План
1. Підходи до вивчення естетичної культури юриста 2
2. Особиста культура юриста 3
3. Загальна характеристика естетичної культури юриста 4
4. Зовнішня культура юриста 8
Висновок 11
1. Підходи до вивчення естетичної культури юриста
Віднесення естетики та естетичних проявів до морального контексту компонентів юридичної деонтології є. спірним питанням. Існують різні точки зору, згідно з якими, естетичну культуру правника можна віднести до:
психологічних особистостей, оскільки естетичні норми безпосередньо залежать від технічного розвитку людини, від розвиненого відчуття та сприйняття;
духовних аспектів, тому що більшість естетичних норм людина не створює - їх потрібно досліджувати, шукати як результат природи;
морального обґрунтування, через те, що частина естетичних норм, створюється людиною в процесі еволюційного розвитку суспільства.
Найбільша прийнятність третьої позиції пояснюється тим, що юридична робота, в першу чергу, вимагає певних стандартів, зразків, моделей. У моральній групі компонентів юридичної деонтології естетична культура юриста має найбільше проявів.
Деякі елементи естетичної культури є складовими елементами, водночас особистої і зовнішньої культури юриста, а також його службового етикету, що грунтуються на загальній та професійній моралі.
У кожної людини існує певна естетична орієнтація, яка постійно розвивається у процесі соціалізації з метою подолання одновимірності у людському розвитку.
Найбільшої уваги потребують дослідження естетичних стосунків юриста з громадянами, суспільством та природою. Естетичні засади у службовій діяльності юриста, зокрема естетична форма внутрішнього імперативу службового обов'язку, вимагають певної культури цієї діяльності.
Основним завданням правової естетики є підвищення рівня професійної естетичної свідомості юриста, що здійснюється не тільки через опанування творів літератури, а й мистецтва взагалі. Елементами правової естетики є:
• колористика (кожен колір по різному впливає на людину, відзначається на її самопочутті, емоціях, поведінці, навіть змінює пульс та кров'яний тиск);
• зовнішній і внутрішній бік проведення обрядів, церемоній, ритуалів, святкування знаменних дат, тощо. Прояви естетичної
культури юриста в якійсь мірі регулюються правовими нормами (наприклад, ритуал судового засідання);
• встановлення правил естетики у поведінці юриста як один із зовнішніх проявів естетичної культури.
2. Особиста культура юриста
У професійній діяльності юриста значну роль відіграє його особиста культура.
До складових елементів особистої культури належить культура догляду за тілом і одягом, побутова культура тощо. Серед принципів особистої культури є порядність, охайність, доброзичливість, вірність, надійність, дотепність. Особиста культура виконує такі функції формування норм службового етикету та зовнішньої культури:
• розвиток естетичної культури;
• формування авторитету;
• дотримання службової та загальної таємниці:
• формування почуття товариськості;
• виховання вимогливості до себе;
• розвиток моральних та морально-професійних якостей;
• підвищення рівня юридичної компетенції;
• уміння критикувати і вислуховувати критику;
• дотримання норм сімейного і побутового етикету.
Особиста культура залежить від рівня соціалізації юриста, від рівня інтелектуальної, емоційної, внутрішньої, естетичної, психологічної, педагогічної культури.
У цілому особиста культура сучасного юриста повинна відображати менталітет українського народу, пропагувати національний дух української інтелігенції.
3. Загальна характеристика естетичної культури юриста
Естетика - це наука про красу і гармонію, про закономірності естетичного освоєння дійсності.
Основними естетичними категоріями є гармонія і міра, прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне.
Однією з універсальних форм буття матеріального світу у людській свідомості є краса, яка розкриває естетичну суть явищ, такі зовнішні і внутрішні якості, що викликають насолоду, задоволення. Основним джерелом краси с природа.
До чинників, які формують рівень естетичної свідомості, традиційно відносять естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал, тобто йдеться про формування певної культури - естетичної культури, як сукупність естетичних цінностей, які існують в суспільстві, способи і засоби їх створення та засвоєння.
Естетична культура юриста грунтується, як дослідив Сорокін П., на почуттєвому праві, правовій естетиці.
Специфіка службової діяльності юриста полягає в тому, що відбувається інтеграція почуттєвого та раціонального, тобто естетична культура проявляється в аспекті внутрішньому та зовнішньому.
Таким чином, під естетичною культурою юриста розуміємо почуттєвий вплив "діалогу мистецтв" і законів краси у правовій естетиці на формування професійної правосвідомості фахівця-юриста та його поведінку з метою пізнання та кваліфікаційного вирішення ним правових ситуацій.
Роль мистецтва у формуванні правосвідомість полягає в тому, що воно активізує суспільну комунікацію. Вплив форм естетичного пізнання (передчуття, інтуїція, здогади, асоціації тощо),виявляється насамперед у сфері підсвідомості, яка активізує свідомість, в тому числі, правосвідомість (наприклад, музика, як вид мистецтва може давати імпульс до інтеграційної свободи вибору рішень). Естетична цінність правосвідомості юриста формує творчий рух, забезпечує варіантну (але правомірну) професійну поведінку, не допускає спрощених дій, схематичної чи поверхневої "правосвідомості".
Під дією діалогу з мистецтвом у підсвідомості юриста "програмується" зворотний потік почуттів і думок, який позитивно впливає на його професійну діяльність.
Як вважає Левчук Л. естетична свідомість становить певний комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей і має такі складові елементи: естетичне почуття, смак, ідеал, теорію.
Зокрема естетичний смак юридичної орієнтації формується на практиці, у процесі професійної діяльності, хоча й залежить від характеру правника, рівня його загальної культури та вихованості, певних звичок тощо. Юрист діє в межах закону та правового почуття, і його професійні смакові якості повинні перебувати у правовому полі, під впливом руху права.
Естетично-правовий смак має індивідуальний характер, отже можлива поява деформованого, спотвореного смаку (наприклад, юрист може отримувати насолоду від того, що продемонстрував свою владу, застосував силові засоби, які не були адекватні в даній ситуації).
У правовій естетиці чільне місце посідає діалог різних видів культур і мистецтв. Право систематизує естетичні вимоги до особи юриста, і юридична діяльність вбирає в себе естетичні (почуттєві) відносини права.
Принципи естетичної культури юриста відображають ті естетичні позиції, без яких немислима юридична діяльність, яких треба дотримуватись на практиці.
До основних принципів естетичної культури юриста належать:
юридична гармонія - високий рівень відповідності юридичної діяльності природній досконалості, що породжує професійну красу, адже юрист, який діє в гармонії з навколишнім середовищем, сягає вічних нетлінних духовних цінностей і краще пізнає правове явище, яке йому доводиться досліджувати;
естетична домінанта, що підкреслює складний зв'язок естетики і психології. Цей принцип властивий мистецтву, сфера якого слугує апробацією законів психології і стимулює, бажання здійснювати пошук, нейтралізуючи при цьому навіть природні потреби (сон, їжу, відпочинок);
феномен творчої волі, що стимулює професійну творчість юриста. Творча воля може розглядатися як мотивація професійної діяльності юриста. Цей феномен спрямований на досягнення гармонії у правових відносинах, а не на власну вигоду;
юридична алегоричність. Лише ізолювавшись від негативного впливу сторонніх осіб, юрист може встановити природну рівновагу, естетично-правову пропорцію. Алегоричність, мистецькі умови доволі часто трапляються в юридичній діяльності (система дорожніх знаків, форма одягу юристів різних спеціальностей, номерні знаки автотранспорту, інша правова символіка);
професійна мажорність. Забезпечує піднесений настрій юриста, приносить радість від естетичного впливу тощо. Такий психічний стан може виникнути під впливом музики, театрального спектаклю, кінофільму, жартів;
службовий дизайн. Цей принцип своєрідний естетичний феномен духовної культури .юриста нині особливо актуальний. Дизайнерська активність пов'язана з прагненням наблизити естетику українського дизайну до рівня світових взірців.
В оформленні службового кабінету повинні враховуватись і закони колористики (підбір кольорів та їх поєднання) і сучасний технічний дизайн. Використовуються офісні меблі, призначені для реалізації функціонального значення кабінету і створення необхідного комфорту, спонукає до ділової довірливої бесіди, спілкування. Робоче місце повинно бути зручним, оснащеним сучасною комп'ютерною технікою. В оформленні кабінету, утриманні робочого місця віддзеркалюються частково естетичні смаки юриста, деякі риси характеру як професійного так і особистісного значення.
Багатогранний зміст естетичної культури юриста виявляється в її функціях.
Формування естетичних принципів юридичної діяльності, тобто естетичне освоєння службового обов'язку результатом якого є задоволення від виконання юридичної дії, справедливо влаштованої долі людини, від кваліфікованої і реально наданої юридичної послуги тощо. Естетична концепція юридичної діяльності сприяє виробленню у правника вміння описувати правове явище, використовуючи почуттєвість. Це має значення, зокрема, для прийняття правильного судового рішення. Крім цього, у юриста формується певне естетичне сприйняття, що активізує об'єктивний аналіз скоєного правопорушення.
Піднесення рівня правового почуття юриста, що пов'язано із професійною майстерністю. Ця функція стимулює пошук законного вирішення конкретної ситуації різного рівня складності, тому що саме естетична культура формує такий душевний стан, який допомагає уникати несправедливих правових дій.
Подолання стандартного юридичного мислення, як функції значною мірою є наслідком естизації юридичної діяльності, засобами мистецтва, формування лише стійких соціальних установок, стереотипів.
Естетична культура юриста не сумісна з одноманітністю, кожна конкретна ситуація вимагає індивідуального розгляду, підходу.
Вплив та виховання суб'єктів права через естетичний вплив активізується виховний, пізнання, передавання досвіду, аналіз стану світу тощо. Саме мистецтво розширює наші уявлення про всесвіт, гармонію природи і одночасно облагороджує професію юриста.
Ритуально-обрядова культура в юридичній практиці. Вона здійснюється за законами естетики, але певною мірою регулюється нормативно-правовими актами.
Юридична діяльність передбачає обов'язкові ритуали, обряди, церемонії. Естетично-емоційне сприйняття ритуалів через сферу підсвідомого, позитивно впливає на свідоме, формуючи високий рівень правосвідомості.
Наповнення і систематизація юридичного досвіду. Ця функція ніби доповнює естетичними почуттями професійні якості і у такий спосіб сприяє розвиткові аналітичного мислення, здатності використовувати набутий почуттєво-емоційний потенціал з метою оптимального врегулювання правових відносин у суспільстві.
Як сказав Сократ: красивим є те, що найкраще відповідає своєму призначенню. Отже, естетична культура юриста повинна відповідати законам краси, гармонійності, згідно з якими відбуваються позитивні зміни у внутрішньому світі людини. Естетичне світосприйняття, здатність засвоїти здобутки естетичної культури, взаємодія почуттєвого І раціонального у діяльності юриста є чинниками ефективного регулювання правовідносин в Україні.
4. Зовнішня культура юриста
Естетична культура має свої як внутрішні, так і зовнішні прояви. Поняття зовнішньої культури включає компоненти естетичної культури, але е ширшою за обсягом. Вона визначається також і такими видами культури як інтелектуальна, моральна, психологічна тощо.
Основні функції зовнішньої культури юриста зводяться до того, що вона є компонентом юридичної етики, підґрунтям культури професійних дій, слугує основою професійно-естетичного кодексу.
Нині відсутні нормативні документи, які б регулювали зовнішню культуру юристів, зокрема, закріплювали б основи професійно-етичного кодексу юриста. Основи професійно-естетичного кодексу юридичної діяльності охоплюють професійну діяльність, спілкування, особисте життя юриста.
Особливістю першої сфери є спрямованість інтересів юриста на виконання головної мети і сенсу життя-служіння людям, піклування про них.
Юрист не зможе досягти високого рівня професіоналізму без умілої організації власної праці, тривалого перебування на службі, пошуку раціональних способів компенсації часу, відновлення фізичної енергії, зняття емоційної напруги тощо.
Однією з передумов є професійна діяльність юриста є стиль його поведінки. Норми (правила) поведінки формуються і вдосконалюються протягом всієї життєдіяльності особи, але важливу роль при цьому відіграють манери, жести. Складовою частиною загальноприйнятих норм поведінки є зовнішній вигляд, гарна постава, тверда та врівноважена хода, підібраний по фігурі формений одяг, начищене взуття тощо. Неохайний зовнішній вигляд не викликає довіри.
Сфера професійної діяльності юристів передбачає дотримання певних ритуалів, які є загальними (стройові огляди, прийняття присяги тощо) і специфічні (посвята у юристи, вручення службового досвідчення тощо), характерні тільки для органів внутрішніх справ. Вони значно впливають па психіку юристів, приносять естетичне задоволення, сприяють формуванню професійної моралі.
Значимою сферою професійно-естетичного кодексу юридичної діяльності є процес спілкування з різними категоріями громадян. Велике значення має насамперед культурна мова, яка дає відчуття впевненості в собі, вміння переконувати співрозмовника.
Крім культури усного мовлення важливу роль відіграє діловодство, тобто мова писемна. Ділове мислення суворо та детально регламентоване. Важливим при цьому є дотримання службової таємниці. Уміння вести службове листування - професійна вимога.
Важливим для юриста є повсякденне спілкування зі своїми співробітниками; культура стосунків між керівником та підлеглим і навпаки; володіння правилами конструктивної або позитивної критики. Виконуючи службові обов'язки, юрист потрапляє у центр взаємостосунків між різними за соціальним станом, психічними особливостями, рівнем культури та вихованням. Це вимагає від юриста коректності та тактичності у спілкуванні, індивідуального підходу, вміння ставити запитання, не розголошувати службової інформації, не вирішувати питання, що не входять до кола службових обов'язків.
Ще одна важлива сфера професійно-ест етичного кодексу юридичної діяльності стосується особистого життя охоронця правопорядку, зокрема його сімейних стосунків, особистих зацікавлень, дозвілля. Чуйність, тактовність, взаємоповага, взаєморозуміння ці та інші подібні риси повинні визначати поведінку юриста в позаслужбовий час, у стосунках із домашніми, друзями, рідними.
Висновок
Що потрібно юристові брати за основу, виробляючи власні норми поведінки та формуючи внутрішній Імператив службового обов'язку?
Основне - пізнати самого себе, що є великим мистецтвом. Юрист, який не здатний себе пізнати, не буде здатний і до саморегулювання, об'єктивної самооцінки. Кожному .юристові важливо знайти своє місце у правоохоронній діяльності, оскільки у цьому і виявляється частина великого людського щастя.
Юридичну діяльність мають супроводжувати й такі настанови: розмірковування є джерелом юридичної сили, читання - джерело юридичної мудрості, любов до інших є виявом добра у світі, юридичне милосердя - це ключ до самоутвердження в суспільстві, приязнь - шлях до щасливих результатів, дарування І віддавання застерігає від самолюбства; спокій потрібен душі людини. Сповідування цих принципів певним чином спонукає юриста формувати у собі основні деонтологічні норми.