: 26.04.2020

Міністерство охорони здоров`я України

Донецький національний університет

Самостійна робота

На тему:

«Аналіз динаміки травматизму в Україні та світі. Особливості та види дитячого травматизму»

Виконала : студентка групи 4-2м

Рижньова Л. В.

Перевірив: Вечеровський В.Г.

План

1.Вступ

2. Загальне поняття про травматизм

3. Статистика травматизму в Україні за 2007-2008 роки

4. Дитячий травматизм

5. Дані Міжнародної організації праці

6. Висновок

7.Список використаної літератури

Вступ

Рівень виробничого травматизму стабільно залишається в кілька разів вищим, ніж в економічно розвинених країнах. Коли до цього додати ще й чималу кількість травм, зокрема і смертельних, які під час розслідувань не беруться до уваги як такі, що пов’язані з виробництвом, і де значною мірою спрацьовує суб’єктивний фактор, то об’єктивно окреслити загальну щорічну картину стає досить складно.

Загальне поняття про травматизм

Травматизм - слово грецького походження (trauma - пошкодження, поранення). На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків. Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Механічні та фізичні фактори переважно викликають травми. Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Одначе, різкої межі за характером дії на організм людини між згаданими факторами немає.

Статистичні дані травматизму в Країні за 2007-2008 роки

Виробничий травматизм

У 2008 році загальна кількість випадків травматизму на виробництві зменшилась майже на 11%. Всього на підприємствах України протягом 2008 року травмовано понад 16,2 тис. Осіб (у 2007 році - близько 18,2 тис.). Кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками порівняно з минулим роком також зменшилася на 15% (у 2008 році було смертельно травмовано понад 1 тис. Чол., А в 2007 році - близько 1,2 тис.).

Найбільша кількість випадків травмування припадає на такі сфери як вугільна, машинобудівна, будівельна, агропромисловий комплекс і невиробнича сфера. У цих областях постраждало близько 12,3 тис. Осіб, або 76% усієї кількості травмованих в Україні.

У 2008 році в Україні відбулося 12 аварій, під час яких травмовано 126 осіб, в тому числі зі смертельними наслідками - 70. Найбільша частка цих аварій (10) мала місце на підприємствах вугільної промисловості. Загальна кількість постраждалих в них становить 88 осіб, а загиблих - 32 людини.

Зменшення загальної кількості травмованих спостерігалося майже в усіх регіонах України, а збільшення - лише в Івано-Франківській областяі.

Аналіз причин нещасних випадків свідчить, що майже 72%

нещасних випадків зі смертельними наслідками сталося з

організаційних причин, 19% - з технічних і 9% - з психофізіологічних.

Основні види подій, які призвели до нещасних випадків зі

смертельними наслідками на виробництві у 2008 році:

ДТП (19%),

падіння людей (17%),

обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту (15%),

дію предметів і деталей, які рухаються (10%),

ураження електричним струмом (7%),

наїзд транспортних засобів на території виробничих ділянок (5%),

дію шкідливих і токсичних речовин (3%);

пожежі (2,2%),

вибухи, навмисне вбивство, раптовий викид вугілля і газу (по 2%),

інші (15,8%).

Невиробничий травматизм

За даними Держкомстату, в Україні щороку від нещасних

випадків

невиробничого характеру гине близько 70 тис. Чоловік і

травмується

понад 2 млн. Чоловік, з яких близько 365 тис. Чоловік стають

інвалідами, переважно працездатного віку (близько 75%).

З 1991 року від нещасних випадків у невиробничій сфері

загинуло

понад 1,2 млн. Осіб, або 99% всіх загиблих від зовнішніх

причин

громадян України переважно працездатного віку.

Масштаби смертності від нещасних випадків невиробничого

характеру в Україні втричі вище, ніж в країнах

Європейського Союзу та інших розвинених країнах, в 70 разів вище,

ніж на виробництві, майже в 200 разів перевищують кількість загиблих

в надзвичайних ситуаціях природного і техногенного характеру, що

становить значну загрозу для національної безпеки у соціальній та

економічній сферах, приводячи до поглиблення демографічної кризи.

Динаміка числа загиблих в Україні в побуті в 1991-2008

Нещасні випадки, пов'язані з транспортом

За даними Укравтодору загальна кількість ДТП за 2008 рік, при яких органами ДАІ зафіксовано дорожній фактор, становить 3,2%, або 1292 ДТП від усіх пригод, скоєних на автомобільних дорогах. Крім, що в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року кількість ДТП з постраждалими зменшилася, кількість постраждалих залишається високою - 9435 осіб, що становить 15,7% від загальної кількості нещасних випадків. Середній показник смертності населення (число померлих на 100 тис. Осіб) від нещасних випадків, пов'язаних з транспортними засобами, становив 20,4. Найбільшого значення цей показник досяг у Київській (34,9), Чернігівській (26,7), Житомирській (25,5), Кіровоградській (24,9) областях, найменшого - у Миколаївській (14,8), Чернівецькій (14,8 ), Тернопільській (15,6), Івано-Франківській (16) та Харківської (16,9) областях.

Смертність населення України у 2008 році від нещасних випадків, пов'язаних з транспортом

Нещасні випадки, пов'язані з дією природних факторів

При загальному зменшенні кількості загиблих занепокоєння викликає стійке збільшення порівняно з 2007 роком кількості загиблих від нещасних випадків, пов'язаних з дією природних факторів (від надмірно високої або низької зовнішньої температури, дії сонячний світла, блискавок, снігових обвалів, зсувів і переміщення грунту, від повені і нещасних випадків внаслідок дії інших неуточнених природних факторів).

Так, в 2008 році кількість смертельних випадків від дії природних факторів становила 4401, що на 6,1% більше, ніж у 2007 році (4149 смертельних випадків).

Смертність населення України у 2008 році від нещасних випадків, пов'язаних з дією природних факторів

Нещасні випадки, пов'язані з випадковим падінням

Порівняно з аналогічним періодом 2007 року кількість загиблих внаслідок випадкового падіння в 2008 році збільшилася на 0,4% і становило 3378 осіб.

Найбільша кількість померлих зареєстровано в Донецькій (354 особи), Запорізькій (220 осіб), Дніпропетровській (218 осіб) та Одеської (201 осіб) областях, а найменшу - в Севастополі (24 людини), Чернівецькій (28 осіб), Миколаївській (47 людини ), Херсонській (62 людини), Івано-Франківській (68 осіб) областях.

Середній показник смертності населення від випадкового падіння становило 7,3. Найбільшого значення цей показник досяг у АР Крим (10), Запорізькій (12) та Рівненській (10,3) областях, найменшого - 3,1 в Чернівецькій, 3,9 - Миколаївській, по 4,9 - в Полтавській та Івано-Франківській областях.

Дитячий травматизм

Щороку в світі гине близько 950 тис. Дітей і молоді до 18 років, з яких ненавмисні травми становлять майже 90% випадків. Травми, отримані в ДТП, є основною причиною смерті серед 15-19 річних і другою причиною смертності 5-14 річних дітей.

За оцінками фахівців, побутовий травматизм є основною причиною смерті дітей в Україні. Так, серед дітей віком до 14 років найбільша кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками сталася внаслідок удушення - 258 дітей (22% загальної кількості), транспортних подій 251 дитина (21%) і утоплення - 217 дітей (17%).

Найменш розповсюджений травматизм серед дітей першого року життя.

Діти дошкільного віку майже постійно знаходяться під наглядом батьків чи вихователів дитячих закладів і рівень травматизму серед них не перевищує 5% від загальної кількості.

А ось діти шкільного віку отримавши певну самостійність та свободу і не маючи достатнього життєвого досвіду травмуються значно частіше.

При цьому хлопчики серед травмованих складають 65-70%, що пояснюється їх схильністю до рухливих ігор, активного відпочинку.

За місцем виникнення травми у дітей можна виділити наступні види дитячого травматизму: побутовий, вуличний, шкільний (під час знаходження в школі), дорожньо-транспортний, та спортивний (під час тренування чи спортивних змагань).

При цьому в структурі дитячого травматизму перше місце стійко займає вуличний травматизм, він складає 47,2% випадків від загальної кількості травм серед дітей, на другому місці – побутовий травматизм, складає 36,3%, на третьому місці – спортивні травми, складають 9,8%.

Вуличний травматизм серед дітей має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається в період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці, частіше за все без нагляду дорослих.

Викликає занепокоєння і значне підвищення шкільного травматизму. Найчастіше травми виникають під час перерви, на уроках фізкультури та праці.

Основними причинами дитячого травматизму є:

1. Недостатній контроль за дітьми по дорозі в школу та додому.

2. Незнання правил дорожнього руху та поведінки на вулиці, навмисне нехтування цими правилами.

3. Ігри на проїзній частині вулиці.

4. Недостатнє охоплення дітей позашкільною навчально-виховною та розважальною роботою, недостатній контроль за дітьми під час дозвілля.

Профілактика дитячого травматизму більш соціальна, ніж медична проблема і потребує зусиль багатьох муніципальних та соціальних служб.

Основними методами профілактики дитячого травматизму слід вважати:

1. Посилення нагляду та контролю за дітьми, організація їх дозвілля.

2. Навчання дітей правил вуличного руху.

3. Організація місць для дозвілля (ігрові площадки, дитячі парки)

4. Охоплення дітей молодшого шкільного віку позашкільною виховною роботою (спортивні секції, дитячі гуртки).

5. Підвищення контролю за додержанням водіями правил дорожнього руху, контроль за станом доріг (стан світлофорів, дорожні розминки, дорожні знаки).

Дані Міжнародної організації праці

За даними Міжнародної організації праці, в усьому світі щодня реєструється понад 500 смертельних випадків у сільському господарстві, промисловості і сфері послуг. Щорічно більше 300 тисяч трудящих одержують виробничі травми і фахові захворювання. Кожні три хвилини гине один робітник в результаті нещасного випадку, а щосекунди четверо робітників одержують виробничу травму. У світі через це економічні втрати складають біля 1% світового валового національного продукту. Статистика свідчить, що розподіл травматизму по основним галузям виробництва протягом ряду років залишається постійним. Однією з травмонебезпечних галузей є агропромисловий комплекс, де смертельні травми в процентному відношенні складають у рослинництві - 24% від загальної кількості травм, тваринництві - 21%, будівництві - 16%, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування - 14%, в

транспорті - 11%, деревообробці і лісозаготівлі - 3%,

харчовій промислоості, житловому і комунальному

господарстві - 0,7%, молочній галузі - 0,5%, інші - 6%.

Небезпека одержання травми більша в побутовій ніж

промисловій сфері, в якій травматизм у -10 енергоємними

об'єктами, небезпечними речовинами побутовий

травматизм значний: приготування їжі - 40%, прибирання і

ремонт помешкання - 30%, при його опаленні 26%.

Висновки

Для того, щоб у людини сформувалися світогляд і навички безпечної поведінки, їй потрібно:

- перед виконанням будь-яких дій незмінно пам’ятати, до яких наслідків може призвести необережне поводження з вогнем, перехід дороги в невизначеному місці або невикористання засобів захисту, тощо;

- виробити чітке розуміння, що краще безпечніше, ніж швидше;

- постійно вчитися на помилках інших людей (потерпілих, травмованих, загиблих);

- зрозуміти, що після впливу на організм людини шкідливих і небезпечних факторів вороття до здорового та повноцінного способу життя вже може і не бути;

- розвивати інстинкт самозбереження як природний спосіб уникнути небезпеки під час виникнення екстремальних ситуацій.

Список використаної літератури

1. Гандзюк М. Основи охорони праці : Підручник для студ. вуз./ Михайло Гандзюк, Євген Желібо, Модест Халімовський, За ред. Михайла Гандзюка. -2-е вид.. -К.: Каравела, 2004.

2. Геврик Є. Охорона праці : Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. -К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.

3. Грищук М. Основи охорони здоро`я : Підручник/ Микола Гри-щук,; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Острозька академія". -К.: Кондор, 2005.

4. Лапін В. Основи охорони праці : Навчальний посібник/ Віктор Лапін,; М-во освіти і науки України, НБУ, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004.

5. Охорона праці в Україні : Нормативні документи/ Упоряд. О.М. Роїна, Ред. О.А. Кривенко. -2-ге вид., виправлене і доповнене. -К.: КНТ, 2006.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас