ПІЗНІ
ГЕСТОЗИ
Пізній
гестоз
являється
синдромом
поліорганної
недостатності,
що розвивається
внаслідок
вагітності
або загострюється
в зв'язку з нею.
Ця патологія
виникає
в тих випадках,
коли адаптаційні
системи
організму
матері не спроможні
забеспечити
потреби
плода, який
розвивається.
Гестоз може
з'явитися
у здорових
вагітних
- чисті
гестози, а
також при наявності
у них захворювань(нирок,
печінки,
серцево-судинної
і ендокрінної
систем)
- комбіноваці.
Поява
гестозу
в
ранні строки
(після 20
неділь) завжди
повинно насторожувати
у відношенні
комбінованої
форми цієї
яатології.
Найбільш
часто гестози
виникають
на фоні захворювання
нирок,
гіпертонічної
хвороби,
серцево-судинної
патології,
як правило,
важко протікають.
В
нашій крайні
пізні гестози
класифікуються
на 4
клінічних
форми:
водянку, нефропатію,
прееклампсію
і еклампсію.
Головні
прояви цієї
патології
пов'язані із
спазмом судин,
підвищенням
проникності
їх стінки, затримкою
води і натрію
в організмі
з послідуючим
розвитком
гіпоксії,
різким розладом
функції
ЦНС, залоз
внутрішньої
секреції,
нирок, печінки
і других органів,
глибоким порушенням
обміну речовин.
Згідно
літературним
данним
провідними
факторами у
виникненні
пізніх гестозів
являються
недостатній
кровообіг,
порушення
газообміну
і обміну речовин
в плаценті.
Важливу
роль належить
спіральним
артеріям матки,
частина яких
в силу природженої
або набутої
недостатності
залишаються
спазмованими,
що супроводжуються
ознаками ішемії
і гіпоксії
плаценти.
Порушуються
рівновага між
простацікліном
і тромбоксаном.Зниження
синтезу простацікліна
і підвищення
тромбоксана
в плаценті
призводить
до генералізованого
спазму судин
з підвищенням
периферичного
опору в них, до
пошкодження
ендотелія
судин і посилення
агрегації
і адгезії
тромбоцитів
з розвитком
тромбоцітопенії,
а
тажож
до активації
внутрішньосудинного
звертання,
відкладання
фібріна
в термінальних
відділах
кровоносного
"русла
і послідуючим
мІкроииркулярним
порушенням
в органах.
Недостатня
гемоперфузія
через
судини матки
поглиб^ве
ішемію
і гіпоксію
тканних
структур в ній
з підвищеннйм
викидом норадреналіна
і серотоніна,
що також супроводжується
периферійним
спазмом
судйню.
В середині
мікросудин
матки виразний
стаз крові,
агрегапія,
адгеяія
і десименірованний
мікротромбоз.
Сповільнення
кровообігу
у відділі обміну
речовин
визивае
гіпоксію
ткайин
9
різким порушемням
метаболізму.
Підвищуеться
концентрапія
недоокисленних
метаболітів
(лактата,
пірувата),
збільшуеться
кількість
активних поліпептидів
(гістаміна,
ацетілхоліна,
простагландинів),
що призводить
до вазоділятації
судин
в матці.
Але в умовах
"сладжа"
утворені агрегати
клітин крові
не йроходять
через
розжирені
судини, а сама
вазоділятація
посилює
неоднорідність
судинних
калібрів і стаз
кройі.
Одночасно
дія ацідозу,
серотоніна,
кінінів
і,
можливо, гістаміна
різко збільауе
проникність
капілярної
стінки для
рідини,
електролітів
і білків з переходом
їх
в тканини.
Втрата
рідкої
частини
крові
призводить
до згущення
і підвищення
її вязкості.
Aгрегати
еритроцитів
накопичуються
в мікроциркуляторному
руслі і
виключаються
із загального
кровообігу,
розвивається
синдром секвестрації
крові(А.П.Зильбер,
1977, N/^^?^^^
й
соавт^
1^^).
Секвестрація
крові
в
мікроциркуляторнему
руслі
матки
викликає
гіповолемію
в загальному
колі кровообігу.
^^^іхляеваи976)^Г^М^Соловьораісиівавт.(1971)^В^Н.Серов
і сяівавт.(1989)
відмічають.зниженйяОЩйа
30%
від повального
рівня.
Зниження
ОЦК обумовлює
перероаярйдІйейня
об'ємів
циркулюючої
крові і в других
органах і системах.
В першу чергу
в процес
втягуються
мікроциркуляторнІ
русла
нирок,
печінки,
гіпофіза
і каротідні
гломуси,
так як їх кровопостачання
забезпечується
системами
капілярів
низького тиску,
найбільш
чутливо реагуючими
на зміни загальної
ремодинаміки;
мозок і міокард
включаються
в цю реак^
цію на більш
пізніх стадіях.
Внаслідок
гіповолемі?
і порушення
мікроциркуляці?
нирок подразнюються
клітини юкстамедулярного
апарату з виділянням
рені-на,
останній активує
плазмйтичниЙ
Ар-глобулін
і утворюється
ангіотензін^
який має
сильну вазоконетріктурну
дію^
Порушення
нирковр?
мікрор^моциркуляці^
супроводжується
зменшенням
клубочково^
фільтраці^^,затримкою
^рідини
і токсичних
поліпептидів)
змінами в паренхім^^
розвитком
олігурі?
^ анурі?^
Зниження
ефективності
мікросудинно^о
кровотожу
печінки викликає
пригнічення
білковосинтезуючо?^
дезінтоксикаційно?
і сечовинообразуючо?
??
функцій^
Всі ці
зміни в організмі
матері викликають
гіпотрофію
і
гіпоксію
плода.
Зменшення
інтенсивності
мозговоТ.
мікрогемоцирку-ляпі^
супроводжується
гіпбксією
і набряком
мозку,
а розвиток
ДВС-^индрому
в органній
і системній
циркуляцій
приводить до
геморагічних,
і ^ромботичних
ус^ладнень.
Таким
чином,інтенсивн^істьмікрогемоцир^улят9рних
порушень,
визначають
тяжкість і
прогноз пізнього
гестозу
для матері і
пглода,
а також вибір
засобів фармакологічно?
терапі?^
ТЕРАПІЯ
ПІЗНІХ
ГЕСТОЗІВ
(загальні
положення)
Виходячи
з патогенезу
пізніх гестозів
вагітних,
терапія повинна
бути комплексною,
проводитися
з урахуванням
переваги
того чи
іншого сйндрому(гіпертензивний,
рвфротичний,
коагулопа-тичний,
синдроми
будомно?
^апруги
набряку тканин,
фетбплацен-тарн^
недостатності
та інш.)^Лікування
повинно бути
суворо регламентованним
по годинах, при
важких йогб
^ормах-су^^сно
з лікарями
анестезІологами-реаніматологамй.
Дуже
важливий лабораторииЙ
контроль за
ефективністю
призначено?
терарії
і внесенні при
цьому
необхідної
корекції.
Для
досягнення
належних успіхів
'в лікуванні
необхідно
виконувати
ряд принципових
положень:
1.
Госпіталізація
у відділення
або палату
інтенсивної
терапі?^
яка обладне^на
всіма необідними
засобами
для надання
в повному обсязі
комплексу
лікувальних
засобів)
а також
діагностииною
апаратурою
для повноцінного
контролю за
функціонуванням
життєво-важливих
органів^
2.
Раціональне
харчуваннях
3.
Створення
лікувально-охоронного
режиму-допомага^
попереджу-вати
продукцію
вазбактивнихгамінів(норад^еналіна,
^реналін^-т
. серотоніна)
поширенню
вазоко^стрікці?
і зберігає
компенсаторні
механізми
адаптаці?.
4.
Нормалізапія
гемодинаміки:
а)
ліквідація
спазму
периферичних
судин та нормалізація
матково-плацентарного
кровообіг^^
б) усунення
артеріального
гіпертонії^
в) боротьба
з гіповолеміею^
реологічними
порушеннями^
5.
Корекція порушень
метаболізму:
а) водн^електролітного
обміну^
б) білкового
обміну^
в) кислотно-основного
стану.
6.Нормалізація^ункці?дихально^"системи
іЦНС.
7. Проведення
антиоксидантної
терапій
8.
Профілактика
і лікування
судомного
синдрому.
9.
Раціональне
родорозрішення.
10. Реабілітація
хрорих
п^сля
родорсзр^шенн^.
Медикамеятожні
р
яр<щарати
слід
заетосовувати
з урахуванням
механізму ді^
та сумісності
^х.
Необхідно
дотримуватися
послідовності
в лікуванні
за патогенетичним
принципом
і в залежності
від ступення
важкості ^
гестоза.
Терапію
розпочинати
із седативних
препаратів^
знімання спазму
периферичних^
маткових
і плацентарних
судин,
корекці?
білкового
обміну.
При цьому яосилюеться
ефективністп
ді? гіпотензивних
і діуретичних
засобів
інфузійної
терапії(поліп-шуеться
нирковий
кровообіг^
збільщується
діурез)^
знімаються
ризик
перевантаження
судинного
русла^
набряку
легенів^
мозку< В
другу чергу
проводиться
гіпотейзивна
терапія.
Після
зняття спазми
судин^
покращення
клубочкової
фільтра-пі?^
досягнення
гіпотензивного
ефекту^
ліквідації
гіповолемії
призначаються
діуретичні
засоби.
Проводячи
л^кувайня
пізніх
гестозІв
необхідно
усвідомити^
що ^фект
призначено?
терапії
наступах
на стаді?
пр^гестоза^
в інших випадках
іноді можна
досягти
ремісії,
а 20%
вагітних ^
гестозом
не піддаються
терапі
?
і захво^жвання
невйийно
прогресує.
В таких випадках
для збереження
здоров^
жінки ^
попередження
перінйтально?
смертності
доцільно
провести термінове
родороз-рішення
і дальніше
лікування ^іеї
патології.
Основні
групи йрепар^тів^
що застосовуються
дяй лікування
пізніх гестозів
та їх
фармакологічна
характеристика^
Препарати^
впливаючі на
центральну
нервову
систему. Наркотичні
та снодійні
засоби:
Ф
т
о р
о т а н-
інгаляційний
наркотик легко
всмоктується
із дихальних
івляхів
і с^оро
виводиться
легенями
$
незміненому
виглядів
лише
невелика частина
препарата
метаболі^уеться
в організмі.
Сві-домість
виключається
через 1-2
хв.
після
початку
дії парів фторо-тана.
Після припинення
подачі фторотана
через 3-5
хв^
хворі пробуджуються.
Збудження
спостерігається
рідко
і
несильно виражене.
Осторожно
потрібно й^го
застосовувати
у хворих з порушенням
ритму серця,
при гіпотонії,
органичних
змінах в печінці.
Фторотан
викликає
релаксапію
йатки
і знижує
її чутливість
до препаратів,
що викликають
її скорочення(алколоїди
опориьї,
окситоцин).
Наркотик
має властивість
пригнічувати
симпатичні
ганглії
і розширювати
периферичні
судини^
При
наркозі
фторотаном
слід враховувати
швидку
зміну
стадій наркоза.
Концентрація
кисню
в суміщі
для інгаляцІ?
повинна бути
не нижче 50%<
Фторотан
ири
пізніх
гестозах
застосовується
короткочасно
з метою попередження
виникнення
приступа
еклампсії^
налагодженні
внутрішньовенного
капельника^
піхвового
огляду^
В таких випадках
його можна
подавати з
допомогою
звичайно?
маски для наркоза
по 15-30
капель за хвилину.
З
а к
й
с ь
а з о
т а -
інгаляційний
наркотик
застосовується
при гестозах
в основному
з метою знеболювання
родів методом
перерваної
аутоаналгезії
за допомогою
спеціальних
наркозних
апаратів.
Суміш
зажись
азота
і кисйю
водаеться
р
співвідношенні
60-70^
^40-30%.
Закись
азота
не викликає
ускладнень
і через 10-15
хвилин(яісля
припинення
подачі) виводиться
через дихальні
шляхи^
^
Б
а р
б і т у р
а т й
-
гексенал,
тіопентал
-
натрій мають
снодійний
та наркотичний
ефекти^
Застосовуються
препарати
для внутріжньовенн^го
наркоза
1-2%
?х
розчин^
який готуються
перед введенням^
Вводять той
чи другий препарат
повільно(1
мл.ві
хв.)^
Наркотична
дія^
після одноразового
введення,
продовжуються
ЗО хв.
Препарати
призначаються
в комплексному
лі^ув^нні
еклампсії,
їх
м^жна
застосовувати
внутрішньом^язово
по ^
мл.1%
розчину через
4 години.
ІТре^арати
проходять
через
плацентарний
бартер
і можуть визнати
гіпоксію плода.
При ускладненнях^
пов^язанних
з^введен-ням
барбі^ур^тів(пригнІ^ення
дихання^
пррушення
серцевої
дІяль-несті)
показано застосування
бемегріда^^обова
доза ^-1
г. Ф
е н
о б а р б і т а л
- володіє
заспокійливим,
снодійним,
протисудомним
ефектом. Застосовуетьеялри
лікуванні
прееклампсії
і еклайпсії
внутрІшньовенно(його
розчинна
форма).
Разова
доза
200 мг.
Добова
доза 500
мг.
Не
б а р
б і т у р
о в
і п
р
е п
а р
а
т и -
предіон(віадріл)
ма^ снодійну
і наркотичну
властивості.
Застосовують
віадріл
в розчинах
різне?
концентрації(від
0^9%
до 3%).
Початкова доза
для вводного
наркозу складне
10-12
мг/кг,
вводять розчин
в вену через
голку з широким
діаметром
із ро^р^хунку
1 г.
протягом 3-5
хв. Загальна
доза від
0,5
до 3,5
г.
Наркотичний
ефект віадрілу
пі^ля
одноразового
введення
продовжується
30-40 хв^
Краплинним
введенням
0,5-1%
розчину можна
підтримувати
продовжений
сон^
Розчин для
інфекцій
готують безпосередньо
перед вживанням.
Розчинником
можуть бути
ізотонічні
розчини глюкози,
натрію хлоріду,
0,23%
новокаїну
або вода для
інфекцій.
Віадріл
добре послаблює
м^язи,
не впливає
суттєво
на дихання
і серцево-судийну
систему. Основним
ускладненням
віадрілу
є подразнення
вен, в подальшому
може розвинутися
флебіт. Дия,попередження
останнього^
перед віаді-лом,
необхідно
ввести
0,25-0,^5%
новока^на.
^
Н а р к
о т й
ч
н
і а н
а л г е т й
к и
П
р о м е д
о л- швидко
всмоктується
І справляє
сильну аналь-
гезуючу
дію при парентеральному
введенні,.
В зв'язку
із зняттям болі
має снодійний
ефект^
Чинить
спазмолітичну
дію на гладенькі
№^язи
внутрішніх
органів,
разом з цим
підвищує тонус
і посилюю
скорочення
м'язів
матки.
В
акушерській
практиці
застосовується
для<
обезболювання
і прискорення
родів, а також^в
комплексному
лікуванні
пізніх
гесто-зІв
для посилення
ді?
психотропних,'
"наркотичних,
спазмолітичних
і гіпотензивних
засобів. Разова
доза 0,04
г. Добова доза
0,16 г.
П
с й х
о т р о н н і з а
с о б и :
Нойролоптнчпі
препарати
А м і н а з і н
- основний
представник
нойролея^^в.
Седативна
дія амін^зіна
н^
організм обумовлена
його впливом
на ЦЗЙ.
При
цьому величина
седативного
ефекта
дозозалеткна.
Це супроводжується
пригніченням
умовних та
руховозахисних
рефлексів)
зниженням
рухової активності)
зменшенням
тиску крові.
Останнє
пов'язано
з наявністю
у препарата
антиадренергичних
властивостей(бло-куе
центральні
да
периферичні
адренорецептори)^
Аміназін
посилює
дію снодійних)
наркотиків^
аналгетиків)
місцевоанестезуючих
речовин^
Для
внутрішньовенного
введення необхідну
кількість
аміназіну
розводять
в 10-20 мл.
3% глюкози'
^бо
ізотонічного
розчину хлориду
натрія,
вводят
повільно(протягом
5 хв).
Парентеральне
введення
аміназіна
може викликати
р^зке
падіння АТ)
ортостатичний
колапс.
Вища разова
доза -0,1
г. Добова
доза - 0)25
г
Д
р
о п
е р
і д
о л -
нейролептичний
препарат із
групи бутірофе^
нонів.
Має
альфа-адреноблокуючу,
знеболюючу,
протишокову,
протиблювотну
ді],
знижує артеріальний
тиск^
викликає
стан нейролеп-сі?^
Потенціє
дію гіпотензивних)
знеболюючих)
наркотичних
препаратів)
транквілізаторів.
Застосовують
для купір^вання
гіпертоничних
кризів) станів
збудження
внутрішньовенним
струминним
введенням із
розрахунку
' 0)1
мг/кг(частіше-
2 мл/5
мг/ 0)25%
розчину
).
Дія препарата
продовжується
3-4 години.
Дроперідол
має
властивість
кумулювати)
тому при
повторному
введенні(через
3-4 год)
доза складає
2/3 первин-но?)
при наступних
-(через
6)8 та 12
год)-
1/2 первинної.
Транквілізатори
С
і б а з о н
(діазепам)
седуксен) реланіум)
валіум).
Ма^ заспокійливу
дію н^
центральну
нервову
систему) протисудомну
активність)
викликає
помірну м'язову
релаксацію)
снодійний
ефект) потенцюе'дію
аналгетиків
і снодійних)
зменшує
почуття страху)
тривоги)
напруги) галюцінацій^із
організму
виділяється
нирками. Проникає
через плацентарний
бар^ер^
тому застосування
його вагітним
жінкам довший
час не бажано(пригн^чує
рухомість і
дихальний
центр у плода).
Розчин
седуксена
не можна
змішувати в
одному шприиі
з інши-^
ми преЙ^^тами
-
може
утрорюватись
осад.
Вводиться
внутрішньом^язо^о
і внутрішньовенне
по 10-20
мг (2-4 мл
0^5^
розвину)
2-4
рази на добу.
Максимальна
добова доз^
70 мг.
,
^р^с^^ч^^^.
Седативне
препарати
Препарати
цієї групи
посилюючи
процеси
гальмування
або знижуючи
процеси
збудження
можуть
р^гулюватч
вплгв на
центральну
нерво-ву
систему^
^^"и ^оте^пюють
дію с'оліи^их)
^'-'^лрет^ків
і інших нейроттоопних
засобів.
При
лікуванні
легких форм
гестозів
застосовуються
препарати із
коріння валеріани^
пустирника^
бояришника)
ревеня^
красавки,
листя м^яти
перечно^
трилистника
водяного)
шишок хмелю
та інш. Для
лікування
важких форм
гестозів широко
застосовується
магнія
сульфат.
'
М
а г н
і я с у л ь
ф
а т-
для парентерального
введення випускається
в ампулах
20% або
23%
розчин по
5)
10^
20 мл.
Препарат
має
багатогранну
дію на організм.
При парентеральному
введенні препарат
заспокійливо
впливає
на ЦНС.
В залежності
від дози спостерігається
седативний^
снотворний^
наркотичний^
сечогінний,
гіпотензивний^
протисудомний,
спазмолітичний
ефекти,
знижується
внутрішньочерепний
тиск.
Сульфат
магнію має
також курареподібну
дію внаслідок
пригнічення
нервово-м^язово?
передачі(релаксує
поперечнополосату
мускулатуру).
Препарат знижує
збудливість
дихального
центру, великі
дози при парентеральному
введенні можуть
викликати
параліч дихання,
пригнічувати
скоротливу
функцію
мускулатури
матки,
Гіпотензивну
дію магнію
пов'язують
з можливістю
послаблення.
судинне^
реакпі^
на пресорні
речовини(ангіотензин
III, норадрена-лін).
При
легких і середніх
ступенях важкості
гестозу
сульфат
магнію вводять
внутрішньом^язово^
при важких
формах-внутрішньо-венно.
Іони
магнію проникають
через плаценту
і часто викликають
гіпотонію
новонародженого)
можуть призвести
до пригнічення
і зупинки дихання.
Дози
препарату
підбираються
таким чином)
щоб його концентрація
в сироватці
крові укладала
6-8
ммоль/л.
Порушення
збудження в
провідній
системі серця
зустріяаються
при концентрації
10-15 ммоль/л)
концентрація
вище 15
ммоль/л
може призвести
до зупинки
серця.
'
Концентрація
магнія
в сироватці
від 12
до 15
ммоль/л супроводжується
депресією
дихання.
Тому
при застосуванні
сульфата
магнія необхідно
контролювати
частоту серцебиття)
дихання(не
менше 14-16
за хв.))
вира-женість
колінних
рефлексів.
Сульфат
магнію виводиться
з організму
в основному
через нирки)
тому його можна
застосовувати
при достатній
функції
їх.
При випадковому
передозуванні
хвору необхідно
і^ітубумми
і пере-
водити
на^^^
^^^^^^^^.
Антагоністом
магнію
е препарати
кальцію
10%
10 мл в вену.
,
В
повсякденній
практиці доза
сульфата магнія
визначується
початковим
рівнем
середнього
артеріального
тиску(САТ),
вагою тіла
вагітної
і індивідуальною
чутливістю
до препарата.
Середній
артеріальний
тиск. САТ==
АТ
сист.
+
2АТ діаст.
З
В нормі САТ
90-100 мм рт. ст.
В
практичному
відношенні
можна притримуватися
наступних
принципів
підбору доз^
і швидкості
введення сульфата
магнія в залежності
від початкового
рівня САТ: ^
^^"Г
від ІІР
до 120 мм
рт.ст.-1,8
г/год(30
мл 25%
розчину
або 7,5
г сухої речовини
в 400 мл
реополіглюкіну);
С^/
від 121
до 130 мм
рт.ст.
- 2^5
г/год(40
мл 23%
розчину або
10 г сухої
речовини в
400 мл реополіглюкіну);
^^Т^вище
130 мм рт.
ст^
- 3^2
г/год(50 мл
23%
розчину
або 12,5
г сухо?
речовини в
400 мл реополіглюкіну).
При
САТ
від 100
до 110 мм
рт
ст.
можливе призначення
магне-зійно?
терапій
в залежності
від йаги
тіла: до 90
кг- С^04
г/кг/год.
Частіше
застосовують
початкову дозу
сульфата
магнія:
4 г розчиненого
в 150-200 мл
реополіглюкіну
і краплинне
вводять протягом
3-4 год
під контролем
зниження АТ
з.наступним
введенням кожну
годину по
1 г,
або 5
г кожні 4
години(не
під час родів).
Периферичні
вазоділататори
Це
група препаратів^
що впливають
на найдістальніші
відділи судинної
системи(артеріоли
і венули).
До них відносяться
безпосередньо
периферичні
вазоділататори^
натрія
нітропрусид^
апресін),
а також антиангінальні
засоби^
що мають судиннорозширюю-чу
дію
- органічні
нітрати(нітрогліцерін,
нітросорбід),
молсідо-мін.
Нітрати,
молсідомін
мають більший
вплив на венули,
натрія
нітропрусід
- на артеріоли
і час^ово
на вени,
апресім
переважно
на резистентні
артеріальні
судини.
Всі
перечислені
засоби повинні
застосовуватись
під суворим
контролем
гемодинаміки
і спостереженні
доз. Вони можуть
різко знизити
системний
артеріальний
тиск^
викликати
колапс, погіршити
кровозабезпечення
серця.
Н
а т р
і я н
і т р
о п
р
у с й
д(наніпрус,
^іпрід).
Препарат
вводять
внутрішньовенне
краплинне.
Розчин готують
безпосередньо
перед
застосуванням.
Вміст
одніе?
ампули(25
або 50
мг) розчиняють
в 5 мл
ізотоничного
розчину глюкози
і переносять
в крапельницю(500
або 250
мл 5%
глюкози). Враховуючи
нестійкість
препарата
флакон з розчином
покривають
чорною
світлозахисною
плівкою. Швидкість
інфузії
контролюється
показаниками
АТ із роз-
рахунку
0,5-5
мкг/кг.
При передозуванні
препарата
можливе виникнення
різкої
гіпотензія
тахікардії,
блювоти,
головокружіння.
В таких випадках
слід зменшити
швидкість
введення препарата.
Антидотами
нітропрусиду
є метгемоглобін-
утворюючі
препа-рати(метиленова
синька, натрія
тіосульфат).
А п р
е с і н(гідралазін).
Препарат
безпосередньо
знімає
спазм м'язів
артеріол, тому
основною його
особливістю
являється
зменшення опору
периферій-
' них резистентних
судин(артеріол)
і викликає
зниження
артеріального
тиску, зменшує
нагрузку
на міокард,
посилює
серцевчй
викид,
а також
посилює плацентарний,
церебральний
і нирковий
кровообіг.
Добре
його використовувати,
як доповнення
до магнзіальної
терапії.
40 мг препарата
розводять в
100 мл ізотоничного
розчину натрія
хлрріду
і вводять із
швидкістю
5 мг/год.
Для досягнення
мети цю дозу
кожні ЗО
хв. поки величина
діастолич-ного
тиску не стане
ІОС
мм рт.ст.
Апресін
починає
діяти через
ЗО хв^,
максимальна
тривалість-дії
3-4 год.
Побічне
ефекти: головна
біль)
тахікардія,
головокружіння,
біль в ділянці
серця, блювота.
П
е р л і н
г а н
і т (Нітрогліцерин
для внутрішньовенного
введення). Вводиться
0,01% розчину
крапельне.
Для цього
10 мл препарата
розводять в
90 мл фізіологічного
натрія хлориду.
Швидкість
введення
25 мкг/хв
піц контролем
артеріального
тиску, повільно
збільшуючи
швидкість
інфузії,
яка не повинна
перевищувати
200 мкг/хв.
Слід
враховувати,
що перевищення
оптимальних
доз перлін-ганіта
і других нітратів
може визвати
порушення ритму
і провідності
серця, колаптоїдний
стан^
М
о л с і д
о м і н
(сіднофарм)
в таблетках.
Препарат
має антиангінальний
вплив.
Ефект пов'язаний
з периферичною
венодиля-туючою
дією,
збільшенням
ємкості
венозної
системи і зменшенням
венозного
припливу до
серця. Під
впливом препарата
знижується
тиск в легеневій
артерії^
зменшується
наповнення
лівого шлуночка
і напруга стінки
міокарду.
Препарат покращує
коллатеральний
кровообіг
і зменшує агрегапію
тромбоцитів.
Молсідомін
застосовується
сублінгвально
по 0,002
г три рази на
добу. Спазмолітичні
засоби
різних груп
П
а п
а в е р
і н
-
алкалоїд,
що
знаходиться
в опії.
Виготовляєте
ся також
синтетичним
шляхом. Являється
міотропним
спазмолітичним
засобом. Він
знижує тонус
і зменшує скоротливу
діяльність
гладеньких
м'язів
і в зв'язку
з цим має судинорозшируючу
і спазмолітичну
дію.
Для
лікування
гестозів
вводиться в
м^язи
або в вену. Для
внутрішньовенного
введення
2 мл 2%
розчину папаверіна
розчиняють
в 10-20 мл
натрія
хлорида
0,9%
і повільно
вводять. При
перевищенні
дози або при
швидкому його
введенні може
виникнути
аритмія, часткова
або повна
атріовентрикулярна
блокада.
Разова
доза - 0,1
г. Добова доза
- 0,3 г.
Н
о - ш
п
а - по
фармакологічній
дії
препарат близький
до папаверіна,
але має дещо
більш сильну
і продовжену
спазмолітичну
активність.
Для
лікування даної
патологів
застосовується
по 2-4 мл
2% розчину
в м^язи
або в вену
2-3 рази на
добу.
Д
і б а з о л- проявляє
судиннорозшируючу,
спазмолітичну
активність,
в деякій мірі
знижує тонус
і розширує^
мозкові судини.
Вводиться
дібазол у вигляді
1% або
0,3%
розчину внутрішньом^язово
внутрішньвенно
по 426 мл 2-3
рази на добу.
Е
у ф і л і
н-посдаблюе
м^язи бронхів^
знижує опір
кровоносних
судин^
розширює
коронарні
судини серця,
знижує тиск
в системі легеневої
системи,
підвищує
нирковий кровообіг,
підвищує діурез
пов'язаний,із
зниженням
канальцево?
реабсорбції.
Викликає
збільшення
о мегіою
води^
елйтролітів,
особливо іонів
натрія
і хлорй.
Препарат стимулює
скорочення
серця, при
цьому підвищує
потребу міокарда
в кисні.
Застосовується
в основному
для внутрішньовенного
повільного
введення
2,4%
його розчин
по 10
мл, які завч^с^о
розводять'
в ІО-2О
мл ізотонічного
розчину натрія
хлорида.
При появі
серцебиття,
тошноти
швидкість
введення зменшують.
Протипоказанням
для застосування
еуфіліну є
коронарна
недостатність
і порушення
серцевого
ритму, виражена
тахікардія.
Разова доза
- 0,25 г Добова
доза - 0,5
г.
П\^
н т о к
с і ф е л і
н (т^р^нтал).
Пр^явля^
судиннорозши-рюю^
дію^ покращує
поо^ачан^гкис^р
ткани^а^\заторможуе
агре-гапію^ромб^итів
і зме^уе
згущення^^бві.
\^
Внут^ішньо^ннр^водят^
0,1 г ^1
а^рула)
в 250^500
мл 5%
, глюкози
ао^
і^^^чного
ро^чи^унатрія
хлориду.
Добова^д^за
-0,^0,3
г.^
Г
а н г л е р
о н - має
холінолітичну,
спазмолітичну
і місце-воанестезуючу
властивість.
Застосовується
для внутрішньом'язо-вого,
підшкірного
і внутрішньовенного
введення у
вигляді
1,5% розчину
по 2 мл.
Разова доза
- 0,06 г(4 мл). Добова,
доза - 0,18(12
мл).
К
у р
а н
т і л(діпірідамол).
Крім
коронаророзширюючої
дії
препарат
зменшує
периферичний
опір і
помірно знижує
артеріальний
тиск. Важливою
особливістю
курантіла
е його властивість
термозити
агрегацію
тромбоцитів
і попереджувати
утворення
тромбів
в судинах.
Застосовується
також для поліпшення
маткове-плапентарного
кровообігу.
2 мл.
препарата
розводять в
200 мл 5%
розчину
глюкози або
реополіглюкіну
і вводять краплинне
в вену.
Н
о в о к
а У
н - місцевий
анестетик.
Застосовується
для лікування
гестозів
з метою зняття
спазма периферичних
судин і покращення
мікроциркуляції
у вигляді
глюкозо-новокаїнової
суміші:-
глюкоза
20%
150 мл +
новокаїн
0^25%
150 мл в вену
повільно краплинне^
8 ОД інсуліна(після
опреділен-чя
чутливості
організма
на новокаїн).
Гіпотензивні
засоби
Механізм
дії різних
груп антигіпертензивних
препаратів
визначається
їх впливом
на різні відділи
регуляпії
судинного
тонуса.
Вище
були охаражтеризовані
фармакологічні
засоби^
які крім основних^
мають гіпотензивні
властивості(див.нейротропні,
седативні^
периферичні
вазоділататори
та спазмолітичні
препарати
різних груп)^
З
а с о б и^
впливаючі на
судинорухІвні(вазомоторні)
пентри головного
мозку. К л о Ф
е л і н (гемітон
катапресан).
Препарат
стимулює
а?
- адренорецептори
судиннорухівних
центрів^
зменшує
потік симпатичних
імпульсів із
ЦНС
і знижує звільнення
норадреналіна
із нервових
закінчень. В
зв'язку
з цим клофелін
має
гіпонзивну
дію^
остання супроводжується
зниженням
серцевого
жикиду
і зменшенням
периферичного
опору судин^
в тому числі
і судин нирок.
Препарат має
також седативну
дію)
пов'язану
із впливом на
ретикулярну
формацію стовбура
мозку.
Для
внутрішньовенного
введення
0^5-1
мл 0^01%
клофеліна
розводять
в 10-20 мл
ізотоничного
розчину
хлорида
натрія
і вводять повільно
на протязі
3-5
хв.
Гіпотензивна
дія розвивається
через 3-5
хв. і продовжується
4-8
год.
Різка відміна
препарата
може
призвести до
підвищення
артеріального
тиску<
Разова
доза - (0)05-0^15
мг) 0^5-1,5
мл 0,01%
розчину. Добова
доза максимальна
- 1,2-1,5
мг(6-8 мл)^
.
. М
е т і л д
о ф
а^(допегіт,
альдомет),
подібно клофеліну
тормозить
симпатичну
імпульсацію
і викликає,
зниження
артеріального
тиску. Гіпотензія
супроводжується
уповільненням
серцевих скоро-чжнь,
зменшенням
серцевого
викиду і периферичного
опору^
Орто-статичної
гіпотонії
^спостерігається.
У більшості
викликає
седативний
ефект. З організму
виділяється
нирками,
сеча при стоянні
набуває темного
кольору^
Препарат проникає
в материнське
молоко.
Максимальна
добова доза
- 3 г(таблетки
по 0,25).
Гангліоблокуючі
препарати^
Гайгліоблокатори
мають властивість
блокувати
Н-холінорепеп-тори
вегетативних
вузлів і в зв'язку
з цим тормозять
передачу нервового
збудження з
прегангліонарних
на постгангліонарні
волокна вегетативних
нервів. При
цьому настає
зниження
артеріального
тиску, що пов'язано
із зменшенням
надходження
судиннозвужуючих
імпульсів
до судин і
розширенням
периферичного
судинного русла
(
в першу чергу
артеріол).
Гангліоблокуючі
препарату
застосовуються
для купірування
гіпертоничних
кризів.^спазмів
периферичних
судин, при важких
формах гестозів,
набряках легенів
та мозку.
Найчастіше
в акушерській
практиці
застосовуються
гангліо-блокатори
коротко^(арфонйд,
імехін)
та середньої
продовженності
дії (пентамін,
бензогексоній^
гігроній)
з метою контрольованої
гіпотонії.
Застосування
гангліоблокаторів
при пізніх
гестозах
вимага^-
надзвичайної
обережності.
На фоні гіповолемі^
що має
місце при гестозах)
проведення
гангліплегі^
може призвести
до невідповідності
судинного русла
ОЦК з подальшим
зниженням
інтенсивності
гемоперфузі^
і поглибленням
важкості
метаболічних
порушень в
організмі
матері і плода.
Допустимо
призначення
гангліоблокаторів
в кінці першого^
під час другого
і в післяродовий
періоди^
а під час вагітності
призначення
цих препаратів
необхідно
обмежити.
На
початку лікування
рекомендується
перевірити
реакцію
хвороб на
малі дози препарата)
вводять половину
середньої
дози і слідкують
за ефективністю
дії.
Слід
зазначити^
що при застосуванні
гангліоблокаторів
хворі .дуже
чутливі до
крововтрати.
Основні
побічні впливи
цих препаратів:ортостатична
гіпотензія,
тахікардія,
атонія кишечника
і сечового
міхура.
П
е н
т а м і н. Застосовується
для контрольовано^
гіпотоні?,
а також
пр
набряку мозку
чи легенів. В
вену повільно
вводять
С,2-С,5
мл 5%
розчину розведеного
^
20 мл 5%
глюкози, або
фізіологічного
розчину, при
необхідності
дозу препарату
підвищують
до 1,5-2 мл
2-3 рази на
добу. В м^язи
можна вводити
0,5-2 мл.
Допільно
препарат титрувати,
для цього
1 мл пентаміну
розчинити
в 9 мл
фізіологічного
розчину і по
показанням
вводити кожну
годину в вену
або в м'язи.
Вища
разова доза
- 0..15
г(3 мл 5%
розчину)
Добова доза
- 0,45(9 мл
5%
розчину).
Б
е н з о г е к
с о н і й. Також
використовується
для керо-ваної
гіпотонії,
має сильну
ганЯіоблокуючу
активність.
Застосовується
для внутрішньовенних
і внутрішньом^язових
введень. При
повторному
застосуванні
препарата
реакція
на нього поступово
зменшується,
що потребує
збільшення
дози. Тому
рекомендується
починати
лікування
з найменших
доз,які дають
необхідний
ефект, а потім
збільшувати
дозу. Його можна
вводити повторно
по 3-4
ін^єкці?
в день. Разова
доза-0^75
г.
Добова доза
- 0.3
г.
І
м е х
і н.
Гангліоблокатор
короткої
дії^
Для контрольованої
гіпотонії
застосовують
внутрішньовенне
введення
0^01%
його розчину.
Для нього
розводять
1 мл 1^
розчину в
100 мл ізотонічного
хлориду натрія
або глюкози:
вводять із
швидкістю
90 крапель
за хвилину,
контролюючи
артеріальний
тиск.
При досягненні
необхідного
ефекту Кількість
крапель
значно зменшують.
Після
припинення
введення розчину
імехіну
артеріальний
тиск відновлюється
через 4-15
хвидин.
Препарат
можна
вводити одноразово
5-10 мл
0,1^
розчину^
потім перейти
на крапельне
введення.
А р
ф
о н
а д.
С
й м п
а т о л і т и ч
н і засоби^
блокуючі
пресинаптичні
закінчення
адренергічних
нейронів.
Р
е з е р
п і н (рауседіл).
Алкалоїд
раувольфій
заспокійли-рс
рпливає
на гентральну
нервову
систему)
також
ма^
гіпотензивну
рл^ст^сть.
Гіпотензія
розвиваються
повільне^
під його
впли^'м
зменшується
вміст
нсгадгеналі^^^
лоф^міна
і
с^''^то^іна
"
ЦНС.
Збільшується
нирковий кровообіг^
посилюється
клубочкова
фільтрація,
Сприяє
розвиткові
брадікардії.
Застосовується
як в середину^
так і парантерально.
Разова
доза - 0^002
г(2 мг)
Добова доза
- 0^01
г(10 мг).
Резерпін
входить до
складу препаратів^
що також
застосовуються
для лікування
гестозів:
а
д
е л ь
ф
а н
-
таблетки)
до складу входить
резерпін
0^0001
г і дігідролазін
0,01
г,
к
р
і с т е п і н -
драже(0^1
мг резррпіна
,
0,5
мг дігідро-ергокрістіна,
5 мг діуретика
клопаміда),
т р
і р
е з і д -
(резерпіна
0,1
мг,,
апресіна
10 мг, гідро-хлортіазіда
10 мг).
В-
Адреноблокатори
А
н а п р
й л і н(обзідан,
індерал).
Послаблюючи
вплив симпатичної
імпульсації
на В-адреноблокатори
серця, анаприлін
зменшує
силу і частоту
серпевих
скорочень,
блокує позитивний
хроно- і
інотропиий
ефект катехоламінів.
Артеріальний
тиск під впливом
анапридіна
знижується.
Гіпотензивну
дія препарати
посілює-ться
р сполученні
з другими
препаратами:
резерпіном,
апресіном,
діуретиками.
Анаприлін
підвищує скоротливу
активність
м'язів
матки.
Препарат
не можна застосовувати
в сполученні
з верапамілом
' (можливі
колапс, асістолія).
Застосовується
в середину по
0,01 і 0,04 г(10
і 40 мг),
внутрішньовенне
по 115 мл
0,1%
розчину(115
мг в ампулі).
А-Адреноблокатори
П
і р
о к
с а н.
Впливає
на периферичні
і центральні
адрено-реактивні
системи.
Застосовується
для зниження
артеріального
тиску^
психічної
напруги при
різних проявах
діенцефально?
пато-логії
симпатико-адреналового
типу^
Препарат має
помірну седативну
дію.
Призначають
в середину^
підшкірне
і в м^язи.
Парантерально
вводять по
1 мл 1%
розчина
1-3
рази в день. П
р а з о з і н(адверзутен).
Препарат
виборне
впливає
на судинні
а^==адренорецептори.
Внаслідок
нього
празозін
блокує судинозвужуючу
дію медіатора
(норадреналіна)
без впливу на
другі сторони
його активності.
Характерною
його дією головним
чином периферична
вазоділя-тапія.
Він виявляє
одночасно
артеріо-і
венорозширюючу
дію,
в зв'язку
з цим
зменшує притік
крові до серця
і зменшує
периферичний
опір.
Знижує
агрегацію
еритроцитів.
Застосовується
невеликими
курсами(таблетками
по 1 мг
і 5 мг).
К
е т а н
с е р і н
-
помірний
а-адреноблокатор.
Блокує т^^^-різні
ефекти серот^на(спазмог^нний
вплив на м'язи
судин^
на-агрегацію
тромбоцитів).
Викликає
розширення
кровоносний
судин І ма^
гіпотензивну
дію. Застосовують
в середину по
20-40
мг,
в м^язи
10 мг(2
мл 0,5)
розчину,
в-в
10-30 мг(2-6
мл).
Антагоністи
іонів:
кальцію.
Препарати
цієї групи
послаблюють
м'язові
волокна і зменшують
опір в коронарних
і периферичних
судинах. Тому
поряд з покращенням
коронарного
кровообігу
і постачання
серця киснем,
розширюють
периферійні
судини і знижують
системний
артеріальний
тиск.
Ефект
антагоністів
кальцію розвивається
поступово і
діють вони
довго.
Препарати
цієї групи
тормозять
скоротливу
активність
матки.
В
е р а п а
м і л (ізоптін,
фіноптін).
Препарат в
акушерстві
можна
застосовувати
як антигіпертензивний
засіб, але його
частіше
призначають
при тахікардії,
що має
місце
при пізніх
гестозах,
або як наслідок
магнезіальне?
терапій.
Вводять краплинне
в вену 2-4.мл
0^25%
розчину(5-10
мг).
Ф
е ні г і д
і н
(корінфар^
ніфеді^іп)-
сильний вазоділя-тор.
Застосовується
як антиангінальний
і антигіпертензивний
засіб. Препарат
сильніше чим
верапаміл)
знижує
діастолічний
артеріальний
тиск. Призначають
в середину по
0,01-0^02
г 3 рази
в день)
для прискорення
дії (під язик).
Механізм
дії полягає
в його спроможності
інгібірувати
проникнення
позаклітинного
кальція
через мембрану.
Це попереджує
рощеп-плення
АТФ^
з яким пов'язано
утворення
енергії^
необхідної
для скорочення
гладеньких
м'язів.
Наслідком
нього
являється
системна
вазоділятапія
і відповідно
зниження
артеріального
тиску. Не сприяє
затримці натрія,
не збільшується
об^єм
циркулюючої
плазми^
Препарат
сильніше ніж
верапаміл
знижує
діастоличний
тиск. Призначають
ніфедіпін
в таблетках
по С^ОІ-С^ОЗ
г(10-30 мг) 3-4
рази.на
добу для прискорення
дії (під
язик) Тривалість
дії
3-4 години.
Засоби
впливаючі на
рентн-ангіотензінову
систему
Антагоністи
ангіотензіна-ІІ
блокують
ангіотензивні
рецептори або
інгібірують
ангіотензін-конвертіруючий
фермент^
який сприяє
перетворення
ангіотензіна-І
в ангіотензін-ІІ.
К
а п
т о п
р
і л (капотен)-
блокатор
ангіотензін-конвертірую-чого
фермента.
Призводить
до розширення
периферичних(головним
чином резистентних)
судин,
зниженню
артеріального
тиску^
зменшення перед
-
1 післянагрузки
на міокард,
покращення
кровообігу
в малому крузі
і функцій
дихання,
зниження опору
ниркових судин
і покращення
кровообігу
в них.
Рекомендується
призначати
каптопріл
з нітратами
при резистентності
судин до останніх.
При
високому
артеріальному
тискові для
прискорено?
ді?
препарат
призначається
сублінгвально
25-50 мг. Добова
доза 75-100
мг.
А
н
а л а п
р
і
л
(енап)
- також
інгібітор
ангіотензін-конверті
рующого
ферментах
Застосовується
в середину по
10-20
мг одноразово
(
в день) Добова
доза не повинна
перевищувати
40 мг.
Діуретичні
засоби
Призначення
їх для
літування
гестозів
повинно проводитися
за суровими
показаннями.
Необхідно
контролювати
кониєнтрапійну
і видільну
функцію нирок^
наявність
симптомів
перегрузки
правих відділів
серця)
рівень ЦВТ,
величину відношення
осмоляльності
сечі до осмоляльності
плазми,
кліренсових
показників,
креати-нину,
сечовини.
В
протилежному
випадку збільшуються
гіповолемія,
погіршується
стан плода.
Сучасні
діуретичні
препарати
ділять на
3 основні
групи: а) салуретики(гіпотіазід,
фуросемід,
урегіт)
; б)
калійзберігачі
(
тріамтерен,
альдактон(верошпірон)^
в) осмотичні
діуретики(манніт,
мочевина).
Найбільш
сильними салуретиками
являються так
названі петлеві
діуретики.
До них відносяться
фуросемід,
етакрінова
кислота
і буфенокс.
Вони діють на
протязі висхідного
відділу
петлі нефрона(петлі
Генле)
і різко пригнічують
реабсорбцію
іонів хлора
і натрія,
посилюють
виділення іонів
калія.
Для
зменшення
стимуляції
ренін-ангіотензіново?
системи рекомендується
комбінірувати^тіазіди
з в-андреноблокаторами
(анапрелін).
Д
і х
л о т і азі д(гіпотіазід).
Призначається
препарат в
середину по
0,025-0,05
г(1-2 таблетки
в день під час
їжі або після
неї,
протягом
3-5-7 днів підряд,
потім робиться
перерва на
3-4 дні) і знову
повторюється
курс.
Одночасно
призначаються
препарати
калія(панангін,
калія хлорід,
аспаркам).
Середня доза
препарата
- 50 мг на добу.
Ф
у р о с е м і д
(лазікс)
- також
салуретик
із групи швидкодіючих
та найбільш
сильних діуретиків.
Діуретичний
ефект пов'язаний
з порушенням
реабсорбції
натрія^
хлора
і калія.
Після
внутрішньовенного
введення
ефект наступає
через декілька
хвилин,
тривалість
ці^
після одноразового
примі-нення
продовжується
протягом
1,5-3
год.
Препарат
ефективний
при нирковій
недостатності,
гіпертензії,
знімає спазм
перифиричних
судин, не
знижує
клубочкову
фільтрацію.
Показання для
призначення
лазікса
в лікуванні
гестозів:
-
генералізовані
набряки,
-
діастоличний
тиск 120
і більше,
-
гостра лівошлункова
недостатність,
-
набряки легенів
і мозку, Середня
добова доза
-60-120 мг.
Осмотичні
діуретики
М
а н
н
і т (маннітол)
- леофівізірована
маса світло-жовтого
кольору. Розчиняється
в воді, дуже
легко в гарячій.
Гіпертонічні
розчини манніта
викликають
сильну діуретичну
дію. Ефект
обумовлений
підвищенням
осмотичного
тиску плазми
і зниженням
реарбсорбції
води. Препарат
не діє на клубочкову
фільтрацію,
виводить з
організму
натрій і суттєво
не діє на
виведення
калію.
Застосовують
у вигляді
10-15-20% розчину
при збереженні
фільтраційної
здатності
нирок:
-
для посилення
діурезу,
-
для зниження
внутрішньочерепного
тиску,
-
для зменшення
набряку мозку,
-
при гострій
нирковій або
нирково-печінковій
недостатності.
Протипоказання:
важка недостатність
кровообігу,
АТ 170 і
вище мм рт.ст.
Розчин готують
перед застосуванням,
препарат повинен
бути безбарвним
і без запаху,
розчинником
можуть бути
вода для ін'єкцій
або 5%
глюкоза. З
профілактичною
метою доза
препарата
складає
0,5г/кг,
з
лікувальною
1-1^5
г/кг.
Добова доза
не повинна
перевищувати
140-180 г.
При
застосуванні
манніта
на фоні олігурії
необхідно
провести маннітоловий
тест(ввести
10 мл 20%
розчину препарата
на протязі
10-15 хв).
Якщо через
годину виділиться
сечі більше
ЗО мл^
то інфузію
доцільно
продовжувати.
М
о ч
е в и н
а (
карбамід)
- діуретичний
ефект пов^язаний
з дією
цілих
молекул мочевини^
в організмі
вони не піддаються
обмінним процесам
і фільтруються
у великій кількості
50-60% через
клубочки без
зворотнього
всмоктування.
Високий осмотичний
тиск в канальцях
визиває
сильний діуретичний
ефект.
Показання
для застосування:
-
попередження
і зменшення
набряку мозку,
-
зменшення
набряку легенів.
Використовують
30% розчин:
який готують
на 10%
глюкозі. Розчинення
проходить з
поглинанням
тепла(розчин
охолоджується).
Тому його видержують
поки температура
розчину не
досягне кімнат-ної.
Вводять
розчин із швидкістю
40-60-80 крапель
в хвилину. Загальна
доза 0,5-1,5
г(в середньому
1 г) мочевини
на 1 кг
ваги тіла. Ефект
заявляється
через 15-30
хв.
досягає
максимума
через
1-1,5 год
і продовжується
5-6 год
і більше. При
необхідності
можна вводити
повторно через
12-24
год.
Екстракти
і настої
із рослин, що
мають сечогінний
і антиазотемічний
ефекти,
З
цією
метою застосовуються
плоди ялівця^можжевельник),
трава хвоща
польового,
листя брусники,
бруньки березові
та інш.
В аптечній
мережі є сечогінні
збори №1,
№2.
Засоби,
регулятори
м^тя^пл^^^м^
проп^^^^.
Кислота
аскорбінова(вітамін
С). Приймає участь
в регуляцій
окисно-відновних
процесів,
вуглеводного
обміну, звертанні
крові,
регенерацій
тканин,
утворенні
стероїдних
гормонів.
Добова
доза - 1- 3
мл 5%
розчину^
парантерально.
К о к
а р
б о к
с і л а з а-
кофермент,
що утворюється
із тійміна
в процесі
його перетворення
в організмі.
Біологічні
властивості
кокарбоксилази
повністю не
співпадають
з властивостями
тіаміна
і для лікування
гіпо- і авітаміноза
В^
кокарбоксилазу
не застосовують.
Препарат покращує
вуглеводний
обмін,
тому він застосовується,
як компонент
комплексної
терапій.
Вводиться в
м^язи,
в вену. Добова
доза - 0,05-0,1
г(50-100 мг).
Т
о к
о ф
е р о л а а п
е т а т (вітамін
Е) - природний
антиоксидант).
Захищає різні
речовини від
окисних змін.
Бере участь
в синтезі білків,
проліферації
клітин, у тканинному
диханні та в
інших важливих
процессах
клітинного
метаболізма.
Застосовують
препарат в
середину і
внутрішньом^язово.
Добова доза
-100-200 мг.
Ф
о л і є в а к
й с л о т
а (вітамін В).
Разом
з вітаміном
В^^
стимулює
ерітропоез,
приймає
участь в синтезі
амінокислот,
нуклеїнових
кислот, пуринів^
в обміні холіна.
Призначають
в середину по
О.ООІг-
3-4 рази на
день.
Г
л у т а м і н
о в а к
й
с л о т а
(амінокислота).
Приймає участь
в азотистому
обміні речовин,
сприяє
знешкодженню
аміака,
синтезу ацетилхоліна
і аденозінтрифосфорно^
кислоти, переносу
іонів калія.
Призначають
в таблетках
по 0,25 за
15-20 хв. до
прийняття їжі.
Е
с е н ц і а л е -
комплексний
препарат до
складу якого
входять фосфоліпіди,
вітаміни В^,
В^р, нікотінамід,
пантотенова
кислота.
Препарат
покрашує
функцію печінки,
підвищує активність
амінотрансфераз,
поліпшує
мікроциркуляцію.
Застосовується
в середину у
вигляді капсул
по 2
капсули З рази
в день. В вену(в
розчині глюкози)
по 10 мл
в день.
С
і р
е п
а р
- до його
складу входить
ціанкоболамін
10 мкг)
вуглеводи,
амінокислоти,
пуріни.
Застосовується
з метою покращення
функцій
печінки.
Перед його
введенням
необхідно
провірити
чутливість
організма,
для цього слід
0,1-0,2
мл ввести в
м^язи^
При відсутності
реакці?
допускається
його застосування.
Вводити
в м^язи
або в вену по
2-3 мл один
раз на добу.
Специфічні
антидоти
У
н
і т і о л -
призначається
для лікування
гестозів
з метою детоксікапії
організмах
Вводиться в/в,
в м^язи
по 5-10 мл
5%
розчину кожний
день або через
день^
Г
л ю
к
о з а -
При веденні
в вену гіпертоничних
розчинів глюкози
підвищується
осмотичний
тиск крові,
рідина відтікає
із тканин в
судинне русло,
підвищується
процеси обміну
речовин, покращується
антитоксична
функція
печінки, підвищується
діурез, при
згортанні
глюкози в тканинах
виділяється
значна кількість
енергій,
яка необхідна
для здійснення
функцій організма.
Застосовують
10-20% розчини
глюкози по
250-300 мл на добу,
бажано в розчин
додавати аскорбінову
кислоту^
Для кращого
засвоєння
глюкози рекомендується
вводити інсулін
із розрахунку
І одиниця
на 4-5 гр
сухо?
глюкози.
Г
і п а р і н
- антикоагулянт
прямої дії,
інгібітор
звертання
крові.
Виробляється
в організмі
людини ^^щр^рмм
базофільними
(тучними)
клітинами.
Разом з фібрінолізіном
входить до
складу фізіологічної
протизвертаючої
системи крові.
Безпосередньо
має вплив на
фактори звертання,
що знаходяться
в крові(ХП,
XI, X, УП,
11)^
має антитромботичну
і антигрегаційну
дії.
Крім
цього
гепарін
приймає участь
у формуванні
імунологічних
реакцій,
має гіпотензивну
дію, блокує
токсичні основи,
приймає участь
в метаболізмі
ліпідів і багатьох
гормонів, впливає
на властивості
клітинних
мембран, сприяє
постачанню
тканинам кисню.
Вплив
гепаріна
контролюється
часом
звертання
крові.
Антагоністом
гепаріна являється
протамін сульфат.
Розчин гепаріна
для ін^екпій
випускається
з активністю
5000^
10000^
2000 ОД в
1 мл.
Застосовується
по 5000 ОД
в вену краплинне
на реополіглюкіні^
чи плазмі^
^^ Т
р
е н
т а л -
пентоксіфілін.
Розширює судини,
сприяє
покращенню
постачання
тканинам кисню^
тормозить
агрегацію
тромбо-питів
і зменшує згущення
крові.
Застосовується
для покращення
матково-плапентарного
кровообігу.
Призначається
в середину,
в вену. Для
внутрішньовенного
крапея^ме^о
введення
0,1
г(1 ампула) розчиняють
в 250-500 мл
ізотонічного
розчину натрія
хлоріда
або в 5%
глюкозі.
Плазмозамінюючі
розчини
Р
е о п
о л і г л ю
к
і н- низькомолекулярний
декстран.
Зменшує
агрегацію
форменних
елементів
крові, сприяє
переміщенню
рідини з тканин
в кров'яне
русло. В зв'язку
з цим
зменшується
в'язкість
крові, відновлюється
кровообіг в
дрібних капілярах,
має дезінтоксикапійний
ефект. З організма
виводиться
нирками в першу
добу біля
70%.
Добова доза
не більше
400-500 мл. Р е о
г л ю м а н
- до його
складу входить
10%
розчин декстрана,
5%
манніт 1^^^9%
натрія хяорид.
Препарат
має поліфункпіональні
властивості^
зменшує в'язкість
крові, сприяє
відновленню
кровообігу
в дрібних капілярах,
знижує
агрегацію
формених елементів
крові, викликає
дезінтоксикаційну
осмодіуретичну
і гемодинамічну
дії.
Вводять
реоглюман
в вену крапельне,
починаючи з
5-10 крапель
зя
хвилину
на протязі
10-15 хв
з перервами
на 2-3
хвилини. При
відсутності
побічних ефектів
кількість
крапель збільшують.
Добова
доза - 400-500
мл.
Г
е м о
д е
з - водно-соляний
розчин,
до складу
якого входять
6% низькомолекулярний
магнія,
хлора.
Препарат
посилює
нирковий
кровообіг,
підвищує
клубочкову
фільтрацію
і збільшує
діурез.
На
сучасному
етапі
гемодез
для лікування
гестозів
(особливо
важких
його форм)
застосовується
рідко, не більше
400 мл на добу.