Агропромисловий комплекс україни

Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет радіоелектроніки
Факультет інформаційно-аналітичних технологій та менеджменту
Кафедра економічної кібернетики та управління економічною безпекою
Реферат з регіональної економіки на тему:
АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ
СУТНІСТЬ АПК, ЙОГО ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА.
Виконав
Студент 1-го курсу групи ЕЕК-21-1
Мороз Максим Юрійович
Перевірила доцент
Степанова О.В.
Національна шкала
________________
Кількість балів:
__________Оцінка: ECTS _____
Харків
2021

3
ВСТУП
Ця робота є актуальною сьогодні, оскільки відбуваються різні зміни в аграрній галузі.
Мета роботи: охарактеризувати поняття «агропромисловий комплекс», його сутність та галузі, проаналізувати інформацію щодо АПК, дослідити джерела, статистичні дані. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
1)
Дати визначення поняттю «агропромисловий комплекс».
2)
Впорядкувати та класифікувати галузі АПК.
3)
Визначити в загальному розвиток АПК та його стан у світі і в Україні.
Агропромисловий комплекс (або агробізнес, як його називають в деяких країнах) є частиною економіки будь-якої країни, та має значний вплив на розвиток економічний, соціальний, культурний, історичний. Довгий час саме агробізнес був домінуючим у господарстві будь-якої країни та визначав політичний устрій в державі. Технічний та науковий розвиток змінювали цей вид діяльності, модернізували його, сприяли розвитку фінансово-економічної системи та появі нових соціальних класів.
Друга половина XX ст. характеризується прискоренням розвитку сільськогосподарського виробництва. Під впливом науково-технічної революції у аграрному виробництві розвинутих країн відбувається інтенсивний процес його модернізації та індустріалізації, що виявляється у встановленні якісно нових типів виробництва. Зрослий економічний потенціал розвинутих країн дозволив здійснювати перехід сільського господарства до великого машинного виробництва, ознакою якого є використання сучасних досягнень наукових галузей: біології, хімії,
інформатиці тощо.
В Україні з початку її існування як держави змінювалися аграрні відносини:
існувало общинне землеволодіння, згодом з’явилося поміщицьке землеволодіння, магнати в Речі Посполитій створювали фільварки — перші приклади агробізнесу, де працювали залежні від панів селяни (відробляли панщину). У 1783 було

4 запроваджено кріпацтво на підроссійскій Україні. Радянська влада запровадила колгоспи, що прикріпило селян до їх сел. Колгоспи були заходом репресивної політики командно-економічної політики Радянською Союзу.
Оскільки сільськогосподарський комплекс постачає їжу до споживачів, вкрай важливо, щоб її якість була на високому рівні. Це зумовлює одну з проблем сучасного розвитку АПК: як у час, коли екологічний стан довкілля знаходиться у вкрай поганому становищі, а для підвищення врожайності використовуєтся шкідливі хімічні речовини, забезпечити безпечні для здоров’я продукти.
Отже, для кращого розуміння роботи сільського господарства, його розвитку в Україні та суть проблем цієї галузі необхідно з’ясувати сутність АПК та його галузей.

5
1 ПОНЯТТЯ ПРО АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС
Існує багато визначень поняття «агропромисловий комплекс».
Перше визначення цього терміну надає автор підручника з регіональної економіки Тодосійчук :
«Агропромисловий комплекс — виробничо-територіальне поєднання галузей (підприємств), які спільно функціонують для досягнення єдиної мети: виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, зберігання, транспортування та збутом сільськогосподарської продукції.» [1].
Інше визначення надає Снітинський:
«Агропромисловий комплекс — складова частина , що поєднує в собі виробництв,
її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села.»
На сайті «Бібліотека економіста надається таке пояснення терміну:
«Аграрно-промисловий комплекс — це вертикально інтегрована і скоординована сукупність галузей і підприємств, зайнятих виробництвом продовольства, продуктів з сільськогосподарської сировини, їхнім зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.» [2].
Отже, спираючись на вищевказані визначення терміну «агропромисловий комплекс», можна зробити висновок, що АПК є складовою первинного сектору економіки.
У всіх трьох наведених термінах наявне щось спільне — виробництво сільськогосподарської продукції. Отже, маємо можливість визначити сутність
АПК: виробничі відносини у аграрній сфері, пов’язані між собою різні процеси, що мають одну кінцеву мету — збут сільськогосподарської продукції.
Проте АПК — це не лише сукупність галузей і окремих підприємств загального організаційно-технологічного ланцюга, пов'язаних між собою модифікованими економічними відносинами.
Його формування
є загальнонаціональною, а в багатьох випадках і міжнародною координацією виробництва й реалізації великої групи споживчих товарів, насамперед продовольства та товарів, які прямо пов'язані з сільським господарством.

6
Агропромисловий комплекс виконує ряд функцій. Однією з найважливіших
є забезпечення потреб населення країни у продуктах харчування. Яких би висот не досяг науково-технічний прогрес, забезпечення однієї з найважливіших потреб людини як живого організму здійснюється благами, що створюються в АПК.
Розмір цих благ — одна з найважливіших складових рівня життя у кожній країні.
Другою функцією АПК є створення сировинної бази для галузей, що виробляють непродовольчі споживчі товари та продукти виробничого призначення. Важливе призначення АПК — підтримання і нарощування ефективності основного засобу сільськогосподарського виробництва, яким є земля, та забезпечення економічної рівноваги у природно-господарському середовищі Виконує АПК і таку соціальну функцію, як поліпшення соціальних умов працівників сільського господарства.
Крім того, аграрний бізнес забезпечує населення деякими медичними препаратами.
Агропромисловий комплекс відіграє важливу роль у розвитку економіки та соціально-політичного життя держави. Навіть у високорозвинених країнах АПК забезпечує значну частку створюваної продукції і зайнятості населення.
Наприклад, у США в АПК зайнято приблизно 1/3 економічно активного населення, у Франції — понад 1/4, у ФРН і Великій Британії — 15—20 %. Аграрний бізнес забезпечує підвищення продуктивності праці, полегшенню та економії праці у домогосподарствах, зменшенню аграрного перенаселення тощо.
В Україні агропромисловий комплекс є одним з найважливіших та найрозвинутіших секторів економіки. Тут зосереджено понад половину функціонуючих нині виробничих фондів, виробляється близько половини валового внутрішнього продукту, 2/3 споживчих товарів, прямо або опосередковано за його рахунок формується 30 % зведеного бюджету, зайнято майже 40 % економічно активного населення. Однак АПК має і свої недоліки в нашій державі, серед яких: незбалансованість окремих сфер і галузей, застарілість матеріально-технічної бази, неузгодженість господарського механізму. Тому не є перебільшенням висновок про те, що за нинішніх умов доля реформ і майбутнього України значною, якщо не найбільшою мірою, залежить від агропромислового комплексу, а це вимагає його докорінної перебудови, одним з напрямів якої є аграрні реформи.

7
АПК формуються на основі агропромислової інтеграції, яка зближує та поєднує сільськогосподарські й пов'язані з ними переробні, торговельні та інші підприємства. Вона зумовлює диференціацію, спеціалізацію, кооперування й концентрацію агропромислового процесу. Агропромислова інтеграція поділяється на горизонтальну і вертикальну.
Горизонтальна інтеграція розвивається переважно в сільському господарстві у процесі виробництва однорідної продукції (молоко, зерно, цукрові буряки тощо). Ця інтеграція базується на концентрації та централізації виробництва і капіталу і виявляється у створенні спільних великих підприємств з виробництва певних видів сільськогосподарської продукції. Формами їх можуть бути великі фірми, господарські товариства, державні та змішані підприємства.
Вертикальна інтеграція поєднує виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції. Ця інтеграція об’єднує свої елементи
(підприємства) у єдину систему. Вона здійснюється двома методами: шляхом договірних відносин між сільськогосподарськими та іншими корпораціями і через пряме включення або підпорядкування сільськогосподарських підприємств промисловим та іншим корпораціям. Вертикальна інтеграція сприяє розвитку продуктивних сил у сільському господарстві і пов'язаних із ним галузях, прискорює процеси обігу товарів, скорочуючи проміжні ланки у торгівлі, і, в кінцевому підсумку, підвищує ефективність інтегрованих суб'єктів економічної діяльності.
Агропромислова інтеграція має економічне та соціальне значення. Вона дає змогу ефективно використовувати агровиробничий потенціал території та сприяє підвищенню ефективності виробництва і водночас створює умови для поліпшення соціально-економічної ситуації в сільській місцевості, впливає на розселення і створення сприятливих умов для життя людей.
На основі розвитку агропромислової інтеграції формуються різноманітні форми АПК: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, комбінати, акціонерні товариства, малі підприємства, селянські (фермерські) господарства, науково- виробничі об'єднання, агроторго-вельні фірми тощо.

8
У кінці ХІХ-початку ХХ ст. набула поширення окрема форма вертикальної
інтеграції — диверсифікація, що полягає у проникненні великих промислових і торгових компаній, не пов'язаних між собою ні технологічно, ні функціонально, у сільське господарство, придбаннями ними с/г земель і організації на них виробництва продукції. Однак, наприкінці XX ст. інтенсивність такої форми
інтегрування значно зменшилась.
Отже, маємо змогу зробити деякий висновок. Процеси агропромислової
інтеграції стали основою формування агропромислового комплексу. Це комплекс взаємопов'язаних галузей і сфер економіки, що функціонують у єдності і забезпечують виробництво, переробку та доведення до споживача сільськогосподарської продукції. Його суть полягає у встановленні нових взаємозалежних технологічних та економічних зв'язків між складовими частинами шляхом горизонтальної та вертикальної інтеграції.

9
2 ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА АПК
На сучасному етапі розвитку продуктивних сил суспільства великого значення у збільшені виробництва продукції рослинництва і тваринництва набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства, спеціалізація та раціональне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. До складу АПК входять три взаємопов’язаних сфери:
 сільське господарство, яке формує сировинну базу АПК;
 галузі, що виробляють засоби виробництва та обслуговування АПК;
 галузі зі збереження, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.
Головною ланкою АПК є сільське господарство. Воно є сферою матеріального виробництва, призначення якої — виробництво рослинницької й тваринницької продукції з метою одержання продовольства для населення і сировини для промисловості.
Другою ланкою є галузі, що виробляють засоби виробництва та обслуговують АПК – сільськогосподарське машинобудування (комбайни, трактори, сівалки, зрошувальні системи, обладнання для сховищ, харчової та легкої промисловості тощо), хімічну промисловість (виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, фарбників і консервантів), комбікормова та мікробіологічна промисловість, виробництво тари, спеціального устаткування та приладів для
АПК, наукове обслуговування, сільськогосподарське та меліоративне будівництво.
Третьою ланкою АПК є галузі, що займаються зберіганням, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції і охоплює підприємства легкої та харчової промисловості, сховища, транспортні засоби, торгівлю. Серед галузей легкої до АПК належать лляна, бавовняна, конопле-джутова, вовняна, шовкова.
Міжгалузеві зв'язки активно впливають на техніко-економічне становище в одних галузях АПК за рахунок впливу на них інших сфер. Цей вплив здійснюється

10 шляхом як прямого технологічного ланцюга, так і опосередкованих і зворотних зв'язків.
Однією з важливих ознак взаємодії окремих галузей АПК і сфер у цілому є економічна і соціальна реорганізація аграрної сфери економіки, в якій найактивнішу участь беруть держава, промислові і торгові фірми, фермери тощо.
Сам процес економічної взаємодії галузей у межах АПК у розвинених країнах характеризується як перехід від незалежного стихійного розвитку окремих галузей, підгалузей, виробництв і підприємств до системи поступової координації їхньої діяльності.
Підсумком розділу може слугувати наступна схема:
Рис. 2.1. Галузева структура АПК

11
ВИСНОВОК
У роботі було у загальному розглянуте таке явище як агропромисловий комплекс, розглянута та описана його галузева структура. Слід зазначити, що тема агробізнесу є надважливою для сучасного світу, зокрема для України. Із відкриттям ринку землі, розвиток АПК пішов іншим шляхом, він модернізувався, змінилася і буде змінюватися законодавча база сільськогосподарської структури.
Отже, агропромисловий комплекс — це первинний сектор економіки, система взаємодії декількох сфер виробництва:
 сільськогосподарське виробництво, що включає рослинництво та тваринництво; хімічна промисловість,
 с/г машинобудування, наукове обслуговування, с/г будівництво;
 реалізація, переробка і збереження виробленої продукції.
Сьогодні важливе значення для розвитку агробізнесу має наука та її досягнення. Наприклад, відкриття ГМО підвищило ефективність с/г та збут продукції, в магазинах побільшало продуктів. Крім того, винаходять різні добрива, які збільшують врожайність.
Основна задача АПК — задоволення базових потреб людини в їжі та одязі.
Без нормального розвитку АПК можливий голод, нестача продовольчої продукції.
На жаль, сільське господарство дуже сильно залежить від стану навколишнього середовища, отруєне повітря та земля негативно повпливають на якість зібраної продукції. Саме тому, ефективні заходи щодо збереження нормального екологічного стану довкілля є запорукою сталого розвитку АПК.