1. Назвітьзагальні принципи фізичної культури
Загальні принципи формування фізичної культури людини – це вихідні ідеї, теоретичні положення, які регламентують усі основні сторони педагогічного процесу у сфері фізичної культури. У своїй основі вони мають об'єктивні закономірності фізичної культури, багаторазово перевірені на практиці та науково обґрунтовані.
2. Назвіть три основні форми фізкультурної діяльності студентів.
Фізичне виховання студентів включає три компоненти:
* власне фізичне виховання;
* студентський спорт;
* активне дозвілля.
3. Що таке особиста гігієна?
Особиста гігієна — галузь гігієни, яка розробляє питання збереження та зміцнення здоров'я людини шляхом дотримання раціонального гігієнічного режиму в побуті, особистому житті та трудовій діяльності. До таких питань належать: догляд за шкірою й порожниною рота, гігієнічне утримання житла, одягу, взуття та ін.
4. Назвіть основнігігієнічні принципи фізичного виховання студентів:
1) оптимальний руховий режим із врахуванням потреб організму, його функціональних можливостей;
2) диференційоване застосування засобів і форм фізичного виховання
залежно від статі, стану здоров’я і фізичної підготовленості;
3) систематичність занять, поступове збільшення навантаження та
комплексне використання різноманітних засобів та форм фізичного
виховання;
4) одночасне використання у процесі фізичного виховання різних
засобів фізичного виховання, спрямованих на розвиток основних рухових
якостей, тобто дотримання принципу комплексності;
5) постійний медичний контроль за процесом фізичного виховання.
5. Дайте визначення терміна “загартовування”.
Загартовування - це система гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів різних метеорологічних факторів (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженого атмосферного тиску). Загартовування організму - потужний оздоровчий засіб - важливий і необхідний елемент здорового способу життя людини. Встановлено, що систематичне загартовування знижує ймовірність простудних захворювань в 4 рази, і навіть виключає їх виникнення. Загартовування має загальнозміцнюючу дію на організм, підвищує тонус центральної нервової системи, покращує кровообіг, нормалізує обмін речовин, підвищує адаптивність організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, сприяє активізації розумової та фізичної працездатності. При багаторазовому впливі специфічних подразників під впливом нервової регуляції в організмі утворюються певні функціональні системи, що забезпечують пристосувальний ефект. Пристосувальні реакції формуються в нервовій системі, в ендокринному апараті, в органах, тканинах і клітинах. Організм здобуває можливість безболісно переносити надмірне вплив холоду, високої температури і т.п. Наприклад, при регулярному загартовуванні холодною водою посилюється теплопродукція і підвищується температура шкіри, одночасно тоншає її роговий шар, що зменшує інтенсивність роздратування закладених в ній рецепторів. Все це сприяє підвищенню стійкості організму до дії низької температури. При загартовуванні удосконалюються не тільки гомеостатичні реакції організму, але й розширюється діапазон переносимих коливань внутрішнього середовища.
6. Охарактеризуйте основніпринципи загартовування.
Принципи загартовування:
* поступовість загартовування;
* регулярність проведення процедур;
* урахування індивідуальних особливостей людини і стану її здоров'я;
* комплексність дій природних чинників.
7. Які чинники впливають на розповсюдження серцево-судинних захворювань?
Фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань:
* Підвищений артеріальний тиск (вище 140/90 мм рт. ст.).
* Підвищений вміст холестерину в крові (вище 5,0 ммоль / л).
* Підвищений вміст цукру в крові натще (вище 5,5 ммоль / л).
* Паління. Зловживання алкоголем та інш.
* Малорухливий спосіб життя. Надлишкова вага тіла.
8. Охарактеризуйте дію стресу на організм людини.
Стрес впливає на емоції, настрій та поведінку. Проте, не слід забувати, що він може серйозно впливати і на людський організм.
Центральна нервова й ендокринна системи. Під впливом хронічного стресу ЦНС стає вразливою, що може призвести до змін у поведінці, стати причиною переїдання, недоїдання, зловживання алкоголем, наркотиками або до соціальної абстиненції.
Респіраторна та серцево-судинна системи. При стресі у людини може прискорюватись дихання, а це може завдавати певні труднощі, якщо особа має такі проблеми, як астма чи емфізема. Серце у стані стресу також працює швидше. Судини стискаються і спрямовують більше кисню у м’язи задля забезпечення сили для термінової реакції. Це сприяє підвищенню кров’яного тиску. А постійна гіпертонія своєю чергою посилює ризик інсульту й серцевого нападу.
М’язова система. При хронічному стресі м’язи можуть перебувати в постійній напрузі, а це призводить до больових відчуттів по всьому тілу.
Травна система. Стрес, в тому числі хронічний, впливає на те, як їжа транспортується травною системою. Залежно від особливостей організму наслідками бувають діарея, закрепи, нудота, блювота і болі в животі.
Імунна система. Гормони стресу роблять імунну систему вразливішою до вірусних захворювань, а це може збільшувати час, необхідний організму для відновлення після хвороби або травми.
Репродуктивна система. Від регулярного емоційного виснаження під впливом стресу у чоловіків може зменшуватись рівень тестостерону (в окремих випадках може навіть призвести до імпотенції); у жінок може бути нерегулярна менструація та посилитись больові відчуття.
9. Що таке “гіпокінезія”?
Гіпокінезія (від гіпо... і грец. ηινησις – рух) – особливий стан організму, зумовлений недостатньою руховою активністю. Осн. етіол. фактор – зниження кількості природ. локомоцій, зусиль, амплітуди рухів (тривалий ліжковий режим, постійне використання автотранспорту, сидяча робота тощо). Внаслідок цього формується гіпокінетич. синдром, що має морфофункціон. і суб’єктивні прояви. Серед гол. ланок патогенезу – зменшення аферентної та еферентної імпульсацій і, як наслідок, астенізація ЦНС; розлад структур. і енергет. забезпечення функцій (переважання процесів катаболізму над анаболізмом); демінералізація кістк. тканини; зменшення навантаження на серц.-судинну систему тощо. В результаті знижуються функціон. активність органів і систем, тонус м’язів (тургор), витривалість та силові показники; порушуються діяльність регулятор. механізмів, що забезпечують взаємозв’язок органів і систем, та координація рухів; слабшає опір до несприятливих факторів. Суб’єктив. проявами є заг. нездужання, слабкість, порушення сну, болі в м’язах кінцівок, попереку, погіршення настрою, зниження ортостатич. стійкості, фіз. та розумової працездатності та ін. Клін. прояви полягають у послабленні сили серц. скорочень унаслідок зменшення веноз. притоку в передсердя; зниженні хвилин. об’єму, маси міокарда і його енергет. потенціалу, об’єму циркулюючої крові з причини її застою в депо і капілярах, тонусу артеріал. та веноз. судин, кров’яного тиску; погіршенні постачання тканин киснем та зменшенні інтенсивності обмін. процесів (порушення в балансі білків, жирів, вуглеводів, води і солей), життєвої ємності легень, легеневої вентиляції та інтенсивності газообміну. Внаслідок тривалої Г. в організмі розвивається гіподинамія – сукупність негатив. функціон. змін, що полягають у зменшенні м’язових зусиль на утримання пози, переміщення тіла в просторі та на фіз. працю. Єдиним засобом профілактики та лікування гіпокінетич. синдрому є рац. рухова активність, що відповідає індивід. функціон. можливостям організму людини.
10. Які звички згубновпливають на здоров’ялюдини?
Істотно погіршують якість життя людини залежність від комп’ютера або смартфона, шкідливе харчування, звичка не висипатися, ігроманія, безладне статеве життя, безконтрольне вживання ліків. Критично небезпечні звички завдають серйозної шкоди якості життя, викликають втрату потенціалу і мотивації, передчасне старіння і придбання різних захворювань. Це – куріння, вживання спиртних напоїв, наркотиків, токсичних і психотропних речовин.
11. Чим небезпечне “пасивне” куріння?
«Пасивне куріння» – дуже небезпечне для здоров'я людей, які не курять. Воно підвищує ризик розвитку раку легенів, захворювань дихальних шляхів (особливо ядухи), хвороб серця та інсульту.
12. Який механізм дії алкоголю на організм людини?
Механізм дії алкоголю простий. Основою всіх алкогольних напоїв є винний спирт (етанол), який викликає сп’яніння. Алкоголь потрапляє зі шлунку в кров через 2 хв. після вживання, всмоктується і через 1-1,5 год. його концентрація в крові максимальна. Із крові він надходить до клітин всіх внутрішніх органів. У першу чергу страждають клітини головного мозку, уповільнюється формування складних рухів. У корі головного мозку етанол пригнічує центри, що відповідають за вияв почуттів. Людина втрачає здатність керувати собою, не контролює свої дії і робить необдумані вчинки, які нерідко закінчуються трагічно. Одночасно порушується робота судин головного мозку: відбувається їх розширення, збільшення проникності, що може викликати крововилив у тканину мозку.
Алкоголь — «наркотична отрута», що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. Регулярне споживання великої кількості алкоголю протягом довгого періоду часу призводить до алкоголізму – найбільш серйозної форми наркоманії.
Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози, органів дихання, нирок, статевих залоз, збільшує ризик деменції, раку прямої кишки та молочної залози. Люди, які надмірно споживають алкоголь, мають вищі ризики серцево-судинних хвороб, гіпертензії та абдомінального ожиріння. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань.
Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, викликає зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам’яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратівливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози — біла гарячка, психози та інше.
13. Які вимоги до організації самостійних занять фізичними вправами Ви знаєте?
Основною вимогою під час самостійних занять фізичними вправами є регулярний контроль за станом організму. Контроль за станом організму під час розумової, фізичної праці головна умова повноцінної життєдіяльності людини. А тля цього необхідно самостійно контролювати стан свого організму, як з функціональної сторони, так і фізичної, 3 цією метою потрібно вести самоконтроль за станом організму під час самостійних занять фізичними вправами. А тому, необхідно щоденно вести щоденник самоконтролю, в якому треба врахувати суб'єктивні, об'єктивні медико-біологічні показники
Людина сама може оцінити своє самопочуття. Відмінне, добре, задовільне, погане. Це суб'єктивні показники. При цьому людина може відчувати головну біль, втому, болі в серпе та інше. Всі ці показники необхідно відмічати в щоденнику вранці.
14. У чому полягає мотивація самостійної діяльності студентів?
Основні види мотивації самостійної роботи студентів:
Зовнішня мотивація – залежність професійної кар'єри від результатів навчання у вузі.
Внутрішня мотивація – схильності студента, його здатності до навчання у вузі. Нею можна керувати в період довузівської підготовки шляхом використання тестів при виборі спеціальності, обґрунтованої рекомендації при визначенні напрямку освіти.
Процесуальна (навчальна) мотивація. Виявляється в розумінні студентом корисності виконуваної роботи. Потрібне психологічне налаштування студента на важливість виконуваної роботи як у плані професійної підготовки, так і в плані розширення кругозору, ерудиції фахівця. Необхідно переконливо показати (довести), що результати самостійної роботи допоможуть йому краще зрозуміти лекційний матеріал, лабораторні роботи.
15. Які Ви знаєте форми самостійних занять?
Існують чотири форми самостійних занять:
* ранкова гігієнічна гімнастика (РГГ);
* вправи впродовж навчального дня;
* самостійні тренувальні заняття;
* попутні тренування
16. Дайте визначення контролю?
Контроль самостійної роботи студентів не повинен бути самоціллю для викладача, а насамперед – стати мотивуючим фактором освітньої діяльності студента. Варто включати результати виконання самостійної роботи у показники поточної успішності, у білети і питання на заліку (іспиті), від оцінок яких залежить рейтинг студента, остаточна оцінка, а, отже, стипендія чи її розмір. Багатьом студентам важливий моральний інтерес у формі суспільного визнання (приємно бути першим на факультеті, спеціальності, у групі).
При цьому важливо прагнути до того, щоб на молодших курсах самостійна робота ставила за мету розширення і закріплення знань і умінь, що здобуваються студентом на традиційних формах занять. На старших курсах самостійна робота повинна сприяти розвитку творчого потенціалу студента. Завдання можуть носити індивідуальний, бригадний чи комплексний характер.
Однак контроль виконання самостійної роботи, звіт по самостійній роботі повинні бути індивідуальними. Творчий початок у самостійній роботі не може бути жорстко прив'язаним до шкали "молодших-старших". Критерій тут один – індивідуальні схильності і, головне, здатності конкретного студента.
17. У чому полягає методика самостійних занять?
Кожне самостійне тренувальне заняття складається з трьох частин; підготовча частина (розминка) ділиться на дві частини - общеразогревающую і спеціальну. Общеразвивающая частина складається з ходьби (2-3 мін.), повільного бігу (жінки - 6-8 мін, чоловіки -8-12 мін), общеразвивающих гімнастичних вправ на всі групи м'язів.
Вправи рекомендується починати з дрібних груп м'язів рук і плечового пояса, потім перейти на більш великі м'язи тулуби і закінчувати вправами для ніг. Після вправ силового характеру і розтягання потрібно виконувати вправи на розслаблення.
Спеціальна частина розминки переслідує мету підготувати до основної частини занять ті або інакші мишечние групи і кістково-зв'язковий апарат і забезпечити нервово - координаційну і психологічну настройку організму на майбутнє в основній частині заняття виконання вправ. У спеціальній частині розминки виконуються окремі елементи основних вправ, імітація, спеціально-підготовчі вправи, виконання основної вправи по частинах і загалом. При цьому враховується темп і ритм майбутньої роботи.
У основній частині вивчається спортивна техніка і тактика, здійснюється тренування, розвиток фізичних і вольових якостей (швидкість, сила, витривалість).
У заключній частині виконуються повільний біг (3-8 мін), перехідний в ходьбу (2-6 мін.), і вправи на розслаблення в поєднанні з глибоким диханням, які забезпечують поступове зниження тренувального навантаження і приведення організму в порівняно спокійний стан.
При тренувальних заняттях (тривалість 60 або 90 мін) можна орієнтуватися на наступний розподіл часу по частинах занять: підготовча 15-20 (25-30) мін, основна 30-40 (45-55) мін, заключна 5-10 (5-15) мін.
У практиці проведення самостійних тренувань найбільше поширення придбали заняття спортивною грою, атлетичною гімнастикою, оздоровчим бігом, лижними прогулянками. Останнім часом зростаючою популярністю стали користуватися ритмічна гімнастика (аеробіка) і шепінг.
18. Назвіть основні засоби самостійних занять?
Основні засоби самостійних занять – загальнорозвивальні вправи: гімнастичні (для м'язів рук та ніг, тулуба та шиї), легкоатлетичні (ходьба, стрибки, біг), різні вправи спортивного характеру (плавання, катання на ковзанах, ходьба на лижах).
19. Яка основна відмінність між афінською та спартанською системами фізичного виховання?
Відмінні риси
Спарта:
- Авторитарний характер виховання
- Жорстка державна регламентація виховання
- Гіпертрофована військова підготовка
- Принцип змагальності у сфері виховання
- Застосування тілесних покарань
Афіни:
Демократичний характер виховання
Наявність як державних, так і приватних шкіл
Упор на фізичне і літературно-музичну освіту
Фізичне виховання як розвиток культури тіла
20. Чому виконання фізичних вправ називали гімнастикою?
Назва походить від вигляду, в якому тренувалися чоловіки стародавньої Греції: gymnos — в перекладі з грецької означає «голі вправи», її також називають вправами для тіла.