Роль жінки в суспільстві Жінка - це насамперед індивідуальна
особистість, це
людина, яка живе, є невід’ємливою складовою суспільства і виконує в ньому важливу і безпосередньо потрібну роль. Хочу наголосити, що
саме слово роль вжито не в театрально-видовищному. Роль, яка через виховання, забобони, закони, думку оточуючих та інші важелі впливу стає неусвідомлюваною. Але ми розуміємо і знаємо, що це неправильно.
Людина повинна
мати свою думку і не боятися її висловлювати і втілювати в
життя, а не весь час жити, керуючись нав’язаними чужими інтересами. Тоді хотілося б знайти
відповідь на питання, яка ж насправді роль
жінки у суспільстві? Багато хто думає, що ця роль обмежується материнством і домогосподаркою, яка повинна дбати про затишок в домі і чоловіка. Така собі роль сірої миші. Та ми живемо вже в ХХІ столітті і знаємо, що всі
люди, незважаючи на стать, є рівними в своїх правах і доволі непогано цим користуються. Перш за все, хотілося б зазначити, що в сучасній Україні жінка реально користується рівними з чоловіком правами щодо доступу до освіти і це дуже важливо і однією з основних ланок, за допомогою якої жінка може реалізувати себе будь-де, відчути себе повноцінною людиною. Очевидним є те, що безперечним досягненням людства, яке входить в третє
тисячоліття, стала розробка основних
стандартів гуманістичного принципу рівності визнання
того, що всі люди рівні, незалежно від будь-яких ознак. У системі освіти світового оновлення і реформування Україна прагне до творення громадського суспільства на нових гуманістичних засадах, що є передумовою демократичного устрою. Невід’ємною складовою демократичного громадянського суспільства виступає гендерна
культура, формування якої передбачає утвердження рівності прав, забезпечення партнерства між чоловіками і жінками, взаємної відповідальності у створенні умов для вільного розвитку і реалізації особистості. Відомо, що сучасне українське
суспільство знаходиться на такому етапі свого розвитку, де
знання і
інформація стають основним
ресурсом і рушієм його ефективного функціонування, визначають нові форми економічного зростання, можливості дієвого
управління і соціальних змін.Ю.Кріспива пише: «Якщо говоримо про жінку і не можемо сказати ким вона є(без ризику посягнути на її своєрідність), то чи не інакше буде і з матір’ю, оскільки материнство – це тільки
функція «другої статі2, якій чітко можна приписати
існування?»[ 5; 497]. Та роль жінки як матері є дуже важливою, тим більше, що вона поєднується, причому дуже добре, і з іншими ролями, які прагне здобути жінка.Хотілося б ще висвітлити роль жінки як
письменниці. Чи підходить ця роль саме жінці. «А чи можливо люди жіночої статі бездарні в цьому напрямку? Проте ще з минулих століть ми знаємо таких визначних і талановитих
письменниць як Марко Вовчок, Наталя Кобринська, Олена Пчілка,
Леся Українка,
Ольга Кобилянська і багато-багато інших, які своєю творчістю полонять душі і до сьогодні. Їхнє письмо особливе, талановите і ні чим не гірше від чоловічого. Проте потрібно було не тільки мати
талант митця, а й виникає необхідність зруйнувати чоловічий міф про нездатність жінки бути автором у силу біологічних та
психологічних особливостей, адже «патріархальна
свідомість стверджує, що жінка не може творити, їй недоступна трансцендентність і світо перетворююча активність» [2; 12].