Розрахункова осаду фундаменту під колону 1 менше граничної, отже перепроектування фундаменту не потрібно. Розрахунок осідання фундаменту під колону 2:
Малюнок 3.5. - Схема до розрахунку опади фундаменту під колону 2 P MAX = 333,333 кПа
№ шару
Zi, м
hi, м
Ei
Si
0
0
0
-
-
16,371
0
1
316,962
-
-
-
1
0,5
0,5
18,19
9,095
25,466
0,66667
0,8203
260,013
288,488
19000
0,6073
2
1,1
0,6
16,48
9,888
35,354
1,46667
0,4423
140,202
200,108
10000
0,9605
3
1,7
0,6
16,48
9,888
45,242
2,26667
0,2377
75,3324
107,767
10000
0,5173
4
2,3
0,6
16,48
9,888
55,13
3,06667
0,1417
44,904
60,1182
10000
0,2886
5
2,5
0,2
16,48
3,296
58,426
3,33333
0,122
38,6694
41,7867
10000
0,0669
6
3,1
0,6
9,7
5,82
64,246
4,13333
0,0824
26,1018
32,3856
10000
0,1555
7
3,7
0,6
9,7
5,82
70,066
4,93333
0,059
18,7008
22,4013
10000
0,1075
S =
2,7035
Розрахункова осаду фундаменту під колону 1 менше граничної, отже перепроектування фундаменту не потрібно. Розрахунок осідання фундаменту під колону 5:
Малюнок 3.6. - Схема до розрахунку опади фундаменту під колону 5 P MAX = 440,903 кПа
№ шару
Zi
hi
Ei
Si
0
0
0
-
-
16,371
0
1
424,523
-
-
-
1
0,5
0,5
18,19
9,095
25,466
0,47619
0,9252
392,752
408,637
19000
0,8603
2
1,34
0,84
16,48
13,84
39,3092
1,27619
0,5658
240,212
316,482
10000
2,1268
3
2,18
0,84
16,48
13,84
53,1524
2,07619
0,3164
134,306
187,259
10000
1,2584
4
2,5
0,32
16,48
5,274
58,426
2,38095
0,2574
109,259
121,783
10000
0,3118
5
2,82
0,32
9,7
3,104
61,53
2,68571
0,2146
91,1026
100,181
10000
0,2565
6
3,66
0,84
9,7
8,148
69,678
3,48571
0,1381
58,6436
74,8731
10000
0,5031
7
4,5
0,84
9,7
8,148
77,826
4,28571
0,0957
40,6226
49,6331
10000
0,3335
8
5,34
0,84
9,7
8,148
85,974
5,08571
0,0697
29,5765
35,0996
10000
0,2359
9
6,18
0,84
9,7
8,148
94,122
5,88571
0,0527
22,3893
25,9829
10000
0,1746
S =
6,0608
Розрахункова осаду фундаменту під колону 5 менше граничної, отже перепроектування фундаменту не потрібно.
3.6. Перевірка міцності підстилаючих шару грунту основи
Так як в межах стиснутої товщі основи грунт з малим модулем деформації відсутній, то перевірку міцності слабкого шару грунту проводити не потрібно.
3.7. Розрахунок стійкості фундаментів на плоский зсув
Метою розрахунку основ за несучої здатності є забезпечення міцності і стійкості підстав, а також недопущення зсуву фундаменту по підошві і його перекидання. Розрахунок стійкості фундаментів на зсув по підошві проводиться при дії великих горизонтальних навантажень, діючих на фундамент (горизонтальні сили і бічний тиск грунту засипки на фундаментну стінку в підвальних приміщеннях). Так як горизонтальна сила F hII = 12 кН невелика, а стінка з фундаментних блоків відсутня, то розрахунок стійкості фундаментів на плоский зрушення не потрібно.
3.8. Розрахунок стійкості фундаментів на вплив дотичних сил морозного пученія грунту
Так як будівля ремонтного цеху проектується з підвалом і всі проектовані фундаменти знаходяться в підвалі на глибині, де відсутня промерзання, то перевірку стійкості фундаментів на вплив дотичних сил морозного пученія грунту можна не проводити.
4. Проектування пальових стрічкових і кущових фундаментів
4.1. Визначення розрахункових навантажень
Розрахунок пальових фундаментів і їх основ виробляють за граничними станами двох груп: 1) по першій групі - по міцності конструкцій паль, пальових ростверків; по несучої здатності грунту основи пальових фундаментів і паль; по стійкості підстав пальових фундаментів в цілому при горизонтальних навантаженнях або підставах, обмежених спадними укосами; 2) по другій групі - по опадам підстав пальових фундаментів від вертикальних навантажень; за переміщенням паль від дії вертикальних, горизонтальних навантажень і моментів; за освітою чи розкриття тріщин в елементах залізобетонних конструкцій. При виконанні розрахунків за першою групою граничних станів приймають розрахункові навантаження, які обчислюють за формулами: ; , де N I, M I-відповідно розрахункові значення навантаження і моменту, що діють на палі; - Коефіцієнт надійності за навантаженням ( ); N n, M n - відповідно нормативні значення навантаження і моменту. Для фундаменту 1:
Для фундаменту 2:
Для фундаменту 5:
4.2. Призначення розмірів ростверку і глибини його закладення
Розрахунок пальового варіанти фундаментів починається зі складання розрахункової схеми, де зображується геологічний розріз з основними характеристиками грунтів. Надалі за вказаною розрізу вибирається опорний шар для паль і довжина паль. При проектуванні пальового фундаменту під його мінімальні розміри в плані визначаються кількістю паль в кущі. Приймаються мінімальні розміри ростверку в плані 1,5 х1, 5 м. Розміри ростверків по висоті приймаються кратними 15 см. Відмітка обрізи приймається на 15-20 см нижче планувальної позначки або відмітки підлоги приміщення. Глибина закладення підошви ростверку залежить від факторів, зазначених для фундаментів мілкого закладення, але в першу чергу від конструктивних особливостей будівлі і споруди і від пучіноопасності верхнього шару грунту, в якому буде розташовуватися ростверк.
Вибір типу паль залежить від інженерно-геологічних умов будмайданчика, величини і характеру навантажень, що діють на фундаменти, наявності в будівельних організаціях необхідного палебийного обладнання, обмеженості умов будівництва. Палі за характером роботи поділяють на палі-стійки і висячі (палі тертя). Паля-стійка працює як стисла стійка. Вона передає навантаження тільки нижнім кінцем на великоуламкові, скельні або малосжімаемие пилувато-глинисті грунти. Коли під нижнім кінцем палі залягають стисливі грунти, навантаження передається на грунти основи і бічною поверхнею, і паля є висячої або палею тертя. Такі палі більш економічні при малому поперечному перерізі і великій довжині. Вибір типу паль проводять на підставі даних інженерно-геологічних вишукувань. У проекті використовуємо палі З 6 30 - палі квадратного поперечного перерізу діаметром 30 см і завдовжки 6.
Малюнок 4.1. - Розрахункова схема пальового фундаменту під колону 1
Малюнок 4.2. - Розрахункова схема пальового фундаменту під колону 2
4.4. Визначення несучої здатності паль по грунту
Навантаження, що допускається на палю визначається з умови її несучої здатності по грунту і матеріалу. При визначенні числа паль на фундамент використовується менше значення допустимої навантаження на палю. Пальові фундаменти і окремі палі за несучої здатності грунтів основи (несуча здатність паль по грунту) розраховуються за формулою: , де N - повна розрахункова вертикальне навантаження на палю, яка складається з розрахункових навантажень: N 01 - прикладеної в рівні обрізу фундаменту; N P 1 - ваги ростверку; N ГР1 - ваги грунту на консолях ростверку. Розрахуємо несучу здатність палі для фундаменту під колону 5, до обріза якого прикладається найбільше навантаження. У проекті N знаходиться за формулою:
= 1872 кН +50,625 кН = 1922,625 кН
Малюнок 4.3. - Розрахункова схема до оцінки несучої здатності висячої забивний палі по грунту Несуча здатність висячих паль визначається як сума опорів грунтів основ під нижніми кінцями паль і по їх бічної поверхні за формулою: , де , , - Зовнішній периметр поперечного перерізу палі.
Таблиця 4.1 Визначення
Характеристика грунту
z i, м
h i, м
f i
1,15
0,5
32,9
16,45
Пісок пилуватий, середньої щільності, маловологі
2,4
2
22,6
45,2
4,4
2
27,4
54,8
6
1,2
31
37,2
Розрахунковий опір під нижнім кінцем палі R: R =
4.5. Визначення несучої здатності палі за матеріалом
Несуча здатність палі за матеріалом на стиск для залізобетонних паль визначається за формулою:
де F m - несуча здатність палі за матеріалом, кПа; - Коефіцієнт умов роботи палі = 1 (при розмірі поперечного перерізу палі більше 200 мм); - Коефіцієнт, що враховує умови завантаження, гнучкість та інше (для паль, повністю знаходяться в грунті, = 1); R b - розрахунковий опір бетону при осьовому стиску (призмова міцність), кПа; А - площа поперечного перерізу палі, м 2; R st - розрахунковий опір арматури стиску, кПа; A S - площа всіх поздовжніх стрижнів арматури. R b = 14500 кПа R АРМ = 280000 кПа S АРМ = S b = 0,09 м 2
Для подальшого розрахунку приймаємо несучу здатність палі по грунту F d = 383,1 кПа
4.6. Визначення кількості паль у ростверку
Необхідну кількість паль визначається за формулою: , де N 1 - повна розрахункове навантаження, що передається на палі, приведена до підошві плити ростверку, кН; F d - несуча здатність палі по грунту; - Коефіцієнт надійності ( = 1,4); - Коефіцієнт, що враховує роботу паль при наявності моменту зовнішніх сил у рівні підошви ростверку і який приймається рівним 1,1 - 1,2.
Необхідно збільшити довжину паль до 12 м для зменшення їх кількості в ростверку.
Малюнок 4.4 - Розрахункова схема до оцінки несучої здатності палі по грунту для колони 5 Таблиця 4.2 Визначення
Характеристика грунту
z i, м
h i, м
f i
1,15
0,5
36,05
18,025
Пісок пилуватий, середньої щільності, маловологі
2,4
2
44,4
88,8
4,4
2
54,2
108,4
6,4
2
58,8
117,6
8,4
2
62,6
125,2
Суглинок напівтвердий I L = 0,30
10
1,2
46,0
55,2
Розрахунковий опір під нижнім кінцем палі R: R =
палі довжиною по 10 м Розрахуємо несучу здатність палі для фундаменту під колону 2: У проекті N знаходиться за формулою:
Малюнок 4.6. - Розрахункова схема до оцінки несучої здатності палі по грунту під колону 1 Розрахунковий опір під нижнім кінцем палі R: R =
палі довжиною по 12 м
4.7. Конструювання пальових фундаментів
Пальові фундаменти залежно від розміщення паль в плані слід проектувати у вигляді: а) одиночних паль - під окремі опори; б) пальових стрічок - під стіни будівель і споруд при передачі на фундамент розподілених по довжині навантажень з розташуванням паль у два ряди і більше; в) пальових кущів - під колони з розташуванням паль в плані на ділянці квадратної, прямокутної та інших форм; г) суцільного пальового поля - під важкі споруди з палями, рівномірно розташованими під всією спорудою і об'єднаними суцільним ростверком, підошва котого спирається на грунт.
Малюнок 4.7. - Конструювання пальового фундаменту під колону 1
Малюнок 4.8. - Конструювання пальового фундаменту під колону 2
Малюнок 4.9. - Конструювання пальового фундаменту під колону 5
4.8. Визначення фактичної навантаження на палі
Розрахунок полягає у визначенні фактичних навантажень, що діють на палі пальового фундаменту, і порівнянні їх з розрахунковим навантаженням, що допускається на палю (по грунту). Для центрально навантаженого пальового фундаменту перевіряється умова
Для позацентрово навантаженого пальового фундаменту: , де N I, M xI, M yI - відповідно розрахункова вертикальне навантаження, моменти щодо центральних осей X і Y плану пальового фундаменту в площині підошви ростверку; X і Y - відстані від центральних осей до найбільш віддаленої паль, для якої обчислюється фактичне навантаження; X I і Y I - відстані від центральних осей до осі кожної осі палі фундаменту. Необхідно дотримуватися умова: Якщо , Необхідно збільшити число паль або їх довжину з метою підвищення несучої здатності паль по грунту. Не слід допускати недовикористання несучої здатності паль більш ніж на 15%, перевантаження паль від постійних і тривалих навантажень більш ніж на 5%. При N Ф <0 належить розрахувати палі на висмикують навантаження (при цьому необхідно, щоб N Ф MIN b). Розрахунок пальового фундаменту № 1
704,4 <765,82 кН, умова виконується з 8% недовикористанням несучої спроможності палі. Розрахунок пальового фундаменту № 2
450 <697,26 кН, умова виконується з 35,5% недовикористанням несучої спроможності палі. Зменшення кількості паль до 1 не проводиться з конструктивних міркувань. Розрахунок пальового фундаменту № 5
588 <664, 9, умова виконується з 11,6% недовикористанням несучої здатності паль.
4.9. Розрахунок паль на горизонтальні навантаження
Розрахунок паль на спільну дію вертикальних, горизонтальних навантажень і моментів повинен включати: а) розрахунок деформацій паль, який зводиться до перевірки дотримання умов:
де U P і - Розрахункові величини горизонтального переміщення голови палі і кута її повороту; U U і - Гранично допустимі величини зазначених деформацій; б) розрахунок стійкості грунту основи, що оточує палю; в) перевірку перерізів паль на міцність (тріщиностійкість). Суворе вирішення зазначених завдань дається в СНиП 2.02.03 - 85 і керівництві до нього. У даному курсовому проекті розрахунок паль на горизонтальні навантаження не проводиться.
4.10. Перевірка тисків в основі пальового фундаменту як умовно масивного
Розрахунок кущових пальових фундаментів під промислові і цивільні будівлі по деформаціям проводиться як для умовно масивного фундаменту на природній основі. Перед розрахунком опади перевіряють міцність основи фундаменту в рівні вістря паль. Межі умовного фундаменту визначаються знизу - площиною АТ, що проходить через нижні кінці паль; з боків - вертикальними площинами АБ і ДВ, віддаленими від зовнішніх граней крайніх рядів вертикальних паль на відстані зверху - поверхнею планування грунту БВ. Тут - Робоча довжина палі, що дорівнює сумі товщин шарів грунту, що прорізаються висячими палями:
де - Розрахункові значення кута внутрішнього тертя грунту в межах відповідних ділянок палі h 1, h 2, ..., h n.
Малюнок 4.10. - Розрахункова схема до перевірки тиску в підставі пальового фундаменту 1
де N II - сума розрахункових навантажень у площині підошви пальового фундаменту, кН; R - розрахунковий опір грунту основи умовного масиву в рівні вістря палі; N II = N 0 II + N PII + N CBII + N ГР II, де N 0 II - задана навантаження, прикладена до обріза ростверку, кН; N PII - вага ростверку, кН; N CBII - вага паль, кН; N ГР II - вага грунту в обсязі умовного масиву, кН;
де b P, l P, d P - відповідно ширина, довжина і висота ростверку, м; - Питома вага бетону, що приймається рівним 24 кН / м 3.
Вага палі визначається за формулою:
де n C - число паль у ростверку; d - розмір поперечного перерізу палі, м; l - довжина палі, м; - Питома вага залізобетону, що дорівнює 25 кН / м 3.
Вага грунтового масиву визначається за формулою:
де h 1, h 2, ... h n - потужність шарів грунту в межах від підошви ростверку до вістря палі, м; - Питома вага відповідних шарів грунту в межах робочої довжини палі, кН / м 3, з урахуванням вісового дії води.
Малюнок 4.12. - Розрахункова схема до перевірки тиску в підставі пальового фундаменту 5
N II = N 0 II + N PII + N CBII + N ГР II =
перевірка виконується.
4.11. Розрахунок осідання основи пальового фундаменту як умовно масивного
Розрахунок опади кущового пальового фундаменту умовно масивного проводиться так само, як фундаменту мілкого закладання. Розрахунок опади пальового фундаменту 1 методом пошарового підсумовування деформацій: P II = 268 кПа - фактичне середній тиск; - Природне тиск в рівні підошви; - Додатковий тиск; h 1 = 0,4 b y = - Товщина елементарних шарів. Співвідношення сторін підошви
S = 0,506 см U = 8 см - умова виконується. Розрахунок опади пальового фундаменту 2 методом пошарового підсумовування деформацій: P II = 212,67 кПа - фактичне середній тиск; - Природне тиск в рівні підошви; - Додатковий тиск; h 1 = 0,4 b y = - Товщина елементарних шарів. Співвідношення сторін підошви
S = 0,4122 см U = 8 см - умова виконується. Розрахунок опади пальового фундаменту 5 методом пошарового підсумовування деформацій: P II = 254,87 кПа - фактичне середній тиск; - Природне тиск в рівні підошви; - Додатковий тиск; h 1 = 0,4 b y = - Товщина елементарних шарів. Співвідношення сторін підошви
Техніко-економічне порівняння варіантів дозволяє зробити вибір найбільш ефективного варіанту. Економічне порівняння виконується наступним чином. За розрахованими варіантами визначають обсяги, м 3: земляних робіт, фундаменту, підготовки під фундамент, ростверку і паль, зворотної засипки грунту. Для полегшення розрахунків обсяги робіт визначаються на один фундамент під колону. При цьому необхідно враховувати вказівки норм по допустимої величиною крутизни укосів залежно від виду грунту і глибини розробки котловану. Знаючи всі обсяги будівельних робіт, можна визначити вартість зведення фундаментів мілкого закладення й пальового. Подібні розрахунки проводять відповідно до ЕРЕР стосовно до району проектування. У даному курсовому проекті використовуються укрупнені розцінки.
Малюнок 5.1. - Схеми для розрахунку обсягів земляних робіт при спорудженні фундаментів.
Таблиця 5.1. Відомість обсягів і вартості основних робіт зі спорудження фундаменту
Варіант 1. Фундамент на природній основі
Найменування робіт
Од. ізм.
Обсяг робіт
Вартість, руб.
одиниці
загальна
Розробка грунту Монтаж фундаменту Засипка пазух
м 3 м 3 м 3
8,14 2,25 5,89
2 59,2 2
16,28 133,2 11,78
161,26
Варіант 2. Пальовий фундамент
Розробка грунту Занурення паль Бетонування ростверку Засипка пазух
м 3 м 3 м 3 м 3
4,99 4,21 1,15 3,84
2 85,2 29,6 2
9,98 358,6 34,04 7,68
410,3
Варіант 1 з меншою вартістю вважається більш ефективним, тому виробництво робіт по влаштуванню фундаментів буде присвячено пристрою стовпчастих фундаментів мілкого закладення. Виробництво робіт по влаштуванню фундаментів, що споруджуються у відкритих котлованах У даному розділі на основі вивченого курсу "Технологія будівельного виробництва" даються стислі провадження робіт при пристрої фундаментів, що споруджуються у відкритих котлованах, в порядку їх технологічної послідовності.
5.1 Підготовчі роботи
Підготовчі роботи передбачають очищення території майданчика від пнів, будівель, сміття, планування території, влаштування водовідвідних споруд, перенесення підземних комунікацій, влаштування тимчасових доріг, підведення електроенергії для роботи машин та освітлення, огорожа території будівництва, пристрій складських та службових приміщень і т.д.
5.2 Геодезичні роботи
Перед початком проведення робіт необхідно зробити розбивку осей будівель, тобто прив'язку головних розбивається ліній до координатами будівельної сітки, після чого здійснюється розбивка котловану і траншей під фундаменти. Осі головних, розбивочних ліній представляють собою поздовжні і поперечні осі будівлі, потім відміряються відстані до осей стін або колон. Ці осі закріплюють на відстані 2 - 3 м від бровки котловану на спеціально встановленій обноске, яка влаштовується з стовпів з прибитими до неї дошками. Верхня кромка стовпчиків повинна мати гостру поверхню. Верхні кінці всіх дощок повинні знаходитися на одній позначці. Осі стін і котлованів повинні бути позначені та пронумеровані фарбою, а в дошки вбиті цвяхи, до яких кріпиться дріт для перенесення кордону котловану або осі фундаменту в котлован. На поверхні землі контури котловану відзначають кілочками.
5.3 Розробка грунту
Розробка грунту в котлованах виробляється трьома основними способами: механічним (екскаваторами, бульдозерами, скреперами), гідромеханічним (із застосуванням землесосних снарядів і гідромоніторів) і вибухом. У практиці міського будівництва найбільш поширеним є механічний спосіб розробки грунту, коли грунт відвозяться автомобілями або розробка проводиться у відвал. Грунт в котлованах не добирається до проектної відмітки на 20-25 см. Вибір механізму для риття котловану проводиться з урахуванням виду грунту. При маловлажних грунтах і неглибоких котлованах у разі, коли відвальний грунт залишається на місці будівлі, для влаштування котлованів можуть застосовуватися бульдозери, екскаватори з прямою і зворотною лопатою і драглайни. При дуже вологих і насичених водою грунтах, уривка може здійснюватися лише з поверхні, так як установка екскаватора на дні котловану і рух автомобілів, отвозящіх грунт, призводять до порушення структури грунту, що є підставою споруди.
5.4 Підготовка підстави
Підготовка підстави є відповідальним процесом при зведенні фундаментів. Безпосередньо перед зведенням фундаментів проводиться розробка недобору грунту в котловані малими засобами механізації. При влаштуванні монолітних фундаментів, коли нерівності дна котловану заповнюються розчином або бетоном і тим самим забезпечують контакт фундаменту з основою, зачистка може виконуватися з деякими нерівностями. У зимовий час останній шар грунту слід видаляти безпосередньо перед укладанням фундаменту. Якщо була допущена розробка грунту нижче проектної відмітки дна котловану, то роблять підсипку місцевим грунтом з ущільненням його до природної щільності. Якщо немає механізмів для ущільнення, то підсипають пісок, щебінь або гравій. Якщо дно котловану було змочену після його уривки, то розмоклий грунт повинен бути видалений до глибини, при якій він зберіг свою природну вологість. Після цього підсипають місцевий грунт з ущільненням до проектної позначки. Можна не зрізати розмоклий грунт, а втрамбовують в нього цегельний щебінь, який "відсмоктує" воду з грунту і зменшує його вологість. Поверхня щебеню покривають так званої "стяжкою" у вигляді тонкого шару шару цементного розчину. При збірних фундаментах на дно котловану укладають шар крупного піску товщиною 10-15 см. Ширина піщаної підготовки повинна бути на 50 - 60 см більше ширини підошви фундаменту. Потім шаблоном (дошкою) розрівнюють пісок і ущільнюють його механічними трамбівками або вручну. Закінчення робіт з підготовки підстави фіксується спеціальним актом приймання котловану. В акті повинна бути вказана глибина котловану. Вигляд і стан грунту, відповідність з характеристиками, зазначеними в проекті. Монтаж збірних і бетонування монолітних фундаментів Монтаж збірних фундаментів може здійснюватися або з бровки котловану, або з дна котловану, або комбінованим способом. Вибір способу монтажу залежить від багатьох факторів, головними з яких є грунтові умови майданчика, конфігурація будинку і його розміри, вид механізму і його параметри. Монтаж фундаментів може проводитися тракторними, автомобільними або баштовими кранами. Вибір типу крана для монтажу фундаментів здійснюється в залежності від максимальної ваги конструкції і вильоту стріли крана. Зведення монолітних фундаментів, застосовуваних під колони або стовпи, здійснюється в опалубці. Комплексний процес спорудження окремих монолітних фундаментів включає пристрій опалубки, збірку і установку арматурних каркасів, подачу і ущільнення бетонної суміші і догляд за нею. У залежності від місцевих умов і наявного устаткування зведення монолітних фундаментів може здійснюватися по будь-якій технологічній схемі. При цьому вантажопідйомність кранів на максимальному вильоті крюка повинна бути не менше 3 тонн. Необхідний виліт гака крана визначається для кожного об'єкта окремо. Якщо фундаменти зводяться нижче рівня грунтових вод, то після закінчення бетонування слід припинити відкачку води. Опалубка знімається з фундаментів після затвердіння бетону до такої міцності, при якій можна не побоюватися відколювання кутів і кромок. Як правило розпалублення проводиться через 3 - 4 дні. Бетонні фундаменти при мінімальній добовій температурі -3 0 С повинні зводитися з теплого бетону. Для цього інертні матеріали і вода підігріваються, після чого готується бетон. Потім повинні бути передбачені заходи, що забезпечують тверднення його, у всякому разі, до 50% проектної міцності. Це досягається застосуванням одного з таких способів підігріву бетону: пароподогрев, електропрогрівання або обігрів бетону в тепляках. При укладанні фундаментів багатоповерхових будинків можна застосовувати при невеликих негативних температурах способи, що прискорюють тверднення бетону, додаванням до нього хлористого кальцію, зберігаючи неможливість виморожування вологи.
5.5 Засипка пазух котлованів
Зворотне засипання пазух котлованів повинно здійснюватися відразу після спорудження фундаментів, а зворотна засипка пазух стін підвалів - після влаштування перекриття над підвалом. Щоб уникнути попадання поверхневих вод в пазухи котлованів ущільнення грунту рекомендується виконувати негайно після засипки його в пазухи. Засипка грунту в пазухи котлованів і його ущільнення повинно проводитися пошарово. При цьому слід застосовувати пневмо - і електротрамбовкі, трамбують і вібротрамбующіе навісне малогабаритне обладнання. Засипається в пазухи грунт не повинен містити органічних включень. Товщина шарів при заповненні пазух не повинна бути більше 10 см. Щоб уникнути пошкодження фундаментів грунт навколо них в обмежених умовах повинен бути ущільнений механічними трамбівками на ширину 1 м від обрізів фундаментів або інших підземних споруд та на висоту не менше 0,4 м над верхом фундаменту. У цих місцях забороняється трамбувати грунт ближче ніж на 1 м від обрізу фундаментів трамбуючими і вібротрамбующімі машинами. Пазухи, розташовані нижче рівня грунтових вод, засипаються піском з коефіцієнтом фільтрації не менше 5 м на добу. Уздовж зовнішніх стін будівлі влаштовують вимощення з водонепроникних матеріалів і на 15 см вище позначки - горизонтальну ізоляцію приміщень від грунтової вологи.
5.6 Техніка безпеки при зведенні фундаментів
Перш ніж приступити до зведення фундаментів, всі робітники, зайняті на монтажі, повинні пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки. Знання правил техніки безпеки робітниками та інженерно-технічними працівниками повинні перевірятися не рідше 1 разу на рік. Основні положення з техніки безпеки повинні бути відображені в проекті організації робіт з будівництва об'єкта. З цими положеннями слід ознайомити весь персонал, зайнятий монтажними роботами. Для цього потрібно перед початком робіт вивісити плакати, що вказують безпечні прийоми монтажу, попереджувальні написи; відзначити місця складування елементів. Небезпечні для руху людей і механізмів зони повинні бути обгороджені або обладнані попереджувальними сигналами. Здійснювати монтажні роботи у нічний час допускається лише при хорошому штучному освітленні. Висвітлювати слід не тільки місця установки елементів, а й приоб'єктні склади, а також зони переміщення конструкцій. Переміщати збірні елементи над робочими місцями забороняється. Стропування блоків варто робити тільки за монтажні петлі, забиті в блоках, а підйом їх здійснювати спеціальними траверсами або стропами, міцність і надійність яких повинні періодично перевірятися. Перед підйомом блоку робітник повинен переконатися у правильності його стропування, після чого слід підвести блок на висоту не більше 30 см і переконатися в надійності його закріплення. Піднімати і опускати блок слід плавно, без ривків і розгойдування, строго по вертикалі. Під час підйому і опускання не допускається перекручення троса крана. Щоб уникнути цього, слід утримувати блок в певному положенні за допомогою відтяжок. Не допускається підтягування або підштовхування елементів під час їх підйому і опускання. Якщо виникає необхідність в цьому, то підтягування можна допустити при нерухомому положенні стріли або крана і троса у разі, коли блок знаходиться на відстані не більше 50 см по вертикалі від місця укладання. Під час підйому блоку та подання до місця укладання в зоні його руху не повинні перебувати люди. Перед установкою блоку він повинен бути опущений над місцем укладання приблизно на 0,5 м від поверхні грунту, після чого здійснюється центровка і установка блоку в робоче положення. Зняття гаків з петель блоку дозволяється після повного закінчення вивірки і утановки елемента на своє місце. Залишати підняті блоки на час перерви в роботі не допускається. При горизонтальному переміщенні піднятого елементу він повинен проходити на висоті не менше 1 м від верху найвищої предмета, що знаходиться на його шляху. Особлива увага повинна приділятися надійності установки крана. Баштові крани допускаються до роботи після огляду їх шляхів. Не можна приступати до роботи, якщо підкранові шляхи будуть мати відхилення від нормального положення. У період відтавання грунту підкранові шляхи перевіряються 2 рази на день. Самохідні крани, що встановлюються на брівці котловану, повинні знаходитися на такій відстані від краю укосу, при якому забезпечується його стійкість. У зимовий час робочі місця, проходи, трапи і т.п. повинні очищатися від снігу, льоду, сміття та посипатися піском. Не допускається піднімати елементи, що примерзли до землі або один до одного.
Будь ласка, не зберігайте тестовий текст. Ваш ip: 3.141.29.145 буде збережений.