[ Продукція неорганічної хімії ] |
Табл. 7.1
Сірчана кислота ( HCI ) – це безкольоровий, димлячий на повітрі розчин хлористого водню у воді . Її отримують сульфатним методом чи синте зом хлору чи водню з утворенням синтетичного хлористого водню, має різ кий запах, димить на повітрі .Максимальна концентрація у водному розчині
- 36%, з щільністю 1180 кг / м3 . Синтетична соляна кислота використовує ться в хімічній, фотохімічній, харчовій, медичній промисловості, чорній та кольоровій металургії та інших галузях . Виробляють технічну і технічно синтетичну ( марок А.Б.В ) соляну кислоту . Зберігають і транспортують її в сталевих герметично зачинених поліетиленових чи ємностях зі скла . (таб.7.2)
Технічні вимоги до соляної кислоти ( HCI)
Домішки %, не більше | Технічно синтетична марка | Технічна сорту | |||
| А | Б | В | I | II |
Заліза Сірчаної кислоти Вільного хлору Миш’яку | 0.003 0.005
0.005
0.0002 | 0.003 0.005
0.005
0.0001 | 0.02 0.03
0.01
0.0002 | 0.01 0.4
----------
0.055 | 0.03 0.8
-----------
0.01 |
Табл.. 7.2
Азотна кислота ( HNO3) – важка безкольорова димляча на повітрі рі дина з температурою замороження - 47 С . Щільність безводної азотної кис лоти складає 1522 кг / м 3, температура плавлення – 41 . 6 С, кипіння -82, 6
С . Технологічний процес її отримання складається в окисленні аміаку і з’єд нанні останього з водою .Випускають азотну кислоту розчинену (неконцент ровану ) і концентровану . Використовують для отримання азотних добрив в гідрометалургії виробництві сірчаної і фосфатної кислот, ракетній техніці як окисень пального і т.д. Розчинену кислоту зберігають і транспортують в ємностях зі скла чи нержавіючої сталі, концентровану – в ємностях із алюмінію ( таб . 7.3 )
При кипінні і на світлі азотна кислота розкладається, обарвлюючись в бурий колір і видялючи NO3 .
Технічні вимоги до азотної кислоти (HNO3)
Склад % |
Кислота 98.5 % | Кислота 97 – 98.5 % | Кислота особлива | |||
|
| Сорт | ||||
|
| Вищий | I | II | I | II |
Азотної кислоти Сірчаної кислоти Окиснів азоту Прокаленого залишку | 98.9
0.04
0.2
0.06 | 98.5
0.05
0.3
0.015 | 98.0
0.08
0.03
0.02 | 97.0
0.12
0.4
0.04 | 70-75
0.01
0.04
0.01 | 70-75
0.02
0.06
0.005 |
Табл.. 7.3
Асортимент лугів та солей
Лугами називають розчині у воді гідрати ( гідроксиди) окислів мета лів і складних радикалів ( наприклад амонію ) .
Типові луги – гідроксид натрію ( NaOH ) і гідроксид калію (KOH) .
Ці тверді безкольорові милкі на дотик речовини, які мають велику гігроско пічність ; вони легко розчиняються у воді, на повітрі вступають у взаємодію з вуглекислим газом .Їдкий натр отримують хімічним чи електрохімічним методами ; випускають у вигляді розчинів чи твердої речовини ( таб. 7.4 та 7.5).
Технічні вимоги до твердого гідроксиду натрію
Склад % | Марка твердого гідроксида натрія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ТР | ТХ-1 | ТХ-2 | ТД
Табл.. 7.4 Технічні вимоги до гідроксиду натрія в розчині
Табл.. 7.5 Гідроксид калію отримують електролізом водного розчину хлористого калію . Луги використовують для очищення нафтопродуктів, в миловарінні, паперовій та текстильній промисловості . Гідроксид натрію технічний використовують в хімічній, нафтохімічній, целувево – паперовій промисловості та кольоровій металургії, гідрок сид натрію очищений – у виробництві хімічних ниток і волокон, чистих металів, в целулево – паперовій промисловості та інших галузях . Солями називають хімічні сполуки, кришталеві речовини, які яв ляються продуктами заміщення водню металами в кислотах . Їх поділяють на середні ( нейтральні ), кислі і основні, а також подвійні, які мають катіони різних металів і змішані, в склад входять аніони різних кислот . Розрізняють види солей : кальцинована, питна та кришталева сода, нашатир, хлорне вап- но, барій сірчанокислий акумуляторний, біхромат калію, бура технічна, нітріт натрію та ін . Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів Їдкі речовини пакують в пляшки зі скла, металеві банки, сталеві ба рабани, полі етилові балони та ебонітові баки . Речовини в скляній, ебонітовій і поліетиленовій тарі поміщають для зручності пересування в дерев’яні чи пластмасові ящики . Ємності герметично зачиняють . Кислоти в скляній розфасовці упаковують в ящики з гніздечками і герметично зачиняють запобіжними ковпаками .Маса брутто одного місця не повинна перевищувати 50 кг . Зовнішня упаковка маркується словом " Вгору ", а при наявності тари зі скла – " Обережно скло ", а також надписом " Бережись опіку ", " Небезпечно", " Їдка речовина ", " Кислота " . Хімічні матеріали треба транспортувати та зберігати, як правило, в тарі постачальника, передбаченої стандартом чи технічними умовами, якщо ця тара придатна для довгострокового зберігання хімічних речовин без зниження їх якості . Їдкі речовини транспортують в спеціально обладнаних транспорт них засобах . Хімічні речовини в залежності від їх властивостей і пожарної небезпеки зберігають в напівпідземних і наземних сховищах ( резервуарах ), окремо від інших матеріалів і обладнання .Забороняється зберігати хімічні матеріали в підвалах та житлових приміщеннях . Склади для зберігання хімічних матеріалів повинні відповідати вимогам техніки безпеки промислової санітарії . Зберігати хімікати потрібно в сухих і чистих, які мають надійну вентиляцію, ізольованих складських секціях при температурі 8 -12 градусів С . Електрообладнання складу хімікатів повинно відповідати спеціальним вимогам . Скло віконних проміжків не повинно пропускати прямі сонцеві промені . Завантажувально – розвантажувальні площадки і підлоги складу повинні мати відповідні канавки для стоку рідких хімікатів . На складі у відповідності з вимогами повинен бути захисний гумовий костюм, фартух, перчатки та окуляри . Ці засоби призначенні для захисту шкіри від потрапляння на неї їдких матеріалів . Висновок За останні два десятиріччя неорганічна хімія вразливо змінилась завдяки тісній взаємодії з фізичною хімією, фізикою твердого тіла, органічною хімією, біохімією, а також використанню сучасних інструментальних методів дослідження .Незвичайно розширилося коло об ‘ єктів неорганічної хімії . До них тепер прираховують не тільки сполуки, але і матеріали, при тому окрім неорганічної складової вони часто містять органічні, полімерні чи біополімерні фрагменти . Велика кількість об’єктів вивчаються на декількох рінях – окрім кришталевої чи молекулярної структури досліджують електрону і магнітну, структуру дефектів кришталевого строю, розподіл мікро домішок, структуру меж розділу в полі кришталевих речовинах, наноструктуру, структуру мікро та мезопор, поверхностей, а також вплив всіх перерахованих рівнів на властивості речовини . Список використаної літератури 1. Книга для чтения по неорганической химии . Пособие для учащисхя В.А. Крицман – М: Просвещение, 1983 с.109 – 120 2. Справочник Wikipedia, неорганічна хімія, Інтернет . Будь ласка, не зберігайте тестовий текст. |